WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Заквітчаймо свою Україну (навчально-дидактичний матеріал для формування комунікативної компетенції учнів 5-го класу) - Сценарій

Заквітчаймо свою Україну (навчально-дидактичний матеріал для формування комунікативної компетенції учнів 5-го класу) - Сценарій

Сценарій на тему:

Заквітчаймо свою Україну (навчально-дидактичний матеріал для формування комунікативної компетенції учнів 5-го класу)

Матеріал для розвитку навичок говоріння (монологічне та діалогічне мовлення)

Барвінок

Зрадів зеленолистий красень, засвітило весняне сонечко. Біжать струмочки, весело щебечуть пташки.

Іще лежить у низинах сніг, а вже барвінку листя стелиться. Згодом з'явиться його зірчастий цвіт.

Одного разу прогулюючись, дівчатка побачили цвіт барвінку і замилувалися його красою.

— Добрий день, барвінку, — привіталася Люся.

— Доброго здоров'я, — відповіла синя квіточка.

— А чи знаєш ти, що означає кожна твоя пелюсточка? — запитала Оксана.

— Ні, — сором'язливо сказав барвінок.

— Перша пелюстка — це доброта, друга — милосердя, третя — скромність, четверта — ввічливість, п'ята — працьовитість, — весело розповідали подруги.

— Дякую вам, — зрадів барвіночок, — за таке приємне повідомлення.

— До зустрічі, наш синьоокий, — попрощалися дівчатка.

Завдання:

1. Прочитайте розмову дівчаток з барвінком, зверніть увагу на оформлення реплік. 2. Використовуючи наступні слова і словосполучення, складіть розмову, яка може відбутись між квітами або квітами і людьми:

• квіти, посланці, любов, здоров'я, пишні, гордовиті, лікувальні, скромні, цвісти, збирати, милувати, служити, дарувати; назавжди, довіку, сьогодні, приносити насолоду своєю красою і пахощами, пишні квіти, лікувальні властивості, дарувати красу і здоров'я.

Про безсмертник

Був час на землі, коли поміж квітами почалися незгоди. Запишалися Лілія, Тюльпан, Півонія, Нарцис, Троянда, що тільки вони потрібні людям, бо приносять їм насолоду своєю красою і незрівнянними пахощами

Нащо засмічувати землю отим сміттям: Любистком, Волошками, Барвінком, Деревієм, Незабудками. Ні вигляду, ні запаху. Вся земля має цвісти нами, — категорично розсудили пишні квіти. Почалася справжня квіткова війна, і багато квітів пропало назавжди з лиця землі. Зібралися якось посланці всіх квіткових родів та й пішли до Бога на раду. Кожний доводив свою правоту. Суперечкам не було кінця. Одні брали красою, а інші — лікувальними властивостями. Лише одна безіменна квіточка сиділа мовчки і не озивалася. Вислухав Бог усіх, а потім звернувся до тої квітки:

— А ти чого мовчиш? Хіба тобі байдуже до тієї суперечки?

— Мені гірко слухати оту хвальбу. Раз ми є на землі, значить, має бути на ній місце усім нам. Ми — твоє творіння, святий Боже.

Бог згідливо кивав головою.

— Мене турбує інше, — продовжувала безіменна скромна квітка.

— Ти дав нам, Господи, дуже короткий вік. Дуже короткий час милуємо ми своєю красою людей. Прийде зима, і сумно людям без нас. Продовжи нам віку, Господи, щоб ми могли служити людям цілий рік. Бог, схвильований такою любов'ю цієї маленької квіточки до людей, запитав:

— А як тебе звати, мудра Квіточко?

— Немає в мене імені, Господи.

— Імені немає, а звертається до Бога з порадами, — кричали пишні квіти.

— Буде тобі ім'я, — сказав Бог. — Від сьогодні і довіку бути тобі Безсмертником.

Від того часу став Безсмертник тією квіткою, що дарує нам свою красу і здоров'я цілий рік (Нар. творчість).

Завдання:

1. Стисло перекажіть текст, зберігаючи діалог і пряму мову, а також особливості стилю легенди.

2. Уявіть, що вас попросили розповісти про різномаїття квітів української землі друзям, які живуть за межами України, їм цікаво, як з'явились назви квітів. Розкажіть так, щоб вони зрозуміли і запам'ятали легенду про безсмертник.

3. Випишіть опорні слова та словосполучення, які допоможуть вам у майбутньому здійснити опис безсмертника.

Про Ружу, Мальву і Півонію

Колись ці гарні квіти були дівчатами-сестрами. Вони славилися як лікарі від хвороб серця. Але брались лікувати тільки тих людей, які не вчиняли зла людям. Одного разу серед ночі постукав хтось до них у двері.

— Хто там?

— А чи тут живуть дівчата-красуні, що всіх лікують, здоров'я дають?

— Тут.

— То впустіть, бо гину!

— А ти хто будеш?

— Вітер. Зимовий Вітер. Той, хто гори верне, страху наганяє і людей від сонця оберігає.

— А чи подієш ти нам шкоди?

— Ні!

Відчинили дівчата двері, і влетів до хати Вітер-вітрисько.

— На що скаржишся?

— Втрачаю сили. Не маю змоги з Морозом змагатися!

— А добре серце маєш? — спитала Ружа.

— А що таке серце? — озвався Вітер. Дівчата перезирнулися.

— А чи зробиш ти щось добре людям?

— А що таке робити добро? — далі дивувався Вітер.

— Твою хворобу ми не можемо лікувати.

— Але ж я хворий!

— Ми допомагаємо тільки добрим людям, — стояли на своєму дівчата.

Тоді дмухнув Вітер на сестер, і стали вони замороженими квітами.

Навесні люди висадили їх у землю: мальву коло вікон ближче, півонію у саду коло джерельця, а ружу коло воріт — до сонця.

Так і ростуть сестри, милують красою людей.

Завдання:

1. Стисло перекажіть текст, зберігаючи діалог і пряму мову, а також особливості стилю легенди.

2. Який був авторський задум? Що автор мав на меті, розповідаючи таку легенду?

3. Які почуття викликає у вас ця легенда? Чи шкода вам дівчат-сестер?

Хлопчик і Дзвіночок Конвалії

Прийшла весна. Із землі виткнулась зелена

стрілка. Вона швидко росла, а потім розділилась на два листочки. Листочки стали великі. Між ними з'явився маленький пагін. Він піднявся, нахилився до одного листка і ось на світанку розцвів сріблястим Дзвіночком. Це був Дзвіночок Конвалії.

Раненько Дзвіночка побачив хлопчик. Його зворушила краса квітки. Він не міг відвести очей від Конвалії.

Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квітку. А квітка йому шепоче:

— Хлопчику, навіщо ти хочеш мене зірвати?

— А ти мені дуже подобаєшся. Ти така гарна, — каже хлопчик.

— Добре, — зітхає Дзвіночок Конвалії. — Зривай. Тільки перед тим, як зірвати, скажи, який я гарний.

Подивився хлопчик на Дзвіночок Конвалії. Квітка була справді чудова. Вона була схожа на ранкове небо й на блакитну воду ставка, ще на щось дивовижно красиве. Хлопчик усе те відчував, але висловити не міг.

Він стояв біля Дзвіночка Конвалії, зачарований красою квітки.

— Рости, Дзвіночку, — прошепотів хлопчик (В. Сухомлинський).

Завдання:

1. Стисло перекажіть текст, зберігаючи діалог і пряму мову, а також особливості стилю легенди.

2. Чому хлопчик не зміг висловити усе, що відчував? Чи могли б ви допомогти йому? Випишіть опорні слова і словосполучення. Використовуючи їх, складіть опис квітки.

Про вишню

Немає в Україні подвір'я, де б не росла вишня. Як зацвіте навесні білим цвітом — на серці тепліє, а зачервоніє ягодами — душа світліє. Люблять і шанують у нас вишню, як матір. А таки так, як — матір, бо розповідають люди таку легенду.

Жила колись в Україні одна родина. Чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. Жінка доглядала за дітьми, бо було за ким. Дав їм Бог п'ятеро синів і одну дочку. Зіп'ялися на ноги господарі, доробилися до якогось там достатку. Милувалися у вільну хвилю обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. Обминало їхнє обійстя нещастя. Від татарського і польського розорення оберігав глибокий байрак, у якому ховалася хатина і хліви, а ще гострі шаблі й стріли батька та його синів. Але людське щастя — у руках Божих...

Як наслала цариця Катерина на вкраїнські землі москалів, то віднайшли вони той щасливий зимівник і взялися до грабунку. Із зброєю стали проти ворогів батько із синами, але сила солому ломить. Козаків москалики постріляли і порізали. Кинулися кати до хати, а на порозі стала із самострілом мати. Поклала на порозі кулею їхнього старшого, але й сама впала па порозі рідної хати. Тіла козачі москалі потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду. І сталося диво. Виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним цвітом, а на літо налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. І приснилося їй те деревце, а з нього наче вийшла постать матері:

Loading...

 
 

Цікаве