WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Музи генія (інтимна лірика Тараса Шевченка) - Урок

Музи генія (інтимна лірика Тараса Шевченка) - Урок

Урок на тему:

Музи генія (інтимна лірика Тараса Шевченка)

Мета: на прикладах поетичних шедеврів інтимної лірики Шевченка розглянути красу і складність людських почуттів, викликати в учнів бажання якомога більше дізнатися про Кобзаря, знайти ще один з ключів до розкриття творчості Шевченка, її тематики, розгадки соціальних і життєвих ідеалів поета.

Обладнання: афіша при вході до кабінету про урок-виставу (це допоможе створити певний настрій ще задовго до уроку), репродукції портретів В. Рєпніної, Г. Закревської, А. Ускової, К. Піунової, М. Максимович, Л. Полусмакової роботи Т. Шевченка; стіл, накритий скатертиною, на ньому ваза з квітами, люстерко, свічка, чорнильниця, перо, папір та конверт для листа, томик Шевченкової поезії.

Епіграф уроку: Я розгортаю томик Кобзаря, і мені здається, що я кладу руки на трепетне гаряче серце, що так багато пережило (М. Бажан).

План уроку

1. Світлий ангел дитинства.

2. Написані пером печалі (1843 рік).

3. "Молюсь і плачу пред тобою...".

4. Спалах зорі кохання в Новопетровський фортеці.

5. Гостра душевна драма (1857 рік).

6. Біль і розчарування останніх років життя.

Хід уроку Учитель. Про кохання Тараса Шевченка написано численні спогади, наукові дослідження, романи, поеми. Але, певна річ, далеко не все сказано. У тому, кого і як кохає велика людина, та й звичайна теж, розкривається історія цілого покоління, атмосфера часу. Окрім того, у митців це один з ключів до розкриття таємниці їхньої творчості, її тематики, головних сюжетів, до розгадки політичних і життєвих ідеалів.

Ці міркування особливо правомірні стосовно Тараса Шевченка, який шукав у коханні жіночий ідеал, суголосний з народним ідеалом жінки, коханої, дружини, прагнучи виходу із самотності особистої та суспільної.

Отже, тема уроку "Музи генія" (інтимна лірика Тараса Шевченка)". Сподіваюсь, що кохання Шевченка і його інтимна лірика допоможе глибше розкрити нам сутність Поета. Давайте, торкнувшись цієї делікатної теми, спробуємо піднестись до вершин духу генія, а не приземлити їх, звівши велике до дрібного чи дріб'язкового.

Читець.

Далека і гірка була Тарасова любов, Одвічні протилежності в житті, Кружила заметіль навколо доль, Заплуталось кохання в крижаній імлі, Але серед снігів, снігів, снігів Ішла у мрії ти, зоря весни. Учитель. Уперше незбагненні почуття пробудила в хлоп'ячій незахищеній душі сусідська дівчина Оксана Коваленко.

Тарас Шевченко (виходить до столу, на якому підсвічник Запалює свічку, читає — на фоні музики Й. Баха):

Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились,

Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись,

Та вже й не сходились ніколи.

Мене по волі і неволі

Носило всюди.

Учитель. Першій музі геніального поета — Оксані — Тарас Шевченко присвятив поему "Мар'яна-черниця", саме про неї, по-дитячому світлу, казково незабутню, згадував у поезіях "Три літа", "М.К." ("Мені тринадцятий минало"), "Ми вкупочці колись росли". Дорогим ім'ям першого кохання Шевченко називав героїнь своїх творів. І ми побачимо, як згодом цей жіночий тип фатально буде подобатись Шевченкові в жінках, змушуючи його шукати в них ту, "справжню" — подругу, дружину, порадницю, якою в дитинстві ввижалась йому Оксана. Оксана Коваленко після неминучої розлуки, думається, жила просто, природно, поземному буденно й щасливо: стала на рушник із кріпаком, виростила дітей, досхочу натрудилася, наспівалась пісень і відійшла у вічність чистою-пречистою, бо ж у волю навмивалася слізьми. (Виконавець ролі Тараса Шевченка виходить.)

Учитель. Звернемося до програмних творів. Інтимна лірика Шевченка — це цілий океан, розлитий у його творчості.

Учениця читає напам'ять "Не тополю високую".

Завдання:

— Проаналізуйте поезію.

— Яким настроєм вона пройнята?

— Які образи-символи виникають у вашій уяві? (Тополя, провісниця дівочого суму, настроює на тривогу. Цьому сприяють і художні засоби. Епітети нестягненої форми дають враження широти, де поет відчуває себе самотнім).

Учні аналізують поезію. "Зацвіла в долині", визначають художні засоби.

Учитель. Інтимна лірика не буває безіменною. Звернемося до біографії поета. Навчаючись в Академії, вже прославленим автором "Кобзаря" і портретистом їде Шевченко в рідну Україну. Тут 29 червня 1843 року він зустрічає на балу Ганну Закревську. В цій жінці Тарас бачить одухотворений образ. До цього він зовсім не думав про шлюб. А після, як реакція на його безнадійність, з'являється в поета те характерне для нього і вже незмінне упродовж усього життя бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток. Це бажання невдовзі переростає в гостру душевну потребу.

Отже, Ганна Закревська. Та, що, на жаль, була дружиною іншого. (Входить Ганна Закревська (одягнена у сукню тієї епохи чи, хоча б, у розкішному намисті, з накинутою на плечі шаллю). Ледь поправляє на дошці свій портрет, намальований Шевченком. Звучить "Місячна соната" Бетховена.)

Закревська. Перед моїм портретом зупиняються і довго стоять люди, навіть ті, які нічого не знають про історію кохання Шевченка, бо мої очі невідступно переслідують їх. Для мене зустріч з Тарасом була щасливою, прозорою миттю. Він так красиво і ніжно виявляв свої почуття, що не міг не відчувати на собі мій уважний погляд чорно-синіх (так, саме таких) великих, виразних, ніжно-молитовних очей. Шевченко якимось невблаганно-тривожним поглядом пристрасно дивився в мої очі, ніби казав: "У чергуванні світла і тіней — краса життя".

(Виходить Шевченко.)

Шевченко не любив друкувати на віршах посвят жінкам. Таких посвят є лише декілька. Вірш "Якби зустрілися ми знову", всупереч звичайній стриманості поета, адресований конкретній особі, схованій під двома літерами — Г.З. Отож, Ганні Закревській, тобто мені.

(Шевченко і Закревська стають поруч, але обернені спинами одне до одного, наче якась перешкода не дає їм бути разом). Читають на фоні музики.

Шевченко.

Якби зустрілися ми знову, чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово Тоді б промовила мені? Закревська.

Ніякого. І не пізнала б, А може б, потім нагадала, Сказавши "Снилося дурній".

Шевченко.

А я зрадів би, моє диво! Моя ти доле чорнобрива! Закревська.

Якби побачив, нагадав Веселеє та молодеє Колишнє лишенько лихе.

Шевченко.

Я заридав би, заридав! І помоливсь, що не правдивим, А сном лукавим розійшлось, Слізьми-водою розлилось Колишнєє святеє диво!

(Музика стихає. Шевченко і Закревська виходять.)

Учитель. А ми йдемо далі шляхами долі Кобзаря. Доля готувала йому нову зустріч з жінкою, якій у листопаді 1843 Шевченко адресує такі рядки: "О добрый ангел! Молюсь й плачу перед тобою. Ты утвердила во мне веру, в существование святых на земле". Ця жінка — княжна Варвара Миколаївна Рєпніна, їй було 35, коли вона познайомилась з 29-літнім Шевченком. Яготинська красуня, розумниця з широким світоглядом, що жила молитвами і пристрастями. Нещасливиця в особистому житті, прекрасна і добра душа, овіяна серпанком великої поезії, — такою була нова знайома Шевченка, яку він зустрів в Яготині і яка одразу ж палко покохала поета.

(Під звуки вальсу входить В. Рєпніна, підходить до свого портрета, пильно придивляється, далі підходить до столу, запалює свічку, пише, замислюється. Відтворити тогочасну епоху допоможуть елементи костюма. Рєпніної — довга сукня, комірець з мережива, зачіска та реквізит — чорнильниця, перо.)

Рєпніна. Я чекала його любові, виглядала її, що ось завтра, осьось він прийде і скаже все:

— Все. Я була слабкою жінкою, яка так хотіла любові, а він... Він іноді відповідав мені теплим почуттям, але пристрасним — ніколи. (Княжна знову бере перо, пише )

Учитель. "Поет замкнувся в собі й мовчав. Сповідь

княжни його збентежила. Він щиро оточив її німбом святості, готовий був молитися на неї, на цю дивну аристократку, що в її душі відкрив стільки краси. Його почуття не було тим, чим було почуття княжни до нього". (Див.: П. Зайцев. "Життя Тараса Шевченка").

(Дівчата піднімаються, читають під музичний супровід).

1-а дівчина.

У княжім домі панночка бліда Жар серця нишком в вірші вилива, Листок долоньки свічку затуляє. Про що вона? Чого їй так болить Далекий хтось, "хто під ружжом гуляє"?

2-а дівчина.

Їй, панночці б, — та суджений панич! Зітхання соловейка у альтанці... У княжім домі, в домі Рєпніних, Невже нікого, вартого в обранці?!

3-я дівчина.

Нащо тобі за стіни кам'яні,

По вікнах тюрем лячно заглядати?

До Бога правди криком день при дні

За Україну в'ярмлену волати?!

Молилася При свічці При серця світлі... Учитель. З листа княгині Рєпніної до Шарля Ейнара: Рєпніна (читає): Шевченко здався мені простим і невибагливим. Він відразу став у нас своєю людиною. Моє обличчя було мокре від сліз і це було щастям. Це була м'яка, чаруюча, захоплююча музика. Полум'я неповторних настроїв тривожили душу мою.

У день і час його від'їзду я зі сльозами кинулася йому на шию, перехрестила чоло й він вибіг із кімнати. Капніст переконаний, що я кохаю його й що я втратила голов. Я ж дуже прив'язана до нього й не перечу, що коли б я бачила з його боку кохання, я, може, відповіла б йому пристрастю. (Складає листа, вкладає в конверт.)

Вернути б час, і я — Варвара,

Сумна, задумана княжна,

Я б утекла з Яготина

Аж за Урал, де, наче хмара,

Пісок підводивсь над тобою,

Де цар кривавою рукою

Вершив безбожнії діла.

Я б у задушливу казарму

Як вірна подруга, прийшла.

Твоєю стала б я сестрою,

І в Придніпровський рідний край

Листи б од тебе одсилала,

Я б берегла твої пісні...

Щоб чорний вітер Кос-Аралу

Не спопеляв даремно дні. (Виходить.) Учитель. Після смерті поета, вже 60-літньою, Варвара Миколаївна не соромилася відкидати сніг перед своїм московським будинком. Ще й тоді нею, чарівною, граційною, з німбом легенд над шляхетною голівкою, милувалися постарілі кавалери.

Loading...

 
 

Цікаве