WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Леся Українка як особистість - Сценарій

Леся Українка як особистість - Сценарій

Висновок. Леся мала сильний характер, залізну волю, була терплячою, бо інакше вона не змогла б перебороти хворобу і життя в таких суспільних умовах.

5. Захоплення і обдарування.

Учитель. Переконайте нас, що захоплення і обдарування у великій мірі характеризують особистість, її духовний світ.

Обдарування.

Леся була обдарованою дитиною: у 4 роки вже читала, мала хист до вивчення мов. Мала малярські, режисерські та акторські здібності.

У дитинстві любила вишивати (мати спонукала до цього, беручи дівчинку з собою під час поїздок по селах), власноруч вимережила любому батькові сорочку. Любила садити і доглядати квіти, яких на клумбах у Косачів було предостатньо. Гарно декламувала (це в неї від батька). Добре грала на фортепіано, імпровізувала власні композиції.

Міні-інсценізація

(Попередньо підготовлена учениця, котра добре грає на фортепіано, мала завдання скласти розповідь від імені поетеси і вжитися в образ Лесі — музики).

Леся: Мені здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, якби натура не втяла зі мною кепський жарт.

Моїми вчителями музики були тітка Олена, батькова сестра, потім дружина Лисенка, Ольга О'Коннор, яка мала бездоганний смак і була справжнім професіоналом.

Я так зраділа, коли батьки подарували мені фортепіано.

(Гортає ноти).

Скільки насолоди дала мені музика. Я любила твори Шопена, Бетховена, Шумана, Гріга.

Мене вражала Бетховенова "Місячна соната". В ній було стільки смутку, стільки пристрасті й болю, стільки глибоких незбагненних почуттів.

(Грає сонату).

Згодом встає і читає вірш.

Мій давній друже, мушу я з тобою Розстатися надовго... Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, В повідувать думки, веселі і сумні.

(Група продовжує представляти розповідь про обдарування).

Мати з батьком, помітивши малярські здібності своєї доньки, сприяли їх розвитку. Леся брала уроки малювання у відомого художника — імпресіоніста професора О. Мурашка. Досить гарно, за словами матері, намалювала кілька олійних робіт.

(Демонструється одна з них — "Мати і дитина".)

Цю картину можна схарактеризувати як ностальгію за материнством, що не збулося. Стільки ніжності, доброти і любові у постаті матері, що навчає свою дитину пізнавати світ.

А Леся власних дітей не мала, але любила своїх небожат і ставилась, як до рідних. А дітьми називала свої твори.

(Опис картини складає представник від групи).

"Літня пора, полудень. У саду мати з донькою біля пташиного гнізда. Щоб бути ближче до дитини, мати стала на коліна. У жінки струнка зграбна постава, витончені руки і рухи, на обличчі — щира посмішка, крізь яку світиться материнська любов. Дівчинка довірливо тулиться до неньки... Мовчазний діалог двох рідних сердець".

Захоплення.

Світ Лесиних захоплень такий же розмаїтий, як і обдарування. Пізнати його допоможе "Вальс" П. Чайковського з балету "Лебедине озеро" та лист Лесі Українки з Відня. Звучить запис "Вальсу" П. Чайковського.

Художнє читання листа ученицею, яка грала Лесю Українку. Учні мають можливість познайомитись з цим листом із допоміжних матеріалів за № 5.

Окрім того, Леся багато подорожувала. Хоча ці мандрівки були вимушені, але як багато дали вони поетесі. Особливо, знайомство з найкращими витворами людського генія. Бачила вона єгипетські піраміди, загадкового Сфінкса, міланську оперу "Ла-Скала", турецьку фортецю, Бахчисарайський фонтан, костел св. Стефана, де насолоджувалась грою органа, — все це знаходить відгук у її душі і у творах.

Поетеса побувала на багатьох малярських виставках, відвідала Ермітаж у Петербурзі, бачила шедеври італійського живопису в оригіналі, але чи не найулюбленішою картиною була "Сікстинська мадонна" Рафаеля. Листівку з репродукцією цієї картини подарував їй Сергій Мержинський під час Лесиного перебування в Мінську. Це була найдорожча пам'ять про кохану людину.

(Демонструється репродукція картина Рафаеля "Сікстинська мадонна".)

Її дві улюблені стихії: ліси і море. У одному з листів поетеса писала:

"Найгірша помилка мого життя — се що я зросла у волинських лісах, решта все тільки логічні наслідки. А проте я не згадую лихом волинських лісів. Сього літа, згадавши про їх, написала "драму-феєрію" на честь їм, а вона дала мені багато радощів, хоч я відхорувала за неї (без сього не йде!)." (Додаткові матеріали за № 3).

Учитель. Ми з вами матимемо змогу познайомитися з цим пречудовим твором, гімном волинським лісам. А от море... Цей величний витвір природи!

Воно повертало поетесі здоров'я, настрій, дарувало натхнення. Це була стихія нерозгадана, таємнича, мінлива. Леся відтворила у своїх віршах характер моря, його душу.

Напевне, перебуваючи в Криму, Леся Українка відвідала виставку картин І. Айвазовського, тому ми скористаємося репродукцією знаменитого полотна "Дев'ятий вал", щоб почути і побачити бурю на морі.

(Демонструється репродукція картина І. Айвазовського. Учениця чи вчитель читає вірш "Негода". Звучить музичний запис "Море" Ю. Антонова.)

— Дивно, як вміють митці різними засобами передати бурхливий характер людської стихії.

Цікаві думки щодо специфіки творчості художників і поетів висловив І. Франко у своїй праці "Із секретів поетичної творчості": "Є багато спільного у митців: використання відтінків барв, нюансів світла і тіні, концентрації художнього матеріалу, в роботі над композицією. Але перевага поезії над живописом у тому, що поет має можливість передати рух, безперервні зміни в природі." Справді, якщо на картині велетенська хвиля застигла назавжди, то Лесині вірші щоразу при читанні навіюють ілюзію бурі.

Сподіваюсь, що два великі майстри передали і вам своє захоплення морською стихією.

Висновок. Учні роблять свої висновки щодо захоплень і обдарувань.

Учитель: На мою думку, найкращим підсумком цієї сторінки життя нашої знаменитої землячки будуть слова Ліни Костенко: "Леся Українка, з її освітою, розумом, з її безпомилковим етичним слухом з її хистом до музики, мов, до живопису, — вона була одним з тих останніх поетів, "вихованих в буржуазній культурі", тобто — вихована в системі інших культурних цінностей".

6. Світогляд.

Учитель. Завершальним етапом роботи на уроці буде кредо — поетичне і життєве — дочки княжної Волині. Як і під чиїм впливом формувався світогляд, ми вже з'ясували. Нам належить тепер визначити світоглядну позицію уже сформованої особистості. Отож, запрошуємо до слова останню групу.

Учнівські виступи

Національні погляди Лесі Українки

Під впливом матері Олени Пчілки донька зростала свідомою українкою. Ось її позиція, вже дорослої людини.

Вона писала мовою, яка була заборонена ще до її народження. "Моя мова мужицька? — писала Леся Українка до М. Кривнюка. — Так і всі мови мужицькі, а пани скрізь намагаються говорити по чужому, аби не так, як свої мужики говорять."

Щодо України, її історичної долі. "Ми відкинули назву українофільство, а звемось просто — українцями, бо ми ними таки є".

"Ми не бажаємо собі такого стану: "славянские ручьи сольются в русском море", хоч би й революційному, або федерація, або повна сепарація — іншої дороги ми не признаєм".

Загальнолюдське у світогляді поетеси

"Зніміть з мене се ганебне тавро азіата; воно гнітить мене — я європейка".

Те, що вона була саме європейка і мала широкий світогляд, свідчить наступне: "Не хочеться приклад брати з наших, які тільки пишуть і мало читають, — і то тільки своє."

Леся Українка вважала, що переклади з чужомовної літератури відіграють одну з провідних ролей у просвіті народу: "Як українці знатимуть чужу літературу, то, може, згине з нашої дилетантизм".

Оптимізм — життєве кредо

Життя Лесі було досить складне. Але вона засвоїла "трагічний світогляд" — всі нещастя сприймати стоїчно.

У листі до А. Кримського пише:

"Нащо думати про катастрофи, дорогий товаришу. Над усіма нами вони висять, та, на щастя, ми не знаємо, коли вони впадуть".

"Я прогресистка і думаю, що світ іде до кращого, а не до гіршого".

"Я можу в літературі або тримати бойовий тон, або мовчати".

"Виконуй свій обов'язок, а там — будь що буде".

Це був девіз і в суспільному, і в особистому житті. Адже бути українкою в часи, коли країна звалась Малоросією — це уже подвиг, але вона виконувала свій обов'язок.

Loading...

 
 

Цікаве