WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Цілі математичної освіти у контексті соціокультурних трансформацій суспільства - Реферат

Цілі математичної освіти у контексті соціокультурних трансформацій суспільства - Реферат

Так, Є.С.Березанська, відомий у першій половині XX ст. радянський методист-математик зазначала, що "мета навчання математиці, як і іншим наукам в радянській школі, – виховати патріотів нашої великої Радянської Батьківщини, які володіли б основами науки і здатні були б застосовувати свої знання для великої справи побудови комуністичного суспільства"[9] [26, с. 5].

З такою визначеною "загальною" метою арифметика і математика (як шкільні навчальні предмети) "проіснували" майже два десятиліття, коли в 1958 році було введено обов'язкову восьмирічну освіту. Варто відзначити відзначити, що мета засвоєння основ математичних знань, умінь їх застосування визначена як цілком природна для предмета. Її реалізація, хоча й має виразне знаннєве спрямування, але включає також "розвивальну" і "виховну" (в математичному розумінні) складові, оскільки абстрактний характер предмету вивчення вимагає від учнів активної та тривалої миследіяльності на високому рівні ідеалізації.

Загальновизнано, що результативна математична[10] діяльність є основою інтелектуального розвитку особистості та з неодмінністю виховує низку таких її якостей (наприклад, наполегливість, винахідливість, критичність мислення тощо), що характеризують ступінь "інтелектуальної" зрілості особистості, її готовність і здатність до самостійного вирішення проблем.

Уведення восьмирічної освіти в орієнтації цілей навчання математики майже нічого не змінило, хіба що усунуло публічне декларування ідеологічних партійних настанов щодо побудови комуністичного суспільства. Такий висновок можна зробити, познайомившись із працею Я.Ф.Чекмарьова, який зазнавчав, що "метою вивчення арифметики у восьмирічній школі є розвиток обчислювальних навичок в діях над цілими і дробовими числами, ознайомлення з найпоширенішими в повсякденному житті залежностями величин, вивчення найпростіших відомостей з геометрії та застосування отриманих знань у розв'язанні задач і виконанні розрахунків практичного характеру" [4, с. 3-4].

Як бачимо, у постановці мети немає нічого зайвого і відображається лише суто математичний аспект математичної діяльності у 5-6 класах восьмирічної школи, а саме: розвивати ті навички, первинним формуванням яких повинна займатися початкова школа, і готувати учнів до вивчення систематичного курсу геометрії за допомогою пропедевтичної роботи з геометричним матеріалом.

У цілому оцінюючи "партійний" рейтинг шкільної математики у 50-і роки, можна з упевненістю стверджувати, що за весь період існування радянської школи це десятиліття було найбільш спокійним в тому розумінні, що шкільна математика розглядалася більшістю викладачів і методистів як предмет, зміст і методи якого знаходяться якщо не поза ідеологією, то на достатньому "віддаленні" від неї.

Але цей "методико-математичний ренесанс" добігав кінця і на горизонті шкільної математичної освіти постала математична реформа 1964 року з ідеологічною підпіркою у вигляді хвалькуватої заяви Микити. Хрущова на XXII з'їзді КПРС про те, що "нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі".

Друга хвиля ідеологізації шкільної математики. Реформа школи, розпочата у 1964 році, разом з переходом на одинадцятирічну освіту та поверненням школі статусу "трудової", спричинила корекцію парадигми загальної середньої освіти, а також кардинальне реформування системи викладання математики: повне оновлення структури і змісту математичних дисциплін у початковій, середній і старшій ланках школи, розроблення нового методичного забезпечення, перегляд цілей навчання математики тощо.

Під впливом популістських комуністичних гасел, проголошених на XXII з'їзді КПРС та наступних Пленумах ЦК, шкільним реформаторам і методистам здалося, що цілі навчання математики не відповідають партійним настановам і їх потрібно посилити ідеологічною складовою, тобто активізувати процес переконання вчителів і молоді в існуванні "радянської" математики, відмінної від "буржуазної".

Так, говорячи про завдання і цілі викладання математики в радянській школі, автори [27; 31] офіційного посібника з методики викладання математики для педагогічних інститутів (за загальною редакцією С. Є. Ляпіна) ділять їх на три категорії (загальноосвітні, виховні, практичні) і формулюють таким чином.

"Загальноосвітні цілі. Повідомити учням певне коло знань, що дозволяють розуміти кількісні відносини і залежності найпростіших явищ реального світу і розбиратися у його формах. Ці знання повинні сприяти вихованню у школярів марксистсько-ленінського світогляду (курсив наш – Є. Л.), розвивати логічне мислення і просторову уяву у них...

Виховні цілі. Важливим завданням викладання математики є виховання в учнів діалектико-матеріалістичного світогляду, почуття радянського патріотизму і національної гордості[11]. На уроках математики потрібно показати, що основною рушійною силою розвитку математики є виробнича діяльність людей і що всі об'єкти, досліджувані в школі, запозичені з реального світу. Оволодіння ідеєю функціональної залежності в шкільному курсі математики розвиває в учнів діалектичне мислення. Задачі, матеріалом для яких є факти з життя, виховують любов і почуття гордості за нашу країну, країну будівельників комуністичного суспільства...

Підготовка до практичної діяльності у навчанні математики полягає в тому, щоб учні набули умінь і навичок застосовувати теорію до практики, тобто використовувати знання для розв'язання математичних питань і задач, що виникають у повсякденному житті в побуті й у виробничих процесах. Для цього учні повинні навчитися виділяти математичну основу явища, яке спостерігається, життєвого факту і відносити його до відповідного кола понять, математичних залежностей і законів. Учні повинні навчитися користуватися інструментами і приладами для вимірювання, таблицями, довідниками, графіками і логарифмічною лінійкою для обчислень" [31, c. 6, 8].

Щодо практичних цілей навчання математики питань не виникає – вони сформульовані відповідно до уявлень того часу про практичну цінність навчання математики. Стосовно ж загальноосвітніх цілей варто зауважити, що така мета, як "повідомити учням певне коло знань..." учителя насправді ні до чого не зобов'язує. Він "повідомив" і на цьому його місія, – в цьому контексті, – може вважатися закінченою, бо серед практичних цілей чітко виписано, що "... учні набули умінь і навичок ..., учні повинні навчитися ...", тобто вся подальша відповідальність покладається на учнів, адже все, що потрібно, вчитель їм вже повідомив. Окрему увагу необхідно звернути на ідеологічну складову, яка окремо виділена в комплексі цілей навчання математики. Це й "виховання у школярів марксистсько-ленінського світогляду", і "діалектико-матеріалістичного світогляду", і "почуття радянського патріотизму", і "національної гордості за країну будівельників комуністичного суспільства".

Читаючи подібні сентенції про виховання у школярів марксистсько-ленінського світогляду[12] засобами математики, спадає на думку, що функціонери від Міністерства освіти так намагалися вислужитися перед можновладними партійцями, що переплутали шкільний предмет і для математики визначили виховні цілі "політичного ґатунку", зовсім їй не властиві. І ніхто з них не задавався питанням, чим є подібний "світогляд", чи взагалі існує такий його різновид і навіщо забивати голови вчителям математики протиприродним ідеологічним баластом?

Проте, як цілком слушно зазначає митрополит Іоанн, "... марксистсько-ленінський світогляд, запущений один раз у Росії як знаряддя руйнації традиційного духовного, культурного, релігійно-морального фундаменту ... життя, продовжував залишатися офіційною ідеологічною доктриною СРСР" [28, с. 4] (курсив наш – Є. Л.) і мусив працювати, поступово принижуючи все неідеологізоване на своєму шляху, зокрема і цілі навчання математики, доводячи їх до смислового абсурду.

Втім, для певної частини вчителів "ідеологізовані цілі" навчання були свого роду порятунком, оскільки ними можна було прикривати і професійну неспроможність, і математичну безграмотність, і власну інтелектуальну нерозвиненість, бо за умов збереження "вірності комуністичним ідеалам" таким дбайливцям прощалося майже все ...

У 70-і роки серед методистів і педагогів цілепокладання в системі освіти набуло яскраво вираженого комуністичного забарвлення, і цілі навчання математики стали неодмінно пов'язуватися з усім "комуністичним" (мабуть комунізм, обіцяний Микитою Хрущовим, увижався десь зовсім поряд?). Тому в методиці початкового навчання математики [14] автори орієнтують майбутніх учителів на те, що при визначенні завдань і змісту початкового навчання математики методична наука виходить з того, щоб "давати учням міцні знання основ наук, формувати у них високу комуністичну свідомість, готувати до життя, до свідомого вибору професії" [14, с. 14].

На жаль, подібна позиція відомих методистів у баченні завдань початкового навчання математики нічого крім подиву не викликає. Разом з тим варто, на нашу думку, винятково в історичному контексті прояснити декілька принципових моментів:

- якими фізіологічними і психологічними закономірностями розвитку дитини молодшого шкільного віку керувалися автори [14], ставлячи перед учителем початкових класів завдання "формувати ... високу комуністичну свідомість" у процесі навчання математики?

- який зв'язок існує між початковим курсом математики і комуністичною свідомістю [14]?

Loading...

 
 

Цікаве