WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Структура уроку української мови (проблема структури уроку вимагає переосмислення) - Урок

Структура уроку української мови (проблема структури уроку вимагає переосмислення) - Урок

На наступному етапі роботи з текстом семантизуються слова кмітливий і ласий. Значення слів записується в словнички: кмітливий, -а, -е. 1. Який легко схоплює суть, добре розуміє; тямущий, догадливий. 2. Спостережливий, який легко помічає щось. Ласий, -а, -е. 1. Який викликає бажання з'їсти, дуже смачний. 2. Який дуже хоче поїсти чого-небудь смачного. З'ясовується, в якому значенні вжиті ці слова в тексті. Таким чином проводиться робота над збагаченням словникового запасу школярів.

Далі учням пропонується виписати слова з орфограмами та позначити умови їх вибору. Потім виконується граматичний розбір першого й другого речень, пояснюються розділові знаки в цих реченнях, а також у четвертому й шостому. Це дає змогу повторити такі пунктограми: кома між однорідними членами речення, між простими реченнями в складному та інші.

Використаний текст сприяє забезпеченню органічності переходу від аналізу змісту, стилю, добору мовних засобів, роботи над правописом, семантизації лексики до теми уроку й увести нові поняття на мовленнєвій основі. Учням пропонується прочитати слова, які виконують основне змістове навантаження в тексті, і вказати, якими частинами мови вони є. Учні називають іменники, прикметники та дієслова. З'ясовується, яких ключових слів найбільше — прикметників, оскільки текст є описом.

Учитель запитує, якими членами речення є прикметники в першому, другому й третьому реченнях (означеннями), у якій формі вони вжиті (у формі ступенів порівняння), уточнює, що ступені порівняння мають якісні прикметники. Відповідаючи на запитання вчителя, учні згадують, що показують вищий і найвищий ступені порівняння прикметників, які форми вони мають, як утворюються проста й складена форми вищого та найвищого ступенів, якими членами речення можуть бути прикметники у формі ступенів порівняння (прикметники у формі вищого ступеня в реченні бувають присудками, а у формі найвищого ступеня — переважно означеннями).

Далі учням пропонується вказати слова у формі ступенів порівняння в другому й четвертому реченнях, визначити, якими частинами мови вони є, аргументувати відповідь. З'ясовується, що слова краще й швидше відповідають на запитання "як?", пояснюють дієслово (живилось краще за всіх, росло швидше за інших), в реченні виступають обставиною дії, отже вони є прислівниками у формі ступенів порівняння. Далі учні знаходять початкову форму для кожного з цих слів, встановлюють, як утворились форми ступенів порівняння, конструюють з ними речення.

Після проведеної роботи учні читають параграф підручника і, використовуючи раніше зроблені висновки, будують усну розповідь на тему "Ступені порівняння прислівників", виконують тренувальні вправи: від поданих прислівників утворюють форми вищого й найвищого ступенів, конструюють з ними речення, визначають, якими членами речення виступають прислівники у формах ступенів порівняння.

Таким чином, на уроці учні виконують різноманітні навчальні дії: аналізують орфоепічні та інтонаційні особливості тексту, виразно читають його, визначають стилістичну та жанрову належність, аналізують зміст прочитаного, виділяють ключові слова, розглядають добір мовних засобів щодо змісту тексту, семантизують деякі слова, записують їх значення в словнички, виписують із тексту слова з орфограмами й позначають умови їх вибору, виконують граматичний розбір деяких речень, пояснюють розділові знаки в них, актуалізують знання про ступені порівняння прикметників, знаходять інші слова у формі ступенів порівняння, визначають, якими членами речення вони виступають і які це частини мови, знаходять їх початкову форму, встановлюють, як утворились форми ступенів порівняння, читають параграф підручника, вибудовують усну розповідь про ступені порівняння прислівників, утворюють від поданих прислівників форми вищого й найвищого ступенів, конструюють з ними речення, визначають, якими членами речення виступають прислівники у формі ступенів порівняння.

На уроці застосовувались різноманітні засоби стимулювання діяльності школярів: використання тексту, який є уривком з художнього твору, бесіда за змістом тексту, привернення уваги школярів до його деталей, знайомство з популярним дитячим письменником і його творами, часте переключення уваги школярів з одного виду діяльності на інший, створення проблемних ситуацій, використання операцій порівняння, зіставлення, які активізують розумову діяльність школярів і зумовлюють нестандартність роботи, спрямованої на усвідомлення нового матеріалу, її дослідницький характер.

Всі цілі уроку реалізувались на порівняно невеликому за обсягом дидактичному матеріалі шляхом використання різних методів і прийомів організації навчальної діяльності учнів, включення школярів у різні, але взаємозв'язані види діяльності, що сприяло інтенсифікації навчального процесу на уроці, його результативності.

Хід уроку і характер завдань відображають поєднання роботи понад засвоєнням знань і формуванням практичних дій. Важливою особливістю уроків з об'єднаною структурою є також те, що актуалізація опорних знань, умінь і навичок не створює самостійного етапу уроку. Вона здійснюється протягом усього уроку і практично зливається із загальною роботою над формуванням нових знань, умінь і навичок. Злита із засвоєнням нового навчального матеріалу та його застосуванням, вона допомагає учневі активно й постійно пов'язувати раніше здобуті знання, навички з новими, здійснювати повторення навчального матеріалу. Це не тільки дає значну економію часу та підвищує практичну спрямованість уроку, а й посилює пізнавальну самостійність учнів.

У процесі виконання завдань практичного характеру учні активно й самостійно здобувають знання та застосовують їх. Засвоєння й застосування знань не є окремими етапами. Така побудова уроку дає вчителеві необмежені можливості для активізації навчальної діяльності учнів. Учитель протягом усього уроку спрямовує самостійну пізнавальну діяльність школярів, активізує їхнє мислення, уяву, пам'ять, почуття, волю, оперативно реалізовує цілі розвивального навчання.

На уроках з такою структурою збільшується питома вага теоретичної та практичної самостійності учнів. Вони здійснюють спостереження над мовою, зіставляють, порівнюють, роблять висновки, аргументують відповідь, будуючи зв'язні висловлювання. Вдало дібраний навчальний матеріал тісно поєднується з мовленнєвою діяльністю школярів. Завдяки завданням, які організовують спостереження над мовою й мовленням, учні зацікавлено й дуже активно працюють, внаслідок цього підвищується якість їхніх знань і вмінь, прискорюється мовний і загальний розвиток. У результаті виконання спостережень одночасно засвоюються знання, набуваються вміння й навички, розвивається лінгвістичне мислення школярів, виховується чутливість до слова, формуються вміння слухати, читати, говорити й писати.

Різноманітні самостійні завдання учням дають змогу вчителеві бачити роботу кожного з них, спрямовувати її. Робота вчителя гармонійно поєднується з роботою класу та окремих учнів. Під керівництвом учителя учні постійно здійснюють взаємоконтроль і самоконтроль. У цих умовах не виникає питання про підтримання порядку на уроці. Чітко продумана система завдань для організації самостійної роботи над оволодінням учнями знаннями, уміннями й навичками дає змогу диференціювати роботу на уроці, вміло поєднувати колективні й індивідуальні форми роботи учнів, що, як показали спостереження за навчальним процесом, бесіди з учителями й учнями, проведені зрізи, значно підвищує ефективність навчального процесу.

Таким чином, об'єднана структура уроку сприяє ефективнішій організації навчальної діяльності учнів, оскільки дозволяє максимально реалізувати залежності, властиві урокові рідної мови як цілісній системі, і насамперед залежності між мотивами, цілями, змістом, методичною й організаційною сторонами уроку, характером навчальної діяльності та її результативністю.

Особливості уроку з об'єднаною структурою зумовлюються не тільки характером засвоєння навчального матеріалу. Головною його ознакою є інтеграція видів діяльності учнів, посилення розвивальної спрямованості цієї діяльності. Протягом усього уроку учні здобувають нові знання шляхом спостереження над мовою, актуалізуючи необхідну інформацію, яку вони засвоїли раніше, і застосовуючи щойно здобуті знання. Але визначальною особливістю цього уроку є різноспрямованість навчальної діяльності учнів, яка досягається завдяки взаємопов'язаному виконанню завдань. Така організація уроку підвищує пізнавальну активність учнів. Урок з об'єднаною структурою сприяє використанню різноманітних внутрішніх стимулів.

Сутність проблеми структури уроку можна зрозуміти, лише розглядаючи урок в динаміці, в еволюції, в розвитку, що забезпечує просування учнів у засвоєнні навчального матеріалу, оволодінні мовою і мовленням, досягнення цілей виховання і розвитку. Розв'язання проблеми структури уроку вимагає спостереження за існуючою практикою організації навчальної діяльності учнів на уроках української мови в школі, ознайомлення з досвідом роботи вчителів, які домагаються високих результатів навчання, а також розгляду уроку з позиції системного підходу до визначення та реалізації цілей курсу, до організації навчальної діяльності учнів. Багатий матеріал у цьому плані дає досвід роботи вчителів експериментальної школи-лабораторії НПУ ім. М.П. Драгоманова Українського національного колежу ім. В.О. Сухомлинського.

Loading...

 
 

Цікаве