WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Теоретичні засади формування технологічної культури керівника ЗНЗ - Реферат

Теоретичні засади формування технологічної культури керівника ЗНЗ - Реферат

Отже, культура тлумачиться як сукупність матеріальних і духовних цінностей, що створені та створюються людством у процесі соціально-історичної практики і характеризують історично набутий ступінь розвитку суспільства. Культура – явище історичне, яке розвивається залежно від зміни соціально-економічної формації. У вузькому сенсі розрізняють матеріальну і духовну культуру. Освіта відноситься до сфери духовної культури. Однак з позицій науки синергетики доцільно матеріальну і духовну культуру розглядати в інтеграції та у взаємному впливі. „Культура оптимізує людський фактор соціального буття і стверджує людинорозмірний світ, структурований за модулями творчості і свободи та альтернативний будь-якій механістичності" (С.Б.Кримський) [2, с.132]. У філософських словниках „культура" розглядається як „сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених і створюваних людством у процесі соціально-історичної практики, що характеризують досягнутий ступінь у розвитку суспільства" [17, с.196].

Культура – це специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, поданий у продуктах матеріальної і духовної праці, у системі соціальних норм і укладів, у духовних цінностях, у сукупності ставлення людей до природи, між собою і до самих себе. Взаємозв'язок культури і природи, культури і технології, культури і людини проявляється в тому, що культура, будучи універсальною властивістю людської діяльності, вбирає в себе всі позитивні властивості суспільної практики.

З філософської точки зору культура розглядається як складова системи „природа – людина – суспільство – культура". З точки зору соціології „культура" – це якість громадського життя. У широкому розумінні культура суспільства виражає особливу, смислову спрямованість цивілізації у нарощуванні духовно-практичних здібностей і соціальних цінностей. Культура не є особливою формою людської діяльності, особливою сферою громадського життя у розумінні протистояння якимось позакультурним сферам і формам діяльності. Тому цілком правомірним є застереження вчених, що ставити за мету створити саме культуру не можна, тому що вона не є об'єктом і предметом. Об'єктом і предметом дослідження може бути лише професійна діяльність. У діяльності, її змісті і способах пізнається культура дії та результату дії. Отже, культура реалізується (водночас і набувається) у процесі діяльності як спосіб забезпечення існування кожного індивіда, життєтворчості та самоутвердження, самовираження, забезпечення матеріальних і духовних потреб. В.Д.Шадриков на основі аналізу теоретичних праць і власних досліджень виокремив у структурі діяльності такі функціональні блоки: мотиви, цілі, програма діяльності, інформаційна основа діяльності, прийняття рішення, підсистема діяльнісно важливих якостей [18].

З-поміж багаточисельних видів діяльності виокремлюємо управлінську діяльність керівника ЗНЗ, яка спрямована на забезпечення реалізації основних функцій управління: вироблення і прийняття управлінського рішення; організації; регулювання, коригування; обліку і контролю. При цьому управлінська діяльність керівника ЗНЗ розглядається як цілісна система реалізації означених функцій у їх об'єктивній єдності і взаємозв'язку; враховується те, що головною особливістю цілісної системи є наявність у ній інтегративних, системних якостей, які не зводяться до суми властивостей твірних її компонентів. Тому цілком правомірно розглядати управлінську культуру як міру та спосіб творчої самореалізації особистості керівника в різноманітних видах управлінської діяльності, спрямованої на засвоєння, передавання і створення цінностей і технологій в управлінні школою. Про доцільність розгляду управлінської культури керівника школи як цілісної, інтегративної особистісної властивості йдеться у працях Є.Смирнова [19], Л.Фаткіна і Д.Петросяна [20], П.Фролова [21] та інших.

Досліджуючи проблеми становлення і розвитку управлінської культури, В.Бенін наголошує, що вони тісно пов'язані з вивченням окремих компонентів управлінської культури, зокрема:

– аксіологічного, який відображає властиву керівникові систему цінностей, ставлення до людей, справи і самого себе;

– технологічного, який включає засоби і прийоми управління педагогічним процесом;

– особистісно-творчого, який передбачає оцінку керівником своєї діяльності співвідносно з результатами діяльності колективу; визначення на цій основі перспективи професійного самовдосконалення [22].

Аксіологічний компонент управлінської культури відображає основу ставлення особистості до дійсності, професійної діяльності, самого себе і знаходить відображення у професійній свідомості керівника. Зміст, форми, методи і технології діяльності значною мірою детермінуються специфікою професії. Професія – це історично і культурно зумовлене соціальне явище, яке об'єктивно визначається досягнутим рівнем розподілу праці і набувається у формі систематичного навчання. Професія є способом вираження людської сутності і засобом задоволення матеріальних і духовних потреб особистості. Діяльність людини є професіональною, якщо: а) вона включає інтелектуальні операції; б) базується на наукових знаннях і навчанні (самонавчанні); в) використовується в чітко окреслених соціальних цілях і спрямована на соціальний розвиток; г) визначає високий ступінь автономії як для людини, яка її виконує, так і для групи людей, які презентують певну професію; д) характеризується високим ступенем відповідальності за свої вчинки і судження всередині професійної автономії (О.В.Дехтяренко, Е.М.Калицький) [23]. Саме ці поняття інтегруються в культурі як категорії науки і механізму існування суспільства та особистості.

Отже, феномен культури настільки складний, що на сучасному етапі його вивчення правомірні різні підходи та інтерпретації, які описують його у варіативних аспектах, а саме:

– культура – це певний рівень організації життєдіяльності людей, виражений у продуктах матеріальної і духовної творчості, у характері оволодіння прийомами і методами праці, інтелектуальної діяльності, фізичного і морального розвитку;

– культура – не самостійна соціальна сфера, а наскрізна характеристика всієї соціальної системи; у будь-якому суспільному явищі існує її соціологічний культурний аспект;

– культура – це суттєва характеристика окремої людини, групи людей, соціальних, професійних і національних спільнот, усього суспільства в цілому.

Якщо йдеться про керівника школи, то потрібно мати на увазі як окрему особистість, так і представника певної професійної групи людей, а також і частку національної спільноти. Культура спеціаліста фокусує, поєднує всі ці інтегровані ознаки:

– сутність культури має прояв, перш за все, в діяльності, а не тільки у сукупності досягнень і цінностей, накопичених людством у процесі історичного розвитку;

– культурний потенціал особистості – це поєднання елементів, своєрідних „зрізів" культури – фізичного, інтелектуального, морального, естетичного, правового, професійно-трудового тощо;

– у кожному з елементів культури виокремлюють чотири функціональні якості: знання, почуття (або ставлення), мотивація вибору (або інтерес), дію;

– основна сфера культури – людинотворчість, тобто особистість як абсолютно об'єктивний і суб'єктивний предмет.

Технологічна культура керівника ЗНЗ. „Управлінська культура керівника школи як цілісна властивість особистості, – робить висновки Л.В.Васильченко, – проявляється у процесі управлінської діяльності; характеризує особливості свідомості, поведінки, спілкування та управлінської діяльності керівника; забезпечує усвідомлення та культуродоцільність професійної діяльності; стимулює творчий розвиток керівника у процесі професійної діяльності" [11, с. 19-20].

Оскільки культура проявляється у професійній діяльності керівника ЗНЗ, то цілком правомірною є дефініція „управлінська культура" чи „культура управління". Ю.І.Палеха вважає, що культура управління – це теорія закономірностей комплексного, системного підходу до вирішення управлінських проблем, що займається управлінням на універсальному організаційному баченні об'єкта управління [3]. З-поміж інших автор розглядає технологічні аспекти культури управління, до яких відносить: розроблення стратегії розвитку організації, підготовку управлінського рішення, прийняття управлінського рішення, вибір стимулів і мотивів діяльності, організацію виконання, контроль реалізації рішень, перебування на робочих місцях, оцінку кінцевих результатів [3].

Loading...

 
 

Цікаве