WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Семінар-дослідження «Шевченко і Буковина» - Урок

Семінар-дослідження «Шевченко і Буковина» - Урок

Урок на тему:

Семінар-дослідження "Шевченко і Буковина"

Мета: на основі учнівських досліджень розкрити школярам літературні зв'язки Великого Кобзаря з Буковиною; розвивати уміння й навички зв'язного викладу думок, творчу й пошукову діяльність учнів, виразного читання поезії; викликати інтерес до творів Т. Шевченка, сприяти вихованню почуття національної гордості, людяності, поваги до безсмертних творінь Кобзаря.

Обладнання: портрет Т.Г. Шевченка; виставка газетних матеріалів, учнівських досліджень; фотографія пам'ятника Т. Шевченку у Чернівцях; аудіозапис "Заповіту".

Епіграф:

Імення його було, єсть і буде свято для всіх

тих, у кого єсть жива душа і живе серце у грудях Д. Яворницький.

Хід уроку I. Вступ.

(Звучить пісня "Заповіт" на слова Т. Шевченка.)

Є особистості, про які не скажеш інакше, тільки як: це — людина-держава. Вони помітні й впливові, яскраві й незабутні, діяльні й визначні. Вони тривалий час перебувають у полі зору суспільства, напружено і творчо працюють, переймаються різноманітними корисними для народу справами, виховують суспільні смаки, формують громадські ідеали. До них тягнуться люди — відомі й не дуже, за підтримкою й для спілкування.

Людина-держава завжди творить — своїми словами, вчинками. Вона створює навколо себе поле духовного життя. Вона є натхненником, лідером, її авторитет беззаперечний. І саме тому в неї з'являється чимало опонентів, недоброзичливців, їй чужа самозакоханість, проте вона поважає себе. Вона самодостатня й неспокійна, настійлива й творчо безперервна, працьовита й відкрита новаціям. Така людина завжди вірить у те, що робить, цурається фальші. Вона стабільна у своїх переконаннях, які, власне, і забезпечують її внутрішню державність.

Саме такою особистістю і був Тарас Григорович Шевченко, який своїми діями, своїми творами заслужив всенародну шану. Це людина, знана в усіх куточках світу, а твори його дорогі кожному серцю, теплом його обігріті, долею його освячені. Кобзареве слово було тим світильником, який осявав народу шлях до волі, зміцнювало віру в кращу долю, до нього прислухались по всіх усюдах. Як же світив цей світильник на буковинській землі? Відповідь на це питання ми отримаємо на сьогоднішньому уроці.

II. Повідомлення теми, мети уроку.

III. Виклад матеріалу.

1. Оголошення плану семінару:

1. У творчому ключі "Кобзаря". Літературні зв'язки Т. Шевченка з Буковиною.

2. "Речник народних мас" (роль Т. Шевченка у духовному зростанні населення нашого краю).

3. У вінок Великому Кобзареві.

2. Ознайомлення учнів із завданням конструктивного рівня: протягом уроку школярі заповнюють таблицю:

3. Робота з групами учнів. Учитель: На сьогоднішній урок учні підготували чимало цікавої інформації.

Готуючись до семінару вони працювали у творчих групах: І група — літературознавці; II група — критики; III група — історики; IV група — архіваріуси; V група — мистецтвознавці; VI група — читці-декламатори.

Отож перейдемо до роботи нашого семінару. Чи бував Великий Кобзар на Буковині, чи був особисто знайомий з митцями нашого краю ми дізнаємось, розглянувши перше питання семінару.

Літературознавці.

1. Тарас Григорович ніколи не бував на буковинській землі, не довелося йому по-дружньому потиснути руку митцям слова нашого краю.

Але ім'я його було добре знане нашими земляками. На Буковині твори Великого Кобзаря стали відомими вже в 60-х роках XIX ст. З ними тут знайомилися в основному з альманаху "Ластівка", галицьких журналів "Вечорниці", "Мета", "Нива" та ін. Муза Кобзаря була натхненником усіх прогресивних письменників Буковини — Євгенії Ярошинської, Ольги Кобилянської, Івана Діброви, Дмитра Макогона. Під його впливом формувались буковинські письменники — Микола Марфієвич, Дмитро Загул, Юрій Федькович, Володимир Кобилянський, Михайло Івасюк.

Досліджувала вплив творів Т. Шевченка на буковинських митців наша творча група — група літературознавців.

2. Творчість Т.Г. Шевченка дуже вплинула на "буковинського соловія" Юрія Федьковича. Слід відзначити, що уже з середини 60-х років у творчості Ю. Федьковича з'являються нові мотиви, яких не було до цього часу. Доцент Чернівецького національного університету С. Долавурака пояснює це як впливом гнітючої дійсності, так і впливом творів Шевченка. Ю. Федькович бачить у Кобзареві насамперед революціонера, пристрасного борця за волю народу. Тільки на творах Шевченка він ще раз переконався, що "рассейская действительность гнусна єсть" (О. Радіщев), а "тиральці сходу", як полюбляли називати себе австріяки — це поневолювачі. Під впливом музи Шевченка творчість Федьковича починає набирати революційного, соціально спрямованого характеру:

І ми врешті запитаєм

Тебе, Боже правий,

Коли мстити будем

На царях лукавих,

На владиках тих неситих?

Чи ж навіки сидітимуть

Кати на престолах,

Кати правди, кати волі... Буковинський соловей часто переймав ідейний зміст шевченкової музи, що, зокрема, виразно відбилось у його поемі "Лук'ян Кобилиця", яка через своє революційне спрямування так і не побачила світу за життя письменника. Поезія Кобзаря вказала Ю. Федьковичу вірний шлях служіння своєму народові, що стогнав у ярмі експлуататорів. Поруч з Юрієм Федьковичем стояв поет, прозаїк, драматург і композитор — Сидір Воробкевич, який з глибокою шаною і любов'ю популяризував поезії Шевченка, перекладаючи їх на ноти.

3. Поезія Тараса Григоровича була могутнім стимулом для прогресивних письменників, які жили на Буковині. О. Кобилянська ще в юності вивчала його твори напам'ять, окремі записала у свій "Щоденник", а 1899 р., під час перебування в Україні, відвідала Канів і поклонилася його могилі. Творча спадщина Кобзаря визначила характер формування літературно-естетичних поглядів письменниці.

Письменник-демократ Дмитро Харов'юк порівнював поезію Шевченка з джерелом цілющої води. Він заявив, що "поетів свободолюбний дух правди огортає нас і веде до добра і святої волі".

У такому ж світлі сприймає Т. Шевченка і С. Яричевський. Під час навчання в середній школі він виступав з доповідями й рефератами про поета, а 1903 р. написав вірш "Устань, Прометею", де показав страхітливу картину життя народу, якому Великий Кобзар надав сили для боротьби за вільне й світле майбутнє. С. Яричевський знайомив широкі кола буковинської інтелігенції з творчістю Т. Шевченка. 1906 року в одній з німецьких газет, що виходили у Чернівцях, він опублікував велику статтю "Зреформлена література", в якій дав характеристику творам Кобзаря, розкрив "велетенську індивідуальність Шевченка, що принесла нечуване зростання української літератури".

Протягом кількох років письменник виступав із статтями й доповідями, в яких популяризував серед громадськості Буковини творчість геніального поета. С. Яричевський захоплено підносив прометеївський дух Шевченка, його стійкість у боротьбі з царизмом, підкреслював актуальність спадщини Кобзаря, називав його "кращим сином своєї нації, що правильно висвітлив минуле, передбачив майбутнє".

Палку любов до поета-бунтаря висловлювали й інші прогресивні письменники Буковини. Зокрема, цікавою є вступна стаття Дмитра Макогона до книжки "Тарас Шевченко", виданої в Чернівцях 1911 року. Основне спрямування поезії Т. Шевченка Д. Макогон вбачає саме в їх наступальності проти національного поневолення і соціальної кривди. Він пише, що душа Шевченка "ловить усі сумні картини із народного життя на те, щоб пізніше пустити їх у світ, своїм сильним могутнім голосом запротестувати проти народної кривди й огненними піснями-словами загріти і підбадьорити знесилений народ до невсипучої боротьби із лютими гнобителями".

Під впливом творчості Шевченка сформувався як поет і Микола Марфієвич, який віддав данину шани своєму вчителеві у віршах "В сім'ї вольній" і "Безсмертя Кобзаря".

4. Твори Тараса Шевченка, його волелюбна муза й ідеальна витонченість художньої форми були джерелом натхнення та взірцем беззавітного служіння Батьківщині і для українського поета Дмитра Загула, якого влітку 1944 року замордували на Колимі сталінські опричники. З його творами Д. Загул познайомився ще в Мілієвській початковій школі. З "Кобзарем" з того часу майбутній письменник не розлучався ні вдома, ні в школі, ні тоді, коли пас "дроб'єта" та мандрував гірськими плаями. А навчаючись у Чернівецькій гімназії, майбутній поет вивчив напам'ять майже весь "Кобзар".

Любов гімназиста до великого поета в той час не обмежувалась лише читанням палких рядків генія українського народу. Він дбав про широке розповсюдження волелюбних ідей Шевченка та його закликів до боротьби проти "панів неситих" серед населення Буковини, брав активну участь в організації різних вечорів і концертів, присвячених пам'яті великого поета-революціонера, на яких і сам виступав з доповідями-рефератами.

Степан Долавурах, доцент Чернівецького національного університету наголошує: якщо уважно вчитуватись у ранні поезії Д. Загула, то можна побачити, що твори Т. Шевченка вплинули і на вдосконалення поетичної майстерності майбутнього письменника. Прикладом тут може бути його рання поезія "Між межами жваво, живо", де окремі рядки нагадують рядки з балади Шевченка "Утоплена".

Loading...

 
 

Цікаве