WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Структура уроку української мови (проблема структури уроку вимагає переосмислення) - Урок

Структура уроку української мови (проблема структури уроку вимагає переосмислення) - Урок

Урок на тему:

Структура уроку української мови (проблема структури уроку вимагає переосмислення)

Основною метою навчального процесу в педагогічних ВНЗ за умов реформування освіти є підготовка творчого вчителя, здатного здійснювати особистісно-зорієнтоване навчання, формувати зусебіч розвинену особистість. Досягненню цієї мети мають бути підпорядковані навчальні курси в педагогічних ВНЗ, особливо курс методики навчання. Сказане насамперед стосується таких модулів, як принципи і методи навчання, урок, зокрема структурування уроку.

Органічне поєднання навчання, виховання і розвитку досягається в умовах розвивального навчання на уроці. Лише включившись в активне пізнання, учень може глибоко проникнути в систему рідної мови, засвоїти матеріал на рівні основних ідей навчального предмета, закономірностей і правил, навчитись використовувати здобуті знання та вміння для подальшого пізнання. Такий процес породжує внутрішні стимули учіння, сприяє перетворенню знань у переконання, розвиткові пізнавальної активності і самостійності учнів, посиленню виховного впливу навчання, вихованню національної самосвідомості, стає дійовою основою виховання громадянина. В умовах активної пізнавальної діяльності на уроці виникають великі можливості для формування гуманістичних і ділових стосунків учнів класу. Організація такого процесу значною мірою залежить від структурування уроку.

У світлі нових завдань визначився новий етап у розв'язанні проблеми структурування уроку в сучасних дидактиках і методиках. Оскільки урок складає цілісну систему, у якій усе взаємопов'язано: мотиви, цілі, добір змісту навчання, добір завдань, виконувана учнями сукупність навчальних дій, використовувані вчителем методи і способи організації навчальної діяльності учнів, структурна побудова уроку, результати учіння, здійснення розвивального навчання проявляється у якісній перебудові усіх його сторін. Цілі уроку сьогодні розглядаються як системне утворення, методи як способи організації і здійснення навчальної діяльності, спрямованої на досягнення усього комплексу, усього розмаїття цілей уроку.

Якщо звернутися до розгляду структури уроку протягом останніх двадцяти років, то неважко помітити, що різні дослідники по-різному називають генетичну клітинку або елемент структури уроку: етапом, кроком (М.М. Скаткін), навчальною ситуацією (О.О. Бударний), просто одиницею (В.С. Ільїн), моментом уроку (В. Фоменко), пізнавальним завданням (М.О. Данилов, В.І. Загвязинський) та ін. У багатьох працях увага звертається на ієрархію елементів, виявлення стрижня, на якому вибудовується структура уроку. Так, В. Фоменко вважає, що послідовність конкретних цілей, спрямованих на досягнення мети організації уроку, і складає той внутрішній стрижень, за яким розміщується навчальний матеріал та методичні прийоми. Кожен момент складає єдність конкретної мети, змісту та методичного прийому (Фоменко В.Т. Исходные логические структуры процесса обучения. — Ростов-н/Д: Изд-во Ростов. ун-та, 1985. — 222 с.).

Структурні частини уроку М.М. Скаткін називає кроками: "Структура кожного уроку відповідно до його логіки має бути чіткою, з логічним переходом від однієї частини уроку до іншої згідно з дидактичною метою уроку і закономірностями процесу навчання. Але цими частинами є не традиційне опитування, вивчення нового, закріплення і т. ін. у певному порядку та в однозначній формі, а кроки, що зумовлюють просування до мети уроку, тобто засвоєння його змісту" (Лернер И.Я., Скаткин М.Н. Требования к современному уроку. — М.: Педагогика,1969; Совершенствование процесса обучения. — М.: Педагогика, 1971. — С. 11). Здійснюючи вивчення генетичної клітинки в побудові уроку української мови, ми виходимо з мікроетапів, які утворюються розв'язанням проміжних і супровідних цілей і, таким чином, складають черговий крок у досягненні навчальних, виховних і розвивальних цілей, акт навчання й учіння.

Сьогодні в теорії і шкільній практиці існують різні погляди на структуру уроку. Під час розгляду структури уроку у різних методичних працях по-різному враховується проблема створення оптимальних умов навчальної діяльності для кожного учня за колективного характеру навчальної діяльності на уроці. Одні автори виступають за достатньо твердо фіксовану структуру уроку з незмінними етапами, що розміщуються в одному й тому самому порядку, інші за відмову від якоїсь визначеності у структурі уроку. У кожному з цих підходів допускається серйозна помилка. По-перше, тому, що нічим не можна замінити творчість учителя, по-друге — організоване навчання відрізняється від неорганізованого насамперед тим, що здійснюється у певній системі. Хоча слід зауважити, що виділення таких етапів уроку, як організація класу, актуалізація опорних знань, умінь і навичок, мотивація навчальної діяльності безпідставне: організація класу здійснюється протягом усього уроку, а не тільки на початковому етапі уроку; актуалізація може відбуватися на різних етапах засвоєння навчального матеріалу; мотиваційне забезпечення навчальної діяльності учнів не обмежується початковим усвідомленням учнями практичного значення навчального матеріалу — головним мотивом навчальної діяльності, на думку багатьох учених, є інтерес, а головною умовою пізнавального інтересу — емоційний фон уроку.

Структурні елементи уроку не обов'язково є його етапами. В уроці вони функціонують у різних взаємозв'язках. Актуалізація здійснюється в ході засвоєння знань і об'єднується з їх застосуванням. Джерелом отримання знань стає практична діяльність учнів, частіше у вигляді спостережень над мовним і мовленнєвим матеріалом. За цієї умови знання засвоюються й застосовуються одночасно. Зміст навчального матеріалу з багатьох тем визначає саме таку побудову уроку.

Звернемося для аргументації сказаного до уроків фонетики. Основнi знання про звуки й букви дiти отримують у початкових класах, де протягом чотирьох рокiв навчання формуються й удосконалюються їхні фонетико-графiчнi вмiння та навички. У відповідності з програмою в п'ятому класi фонетико-графiчнi знання мають в основному повторюватись, систематизовуватись, поглиблюватись, удосконалюватись. Жодної нової теми з фонетики і графіки ні в програмі, ні в підручниках немає, про які ж етапи актуалізації, засвоєння нових знань, навичок і вмінь та їх застосування може йтися.

На побудову уроків фонетики, як і інших уроків української мови, впливає поєднання системно-мовного, функціонального та комунікативного підходів, впливає і добір дидактичного матеріалу, а саме: до цих уроків доцільно використовувати переважно вірші. Відомо, що особливо яскраво сприймається звучання поетичного мовлення. Коли поети читають свої вірші, вони дуже чітко передають голосом його ритм. Поезія душі передається в ритмомелодиці вірша. Рима, тобто композиційно-звуковий повтор, засіб створення краси звучання вірша й виділення художньо значущих слів, є сильним засобом виразності. Чергування наголошених і ненаголошених складів і пов'язане з ними переважання в тексті коротких чи довгих слів впливає на милозвучність. Організовуючи спостереження над поетичною природою вірша, ми допомагаємо дітям відчути музику поезії.

Наводимо урок з теми "Фонетика і графіка. Звуки мови і букви".

На класній дошці вірш Олександра Олеся "Є слова, що білі-білі...".

Є слова, що білі-білі,

Як конвалії, квітки,

Лагідні, як усміх ранку,

Ніжносяйні, як зірки.

Є слова, як жар, пекучі

І отруйні, наче чад ...

В чарівне якесь намисто

Ти нанизуєш їх в ряд.

1) Підготуйтесь до виразного читання вірша. Про що він? Чого навчає? Що ви знаєте про автора вірша і його поетичну творчість?

2) Виразно прочитайте вірш. Завдяки яким звукам створюється його особлива виразність? Які звуки використовує автор, щоб передати доброту, лагідність, ніжність і навпаки — злість, недоброзичливість?

3) Який розділ науки про мову вивчає звуки? Звідки походить його назва? Наведіть інші слова з таким коренем. Яка одиниця мовлення називається звуком. Як позначаються звуки мови на письмі? Чим вiдрiзняються звуки i букви? Яка наука вивчає позначення звуків буквами? Чим відрізняються слова "чад" і "ряд"?

4) Чи є повна відповідність між звуковим складом слів і позначенням їх на письмі? Як графічно передається вимова слова? Які букви не вживаються в звуковому записі? Укажіть у словах вірша букви, які позначають два звуки, голосні звуки, приголосні звуки.

5) Виконайте фонетико-графічний розбір слів "намисто" і "конвалії", послідовно називаючи букви і вказуючи звуки, які вони позначають, а також розкажіть, що ви знаєте про ці звуки?

6) Скiльки голосних i приголосних в українськiй мовi? Назвiть їх. Чим вiдрiзняється вимова голосних i приголосних звукiв? Розкажіть про звуки і букви в українській мові, про голосні i приголосні звуки. Підготуйте зв'язне висловлювання на тему "Звуки мови і букви" .

(У процесі роботи з віршем "Є слова, що білі-білі ..." з'ясовується, що його автором є відомий український поет Олександр Олесь. Справжнє прізвище, з яким Олександр Олесь вперше побачив світ — Олександр Кандиба. Його поезії навчають і навчатимуть українців берегти, любити, цінувати рідну землю, культуру і рідну мову. Він написав багато творів для дітей, і всі вони служать ідеалам добра, людяності, краси. Прочитаний вірш Олександра Олеся вчить нас бути уважними до слова. Бо є слова добрі, чисті, лагідні, ніжні, не забруднені жорстокістю, лайкою, — "білі-білі, як конвалії, квітки, лагідні, як усміх ранку, ніжно-сяйні, як зірки". А є слова жорстокі, грубі, "пекучі і отруйні, наче чад..." Тому потрібно дуже відповідально ставитись до вибору слова, щоб не ранити душу людини, не образити, не завдати їй болю. Доброта, лагідність, ніжність передаються у вірші звуками [л], [л'], [і] (білі-білі, конвалії, лагідні). Злість недоброзичливість передають слова із звуками [ч] (пекучі, чад), [р] (отруйні), [ш] (нанизуєш). Звук є найменшою неподільною одиницею мовлення. Наша мова звукова, тому всі значення в ній передаються за допомогою звуків. Звуки мови служать для утворення, розпізнавання і розрізнення слів (чад, ряд). Слова можуть відрізнятися всіма, кількома й одним звуком. Звуковий склад української мови вивчає фонетика, позначення звуків буквами — графіка. Повної відповідності між звуковим складом слів і позначенням їх на письмі немає. Щоб передати вимову слова, використовують звуковий запис, який точно відтворює звуковий склад слів. Такий запис береться в квадратні дужки, кожному звукові в ньому відповідає окремий знак-буква, у слові обов'язково позначається наголос: [буд инок], [йал ина], [шч иро]. М'який знак та букви я, ю, є, ї, щ у звуковому записі не вживаються. М'якість приголосних передається рисочкою зверху праворуч: [ден'], [л'ох], [с'іл].

Loading...

 
 

Цікаве