WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Тарас Шевченко — видатний художник. Цінність його живописної спадщини - Урок

Тарас Шевченко — видатний художник. Цінність його живописної спадщини - Урок

Урок на тему:

Тарас Шевченко — видатний художник. Цінність його живописної спадщини (урок української літератури у 9 класі)

Мета: ознайомити учнів з мистецькою спадщиною Т.Г. Шевченка.

Обладнання: портрет Тараса Шевченка, репродукції Шевченкових картин, таблиці слів-термінів і дат визначних подій в житті поета, малюнки учнів.

Тип уроку: урок-дослідження. Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Учитель. Протягом двох місяців ми з вами знайомилися з життям і творчістю народного співця України — Т.Г. Шевченка, працювали над розкриттям ідейного змісту його поезій, вивчали напам'ять його твори. Я пропоную пригадати основні етапи життєвого шляху поета:

— Назвіть рік народження Т.Г. Шевченка.

— У якому році видано збірку віршів "Кобзар"?

— Що пов'язує Брюллова, Жуковського, Венеціанова, Вієльгорського з Шевченком?

— З якої поезії узято рядки: Не дуріте самі себе, Учитесь, читайте,

І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь, Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають.

— Який російськомовний прозовий твір Т.Г. Шевченка є автобіографічним?

Учитель. Читаючи роман чи збірку поезій, переглядаючи п'єсу, кінофільм, вдивляючись у картину чи слухаючи музику, неодмінно треба усвідомлювати, що це зовсім інше, аніж пробігти очима газетну замітку, мимохідь спостерігати за товчією і перемовинами людей на ярмарку, або знічев'я прислухатися до шуму авто на міському перехресті, треба усвідомлювати, що тут ми стикаємося з окремим своєрідним світом, який має свою історію, свої закони, мову, — світом мистецтва.

Що ж являє собою мистецтво?

Учень. Це світосприймання у художніх образах.

Кожен вид мистецтва має свої засоби творення образів:

— скульптор об'ємно відтворює тіла і предмети з дерева, глини чи іншого матеріалу;

— музикант творить за допомогою певним чином упорядкованих звуків;

— хореограф — через гармонійні рухи тіла;

— літератор створює словесні образи;

— живописець створює їх на площині за допомогою ліній, барв і світлотіней.

II. Повідомлення теми і мети уроку.

Учитель. Як ви думаєте, чому я розпочала урок словами про мистецтво?

Учень. Сьогодні на уроці ми будемо розглядати мистецьку спадщину Т.Г. Шевченка.

Учитель. Так, тема нашого уроку — "Т.Г. Шевченко — видатний художник. Цінність його живописної спадщини". Ви ознайомитесь з мистецькою спадщиною Кобзаря. Протягом уроку ви почуєте багато незнайомих слів. По ходу їх звучання занотовуйте у свої зошити. А також записуйте нові факти із життя Т.Г. Шевченка.

III. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. Про діяльність Т.Г. Шевченка та значення зробленого ним на теренах літератури й образотворчого мистецтва написано та сказано немало. З роками цікавість до постаті Кобзаря і його спадщини не зменшується, що є цілком закономірним явищем, оскільки Т.Г. Шевченко став символом духовного відродження народу. Задовго до того, як риси поета увічнив різець скульптора, з'явився пам'ятник, який красномовно засвідчив ставлення простого люду України до особи поета і його творчості.

Учень. Це своєрідне й оригінальне зображення поета олійними фарбами, виконане невідомим народним майстром другої половини XIX століття. На полотні під назвою "Святий великомученик Тарасій" маляр зобразив у повний зріст босоногого чоловіка у білій сорочці. Відповідно до церковних канонічних прописів, як і належить великомученикові, він правицею притискує до грудей хрест, у лівій руці — книжка, над головою — коло німба, схоже на збитого на тім'я бриля. На палітурці книжки старанно виведено кирилицею її назву — "Кобзар", а характерне обличчя з тонкими рисами, високим чолом, вислими вусами однозначно вказують на особу, яку невідомий народний маляр увів до сонму святих великомучеників, не чекаючи поки це зроблять церковні ієрархи, як, до речі, і книгу поета, зведену простим людом у ранг Святого Письма.

Учитель. Протягом уроку ми працюватимемо за таким планом:

1. Історія мистецького життя генія.

2. Графіка Тараса Шевченка.

3. Автопортрети.

4. Олійний живопис.

Розпочнемо з мистецького життя Т.Г. Шевченка.

Учень. Тарас Шевченко був не лише поетом, а й драматургом, прозаїком, мислителем, істориком, етнографом, фольклористом і художником, який залишив велику образотворчу спадщину — понад тисячу творів.

Щодня милуючись рідними краєвидами, багатством їхніх барв та звуків, дивуючись їхній різноманітності та незбагненій мінливості, спостережливий хлопчик вбирав у свою душу всю оту красу, закохувався усім серцем у рідний край. Рідна українська природа була для Тараса джерелом розуміння краси, формувала його мистецькі смаки. У незвичайно допитливої дитини все побачене викликало бажання творити.

Учень. Дуже рано виявилися у хлопця здібності до малярства. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Усе ними малював стіни, лави, стіл в хаті й надворі, в себе й у гостях. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Якось юний художник намалював п'яного дяка, за що був ним жорстоко покараний. "Цей перший деспот, на котрого я наткнувся в моєму житті, — писав Шевченко, — уселив у мене на все життя глибоку огиду і презирство до всякого насильства однієї людини над іншою".

Учень. Прагнучи стати художником, Тарас побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту. Останнє рішення будь-що стати малярем визріло у нього в Києві, куди він поїхав з паном. Енгельгардт бенкетував, і три дні хлопець міг робити, що сам хотів. Тарас побував на Хрещатику, оглянув Золоті ворота, Лавру, Софійський собор. Брався нишком перемальовувати. Та за три дні чи ж багато встигнеш?..

Учень. 1831 року пан Енгельгардт вийшов у відставку й оселився в Петербурзі. А наступного року, зваживши, що він матиме з Шевченка більш як з дворового художника, ніж як із слуги, віддав його на чотири роки навчатися до петербурзького майстра декоративного живопису Василя Ширяєва, людини грубої й жорстокої. Разом з іншими учнями Ширяєва Шевченко розписував інтер'єри петербурзьких театрів — Большого, Михайлівського. А вечорами відвідував рисувальні класи Товариства заохочування художників. Тут молодий Тарас знайшов товаришів, які познайомили його з викладачами Петербурзької Академії мистецтв.

У жовтні 1835 року авторитетний комітет Товариства на чолі з професором Федором Толстим розглянув малюнки Шевченка і схвально оцінив їх. Шевченко мріяв навчатися в Академії, але добре розумів, що кріпакам туди дорогу заказано.

Долею українського поета зацікавилися передові діячі російської культури — художники Олексій Венеціанов, Карл Брюллов, поет Василь Жуковський, композитор Михайло Вієльгорський.

Карл Брюллов, ознайомившись з малюнками Тараса, відчув в них міцну основу, на якій у майбутньому міг розвинутись чудовий художник, майстер неабиякого обдарування. Брюллов запросив Шевченка відвідувати свою майстерню, познайомив зі своїми друзями, однодумцями. Діячі російської культури розуміли, що в кріпацтві такий талант загине, і тому почали дії щодо викупу Шевченка з кріпацтва.

16 квітня 1838 року в будинку Вієльгорського відбувся великий концерт для друзів композитора. Зібралися тут відомі діячі культури, шанувальники музики й живопису. Після концерту розіграли портрет Василя Андрійовича Жуковського роботи Карла Брюллова. А через 6 днів, одержавши 2 500 карбованців, поміщик Енгельгардт підписав документи про звільнення Шевченка.

Шевченка прийняли до Петербурзької Академії мистецтв у клас Карла Павловича Брюллова — професора Академії.

Учень. 1838-1840 роки — час, коли Шевченко багато і плідно працював як художник і поет, випереджаючи академічну програму. Крім занять із спеціальних мистецьких дисциплін, багато читав, цікавився історією своєї батьківщини, інших європейських країн. І, звичайно, писав вірші. 1840 року побачила світ його перша збірка — "Кобзар".

Уже після першого року навчання в Академії — у травні 1839 р. — Шевченко здобув срібну медаль другого ступеня за екзаменаційну роботу — рисунок з натури. Наступного року — знову срібна медаль: цього разу за складнішу композицію побутового характеру "Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці". 1841 року рада Академії присуджує 27-річному Шевченкові третю срібну медаль за акварель "Циганка-ворожка".

Учитель. Переходячи до другого питання "Графіка Т.Г. Шевченка", хочеться зазначити, що саме за графічні, а не за живописні твори Шевченкові було присуджено високе і почесне звання академіка Санкт-Петербурзької Академії мистецтв. Цей факт свідчить не лише про високий професійний рівень Шевченка як художника-графіка, а й про визнання вагомості його внеску в розвиток графічного мистецтва. Не менш промовистим є і той факт, що саме Шевченко вважається одним із родоначальників національного реалістичного мистецтва Казахстану, і митці цієї країни здебільшого посилаються саме на його графічні твори, зокрема виконані в засланні.

Учень. Причини відсутності належної уваги до графічної спадщини Кобзаря слід шукати у XIX ст. Тоді графічне мистецтво вважалося мистецтвом другорядним, допоміжним архітектурі, скульптурі і живопису. Основним призначенням графіки було копіювання та тиражування у вигляді окремих естампів, журнальних або книжкових ілюстрацій кращих архітектурних, живописних, скульптурних творів з метою їх популяризації. Цікаво, що сам Шевченко був високої думки щодо можливості графічних мистецтв і, зокрема, про призначення у суспільстві художника-графіка. Про це свідчить запис, зроблений поетом у щоденнику 26 червня 1857 року: "Из всех изящных искусств мне теперь больше всего нравится гравюра и не без оснований. Быть хорошим гравером, значит быть распространителем света истины, значит быть полезным людям. Прекраснейшее, благороднейшее призвание гравера. Сколько изящнейших произведений, доступних только богатым, коптилось бы в мрачных галереях без твоего чудотворного резца?" Такого розуміння значення графічних мистецтв не виявив жоден з художників — сучасників Шевченка.

Loading...

 
 

Цікаве