WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Підготовка фахівців менеджерів на сучасному етапі - Реферат

Підготовка фахівців менеджерів на сучасному етапі - Реферат

За допомогою математики можна зробити відкриття "на кінчику пера". Так, французький астроном Левер'є за допомогою самих лише математичних формул, не маючи потужного телескопа, припустив існування невідомої планети, яка впливала на рух планети Уран. Співвітчизники вважали мало не чаклунством факт математичного передбачення Левер'є моменту і координат появи нової, не відомої до того планети (ця планета насправді з'явилась в об'єктиві найсильнішого на той час німецького телескопа астронома Галле у 1846 році; її назвали планетою Нептун).

Повернемося від відкриття нових планет до навчання і виховання майбутніх менеджерів. Чи достатній рівень їх підготовки у вітчизняному вузі? Що нового, цікавого і важливого у підготовці таких спеціалістів за кордоном?

У розвинених країнах сьогодні працюють, крім звичайних менеджерів, менеджери ризику. Це викликане тим, що, скажімо, західні корпорації переконані у необхідності ефективних інтелектуальних засобів свого захисту від політичних та економічних ризиків. Менеджер ризику усвідомлює, що в наш непростий час економічні процеси розвиваються за умов невизначеності (попит, ціни), конфліктності, нестачі статистичної інформації. У таких складних реальних умовах менеджер фірми, підприємства повинен вміти оцінювати ступінь ризику, керувати ним (менеджмент ризику), зводити його до прийнятних меж. Моделювання ризику вимагає застосування економіко-математичних моделей, які відображають невизначеність, конфліктність, з використанням теорії ймовірностей та математичної статистики, теорії ігор тощо. Про теорію ймовірностей прекрасно сказав великий вчений П.Лаплас: "Теорія ймовірностей є, по суті, не що інше, як здоровий розум, виражений у числах...немає науки, яка була б більш гідною наших міркувань і якої введення в систему громадського викладання принесло б більше користі, ніж наука про обчислення ймовірностей" .

У світлі зазначеного ставиться завдання подальшого поглиблення знань студентів з фундаментальних дисциплін. Зауважимо, що в деяких сучасних курсах вищої математики для студентів економічних спеціальностей вузів не розглядається така важлива тема, як спрощення загального рівняння кривої другого порядку. А завдяки вивченню цієї теми можна досить просто розв'язувати задачу знаходження ефективного портфеля (задачі з розділу "Диверсифікація як спосіб зниження ризику" дисципліни "Ризик у менеджменті"). На наш погляд, потрібно спрощувати викладання складних тем математики як у школі, так і у вузі, але ні в якому разі не можна їх просто відкидати.

Менеджер ризику – не найновіша спеціалізація менеджерів. Сьогодні в структурі більшості компаній Заходу працюють менеджери з інтелектуального капіталу. X. Мак Дональд дав таке визначення: "Інтелектуальний капітал – це знання, які є в організації і можуть використовуватися, щоб одержати різного роду переваги перед конкурентами". Важливою складовою частиною інтелектуального капіталу є людський капітал - сукупність знань, практичних навичок і творчих здібностей робітників організації, що використовуються для виконання поставлених завдань. Дослідники вважають, що саме людський капітал становить 72,1% багатства економіки США. Вони дійшли висновку, що при 10-відсотковому підвищенні рівня освіти продуктивність праці зросте на 8,6% (при такому ж збільшенні акціонерного капіталу її максимальне зростання – лише 4%) .

Нам потрібно замислитись над цими цифрами і подбати про істотне покращання професійного рівня наших студентів – менеджерів, дбаючи при цьому про гармонійний розиток особистості кожного студента .

Усім ходом цивілізованого розвитку людства було сформовано магістральну лінію сучасного світового суспільства, засновану на ідеї гуманізму, гідності людини. Американським істориком Т. Куном було введено поняття парадигми як системи основних наукових досягнень, теорій, методів, за зразком яких організується дослідницька практика вчених у даній галузі знань (дисципліні) в певний історичний період . Сучасний етап розвитку педагогічної науки – це етап людиноцентризму, що прийшов на зміну етапу соціоцентризму.

Багато років ми виходили з можливості обмеження особистого в людині на користь соціального. Як спадщина тоталітаризму, подекуди у нас ще спостерігається синдром зневаги до особистості студента. Основною рисою гуманістичної парадигми освіти є те, що пріоритет у вихованні, освіті надається не інтересам держави, а інтересам окремих її громадян. Людина - це не просте коліщатко у складному державному механізмі. Це - вільна особистість. Завдання педагогів полягає не у формуванні слухняних виконавців, роботів з енциклопедичними знаннями, а у всебічному розвитку гармонійних, творчих особистостей, здатних формувати і розв'язувати не ідеалізовані, спрощені завдання, а завдання, про які йшлося вище - в умовах неповної інформації, схоластичного характеру тощо. У навколишньому світі відбуваються такі швидкі зміни, що сьогоднішні теорії і правила, взагалі кажучи, не забезпечать завтрашніх спеціалістів готовими рецептами, порадами, однозначними відповідями на усі запитання.

Будь-яка діяльність, в тому числі і діяльність менеджера, має свою духовну базу. Загальна культура відкриває можливості для цілісного сприймання світу, для його ціннісного, морального сприйняття. Давньогрецький філософ Демокрит був переконаний, що сила внутрішніх переконань, ціннісний вибір особистості сильніший від будь-якого закону: "...той, кого утримує від несправедливого [вчинку] закон, здатний таємно грішити, а тому, хто приводиться до виконання обов'язку силою переконання, не властиво ні таємно, ні явно здійснювати що-небудь злочинне". Великий мислитель підказує нам, як розпізнати людину, що зробила свій ціннісний вибір:"...всякий, хто чинить правильно з розумінням і свідомістю, той разом з тим буває мужнім і прямолінійним .

Проблема ціннісного вибору залежить від рівня культурного розвитку особистості. Високорозвинена особистість із сформованою системою цінностей не повинна повсякчас здійснювати вибір (збрехати чи бути чесним, допомогти чи бути байдужим, розв'язати складну задачу чи списати її у товариша). Така особистість осмислила буття, зробила свій принциповий вибір, знайшла себе. Власна система цінностей внутрішнім світлом освітлює все життя людини, вільної від коливань, наповненої свободою творчих можливостей. Завдання педагога - допомогти молодій людині вірно здійснити власний ціннісний вибір.

Наука все глибше проникає в механізми утворення моральних переконань людини. Не забуваймо, що всі люди від народження дуже різні. На заняттях в студентській аудиторії всі слухають педагога, але кожен сприймає його слова по-своєму. Струни душі одного студента налаштовані, наче в резонанс, на сприйняття нових ідей, співпрацю з учителем, творчі роздуми, інтелектуальне збагачення, а в іншого в той самий час ці струни ледь бринять.

Американський соціолог У. Томас зазначив, що ситуація впливає на поведінку людини не прямо, а лише тією мірою, наскільки вона має суб'єктивне значення для даного індивіда . Психологи встановили також, що поведінку особистості визначає саме така ситуація, яка глибоко проникає у сферу переживань особистості. Таким чином, не забуваймо, що, прагнучи до одних ситуацій та уникаючи інших, індивід (наш студент) намагається пристосуватися до того, як, з його точки зору, інтерпретується те, що відбувається навколо нього.

Пізнавальну активність студента живить інтерес до процесу та результатів його праці. Потреба у самовираженні особистості реалізується у творчій самостійній праці студента, у його власних наукових пошуках. Цікавою формою самовираження студентської молоді є шефська робота у середній школі. Надаючи допомогу відстаючому учневі, студент-наставник неминуче поглиблює власні знання. У нього виховується відповідальність, розвивається доброзичливість, порядність. Завдання викладача вищої школи на сучасному етапі полягає у створенні найкращих умов для диференціації та індивідуалізації навчання молоді, для підвищення рівня її інтелекту, посилення здатності до цілісного сприйняття нею процесів і явищ.

Зупинимося коротко на патріотичному вихованні майбутніх управлінців. Спробуймо навчити їх розпізнавати , підтримувати і шанувати своїх обдарованих співвітчизників, причому не тоді, коли заслужена слава знайде їх далеко за кордоном, а раніше. Нехай не повторюють вони наших помилок. Прикладів на цю тему кожен знає немало. Наведемо лише один з них.

Наша українська земля подарувала людству чимало вчених, які мислили вселенськими категоріями. Таким був і наш співвітчизник В.І. Вернадський, автор вчення про біосферу та її вищу стадію – ноосферу. У 1992 році на спеціальній конференції ООН було вироблено концепцію розвитку людства в третьому тисячолітті, в основу якої було покладено ідеї В.І. Вернадського, названого людиною XX століття. Відбулося це не у Полтаві і не у Києві. Слава знайшла нашого співвітчизника у Ріо-де-Жанейро.

Фінансові механізми нашої економіки поступово налагоджуються. Хочеться сподіватися, що суспільство подбає сьогодні про свій інтелектуальний та духовний потенціал, і до керівництва економікою завтра прийдуть компетентні добропорядні керівники, навчені і виплекані нами з любов'ю.

Використана література

Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права.

Loading...

 
 

Цікаве