WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Нікопольщина в роки другої світової війн - Урок

Нікопольщина в роки другої світової війн - Урок

На початку жовтня 1941 року в Нікополі відбулися масові розстріли євреїв. В преіод окупації в Нікополі видавалася газета "Промінь" - офіційний друкований орган міської управи. В газеті розміщувалися місцеві новини, оголошення, прославлявся фюрер та німецька армія. На базі товариства "Просвіта" діяв театральний гурток, який ставив українські п'єси. Працював кінотеатр. Функцонував і ринок. З'явилися нові гроші – німецькі марки.

Підприємства не працювали. Але для забезпечення своїх потреб німці організували роботу парового депо, ремонтних майстерень тощо. В місті відчинялися приватні перукарні, шевські та швейні майстерні. Восени 1941 року відчинилися школи. Але пропрацювали вони тільки до початку зими і зачинилися через те, що не було чим опалювати приміщення. Недовго працювала і педагогічна школа.

В другій половині 1942 року німці почали відправляти молодь на роботу до Німеччини. Перші партії від'їзджали добровільно під звуки духового оркестру. Лише дізнавшись, в яких умовах працювали українці у Німеччині, молодь почала переховуватись. Взагалі на примусові роботи до Німеччини з Нікополя було вивезено 4000, а з району 1035 юнаків та дівчат.

Кількість жертв у Нікополі серед мирного населення за роки німецької окупації остаточно невідома. За даними радянських часів – це 8000 тисяч чоловік у місті Нікополі та 2146 чоловік по Нікопольському району, з них 314 дітей. За даними опитування населення ці цифри значно більші.

Виступ 2

Готуючись до нападу до СРСР гітлерівські воєнні стратеги, враховуючи досвід окупації України у 1918 році, передбачали розгортання партизанського руху. Проте, розмах боротьби проти окупантів значно перевершив усі їхні розрахунки.

Наприкінці червня 1941 року в Чкаловському (так до війни називався Нікопольський) районі райком партії та органи НКВС створили в Капулівці винищувальний батальйон для боротьби з парашютистами та диверсантами. Його очолив голова Капулівської сільради Максим Батиченко. В місті Нікополі за декілька тижнів до окупації створювався партизанський загін, який очолив голова Нікопольської комісії червоних партизан, учасник громадянської війни Федір Тихонович Рижиков, а комісаром загону – голова міськвиконкому А.Г. Резніченко. Партизанську базу розташували у Покровських плавнях, куди звозили продовольство, а органи НКВС передали гвинтівки, пістолети, боєприпаси.

17 серпня 1941 року німецькі війська захопили Нікополь. Лінія фронту поройшла по Дніпру та плавнях. Скориставшись добрим знанням місцевості, нікопольські партизани влаштували кілька засідок на дорогах, що йшли до Нікополя та придніпровських сіл понад берегом. 28 серпня 1941 року на дорозі від Капулівки до Покровського під вогонь партизанських кулеметів і гранат потрапила німецька штабна машина з офіцером. Двох німців було вбито, двох поранено (їм вдалося втекти). Через деякий час після нападу партизан, того ж дня, до Капулівки і Покровського приїхали сотні німецьких солдат і оточили села (за даними , отриманими вже через десятиліття під час пошукових робіт, один із загиблих німецьких офіцерів майор Баге мав при собі таємну штабну карту з планом наступу німців через Дніпро. Ця карта була захоплена партизанами і передана в розвідувальний відділ штабу Південного фронту, а звідти – в Генштаб Червоної Армії в Москву). 29 серпня німецькі солдати в Капулівці розпочали масову облаву, під час якої всіх чоловіків віком від 15-16 років і старших зігнали на першу бригаду місцевого колгоспу. Німецький офіцер заявив їм, що треба назвати учасників нападу, інакше чоловіки будуть розстріляні, а село спалене. Серед мешканців села виявилось кілька чоловік, які знали про напад і назвали німцям прізвища. Німці за викуп продуктами, що їх принесли жінки, відпустили затриманих чоловіків по домівках, але оточення села не зняли. Почалися арешти. Були затримані: Ілля Саламаха, Микола Тирса, Григорій Щуренко, Трохим Трофіленко. Вони були вивезені на стан, їм дали лопати і наказали копати яму. Як свідчила одна із мешканок села, що була в той час поряд, коли яму було вже викопано до пояса, Ілля Саламаха сказав: "Хлопці, ви знаєте, що це ми собі яму риємо. Це наша могила". Усі кинули лопати і німці їх тут-же розстріляли.

Партизани продовжували боротьбу. До загону Резніченка приєднався загін майора Михайла Захарова, який нараховував 350 чоловік. Цей загін прибув на Нікопольщину із Донбаса. Керівництво Південного фронту поставило перед ними завдання створити у плавнях велику партизанську базу для боротьби з окупантами. Третій загін на Нікопольщині чисельністю 130 бійців створив військовий лікар болгарин Іван Коростоянов. Крім них у плавнях діяли нечисленні бойові групи: 25 чоловік Харківського НКВС на чолі з Єрмаковим і Зарубіним, 24 міліціонери з Кривого Рогу під командуванням Івана Чорного і Олександра Українця, партизанський загін у місті Марганці на чолі з Клочком М.К. та невеликої групи прикордонників з Молдавії, яку очолював Петро Гаркавченко. У вересні-жовтні 1941 року в районі Капулівки, Покровського, Грушевого Кута діяло партизанське з'єднання у складі 850-900 чоловік. Збільшення кількості партизан призвело до виділення окремої групи, командуючими якої стали Куцевол П.Н. і Ступак В.Г. (наш земляк).

Для координації дій партизан була створена Рада, яку очолив Ф.Т. Рижиков. Активні дії партизани розпочали 19 вересня 1941 року. Біля Капулівки партизани вступили в бій з німецькою розвідувальною частиною 44–го окремого охоронного полку. Під час бою ворог зазнав значних втрат (вбито 22 і поранено 16 німецьких солдатів). Для боротьби з партизанами німецьке командування створило спеціальну групу військ, яку очолив генерал фон Рока. Кинувши великі сили проти партизан, карателям вдалося розгромити у плавнях загін херсонських моряків та членів їхніх сімей, який нараховував до 750 чоловік. Після бою 50 полонених було вивезено під Ушкалку і розстріляно. Гітлерівці оточили плавні. Хлопчик із навколишнього села попередив партизан, що німці готуються до активних каральних дій (на жаль, прізвище хлопчика не збереглося, він загинув під час бою). Партизани відбили перший напад ворога. Німці вважали, що в плавнях знаходиться до 7000 партизан. Проти партизан вони кидали частини бригади СС "Герман", частини 444-ї охоронної дивізії, 4-го окремого охоронного полку та загін таємної поліції. Трофейні німецькі документи, що зберігаються в Центральному архіві Радянської армії у місті Подольську (під Москвою) заповнені численними повідомленнями про локальні сутички та запеклі бої німців з нікопольськими партизанами. У ході каральних операцій німці застосовували артилерію, танки та штурмову авіацію, а втрати з обох сторін обчислюються сотнями вбитих та поранених.

Цілий місяць тривали у плавнях бої. У них загинули начальник штабу об'єднання майор Михайлов, голова Пратизанської Ради Ф.Т. Рижиков. 27 жовтня 1941 року останню партизанську базу було розгромлено. Враховуючи ситуацію, військова рада Південного фронту дала розпорядження залишити плані партизанами та невеликими групами пробиватися до Чорного лісу на Черкащині. Командир третьої роти Резніченко А.Г. добився дозволу продовжити диверсійні операції. З ним на островах у плавнях залишилось близько 150 партизан. Частині бійців групи Демченка та Українця вдалося вирватись із німецького оточення. Сам Українець потрапив у засідку біля села Олексіївки, але завдяки винахідливості та сміливості вбив начальника поліцейського загону Шербата та шість його підлеглих і вирвався з лап карателів. У Херсоні фашисти схопили і розстріляли А.Г. Резніченка. Загинув у бою і Петро Гаркавченко. Іван Коростоянов уцілів і дожив до пенсійного віку. Долі інших командирів та їхніх груп залишились невідомими.

Так, іскра, яку підпалили партизани Нікопольщини переросла у полум'я всенародної боротьби.

Німецький історик Кюнріх, вивчаючи партизанський рух в роки війни, зазначає, що партизани відволікали 1/10 військ Німеччини. А це 500 тисяч солдатів і офіцерів.

Всього за роки війни партизани здійснили 19 рейдів, пройшли з боями 52 тисячі кілометрів. В різні роки війни їх чисельність коливалася від 40 до 180 тисяч. В ході активних воєнних дій партизани знищили близько 468 тисяч німецьких солдатів і офіцерів, підбили 156 танків, знищили 790 гармат, 5 літаків, їхні активні дії (рейкова війна) напередодні Курської битви внесли вагомий вклад в розгром німців на Курській Дузі. Великі втрати були й серед партизан (близько 100 тисяч загинуло і 80 тисяч отримали поранення). За мужність і героїзм 95 і з них нагородженні Золотою зіркою Героя Радянського Союзу, а 63 тисячі отримали різні нагороди.

Loading...

 
 

Цікаве