WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Український народний одяг – складова духовної культури - Урок

Український народний одяг – складова духовної культури - Урок

Коричневий колір – символ землі – годувальниці.

Жовтий – символ сонця, хліба.

Блакитний – символ води і неба, дає силу і здоров'я.

Червоний – символ щирості, душевності.

Зелений – символ рослинного світу, молодості.

І насамкінець – найкращою оздобою голови жінки були парчеві очіпки, та хустки. Хустки прикрашали переважно геометричним орнаментом, а пізніше увійшов у моду і рослинний. Особливо ж були поширені різноманітні барвисті хустки.

Учитель. Дякую! Дуже цікаво було послухати про жіночий одяг. А щоб ви добре запам'ятали назви його основних деталей, за допомогою комп'ютера одягнемо ляльку в національний костюм.

( Діти називають деталі одягу, які по черзі з'являються на ляльці: сорочка, плахта, попередниця (фартух),вінок.)

Ну ось, наша(придумане ім'я ляльки – дівчинки)може йти на свято. Гарно ми її вбрали? Гарно. Тепер дізнаємося, як чоловіки вдягалися у давнину.

(Розповідає друга пошукова група.)

Учень 1. Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

-На, вдягай, синочку.

В нитці – сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду і обійму

Я свою матусю.

Головним елементом, як і жіночого вбрання, була вишита сорочка.

На заході вона доходила майже до колін і носилася поверх штанів.

Виріз горловини зав'язували на шнурок чи стрічку. На сході сорочка була коротша, забиралася у шаровари. Вона мала широкі, зібрані на манжетах рукави. Вишитими найчастіше були комір і нагруддя.

Учень 2. Чоловічий поясний одяг найдавніших часів – це – гачі – вузькі

сукняні штани. Вони шилися із білого або сірого полотна. Нижня частина їх обтягувала ногу, а верхня – кріпилася на талії за допомогою шворки.

Гачі носили чоловіки Західної України.

А чоловіки Східної та Центральної України носили шаровари – дуже широкі штани, що їх переважно заправляли у халяви. Вважається, що їх привезли до України козаки зі східних походів.

Учень 3. Поверх сорочки чоловіки Карпат та Прикарпаття носили кептар – хутряну безрукавку, яка завжди була оздоблена вишивкою, аплікацією зі шкіри, китицями та смужками.

А запорізькі козаки носили жупан із шовку чи парчі яскравих кольорів.

Учень 4. Український чоловічий одяг зверху оперізується поясом.

Пояси були різнокольорові ( червоні, сині чи зелені ) з шовкової, бавовняної чи вовняної тканини. Кінці пояса завжди прикрашали китицями чи бахромою.

Чоловіки Карпат носили шкіряні пояси – череси.

Черес – був зшитий уздовж із двох складених разом ременів таким чином, що мав усередині порожнину для грошей. До ременів кріпилися: кресало, протичка для люльки, підвішували до великого ременя складний ніж, металевий топірець.

Пояс у давнину також служив оберегом, своєрідним талісманом. Вважалось непорядним вийти на люди без пояса.

Учень 5. На голови чоловіки одягали шапки з овчини або іншого хутра.

В Україні існувало вірування, що ходити під відкритим небом з непокритою головою – гріх для чесного чоловіка. В народі з'явилося прислів'я " Без шапки, мов злодій ходить". Ходити з непокритою головою дозволялося лише на похоронах та біля церкви.

Переступаючи поріг хати, треба було скинути шапку.

Чоловіки Західної України носили капелюх – головний убір з товстої, м'якої тканини, прикрашений кольоровою стрічкою, пером півня, тощо.

Грають бджоли і джмелі

В квітах на осонні,

Ходить в жовтому брилі

По горах сонях.

У літню спеку носили солом'яні брилі. Їх плели переважно пастухи під час випасу худоби в полі.

Учень 6. Верхній одяг був такий, як і у жінок.

Свити і кожухи – шили з чорного чи коричневого сукна, а в давнішні часи з білого. Їх оздоблювали вишивкою, чи аплікацією.

Поли й поділ обшивалися хутром, на комір бралося кращої якості.

Учень 7. Чоловіче взуття було таким.

Бідніше селянство одягало на ноги постоли – стягнуті шматки сиром'ятної шкіри, а на Полтавщині плетені з лика – личаки. Заможніші носили чоботи – чорні юхтові, або хромові з високими м'якими халявами.

Серед лісу, серед гаю

У неділешній обід

Заснув мужик у чоботях,

Прокинувся без чобіт.

Про чоботи існує також прислів'я: " У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть".

Учитель. Дякую вам, діти! Добру пошукову роботу зробила друга група.

Настав час зібрати на свято нашого ( ім'я ляльки – хлопця.)

( На моніторі з'являється зображення хлопця, якого одягають. Діти називають деталі одягу: сорочка, шаровари, пояс, шапка).

Ось і ( ім'я ляльки – хлопця) в нас вбраний.

( На моніторі з'являються зображення дівчини та хлопця разом.)

Діти, погляньте, які ж вони гарні у нас.

Люди дивляться, милуючись,

Яка ж це гарна пара.

ІV. Сприйняття мистецтва

А зараз я хочу ознайомити вас із кількома творами українських художників,у яких відображена краса народного одягу.

( Музика. Показ слайдів із розповідями.)

Василь Тропінін на своїх картинах зображує селян. Про це він на схилі літ згадував: " Я мало вчився в Академії, але навчався у Малоросії: я там без перепочинку писав з натури... І ці мої роботи, здається найкращі з усіх, які я досі написав..."

Саме до таких належить "Дівчина з Поділля". Майстер реально змальовує типову подільську сорочку, намисто на шиї, дівочий головний убір. Гарний овал молодого смаглявого обличчя намальований з великою майстерністю, як і проникливі карі очі й усміхнені губи. Стримано поданий пейзаж збагачує мотив, а оливковий колорит у поєднанні з людською теплотою надають творові в цілому поетичного забарвлення.

Мистецька спадщина Костянтина Трутовського , присвячена Україні,

величезна. Художник залюбки відтворював мотиви побуту і звичаїв українського народу. Це характерно відбилося в картині " Одягають вінок". В Україні здавна існував народний звичай: молоді дівчата в доповнення до яскравого костюма прикрашали голову вінком із живих квітів. Але художник зображує жартівливий момент: молода мати або старша сестра прибирає квітами малу дівчинку, одягнуту в святкову обгортку і намисто. Іде гра в дорослу – мала запишалася й засоромилася. За прибиранням із серйозною повагою спостерігає хлопчик.

У побутову сценку художник вніс багато теплого почуття, авторська розповідь осяяна лагідною усмішкою. Твір просякнутий ліризмом, поезією щасливого дитинства, глибокою повагою художника до життя народу. В своїх художніх творах художники відтворювали красу нашого народу. Велику повагу вони приділяли одягу – бо це є складова духовної культури нашого народу.

V. Презентація колективних робіт

А зараз творчі групи будуть презентувати свої колективні роботи.

( Презентація творчих робіт.)

VІ. Підсумок уроку

Сьогодні на нашому уроці ми познайомились з традиційним народним костюмом – частиною нашої культури. Хочеться завершити сьогоднішній урок такими словами:

Невже тоді носили лиш для моди

Сорочки, і жупани, й кожухи?

У них – живе історія народу,

Його талант прекрасний і важкий.

І їх ні час, ні простір не порушать,

Нехай на порох зітруться роки!

У них живуть людські безсмертні душі,

Ті добрі чари легкої руки.

2

Loading...

 
 

Цікаве