WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Цілі математичної освіти у контексті соціокультурних трансформацій суспільства - Реферат

Цілі математичної освіти у контексті соціокультурних трансформацій суспільства - Реферат

Читаючи це, можна лише дивуватися тому, що Народного комісара освіти, – який був прекрасно обізнаний у питаннях про відсутність підручників у школах та методичних матеріалів для вчителів, – непокоять не стільки питання навчально-методичного забезпечення шкіл і організації навчальної роботи, скільки розповсюдження серед учителів сільськогосподарських журналів і книг, що він опікується відправкою вчителів не на методичні, а на агрономічні курси та настійливо вимагає від них ставати садівниками, бджолярами, рільниками – ким завгодно, аби більше працювати фізично, ніж інтелектуально. Цікаво було б представити собі агронома, від якого Наркомзем вимагає оволодівати фахом, наприклад, вчителя математики чи іноземної мови ...

Коли ж і як за таких умов учителю займатися навчальним процесом, арифметикою та граматикою, підвищенням свого методичного рівня, самоосвітою, коли Народний комісаріат освіти хоче бачити в ньому саме виробничу силу?

Втім, у бажанні освітянського керівника змусити вчителя початкової школи займатися невластивою для нього справою, у якій учитель нічого не тямить, можна вбачати й суто ідеологічне підґрунтя: зайняти вчителя хоч якоюсь роботою, щоб якомога менше часу залишалося у нього на роздуми "про злиденність життя", а в разі невдоволення селян агрономічними "результатами" можна легко зробити вчителя винуватцем...

Хвиля впровадження ідеологічних чинників у систему роботи початкової і загальноосвітньої школи призвела до фактичної відмови від традиційної класно-урочної системи. Зокрема, Б. А. Плюснін-Кронін, обґрунтовуючи подібні педагогічні "новації", зазначав: "Знищення викладання окремих предметів, вивчення явища в цілому як кінцевий результат кожного даного періоду шкільної роботи призведуть неминуче до вироблення звички синтетичного й моністичного підходу до спостережуваних явищ і до вивчення не тільки явища, як такого, але й всіх зв'язків і взаємовідношень його із сусідніми й попередніми. (курсив наш – Є. Л.) Необхідно лише, щоб ... завдання було зрозумілим і цікавим учням, щоб результат його був приємний їм усім, і робота з його виконання захопила весь колектив, при чому можливий розподіл завдання не тільки в межах однієї вікової групи, але й між всіма групами школи відповідно до віку й розвитку дітей" [43, с. 28].

Отже, не важко зрозуміти, що цілі навчання предметів зокрема – і математики, "ідеологами освіти" підмінялися "загальною" ефемерною метою синтезованого вивчення "спостережуваних явищ", але не були спрямовані на здобуття предметних знань, оволодіння певними предметними вміннями і навичками та на інтелектуальний розвиток особистості. Тобто ні про які "власні" цілі навчання математики (як традиційного шкільного предмета) говорити не доводиться, оскільки саму математику (арифметику) "новатори" намагалися розчинити в якійсь міфічній роботі, що "захоплює весь колектив".

Варто зазначити, що згодом, у другій половині 20-х років "була частково повернена предметна система викладання при збереженні загального трудового характеру школи" [45, с. 3]. Серед навчальних дисциплін, які було повернено у предметну систему викладання, – і математика, але цілі її навчання так і залишалися спрямованими не на оволодіння знаннями та інтелектуальний розвиток особистості, а на формування вмінь і навичок, що були потрібні в повсякденному житті пересічному громадянину в державі з низьким рівнем освіченості.

У цілому організація навчання на основі вивчення "природи, трудової діяльності людей, суспільного укладу життя" зберігалася аж до кінця 20-х років, коли стало остаточно зрозуміло, що "революційні" освітянські експерименти та "трудове цілепокладання" в марксистському розумінні негативно впливають на загальноосвітню підготовку учнів і спричиняють невдоволення селян результатами і змістом навчання [22, с. 21], насамперед граматики та математики (арифметики).

Мабуть, на подібне невдоволення ніхто б не звертав увагу, якби (з початком колективізації) у 1929 році не було "зареєстровано близько 1300 селянських заколотів і країна не стала перед загрозою нової громадянської війни" ... [41, с. 3]. У цей період з різних причин "зростає нервозність і непевність учительства: випускники педвузів і технікумів починають ухилятися від роботи в школі, особливо на селі. Населення починає зганяти на них свою злість на владу. В 1928/29 р. виявилося 153 убитих учителів, а в 1930 р. ця цифра піднялася до 217" [16].

Індустріалізація, як порятунок для шкільної математики. У 1929 році ЦК ВКБ(б) звільняє з Наркомату освіти А.В.Луначарського, на його місце призначено А.С.Бубнова, який працював на цій посаді до 1937 року. Він був причетним до низки кардинальних заходів з реформування вітчизняної системи освіти в напрямі переорієнтації її на те, щоб вона "в масовому порядку вчила дітей думати, міркувати, самостійно мислити" (курсив наш – Є. Л.) [5, с. 3].

Кілька жорстких ініціатив на рівні ЦК ВКП(б) на початку 30-х років припинили руйнацію школи і на довгий час визначили освітню політику держави. Основним чинником, що зумовив орієнтацію радянської школи на новий курс, стала гостра потреба в кваліфікованих кадрах, здатних забезпечити розвиток промисловості та розгортання військових програм для досягнення домінуючого положення СРСР на європейському політичному і економічному просторі.

Початок зміни освітянського курсу припадав на 1930 рік; він пов'язаний з прийняттям рішення про введення загальної обов'язкової початкової освіти[6] та перегляд змісту і методів роботи школи. У наступному році було прийнято Постанову ЦК ВКП(б) "Про початкову та середню школу", "яка жорстко регламентувала діяльність школи на десятки років ... Школа орієнтувалася на підготовку учнів до вступу у середні спеціальні і вищі навчальні заклади" [45, с. 3].

Статистика того періоду [6, с. 69] свідчить, що зростання контингенту студентів вищих навчальних закладів з 1928 по1931 рр. склало 2,3 рази (зі 176,6 тис. до 405,9 тис. в абсолютних показниках), а збільшення випуску фахівців за цей же період зросло лише у 1,75 рази (з 28,7 тис. до 50,4 тис.), чого явно не вистачало для забезпечення індустріалізації всієї країни.

Занепокоєння партійних органів значним відтоком учнів зі школи[7] на фоні постійної нехватки контингенту для навчання у вищий школі і середніх спеціальних навчальних закладах, низький рівень загальноосвітньої підготовки учнів шкіл спричинили такі кардинальні кроки, як "примусове навчання в семирічці, батькам заборонялося забирати дітей після закінчення початкової школи, в школі (а також у вузах і технікумах) впроваджується найжорстокіша дисципліна, для контингентів переростків вводиться вечірня освіта" [16], а пізніше, з 1936 року, – реалізацію курсу на дотримання принципу єдиного для всіх обсягу загальної освіти.

Відповідно до Постанови ЦК ВКП(б) "Про навчальні програми і режим у початковій та середній школі" від 25 серпня 1932 р. основною формою організації навчальної роботи було визначено урок з визначеною групою учнів, з усталеним розкладом. З наступного року черговою Постановою ЦК ВКП(б) – введено підручники з усіх шкільних предметів [30, с. 161].

Не менше значення для нормалізації навчального процесу у загальноосвітніх школах мало ще одне партійне рішення. 4 липня 1936 року було прийнято Постанову ЦК ВКП(б) "Про педологічні перекручення в чичтеміНаркомпросу" [32], яка припинила нескінченні тестування учнів і відсторонила педологію від школи. В результаті цього кроку десятки тисяч дітей, що визнавалися педологами "відсталими", змогли повернутися до нормального навчання [5, с. 3].

Невідкладність вирішення завдання забезпечення мислячими, висококваліфікованими кадрами всіх галузей промисловості, сільського господарства та стратегічно значимих сфер суспільства (медицина, освіта) зумовила навіть відступ від відомого марксистського[8] принципу про поєднання навчання з працею на виробництві: "У 1937 році, незважаючи на протести значної частини педагогів, Наркомат освіти навіть відмінив трудове навчання як самостійний шкільний предмет" [45, с. 3].

У цей же період відбувся перегляд навчальних планів і програм з математики та переорієнтація мети її викладання на знаннєву парадигму загальної середньої освіти як бази для середньої спеціальної та вищої. Втім, ідеологічна складова також була задекларована, але її прояв набув більшої скромності: усвідомлення керманичами індустріалізації ролі математики як фундаменту для вивчення всіх без виключення технічних дисциплін у вищій школі та її впливу на інтелектуальний розвиток особистості зумовлювало тимчасове обмеження ідеологічної складової як другорядної.

Мета навчання арифметики в початковій школі, на нашу думку, знайшла колишній, втрачений у перші післяреволюційні роки, прагматизм та була зорієнтована на забезпечення знань, умінь і навичок, необхідних для продовження навчання у середній загальноосвітній школі. Відповідно до цього для початкового курсу математики було визначено його місце серед предметів загальноосвітньої школи (зокрема, окреслені його зв'язки з іншими предметами), що спричинило необхідність прискіпливої систематизації і структуризації його змісту і методів розв'язання задач.

Loading...

 
 

Цікаве