WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Нікопольщина в роки другої світової війн - Урок

Нікопольщина в роки другої світової війн - Урок

Урок історії

НІКОПОЛЬЩИНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙН

(11 КЛАС)

МЕТА:Проаналізувати події другої світової війни на Нікопольщині, удосконалювати навички самостійної роботи з додатковою літературою, картою, продовжити формувати вміння учнів, аналізувати, узагальнювати історичний матеріал, виховувати учнів у дусі патріотизму, гордості за бойові та ратні подвиги наших земляків.

ТИП УРОКУ:Урок вивчення нового матеріалу.

ФОРМА УРОКУ: Урок – семінар.

ОБЛАДНАННЯ:Карта "Великая Отечественная война Советского Союза 1941-1945 г. г.", виставка книг, плакати періоду війни, записи на дошці теми і плану уроку.

ПЛАН УРОКУ:

  1. Наш край на початку війни.

  2. Партизанський рух на Нікопольщині.

  3. Підпільний рух в роки війни.

  4. Ліквідація Нікопольського плацдарму та визволення Нікопольщини від німецько-фашистських загарбників.

  5. Герої Радянського Союзу та повні кавалери ордену Слави – уродженці м. Нікополя та Нікопольського району і такі, що на їх території проживали, працювали і навчались у довоєнні та післявоєнні роки.

ХІД УРОКУ:

  1. Ознайомлюю учнів з темою, навчальною метою й формами роботи на уроці, коротко жарактеризую джерелознавчу основу уроку, звертаю увагу учнів на літературу з даної теми, розміщену на виставці.

  2. Вивчення нового матеріалу.

Учитель повідомляє, що Друга світова війна для жителів Нікопольщини розпочалася з початком радянсько-німецької війни, хоча бойові дії на території краю розгорнулися лише в серпні 1941 року. Пропонує учням висвітлити питання: "Наш край на початку війни".

Виступ 1

Наприкінці 30 – х років Нікопольщина стала розвиненим індустріально-аграрним районом. Зокрема, перед початком війни в місті ритмічно працювали Південнотрубний завод та 23 підприємства різного профілю. На території району (тоді він називався Чкаловським) крім радгоспів і колгоспів було 19 шахт тресту "Нікопольмарганець", де в 1940 році було видобуто марганцевої руди 2,2 мільйона тонн – це 4% від загального видобутку в країні.

Населення Нікопольщини складало близько 58 тисяч чоловік, працювали 28 шкіл, учительський інститут, сільськогосподарський технікум, ремісниче училище та інші учбові заклади. Діяли культурні заклади: бібліотека та краєзнавчий музей. У західній частині Нікополя було завершено будівництво соцміста.

В умовах Другої світової війни в Радянському Союзі спостерігалася мілітарізація суспільства. Ще у 20-х роках ХХ століття в країні було засноване "Товариство сприяння обороні", на базі якого пізніше отримує розвиток Товариство сприяння авіа- і хімічній обороні.

У 30-х роках по всій країні поширюється мережа авіаклубів, планерних станцій. Жодне місто не обходилося без парашютної школи. Нікополь не став винятком.

В 1936 році місті Нікополі відкрився аероклуб. Було оголошено набір в льотну школу, школу планеристів і парашютистів. Аероклубу виділили сім літаків У-2, п'ять планерів УП-4, сім парашютів та інші засоби. Також в Нікополі було відкрито школу снайперів. А у 10-й школі працював гурток протиповітряної оборони.

Нікопольці брали участь у Другій світовій війні з самого її початку.

У вересні 1939 року в м. Нікополі на базі 123 Нікопольського територіального стрілецького полку, що перебував в Нікополі з 1931 року були створені частини 176-ї стрілецької дивізії. У її складі було багато вихідців з Нікополя та району. Ця дивізія приймала участь у бойових діях проти Польщі у вересні 1939 року; у війні проти Фінляндії взимку 1939-1940 років; проти Румунії у червні 1940 року під час приєднання Бесарабії і Буковини.

Напад німецьких військ на Радянський Союз 176-а стрілецька дивізія зустріла на річці Прут і протягом 12-ти днів стримувала ворога на державному кордоні.

Потужні удари намагалися стримати радянські прикордонники. Одним з прикладів цієї мужньої боротьби є оборона застави "Юзефатово" 86-го Августовського загону Гродненської прикордонної застави, що оборонялася під командуванням лейтенанта В.М. Усова.

До призову в лави Червоної Армії він мешкав у Нікополі і працював на Південнотрубному заводі. Разом з 30-ма прикордонниками більше шести годин В. Усов відбивав атаки наступаючої німецької піхоти. Під час бою наш земляк отримав п'ять поранень, але не покинув поле бою і до останнього подиху продовжував боротьбу. Німці захопили сусідні прикордонні застави і просунулися вперед. Застава "Юзефатово" опинилася в оточенні. Прикордонники продовжували бій і несли втрати, розраховуючи на підмогу. Але радянські сили в цьому районі вже були розгромлені. На заставі цього не знали, оскільки зв'язок зі штабом був втрачений з перших хвилин бою. Бійці трималися на своїх позиціях, доки не отримали розпорядження начальника штабу комендатури відходити в сторону Гродно.

Після війни проводилися розкопки на місці бою прикордонників. В траншеях було знайдено останки В. Усова, який загинув, тримаючи в руках гвинтівку. У 1958 році цій заставі було присвоєне ім'я В. Усова, а в 1965 році В.М. Усову було посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

22 червня, в перший день війни в Нікополі відбувся мітинг "Мы рабочие, обязуемся все как один стать на защиту социалистической Родины и бороться до последней капли крови. Мы готовы сменить свой инструмент на боевое оружие", - такою була відповідь робітників машинобудівного заводу, яка відображала настрої жителів Нікопольщини. Колгоспники артілі "Дніпробуд" звернулися до всіх жителів району та області про прискорене збирання врожаю (не за вісімнадцять, а за десять-дванадцять днів).

Навесні 1941 року в Нікополі та районі формувалася 206-а стрілецька дивізія. 23 червня вона була відправлена на фронт і особливо відзначилася при обороні Києва в липні-вересні 1941 року. В перші дні війни добровольцями на фронт пішло близько 2 тисяч наших земляків.

Згідно з рішенням Нікопольського Міському партії з 2 липня 1941 року проводилася мобілізація нікопольців для створення спеціального загону. Нікопольський комуністичний батальйон через декілька днів був відправлений в Дніпропетровськ, де було створено загін 500 чоловік, який відправили в м. Грізний для підготовки.

Велику допомогу військам Південного фронту надавали жителі нашого краю в будівництві оборонних рубежів навколо населених пунктів. Тисячі й тисячі студентів, учнів старших класів і домогосподарок споруджували лінії оборони – будували протитанкові об'єкти, копали окопи. Улітку 1941 року на спорудженні оборонної лінії від села Кринички Криничанського району по річці Базавлук до села Покровського Чкаловського району працювало понад 40 тисяч чоловік. Загалом було збудовано близько 20 тисяч різних об'єктів.

На початку серпня 1941 року розпочалася друга мобілізація для створення ІІ комуністичного батальйону 253-ї стрілецької дивізії, в який вступило близько 300 чоловік. Комісаром батальйону став Баранов Микола Васильович. Одразу ж батальйон переправили в район Кривого Рогу, куди вже прорвалися ворожі війська. 14 серпня у кровопролитних боях поблизу села Глієватки батальйон був розгромлений.

Перший Нікопольський комуністичний батальйон був відправлений на Гомільщину. 18 серпня жорстокі бої точилися навпроти села Семенівка і ст. Костюківка, де батальйону загрожувало оточення. Бійці змушені були відступати, втративши багатьох земляків.

Стримували натиск ворога на підступах до Нікополя 18-а Армія під командуванням Смірнова А.К. та 9-а Армія військовоповітряних сил під командуванням Єременко І.Т. Мешканці міста і відступаючі частини радянських військ готувалися до евакуації. Паром і катери ледь встигали переправляти всіх відступаючих. Основне виробниче устаткування Південнотрубного та машинобудівельного заводів було евакуйоване на Урал. Останні ещелони з технікою відходили з Нікополя 16 серпня, а 17 серпня німці увійшли у місто по вул. Антипова. Для мешканців нашого краю настав тяжкий період окупації, який тривав 2,5 роки.

Якою ж була політика окупантів на захоплених землях, в т.ч. і на Нікопольщині. Згідно з расовою доктриною нацистів, усі слов'яни були людьми другого сорту і їхня роль зводилася до того, щоб служити німецькій расі. Україна в планах гітлерівців була об'єктом розширення німецького "життєвого простору". Тож мільйони українців зазнавали страшних утисків. Тисячі людей стали заручниками так званих "таборів смерті" - фашистських концтаборів. Найвідоміші з них: Бухенвальд, Освенцім. Через такі випробування пройшли і наші земляки: О.П. Хіліцький, І.П. Приткін.

Коли Нікополь вже був окупований, ще деякий час його обстрілювала радянська артилерія, що знаходилася на лівому березі Дніпра навпроти Нікополя.

Коли стихли бойові дії на території Нікопольського краю, німці почали встановлювати свій окупаційний режим, оскільки для забезпечення життєдіяльності треба було відновлювати інфраструктуру краю. Була створена Нікопольська міська управа на чолі з бургомістром, організована поліція, до якої вступали деякі з місцевих жителів. Переслідувалися євреї і цигани.

Loading...

 
 

Цікаве