WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Жнива на Україні - Сценарій

Жнива на Україні - Сценарій

Сценарій уроку

Жнива на Україні

Жнива завжди на Україні починались за тиждень до свята Петра і Павла або через тиждень після нього. До них готувались, як до великого урочистого свята і водночас до тяжкої праці, бо ж працювали у спеку від зорі і до зорі. До 30-х років нашого століття єдиним знаряддям для збирання хліба був серп і коса. Мабуть тому і назвали цей місяць – серпень. Жнива складаються з зажинок, жнив і обжинок. До цього свята можна в бібліотеці оформити книжкову виставку "Серпневий день рік годує", або провести бібліографічний огляд "Ми пшеницю дожинали", конкурс на кращий вінок з жита чи пшениці тощо.

Інсценівка обряду

І ВЕДУЧА: Хліб на Україні вважається символом святості, радості, щастя, здоров'я та багатства. Тому жнива завжди були святою справою. Село в цей час завмирало. Вдома лишались тільки хворі, старі і малі. Достиглі поля пшениці і жита чекали мозолястих рук хлібороба. Жнива починались за тиждень до "Петра" (12 липня), або після нього і обов'язково в легкі (жіночі) дні: середу, п'ятницю, суботу. До схід сонця вирушали возами і пішки цілими валками селяни в поле. Чоловіки у солом'яних брилях, з косами на плечах, мантачками за поясом, а жінки в білих хустках, з серпами в руках.

(На сцені появляється дід у широкому солом'яному брилі з косою і дівчата та молодиці з серпами. Розстеляють білу скатертину, кладуть на неї хліб-сіль та інші наїдки).

ДІД (став лицем до сходу сонця, здіймає бриль, хреститься і промовляє):

Боже, допоможи щасливо день опровадити - святий хлібець зібрати! Пошли всім здоров'я у ці жнива, а померлим - царство небесне! Збережи хліб наш на ниві від граду, грому, тучі, вітру буйного! (Звертається до жінок і дівчат) Поснідаємо нашвидкуруч, як годиться, і почнемо з поля, що біля дороги.

(Виходять).

II ВЕДУЧА: Під палючим сонцем з ранку й до темна люди, зігнувшись, працювали до сьомого поту. Лишали всю іншу роботу, аби якнайшвидше впоратись із урожаєм. Якщо хтось мав велике поле, то збирав толоку. Учасникам її не платили, а лише ситно харчували. Вдовам, хворим, сиротам обов'язково безкоштовно допомагали впоратись на полі. Це свідчить про високі моральні якості нашого народу - щедру душу, добре, чуйне серце, бажання допомогти один одному в скрутну хвилину. Сирітські жнива чудово описав письменник Михайло Коцюбинський в своїй новелі "Харитя".

(На сцені хвора мати і Харитя. Мати сидить і говорить до дочки):

МАТИ: "Що ми робитимемо, доню? От довелося мені злягти саме в жнива... Хліб стоїть у полі невижатий, осипається... І вже не знаю, як мені, бідній, недужій, запобігти лихові... Як не зберемо хліба - загинемо з голоду зимою!..

ХАРИТЯ: Не журіться, мамо, не плачте! Адже ж Бог добрий, мамо! Бог допоможе вам одужати, поможе вам хліб зібрати... (допомагає піднятись матері і виводить її зі словами):

Приляжте, відпочиньте, легше стане... (виходить на середину сцени).

Ще торік ходила я з мамою на ниву, бачила, як вона жне, і серп брала в руки... Та скалічила пальчик... Тепер я виросла, набралася сил, (дивиться на руки) і руки побільшали... Ляжу спати, щоб завтра раніше прокинутись. (Лягає на лаві, робить вигляд, що спить).

АВТОР: Рано, разом з сонечком, прокинулась Харитя. Хутенько зварила куліш, нагодувала маму... (В цей час Харитя все робить мовчки, про що говорить автор). Зняла серп з полиці, поклала в торбинку хліба та цибулі і пішла. (Харитя виходить).

...Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається, колосся лоскоче спітніле личенько... Аж ось щось наче впекло Харитю в палець. Вона вихопила руку й побачила на пальці кров. Серп випав з рук Хариті, на очі набігли сльози...

(Виходить на сцену Харитя, тримає пальчик у "крові" і гірко плаче. Стежкою підходять до неї 2 молодиці):

- Ти що тут робиш, Харитю? - (спитали разом).

ХАРИТЯ: Жну... Мати слабі лежать... нема кому хліб вижати... З голоду загинемо зимою.

ЖІНКА: Не плач. Мати твоя, дасть Бог, одужає, а жито ми вижнемо, не дамо вам загинути з голоду. (Всі виходять).

АВТОР: Незабаром мати Хариті одужала. Молодиці вижали удовине поле, хрещений батько Хариті звіз хліб у стодолу, і сироти вже не боялися голодної смерті."

І ВЕДУЧА: Жнива у всі часи були важкими. Та найважчими для українців вони були в часи кріпацтва. Багато своїх віршів їм присвятив Т.Г.Шевченко.

(Виходить на сцену чтець).

ЧТЕЦЬ:

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана, сина, годувать.

Воно сповитеє кричало

У холодочку за снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила; і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі;

Та на своїм веселім полі

Свою - таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога,

Проснулася - нема нічого...

На сина глянула, взяла

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.

II ВЕДУЧА: Працювали на жнивах здебільшого цілісінький день мовчки, а вже увечері повертались додому з піснею:

Ой у полі нивка,

Кругом материнка...

Там дівчина жито жала,

Гарна чорнобривка.

Жала вона, жала,

Сіла спочивати,

їхав козак з України

Мусів шапку зняти.

Мусів шапку зняти,

"День добрий" сказати;

"Помагай Біг, дівча моє,

Тобі жито жати..."

І ВЕДУЧА: І наставав день, коли закінчувались жнива, коли поле густо вкрито копами і - починалось довгожданне свято "Обжинки"

(На сцену виходять хлопці і дівчата з пучками колосків, сідають на "травичку", плетуть вінки і співають):

От діждали літа

Тай нажали жита,

Будемо плести віночки

З золотої пшениченьки...

(Вінок надівають найвродливішій дівчині, дають в руки букет з колосків і йдуть за нею "в село", співаючи):

Відчиняй, пане, ворота,

Бо йде твоя робота.

Несем тобі вінки

Із золотої нивки –

Житнії, пшеничнії,

Щоб були величнії!

(Назустріч їм йде господар, бере з їх рук вінок, запрошує в хату)

ГУРТ (співає):

А ми насієм жита, жита,

Та поставим копи, копи.

Та ударим гопи, гопи,

Земля аж гуде,

Де громада йде!

(Господар з господинею виносять на середину стіл, покритий білою вишитою скатертиною. На ньому коровай з нового урожаю, сніп, перев'язаний червоною стрічкою. Починається свято з піснями, танцями. Грають троїсті музики).

Дівчата і хлопці співають:

Як діждали літа

Та й нажали жита

Літечко тепленьке,

Жито зелененько.

З жита та пшениці

Добрі паляниці.

Всіх ми почастуємо

Та ще й затанцюємо.

Ой, заспіваємо, хай дома почують,

Хай нам вечерю готують.

Утомила нас та широкая нива,

Що тепер нам і вечеря не мила.

Ой не так нива, як високії гори,

Ой не так гори, як велике жито,

А вже ж нам спину, як кілком перебито.

Loading...

 
 

Цікаве