WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Працюємо над нормами керування на комунікативній основі - Урок

Працюємо над нормами керування на комунікативній основі - Урок

Урок на тему:

Працюємо над нормами керування на комунікативній основі

Нормативність або правильність мовлення — одна з визначальних ознак мовленнєвої культури. Мовлення нормативне, якщо воно відповідає нормам української мови.

Оволодіння мовними нормами відбувається разом із засвоєнням мовної системи й у процесі комунікативної діяльності. Аналізуючи процес засвоєння мови її носіями, психологи, психолінгвісти та інші дослідники навчання мови вважають, що вона засвоюється через мовлення у процесі спілкування, яке є природною потребою кожної людини. М. І. Жинкін цілком справедливо наголошував навчати мовлення у процесі мовленнєвої діяльності, тому що зміст мовленнєвої діяльності та змістовий склад утворюваних мовних зв'язків формується тільки за допомогою спілкування людей.

Потреба в спілкуванні створює постійно діючий активний стимул до оволодіння мовною нормою. Суперечність між потребою у спілкуванні й недостатнім рівнем володіння мовною нормою стає внутрішнім механізмом розв'язання цієї проблеми. Звідси утвердження комунікативного підходу до організації роботи над формуванням нормативного мовлення студентів. За такого підходу оволодіння мовною нормою відбувається на комунікативній основі. Для цього в систему занять з української мови вводимо уроки культури мовлення, робота на яких здійснюється через систему завдань комунікативного характеру. Зміст таких уроків тісно пов'язується з попередньо вивченими лінгвістичними темами, ці уроки сприяють закріпленню знань основних положень лінгвістичної теорії, виробленню способів дії з навчальним матеріалом. Основним же завданням уроків мовленнєвої культури є оволодіння студентами нормами української мови, розвиток комунікативних умінь та якостей гарного мовлення. Студенти засвоюють норми використання мовних засобів, особливості функціонування їх у мовленні, такі заняття допомагають студентам свідомо підходити до мовленнєвої практики, удосконалювати мовленнєві вміння.

Кожний такий урок підпорядкований певній світоглядній темі (для школи доречніше використати інший термін: культурознавча тема), яка сприяє формуванню моральних якостей, естетичних смаків майбутніх учителів, допомагає розвинути інтелектуальні здібності, мислення, пам'ять. Така тема своїм змістом, проблематикою або способом подання повинна стимулювати комунікативну діяльність студентів (під комунікативною діяльністю ми розуміємо спілкування студентів). Пов'язана з життєвим досвідом, орієнтована на формування особистості майбутнього вчителя, тема має зацікавити студентів, викликати інтерес, прагнення поділитися думками. Таким чином, студент на уроці поставлений в умови, наближені до реальної мовленнєвої діяльності, позаяк йому доводиться розв'язувати типові для реального спілкування комунікативні завдання: вплинути на співбесідника (співбесідників, аудиторію), переконати його, а для цього необхідно обґрунтовано викласти свої думки, проінформувати чисельну аудиторію, обмінятися думками (інформацією) з іншими тощо.

Разом з тим, таке спілкування є умовним, що зазвичай добре усвідомлюється учасниками. (Його умовність виникає насамперед із штучно створеної ситуації). Важливо сформувати у студентів правильне розуміння значення таких уроків.

Напрямки, за якими проводиться робота на уроці:

— формування мовної компетенції (студенти повинні вміти проводити мовний аналіз матеріалу для визначення особливостей функціонування в мові тих чи інших одиниць);

— робота над розвитком основних комунікативних умінь;

— робота над нормами української мови. Створюючи висловлювання, студент обов'язково

виходить з основного критерію мовленнєвої культури — нормативності. На уроці ця робота може набувати таких форм:

— норми аналізуються, характеризуються до того, як виникне ситуація, що спонукає студента до висловлювання, тобто ще до етапу орієнтації студента в мовленнєвій ситуації;

— норми характеризуються, окреслюються після етапу орієнтації студента в мовленнєвій ситуації, безпосередньо перед тим, як мовець почне створювати висловлювання;

— норми подаються студентам у вигляді пам'яток, порадників, словничків-мінімумів і характеризуються лише на етапі аналізу висловлювання;

— норми окреслюються після створення висловлювання, на етапі контролю й самоконтролю.

Покажемо, як проводиться така робота.

Подаємо завдання з культури мовлення, які можна використовувати після вивчення теми "Словосполучення. Види синтаксичного зв'язку слів у словосполученні". До серії уроків з культури мовлення ми обрали світоглядну тему "Вихованість. Вітання", вона є складовою загальної теми "Людина як суспільна істота", яка опрацьовується протягом семестру. Робота над завданнями комунікативного характеру сприяє розвитку комунікативних умінь та забезпечує усвідомлену роботу студентів над цілою низкою норм керування, складних для опанування.

Тема. "Вихованість. Вітання"

Нормативність мовлення: норми керування, норми слововживання

Попереднє домашнє завдання.

Здійсни пошук.

Випишіть з творів української літератури власне українські форми привітань. Визначте в них способи синтаксичного зв'язку слів.

І. Лінгвістична розминка.

1. Спростуйте або доведіть таке твердження: "слова вітати й вітатися різняться не тільки за граматичними ознаками, а й за лексичним значенням". Складіть алгоритм міркування. Здійсніть аналіз понять за наміченим планом.

Які словосполучення з керуванням Ви (або ваші товариші) використали. Встановіть їх відповідність нормам керування української мови (консультація вчителя або словник). Ще раз проговоріть ці словосполучення у відредагованому вигляді, але у тому ж контексті.

Спочатку треба визначити граматичні ознаки цих слів. Знайти ознаки, які їх відрізняють. Потім встановити лексичне значення кожного слова. Для підтвердження припущення про їх різні лексичні значення необхідно ввести їх у контекст.

Слова вітати й вітатися — дієслова, відповідають на одне й теж саме питання, це інфінітиви недоконаного виду. Слово вітати — перехідне, адже означає дію, обов'язково скеровану на об'єкт: вітати (кого?) матір, учнів, друга.

Слово вітатися — неперехідне, воно не вимагає об'єкта, дія його не скерована на якийсь об'єкт, дія лише стосується суб'єкта: вітатися (вітаюся) з учасниками вечора. Це дієслово зворотного стану, на що вказує суфікс -ся. Зворотне дієслово звичайно позначає дію предмета (суб'єкта), спрямовану на дійову особу (на того ж суб'єкта). Слово ж вітатися означає дію, спрямовану на іншу особу, яка, в свою чергу, може подібну дію спрямувати на суб'єкта. Такі дієслова належать до взаємозворотних дієслів.

Отже, ці слова належать до різних лексико-граматичних категорій дієслова.

Тлумачний словник.

Наприклад. Я поспішав першим привітати з річницею подружнього життя друга дитинства. Я виробив гарну звичку вітати всіх, кого зустрічаю ранком коридорами нашої установи. Я виробив гарну звичку вітатися з усіма, кого зустрічаю ранком коридорами нашої установи.

2. Доберіть спільнокореневі слова до слів вітатися, вітати.

Вітатися, вітати — вітання, привітати, привіт, привітання.

3. Поясніть лексичне значення привітання, вітання через контекст.

Вітати з нагоди якоїсь події (рос. поздравлять) та вітатися — проявляти доброзичливість, привітність при зустрічі (рос. приветствовать).

ІІ. Мовленнєвий практикум.

1. Назвіть власне українські форми привітання. Які з них ви зустрічаєте переважно в побутовому спілкуванні, про існування яких ви довідалися з творів української літератури. Які особливості синтаксичних зв'язків визначили у виписаних вами конструкціях.

Доброго дня! Добрий день! Добридень! Доброго ранку! Добрий ранок! Доброго вечора! Добрий вечір! Добривечір!

Здрастуйте! Здрастуйте Вам у хату! Здорові були! Здоровенькі були! Доброго здоров'я!

Вітаю Вас! Я Вас вітаю! Дозвольте привітати Вас. Моє шануваннячко! Цілую ручки! Радий Вас бачити!

Привіт! Привіти! Салют! Здоров був! Здоров!

2. Поміркуй і доведи. Чому, вітаючись, правильніше сказати "Доброго дня", ніж розповсюджене "Добрий день". Чи відрізняються ці вітання за змістом? Від яких синтаксичних конструкції вони утворені?

Уживаючи вираз "доброго дня", ми вкладаємо в нього побажання іншому, до кого звертаємося. Таким чином таке привітання спрямоване до співрозмовника, співрозмовників, така форма є синонімічною до словосполучення "бажаю, зичу доброго дня". "Добрий день" — більш нагадує ствердження, констатацію того, що для вас він саме "добрий".

Loading...

 
 

Цікаве