WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Цілі математичної освіти у контексті соціокультурних трансформацій суспільства - Реферат

Цілі математичної освіти у контексті соціокультурних трансформацій суспільства - Реферат

У зазначеному підручнику [42] розумовий розвиток учнів мислиться як багатокомпонентне особистісне утворення, що не викликає заперечень. Але досить несподіваним виглядає віднесення авторкою "інформаційної культури як особливого аспекту культури мислення" до складу розумового розвитку учнів. По-перше, соціокультурні утворення (до яких належить "інформаційна культура") до розумового розвитку відноситися не повинні, оскільки вони слугують тим національним надбанням, на фоні яких особистість отримує досвід розумових дій[13]. По-друге, поняття "інформаційна культура" не може виконувати роль "аспекта культури мислення" хоча б тому, що його зміст значно ширший, ніж зміст поняття "культура мислення". По-третє, викликає сумнів і свідоме ігнорування у підручнику [42] зв'язків "розумового розвитку" особистості з математичною культурою суспільства (це можна було б якось зрозуміти, якби мова велася про розумовий розвиток учнів нематематичними засобами щодо змісту, що до математики не має жодного відношення).

Багато запитань викликає і компонентний склад останньої, третьої групи цілей, що мають, в певному розумінні, суспільно значущу спрямованість. Зокрема, у підручнику [42] вказується, що до виховних цілей навчання математики належать "естетичне, екологічне, економічне, патріотичне, трудове виховання, професійна орієнтація на виховання здорового способу життя" [42, с. 9].

Не маючи на меті обговорення можливого продовження низки якостей, які ще потрібно виховувати засобами математики, спробуємо уявити, що у навчанні екології чи економіки серед предметних цілей вказано математичне виховання чи розвиток математичної культури. Якщо таке можливо уявити в принципі, то спробуємо тоді відповісти на запитання: яке безпосереднє відношення до математичної діяльності має "трудове виховання", якщо шкільна математика оперує виключно абстрактними об'єктами і відношеннями між ними і вимагає від учнів набуття досвіду миследіяльності, а не "роботи руками"? То ж на яке трудове виховання націлюється майбутній вчитель: чи не на те, що омріювалося радянськими педагогами 20-х років?

У зазначеній низці виховних цілей вказується і на "патріотичне виховання", однак це важко пояснити. Якщо патріотичне виховання мислити в контексті процесу навчання математики, то варто відзначити, що зміст шкільного курсу математики обмежується питаннями, які мають настільки давнє походження, що відшукати причетність українських математиків до внесків у їх вирішення ніяк не вдасться, як би нам цього не хотілося. Якщо у розумінні "патріотичного виховання" виходити з міркувань, викладених М.Сявавко і Є.Сявавко у [44], то реальний спосіб реалізації цієї мети доцільно зв'язувати з позаурочними (позакласними) формами роботи. Але якій би з подібних форм не віддавалася перевага, ця форма не буде мати безпосереднього відношення до процесу навчання математики, бо такий процес не має в своєму розпорядженні відповідних засобів.

Окрему увагу варто звернути й на таку виховну мету, як "професійна орієнтація на виховання здорового способу життя". Навряд чи є сенс сперечатися про важливість прилучення учнів до здорового способу життя, але як це робити засобами математики у підручнику [42] немає жодного натяку. Крім того, авторська знахідка щодо "професійної орієнтації на виховання ..." в цілях навчання математики учнів загальноосвітніх шкіл викликає сумнів. Не зайвим було б зрозуміти, на учнів якого віку розрахована така професійна орієнтація: невже на шести-, семикласників? І на яку професію їм краще орієнтуватися?

Складається враження, що у підручнику [42] свідомо не розрізняються цілі навчання математики у загальноосвітній школі і цілі методичної підготовки майбутнього вчителя. І навіть якщо абстрагуватися від цього, то зрозуміти зв'язок шкільної математики з "професійною орієнтацією на виховання здорового способу життя" все таки не вдасться.

Автори посібника з методики викладання математики в початкових класах [2] до визначення цілей навчання математики підходять більш зважено, але і їм, на нашу думку, не вдалося повністю уникнути ідеологічного тягаря минулого. Так, говорячи про особистісні та суспільно орієнтовані цілі навчання математики, М.В.Богданович, М.В.Козак, Я.А.Король наголошують, що "вивчення математики має сприяти реалізації завдань виховання патріотизму, гуманності ...". Про виховання патріотизму мова йшла вище, а от щодо "виховання гуманності" необхідно зробити деякі зауваження.

Як відомо, гуманність розуміється як обумовлена моральними нормами й цінностями система установок особистості на соціальні об'єкти (людину, групу, живу істоту), що представляється у свідомості переживаннями жалю й співрадощів і реалізується у спілкуванні й діяльності в актах сприяння, співучасті, допомоги [11, с. 91]. В іншому, більш "соціалізованому" варіанті, гуманністю вважається "...система моральних і соціальних установок, що припускає необхідність прояву співчуття до людей, надання допомоги, неспричинення страждань" [12].

Виходячи з наведених тлумачень поняття "гуманність" та аналізуючи зміст початкового курсу математики, цікаво звернутися до авторських рекомендацій щодо математичних засобів, які б здатні були викликати у свідомості молодших школярів "переживання жалю й співрадощів", "співчуття" у процесі ознайомлення, наприклад, з виразами (2-й клас, тема 6), з дробами (4-й клас, тема 4) або з якоюсь іншою темою. Але такі рекомендації [2] відсутні, отже, майбутньому вчителю залишається лише міркувати над тим, що мали на увазі автори, коли визначали виховання гуманності як одну з виховних цілей навчання математики.

Підсумовуючи перелік цілей навчання математики, М. В. Богданович, М. В. Козак, Я. А. Король безапеляційно зауважують, що " ... характерною рисою вихованості має стати готовність школяра ... боротися зі злом" [2, с. 16].

У цій тезі, вважаємо, настільки виразно відчувається революційна ностальгія за боротьбою будь з чим (мабуть, заради самого процесу?), що контекст навчання математики у початкових класах посувається на задній план і проголошена авторами "характерна риса вихованості" починає існувати поза ним, заради себе самої. Тому проголошена авторами позиція викликає нерозуміння.

На нашу думку, в сучасній методиці викладання математики актуальною є проблема змісту виховних цілей навчального предмета. Всупереч цьому авторське намагання зв'язати з результатами навчання математики виховання моральних якостей соціальних об'єктів та протидію суспільним негативним явищам нічого, окрім плутанини і аксіологічної дезорієнтації в методичну підготовку майбутніх вчителів не вносить.

Невже виховання у молодших школярів критичності мислення, чесності, акуратності тощо, чому активно сприяє навчальна математична діяльність, – обов'язково повинне орієнтуватися на готовність боротися зі злом? Яке відношення має математика до боротьби зі злом, якщо вона не є тією галуззю знань, у якій вивчаються позитивні і негативні об'єкти (явища), категорії добра і зла, засоби сприяння творенню добра і протидії злу? І загалом, якщо автори [2] наполягають на "боротьбі", то які математичні засоби вони рекомендують для формування у молодших школярів готовності боротися зі злом?

Зрозуміло, що знайти прийнятні відповіді на подібні запитання навряд чи можливо, оскільки у формулюванні виховних цілей переважають ідеологічні чинники замість прагматичних. Але, як відомо, штучне привнесення ідеології в будь-яку природну систему спричиняє зниження стійкості останньої [1] через розбалансування компонентів внаслідок зміни її функціональної орієнтації [21]. Отже, якщо у процесі вивчення математики підвищена увага буде віддаватися, наприклад, вихованню гуманності (?), то це неодмінно буде вимагати пошуку штучних засобів, не властивих для самої математики, і призведе, як мінімум, до хибного усвідомлення учнями сутності математики та сфери застосування її методів.

Прагматизм сьогодення... Відлуння заідеологізованого минулого в баченні методистами цілей навчання математики на початку третього тисячоліття, насамперед, живиться досвідом минулого соціалістичного цілепокладання та відбиває досить розповсюджену точку зору на "універсальний характер" математичних знань.

Останнє зумовлено тим, що універсальність математики ще й досі деякими методистами і вчителями розуміється, – на жаль, – досить своєрідно – як можливість вирішення за допомогою математики будь-яких проблем і завдань, зокрема і нематематичного характеру. І якщо подібне приймається за принцип, то можна передбачати таке: щоб шкільна математика забезпечувала "... екологічне, економічне, патріотичне, трудове виховання", і щоб впливала на формування в учнів стереотипів сприйняття суспільно-політичних відносин та моральних якостей особистості, і щоб вона займалася "професійною орієнтаціє на виховання ...", і інше.

Природно, в умовах панування в суспільстві єдиної, виключно правильної ідеології так і було. Це вважалося освітянською нормою, і нікого не цікавило, чи існують у шкільній математиці відповідні засоби для вирішення ідеолого-виховних завдань, чи не суперечить це логіці викладення матеріалу, чи взагалі є для цього резерв часу, як це все буде впливати на результати навчання математики тощо.

Loading...

 
 

Цікаве