WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Семінар-дослідження «Шевченко і Буковина» - Урок

Семінар-дослідження «Шевченко і Буковина» - Урок

Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить.

Королівська цензура вбачала в особі Шевченка політичного ворога існуючого ладу, твори його називали "революційними".

Історик 2. У другій половині 30-х минулого століття років було заборонено відзначати річниці Шевченка. Всі прогресивні видання були закриті. Але і в цих умовах на Буковині трудящі нелегально вшановували свого улюбленого поета. Загарбники всіляко переслідували тих, хто читав і поширював твори Шевченка. Непоодинокими були випадки, коли лише за зберігання поезії Кобзаря румунські бояри кидали людей до криміналу.

Так, селянин Іван Зберчик із села Розтоки на Путильщині був ув'язнений лише за збереження "Кобзаря" Шевченка.

Архіваріус. В архіві Чернівецького краєзнавчого музею зберігається кілька примірників "Кобзаря", які переховували місцеві патріоти у роки фашистської окупації. Один з "Кобзарів" належав селянинові Василеві Кравчуку із Ставчан Кіцманського району. За переховування книги він був засуджений до трьох місяців тюремного ув'язнення. Коли у 1941 році на Буковину вдерлись фашисти, Кравчук разом із своїм братом сховав погруддя Шевченка, яке не встигли встановити у центрі села Ставчани у 1940 році. Дізнавшись, що румуни хочуть знищити бюст поета, Василь та Михайло Кравчуки вночі перевезли скульптуру додому і закопали її. Багато разів до Кравчуків приходили жандарми, всюди нишпорили, били господаря, аби той віддав бюст Шевченка, але патріоти не видали Шевченка ворогам.

Учитель. Як бачимо, твори Т. Шевченка, незважаючи на різні перешкоди, доходили до трудового народу Північної Буковини. Кобзареве слово допомагало трудящим краю у боротьбі з експлуататорами, з іноземними поневолювачами. Буковинці полюбили Великого Кобзаря, його полум'яне слово зміцнювало духовні зв'язки народних мас і прогресивної інтелігенції Галичини і Буковини. Наші краяни вшановують Тараса Шевченка. Розглянемо третє питання нашого семінару "У вінок Великому Кобзареві".

Історик. У Буковинської шевченкіани глибоке коріння. Ще в часи іноземного поневолення наші краяни намагалися вшановувати пам'ять великого Кобзаря. Уперше у Чернівцях таке свято відбулося у березні 1864 року. Його організувала група студентів духовної семінарії. У церкві св. Параскеви була відправлена панахида. З 1889 року вшанування пам'яті Т. Шевченка відбувалися щорічно.

Архіваріус. У Держархіві Чернівецької області зберігаються матеріали про вшанування пам'яті Шевченка в нашому краї за часів австрійського панування. В газеті "Руська рада" від 16 грудня 1898 року повідомлялося про видання "Кобзаря" Шевченка, наголошувалося на тому, що ця книга повинна бути в кожній хаті, бо твори Т. Шевченка є корисними і для старих, і для молодих. Ця ж газета від 23 березня 1900 року зверталася до жителів міст і сіл Буковини: "Тарас помер, але його дух жиє між нами; ми черпаємо з його поезій, немов з цілющого джерела, правдиві науки життя. ...ви повинні незлим тихим словом пом'янути великого мученика Тараса, що жив лиш для вас "і що боровся ціле життя за правду і волю". У газеті "Буковина" від 28 лютого 1906 року та від 8 квітня 1908 року розповідалося про вшанування пам'яті Т. Шевченка у Чернівцях, про виступ на святі знаменитої співачки Анни Крушельницької. А в газеті "Борба" за березень 1908 року читаємо: "За що ми цінимо Тараса? За те, що він загалом великий поет, зосібна, що він поет безправних наймитів, кріпаків, яких колишня доля так дуже подібна до нашої долі... Він нам дуже близький, бо відчував на собі чуже ярмо, сказав світові у чудових віршах, як ми жили. Він нам милий, бо ціле життя боровся з неволею..."

Архіваріус. Як свідчать матеріали Чернівецького обласного держархіву, відзначати річниці з дня народження Т. Шевченка на той час часто заборонялося. Вимагаючи заборонити святкування 60-річчя з дня смерті Т. Шевченка, Генеральний секретаріат освіти на Буковині в рапорті від 21 березня 1921 року повідомляв Міністерству внутрішніх справ Румунії: "Маючи на увазі те, що українська інтелігенція на Буковині у своїй переважній більшості до цих пір проявляє ворожість до румунської держави, а ми постійно отримуємо рапорти про те, що вчителі-українці за Прутом проводять політичну агітацію, подібне святкування, на нашу думку, було б лише засобом недозволеної політичної агітації..." Збереглися донесення секретних агентів таємної політичної поліції про те, що прості люди, незважаючи на заборону, читають твори Шевченка і "піддаються політичній агітації".

Учитель. Про те, як колись на Буковині вшановували пам'ять Великого Кобзаря, можна більш докладно дізнатися із статей, представлених на нашій виставці. З усього сказаного, нам стає чітко зрозуміло: ніщо не могло перешкодити нашим краянам вшановувати пам'ять про Великого Кобзаря. Ця традиція збереглась і досьогодні.

Мистецтвознавці.

1. Особливого розвитку буковинська шевченкіана набула після возз'єднання краю з Радянською Україною. Творчість Т. Шевченка стала темою для багатьох професійних та самодіяльних митців пензля і різця. Наприклад, Володимир Симоненко у свій час створив чудову картину "Рідна мова", де зобразив Шевченка, який навчає хлопчика писати. Павло Борисенко для свого полотна використав епізод, коли до відомого вижницького майстра Василя Девдюка завітали його земляки. Вони застали митця за роботою над погруддям Тараса Шевченка. Гострополітичний характер має плакат Володимира Жили "Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде!"

2. Помітні досягнення у збагаченні Буковинської шевченкіани у майстрів різця. Заслужений майстер народної творчості України Тарас Герцюк виконав таріль з портретом Т. Шевченка. Старійшина буковинських різьбярів, викладач Вижницького училища прикладного мистецтва Микола Гайдук створив стенд, на якому портрет Шевченка та слова з його "Заповіту". Портрет Великого Кобзаря виконав Василь Шевчук, використавши техніку сухої різьби. Цикл ілюстрацій до поезій Т. Шевченка "Тополя", "Перебендя", "На панщині пшеницю жала", "Катерина" подарував буковинський Шевченкіані майстер різьби Ярема Полотайло. Помітним внеском у цю народну скарбницю стали і праці Романа Стратійчука (інкрустована тарілка "Тарас Шевченко") та Степана Ковалюка (гравюра "Портрет Тараса Шевченка" і "Тараса Григоровича Шевченка везуть на заслання").

3. Шевченківська тема надихнула й майстрів художнього ткацтва і вишивки. Валентина Нікуліна створила килими "Титарівна", "Неначе сонце засіяло". Засобами гобеленного ткацтва Зоя Давиденко домоглася відтворення хвилюючої миті в житті Шевченка ("Реве та стогне Дніпр широкий", "Тополя"). Доречно згадати і заслуженого майстра народної творчості України Георгія Гараса, який ще в роки окупації таємно малював і розповсюджував портрети Т. Шевченка, а після визволення виконав кілька портретів поета для вишивки, а також тематичне панно "Мені тринадцятий минало".

На рушнику чернівчанки Вікторії Леко полум'яніють слова "Заповіту", і ніби у відповідь поруч слова з фольклору:

І тепер, поете любий,

В сім'ї вольній, новій,

Тебе згадуєм з любов'ю

Теплим, тихим словом. 4. У чернівецького скульптора Анатолія Скіби є чимало творів, звернених до постаті Кобзаря, серед них "Шевченко-бандурист", "Шевченко-солдат". 1999 року на Центральній площі міста Чернівців було відкрито пам'ятник Т. Шевченку, створений за ескізами чернівецьких скульпторів Петра Лисаківського та Миколи Лемського — переможців конкурсу на кращий ескіз пам'ятника Т. Шевченку у Чернівцях. Учитель. Пам'ять про Великого Кобзаря живе у серцях буковинського народу. З 1909 року одну з вулиць Чернівців названо на честь Т. Шевченка, парк культури і відпочинку теж у нашому місті названо його ім'ям. Існують сімейні реліквії із зображення Т.Г. Шевченка. Зокрема, у селі Великий Кучурів Сторожинецького району — це керамічний медальйон діаметром 17 сантиметрів, на якому Т. Шевченко зображений у профіль з гострим проникливим поглядом, вольовим чолом. Праворуч вигравіювано ініціали "О. Б." і дата "910". У селі Старий Вовчинець Глибоцького району є Шевченківський дуб. У 1914 році на честь 100-річчя від дня народження Т. Шевченка дерево посадив житель цього села, професор Чернівецького університету Володимир Копачук.

Хоч Т.Г. Шевченко ніколи не був на Буковині, але він є, був і буде близькою рідною людиною для наших краян. Справедливими є слова Д. Яворницького, які є епіграфом нашого уроку: "Імення його було, єсть і буде свято для всіх тих, у кого єсть жива душа і живе серце у грудях".

Робота нашого семінару підійшла до завершення. Залишилось лише перевірити виконання завдання конструктивного рівня.

Перевірка заповнення таблиці (таблиця може бути такою — див. табл.)

IV. Підсумок уроку.

V. Домашнє завдання: написати твір-мініатюру "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття".

Loading...

 
 

Цікаве