WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Семінар-дослідження «Шевченко і Буковина» - Урок

Семінар-дослідження «Шевченко і Буковина» - Урок

Д. Загул зробив вагомий внесок у Буковинську Шевченкіану. У низці статей, поезій він влучно охарактеризував роль великого Кобзаря в пробудженні класової свідомості трудівників, розкрив глибоку ідейну суть його творчості.

У 1920 році поет присвятив Кобзареві вірш "Ми слухали твої глаголи", де яскраво відобразились його симпатії до "найменшого брата".

Читач 1.

Читали ми твої слова,

Неначе біблії глаголи,

І впала "істина" нова,

Мов та роса на наше поле.

І в цей святий і велій день

Душа розчулена ширшає

І під удар твоїх пісень

На злого ворога рушає.

Уже послав найменший брат

З рабів зробилися герої,

Стікає кров'ю вічний кат

Під громом кованої зброї.

Вже сонце волі устає,

Порозбігалися вельможі,

А слово праведне твоє

Стоїть одвіку на сторожі.

Літературознавець. У цей час Д. Загул пише про Т. Шевченка ряд публіцистичних, критичних та наукових статей: "Пророк України", "Пророк" та ін. У статті "Шевченко — поет" (1924 р.), поділеній на підрозділи "Шевченко проти царів", "Проти панів", Д. Загул висвітлює багатогранність проблематики великого поета, його непримиренність до соціального зла. "Сила його поетичного слова — в його красі, — писав автор, — в життєвій правді сказаного та в тому широкому почутті, яке вклав Шевченко в свої пісні. Не для панської розваги, не для забави складав він свої безсмертні твори, а для того тільки, щоб... людське серце пробивать".

Учитель. Літературна шевченкіана Буковини має досить глибоке коріння. Традиції Ю. Федьковича, Д. Загула, С. Яричевського продовжили літератори В. Лесин, О. Пулинець, О. Романець, Б. Мельничук, які досліджували і тепер продовжують досліджувати різні аспекти творчої спадщини Кобзаря, а мовознавці, викладачі Чернівецького університету Н.Д. Бабич, Н.В. Гуйванюк, Н.Т. Єремійчук — мовою його творів. Хто хоче більш детально ознайомитись із літературними взаєминами Т. Шевченка з Буковиною, може ознайомитись із матеріалами, які є у нас на виставці — це газетні статті, дослідження учнів.

В усі часи прогресивні письменники Буковини присвячували Шевченкові окремі поезії, статті, наукові дослідження.

Літератори Буковини висловлюють у своїх творах захоплення величною постаттю геніального поета, звіряють йому через століття радощі сьогодення. Поезії, присвячені Т. Шевченку, ми знаходимо у творчості Параски Амбросій, Михайла Ткача, Галини Тарасюк, Віталія Колодія, Михайла Івасюка (учитель демонструє збірки буковинських поетів). Послухаємо деякі з поезії.

Шевченкові

...Ну, що тепер молитися, тужити? – "Був генієм... З вінком терновим жив..." Мовляв, такі сучасні в нашім світі Його слова і біль його, і гнів. Так мріялось: життя нове настане Так, волі, волі ждалося в журбі... Кайдани рвалися. Та знов були кайдани. Були кати. І знов були раби. Громи пройшли озонні над землею Брат брата одцуравсь, — як ти й вістив І хлопці у новеньких портупеях Везли в Сибір нових єретиків... О, швидкоплинний! О, летючий часе!... Але ж чому, чому так довго йдуть, До нас твої апостоли, Тарасе?! Ну, посвіти їм, просвіти їм путь, Ти муки мук терпів маленьких ради. Убогим дарував свій страдний вік, Ти на багаття сам себе спровадив, Любовію на смерть себе прирік. Горить вогонь на кожне покоління, Бо там і досі ще палаєш ти... Ми стоїмо. Схилилися уклінно, Не молимось, а кажемо: прости...

Віталій Колодій

На день перепоховання Т.Г. Шевченка

Якби воскрес, коли б ожив,

то б вдарив громом:

Хто тобі вуха завощив,

іще живому?!

Якби воскрес, якби устав,

дощем заплакав:

Хто тобі очі зав'язав,

гіркий сліпаку?!

Якби ожив, коли б устав,

зотлів би в слові:

Хто тобі рот задратував

по саму совість?!

Та не встає. Не воскреса.

Лежить у вишнях.

І судить нас на небесах

судом всевишнім.

Галина Тарасюк

На горі Чернечій

Тарасе,

кожне слово,

що хочу я промовити до тебе,

у грудях б'ється,

неначе пташка у вікні.

Нас вітер ніс

краплинами до твого моря,

стеблинами до твого лану,

листочками до твоєї

зеленої діброви.

І ми, гуцули і русини,

з-за ґрат в'язниць

і з-за стовпів кордону

вели розмову із тобою,

як з долею своєю

і сумлінням.

А нині

на гору Чернечу

привів я доньку,

аби вона пройнялась

теплом землі твоєї

і берегла любов до тебе,

як берегли весталки

у давнину

вогонь священний.

Минуть роки,

дочка збагне красу

високих дум,

народжених у глибині твого чола,

та її діти і онуки

нестимуть з трепетом

степами і Карпатами,

за океани і моря блакитні

луну твойого імені і слова.

Тарасе, благослови мою дитину!

Михайло Івасюк

Учитель.Послухаємо також учнів, які свої власні поезії присвятили Т.Г. Шевченку.

Учитель. На початку XIX ст. на Буковині майже не було свідомих патріотичних сил, які б послужилися справі розвитку національної культури. Велика частина української інтелігенції загрузла в потоці онімечення і не виявляла активності щодо національних справ на Буковині. Справжнім дивом став на той час прихід у літературу Ю. Федьковича, який почав писати рідною мовою, а це згодом дало поштовх до національного розвитку в краї. І сталося це наприкінці 1860 року, коли Ю. Федькович вперше почув про Т. Шевченка. Тому таку велику роль у пробудженні національної самосвідомості населення краю відіграла постать Кобзаря, носія ідей національного визволення. За висловлюванням історика суспільної думки XIX ст. О. Терлецького, "Шевченко показав ту дорогу, якою можна дійти до народної свободи". Постать Кобзаря на Буковині стала символом справжнього демократизму, поступу, національної самосвідомості українців краю. Популяризація його творів стала рішучим кроком у боротьбі з москвофілами, з культивуванням "язичія", з реакційною лінією західноукраїнської газети "Слово", яка пропагувала чужу мову. Як же відбувалася популяризація творів Кобзаря? Чому Т. Шевченка назвали "речником народних мас"? Розглянемо друге питання нашого семінару.

Історик. Творчість Т. Шевченка відіграла велику роль в ідейному й духовному зростанні українців нашого краю. Перші кроки в цьому напрямку зробило засноване у 1869 році українське товариство "Руська бесіда". У 1891 році це товариство закупило у Львівської "Просвіти" "Кобзар" Т. Шевченка і ширило його по Буковині. Це був приклад писання живою народною мовою. "Руська бесіда" закликала українців краю купувати й популяризувати твори Т. Шевченка, заявляючи через це про свою єдність з Україною. З допомогою "Руської бесіди" видавалися листівки із зображенням українського Кобзаря, життєпис поета та його твори публікувалися у видавництвах товариства. Уже наприкінці XIX ст. у середовищі української громадськості панував дух демократії прогресивних і сміливих думок, дух Тараса. Кобзар будив до свідомого життя буковинців.

Наполегливо й послідовно проводила пропаганду поезії Шевченка і прогресивна преса Буковини 20-х років ХХ ст., зокрема газети "Громада", "Боротьба", "Борець".

Критик. Одним з кращих матеріалів про Великого Кобзаря, надрукованих у буковинській періодиці 20-х років, була стаття Івана Стасюка "Пророк закріпачених селян" у газеті "Боротьба" за 11 березня 1928 р. Показуючи Шевченка послідовним борцем проти експлуататорських класів, публіцист говорить, що Великий Кобзар був "речником народних мас", що він "на стороні коло них поставив слово", "яке було вогненним". Наприкінці статті Стасюк вказує, що трудящі маси Буковини, які "стогнуть під буржуазним ярмом, ідуть нестримно вперед до класової свідомості разом із всесвітнім пролетаріатом і незабаром на руїнах старого гнобительського суспільного ладу поставлять новий лад, на який їх надихнув Шевченко". Як бачимо, підпілля на Буковині у боротьбі проти румунських бояр використовувало і творчість Т. Шевченка.

Критик 2. Як уже зазначалось, прогресивні газети Буковини XIX ст. регулярно друкували статті про Шевченка, вміщували його твори. Але часто на сторінках преси можна було зустріти білі плями з позначкою "цензуровано". Королівська цензура часто забороняла друкувати матеріали, присвячені видатному українському поетові. Так, наприклад, у газеті "Громада" за 9 червня 1921 року із замітки про жахливе становище селянства на Кіцманщині були вилучені такі гнівні слова з поеми "Єретик":

Loading...

 
 

Цікаве