WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Лесина пісня (вечiр присвячений Лесі Українці) - Сценарій

Лесина пісня (вечiр присвячений Лесі Українці) - Сценарій

СЦЕНАРІЙ

літературно-музичного вечора присвяченого Лесі Українці

Лесина пісня"

Перша частина.Темно. Праворуч у глибині сцени - рояль. Трохи оддалік -письмовий стіл. Промінь юпітера висвітлює Лесю Українку, що пише за столом. На авансцені ліворуч - крісло, в якому сидить Ведучий. За роялем - піаніст. Звучать перші такти "Місячної сонати" Бетховена. З початком тексту музика поступово затихає.Леся Українка: Як я люблю оці години праці. Коли усе навколо затихаПід владою чаруючої ночі,А тільки я одна неподоланнаВрочистую одправу починаюПеред моїм незримим олтаремЛетять хвилини - я не прислухаюсьОсь північ вдарила - найкращий праці час, -Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тишаІ швидше у руках забігало перо.Години йдуть - куди вони спішаться?Мені осіння ніч короткою здається,Безсоння довге не страшне мені,Воно мені не грозить, як бувало,Непевною і чорною рукою,А вабить лагідно, як мрія молода,І любо так, і серце щастям б'ється,Думки цвітуть, мов золоті квітки,І хтось немов схиляється до менеІ промовляє чарівні слова...Світло поступово гасне. Прожектор спрямовано на Ведучого.Ведучий: Життя її було піснею. Піснею мужності і любові, натхненною думою про Україну. Співала чарівна сопілка, і марево мрій карбувалось у геніальні рядки поезій:"Як я умру, на світі запалаєПокинутий вогонь моїх пісень"....Вічний вогонь!На сцені знову з'являється постать Лесі Українки.Леся Українка: На шлях я вийшларанньою весноюІ тихий спів несмілий заспівала,А хто стрічався на шляху зо мною,Того я щирим серденьком вітала:"Самій не довго збитися з путі,Та трудно з неї збитись у гурті".Я йду шляхом, пісні свої співаю;Та не шукайте в них пророчої науки,Ні, голосу я гучного не маю!Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, Скажу я: "Разом плачмо, брате мій!"З його плачем я спів з'єднаю свій.Чи тільки терни на шляху знайду,Чи стріну, може, де і квіт барвистий?Чи до мети я певної дійду,Чи без пори скінчу свій шлях тернистий?Бажаю так скінчити я свій шлях,Як починала: з співом на устах!

Співак виконує романс М.Стеланенка на слова Лесі Українки "До тебе, Україно", після закінчення якого на сцену виходить Перша ведуча. Виходу її передує зауваження Ведучого.

Голос ведучого (в мікрофон): "З творів, з листів Лесі Українки, а також із спогадів рідних, друзів, сучасників її постає перед нами незабутній, полум'яний образ видатної поетеси." Після паузи: Із спогадів Лідії Шишманової-Драгоманової - двоюрідної сестри Лесі Українки. Після цих слів перша ведуча починає.

Перша ведуча: "Я пам'ятаю Лесю трохи не з першого року її життя. Пам'ятаю гарний великий дім з величезним садом у Новгороді - Волинському. В домі та саду царюємо ми - діти, особливо старший брат Лесі - Михайло. Щасливі дитячі спогади!

Пам'ятаю, як возили нас на возі кожного дня гуляти, брали навіть кілька разів на полювання на цілий день. Ми, діти, бігали лісом за ягодами і слухали, як собаки гонять зайд я. Леся тим часом сиділа і плела віночки з квіток та жита і співала вже трошки зі мною та мамою своїх українських пісень. Ніщо так сильно, як пісні, не нагадує про рідний край і не ворушить таким жалем по йому нашу душу! От так-то сидить маленька Леся, держить віночок з волошок і співає з нами тихесеньким голосом. А навкруги чарівний літній український вечір".Прожектор освітлює хор. Виконується твір Е.Юцевича на слова Лесі Українки "Ой здається - не журюся".

Закінчивши, хор залишає сцену. Виходить друга ведуча.

Друга ведуча: "Леся була дуже музикальною від природи, кохалася в пісні, розуміла добре музику. Голос у неї був невеликий, але чистий, м'який. Найулюбленішим для неї був дует Лисенка "Коли розлучаються двоє", який вона любила наспівувати першим і другим голосом.

Перша ведуча: Згадує Галина Лисенко (Пауза). "Влітку Леся приїхала на хутір Зелений Гай, що біля Псла в Гадячі, а коли приїхала, то сказала мені:- Ось, Галю, як собі хочете, а доки я тут, ви будете мені щодня співати таткові романси.- Ну що ж, - кажу, - раз повинна, то й буду співати.

І щодня, як тільки спадала спека, Леся кликала мене на веранду і заставляла співати романси мого батька, Миколи Віталійовича Лисенка, на слова Франка, Олеся, Гейне.

Співачка виконує романс М.Лисенка "Смутної провести". Прожектор освітлює Другу ведучу.

Друга ведуча: Під впливом Лисенкової музики і розмов з самим Лисенком Леся захопилася збиранням народних пісень. Згадує Варвара Дмитрук: "Щонеділі посилала мене скликати дівчат до себе. Збиралися ми під каштанами в садку. Пригощала Леся всіх, а тоді веселилися, танцювали, пісень своїх співали. А Леся сидить і слухає. Сподобається яка пісня їй особливо, вона ще раз попросить заспівати та й запише слова. А щороку скликала вона до себе селян на свято Тараса Шевченка. Портрет Шевченка великий такий був, рушником прикрашений. Сама ж Леся й вишивала. Сідала вона ото під портретом брала "Кобзаря" до рук і всі нам вірші читала та про Тараса Григоровича розповідала. Читає вона "Гайдамаків", а сама аж палає, очі сяють, тремтить уся, як дійшла до того місця де Гонта вбиває своїх синів, - не витримала, схилилася голівкою на книжку й заплакала". З'являється Ведучий. Ведуча зникає у темряві.

Ведучий: "Перший раз я бачив Лесю Українку... 1898 року, - розповідає Євген Кротевич український радянський письменник, якому в молоді роки довелось кілька разів бачити Ларису Петрівну і чути її читання. Сталося це в так званому "Літературно-артистичному товаристві", яке мало своє приміщення у Києві на Рогнединській вулиці. У цьому товаристві і відбулося в листопаді 1898 року урочисте відзначення століття з часу виходу в світ "Енеїди" І.П.Котляревського і одноразово з цим відзначалося століття української нової літератури. У доволі просторій, але низькій і задушній залі набилося вкрай людей. Після доповіді Івана Стешенка про створення "Енеїди" та про українську літературу за сто років відбувся концерт. На ньому, крім співів хору Миколи Віталійовича Лисенка й артистичного читання уривків з "Енеїди", виступив спочатку видатний оперний співак Олександр Пилипович Мишуга, а потім Микола Карпович Садовський, який з властивою йому, незабутньою мені ніколи, теплотою прочитав шевченківське "На вічну пам'ять Котляревському". І, як завжди, останнім . у концерті вийшов на естраду великий майстер художнього читання Михайло Петрович Старицький. На цей раз, крім свого вірша, присвяченого творцеві "Енеїди", Михайло Петрович прочитав принагідний до святкування вірш Лесі Українки

"На столітній ювілей української літератури")."У кожного люду, у кожній країні Живе такий спогад, що в його давнині Були золотії віки,Як пісня і слово були у шанобіВ міцних сього світу; не тільки на гробіСкладались поетам вінки.За пишнії хрії, величнії одиКороль слав поетам співцям нагороди,Він славу їх мав у руці;За ввічливі станси, гучні мадригали Вродливиці теж нагороду давали,Не знали погорди співці.Так... в кожній країні є спогади рамі Нема тільки в тебе їх, рідний мій краю!Були й за гетьманців співці;З них деякі вічні співи зложили,А як їх наймення?І де їх могили,Щоб скласти хоч пізні вінці!Ті вічні пісні, ті єдинії спадки Взяли собі другі поети нащадкиІ батьківським шляхом пішли;Ніхто їх не брав під свою оборону, Ніхто не спускався з найвищого трону,Щоб їм уділяти хвали.Леся Українка: Слово, чому ти не твердая криця,Що серед бою так ясно іскриться?Чом ти не гострий, безжалісний меч,Той що здійма вражі голови з плеч?...Повільно відходить у глиб сцени.

З'являється співачка. Вона виконує романс П.Гайдамаки на слова Лесі Українки "Горить моє серце"... Після закінчення музичного номера на авансцені в сяйві прожектора з'являється Леся Українка.

Леся Українка: Всі наші сльози тугою палкою Спадуть на серце - серце запалав...Нехай палає, не дає спокою,Поки душа терпіти силу має.Коли ж не стане сили, коли тугаВразить украй те серденько зомліле,Тоді душа повстане недолуга,її розбудить серденько зболіле.Як же повстане - їй не буде впину, Заснути знов, як перш, вона не зможе,вона боротись буде до загину;Або загине, або переможе.Або погибель, або перемога –Сі дві дороги перед нами стане...Котра з сих двох нам судиться дорога? Дарма! Повстанем, бо душа повстане.Так, плачмо, браття! Мало ще наруги, Бо ще душа терпіти силу має;Хай серце плаче, б'ється, рветься з туги, Хай не дає спокою, хай палає.Завіса.

Loading...

 
 

Цікаве