WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Урок-мандрівка «Історія кобзарства в Україні» - Урок

Урок-мандрівка «Історія кобзарства в Україні» - Урок

Згодом навчився грати й почав кобзарювати. У репертуарі мав українські народні пісні, псалми та думи. У 1908 році Леся Українка з Климентом Квіткою записали від нього на фонографі думи "Олексій Попович", "Про правду", "Про сестру і брата". Філарет Колесса, який розшифрував і опублікував у 1913 році ці думи, дав високу оцінку виконавській майстерності кобзаря. Захоплювалась грою Гната Гончаренка й Леся Українка. Дослідники особливо відзначали архаїчний спосіб речитації кобзаря.

2-й провідник. Полтавський край дав Україні таких відомих кобзарів, як Федір Гриценко-Холодний, Іван Кравченко-Крюковський, Михайло Кравченко, Архип Никоненко, Федір Кушнерик (показує портрети кобзарів).

Цікавим є життєпис Івана Кравченка Майбутній кобзар народився у 1820 році у місті Лохвиці в сім'ї кріпака дрібнопомісних дворян Крюковських. Від них і дістав прізвище Крюковський.

Коли малому Іванкові було три роки, його взяли до панських покоїв на забаву паничеві, який був на кілька тижнів старший за нього. Потім хлопчину зробили лакеєм-попихачем. У панських покоях майбутній кобзар жив до п'ятнадцяти років. Панич був надзвичайно жорстоким і дуже знущався з однолітка-кріпака. Десь близько десяти років у Івана почали боліти очі, боліли три роки, згодом він осліп.

Старий пан відпустив Івана на волю, не давши ні хати, ні поля. "Ти сліпий, — сказав він хлопцеві. — Нащо тобі хата? Ти у людей де-небудь проживеш".

Івана віддали на три роки в науку до кобзаря. Минули роки. Він став талановитим і визнаним майстром своєї справи. Зауважимо, що у 1875 році Остап Вересай, який перебував тоді в зеніті слави, назвав І. Кравченка-Крюковського кобзарем, кращим за нього.

І. Кравченко-Крюковський мав широкий кругозір, був справедливою людиною, завдяки чому мав надзвичайний авторитет серед кобзарів та лірників. Вони обрали його своїм "панмайстром" — президентом досить складної кобзарсько-лірницької організації.

Зовнішність кобзаря була дуже показовою — це був сухий, вище середнього зросту дід з майже білим волоссям до плечей. Він дуже дорожив своєю шевелюрою, кажучи, що йому як кобзареві та панмайстру вона личить.

П. Мартинович від І. Кравченка-Крюковського записав десять дум: "Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі", "Олексій Попович", "Федір Безродний, бездольний", "Самійло Кішка", "Три брати самарські", "Івась Коновченко, Вдовиченко", "Сокіл і Соколята", "Проводи козака", "Сестра та брат", "Бідна вдова та три сини". Народний співець знав 12 псалмів, багато історичних, ліричних, побутових пісень, танцювальних мелодій.

Трапилось так, що мистецтво цього "великого кобзаря" (так називали його сучасники) було недостатньо вивчено.

3-й учень. Така ж доля спіткала ще одного дуже талановитого кобзаря кінця XIX століття — Ф. Гриценка-Холодного. (Показує портрет кобзаря).

Кобзарі-сучасники вважали цього бандуриста з Полтавщини — надзвичайно талановитим музикантом. Опанас Барь, розповідаючи про гру Ф. Гриценка-Холодного, запевняв, що нічого подібного він ще не чув: "Було, як сяде, як зашкряба, як затужить, то й сам плаче, і всі за ним, а мідяки, то як той горох, у коновочку тільки тр... тр... тр...". Є правдиві свідчення, що Ф. Гриценко-Холодний міг босими ногами грати на бандурі будь-який козачок. Бандура музиканта мала сорок п'ять струн, що на той час було великою рідкістю.

Ф. Гриценко-Холодний виконував думи "Івась Коновченко, Вдовиченко", "Бідна вдова і три сини", "Сестра та брат", "Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі", псалми та пісні.

На жаль, від цього бандуриста не було записано мелодій, можливо, вони відкрили б нову цікаву сторінку в історії розвитку народного мистецтва.

4-й учень. Архип Никоненко (показує портрет кобзаря) — лірник з м. Оржиці Лубенського повіту Полтавської губернії. Виконував такі думи: "Козак Голота", "Бідна вдова і три сини", "Сестра та брат", "Буря на Чорному морі", "Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі".

Дума "Козак Голота", записана П. Кулішем від А. Никоненка, є найбільш художньо довершеною порівняно з варіантами, записаними від інших кобзарів та лірників. (Звучить магнітофонний запис "Думи про козака Голоту").

А. Никоненко мав особливу манеру виконання дум. Цей музикант співав дуже повільно: він уголос міркував, хитав головою і глибоко зітхав. Кобзар часто припиняв спів і, перебираючи струни, пристосовував проспіваний вірш до власного становища — або правильність моралі пісні доводив власними прикладами. Інколи він дуже переймався змістом пісні, голос його тремтів усе сильніше і, нарешті, голосіння на кілька хвилин переривало спів і музику. Поводиркою Никоненка була його чотирирічна донька.

Крім гри на кобзі й лірі він, як і деякі інші кобзарі та лірники, сукав мотузки, робив упряж.

Архип Никоненко був одним з кращих виконавців українських народних дум середини XIX століття.

Учитель. На цьому закінчуємо нашу мандрівку вглиб віків, яка допомогла нам ознайомитися з історією українською кобзарства, основними центрами його побутування.

Завдячувати за невтрачену пам'ять про таке унікальне явище в світовій культурі, як українське кобзарство, ми повинні визначним діячам української культури, збирачам і популяризаторам народних дум і пісень — Пантелеймонові Кулішу, Миколі Лисенку, Лесі Українці, Климентові Квітці, Філарету Колессі та ін. На початку XX століття з ініціативи та за активного сприяння Лесі Українки було споряджено експедицію, під час якої з вуст сорока кобзарів записано (з нотним текстом) народні думи. Пізніше Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка у Львові видало у світ двотомну книгу "Мелодії українських народних пісень".

Завдяки цьому такий величезний пласт української народної культури, як кобзарство, не пропав безслідно, не розвіявся на дорогах історії, а був збережений для нащадків. Маємо перейнятися почуттям морального обов'язку та громадянської відповідальності й повинні зробити все, щоб не лише зберегти, а й примножити і передати ці нетлінні цінності духовного життя нашого народу прийдешнім поколінням українців. Переконаний, що наші уроки спонукають кожного задуматися над цим. (Цю думку вчитель виголошує в супроводі думи "Плач невільників").

Література:

1. Вертій О. Український Гомер (Життя і творчість Остапа Вересая) // Українська мова та література в школі. — 1991. — № 12 — С. 36—39.

2. Жеплинський Б. Коротка історія кобзарства в Україні. — Львів, 2000.

3. Кирдан Б., Омельченко Л. Народні співці-музиканти на Україні. — К., 1980.

4. Колесса Ф. Мелодії українських народних дум. — К., 1969.

5. Куліш П. Записки о Южной Руси. В 2-х т. — К.,1994.

6. Лавров Ф.І. Кобзар Остап Вересай. — К., 1955. — С. 25—26.

7. Лавров Ф. Кобзарі. Нариси з історії кобзарства України. — К., 1980.

8. Лавров Ф. Кобзарь. — С. 18.

9. Лисенко М. Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм. — К.,1995.

10. Литвин М. Струни золотії. — К.,1994.

11. Лозко Г. Українське язичництво. — К., 1994.

12. Новости. — СПб. — 1875. — № 71.

13. Сборник харьковского историко-филологического общества. — Т. ХІІІ. — 4.11 Харьков, 1902. — С. 223.

14. Українські народні думи. Том перший корпусу. Тексти і вступ К. Грушевської. — Харків, 1927.

15. Чабада Микола. Кобзарі та лірники // Дивослово. — 1998. — № 6. — С. 25.

Loading...

 
 

Цікаве