WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Теорія та історія літературного краєзнавства - Реферат

Теорія та історія літературного краєзнавства - Реферат

На думку іншого методиста – В. Голубкова, – не лише історія краю, епохи сприяють сприйняттю художнього твору. Разом із цим література повинна вивчатися "як відображення дійсності, щоб учень шукав у письменника відповідей на суспільні, моральні" та інші питання [6, с. 126]. Безперечно, така методика засвоєння учнями літератури, зокрема і зарубіжної, сприяє усвідомленому сприйняттю школярем художнього твору, його становленню як особистості, а також літературним краєзнавчим дослідженням. Ці думки розвинено і в працях В. Нікольського, який вважає, що під час вивчення, наприклад, повісті М. Гоголя "Тарас Бульба" необхідним є пояснення учням як окремих слів українського походження – чуб, люлька, навперейми, бандурист, – так і архаїзмів – Сечь, лях, бусурман, галера, – без чого сприйняття твору сучасним читачем було б ускладненим [22].

Великого значення надавав питанню виховання любові до Батьківщини, формуванню патріотичних почуттів учнів відомий педагог-новатор В. Сухомлинський. "Подбайте, – рекомендував педагог, – щоб тисячі найтонших ниток пов'язували особистість з Вітчизною – це перша порада батькові, матері і педагогу. Ми піклуємося про те, щоб у свідомості, в емоційній пам'яті дітей назавжди зберігалися найменші деталі рідної природи, ті незабутні куточки, з яких поступово складається світ, дорогий для людини" [36, с. 168]. "Від багатства стосунків з навколишнім світом, – стверджував В. Сухомлинський, – залежить розвиток природжених задатків... особистості, розвитку її здібностей, талантів" [36, с. 223].

Вважаємо, що літературно-краєзнавчій діяльності у середніх загальноосвітніх школах певною мірою сприяла Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і подальший розвиток загальноосвітньої школи" від 20 червня 1972 року, в якій було вказано на необхідність "ширше залучати діячів літератури та мистецтва до керівництва дитячими творчими колективами, проведення зустрічей, виставок і концертів для дітей" [19, с. 120], що, безперечно, сприяло літературно-краєзнавчій діяльності учнів.

Вагомою в історії літературного краєзнавства, на нашу думку, є праця П. Іванова "Основи шкільного краєзнавства" (1977 рік), в якій автор узагальнив досвід літературно-краєзнавчої роботи російських педагогів, систематизував форми організації такої діяльності, а саме: пізнання рідного краю на навчальних курсах, робота в гуртках, походи рідним краєм, організація роботи шкільних музеїв, наукові краєзнавчі дослідження, підбір краєзнавчих матеріалів тощо – як на навчальних заняттях, так і в позаурочний час. Така робота, на думку вченого, сприяє розвитку розуму, фантазії, активності мислення учнів, їх самостійності, творчості [10].

Отже, період 60-80-х років минулого століття варто вважати третім етапом розвитку літературного краєзнавства – часом його становлення, який характеризується такими особливостями: першими спробами розроблень питань змісту, джерельної бази літературно-краєзнавчої роботи з учнями, форм роботи, методів і прийомів навчання, що сприяють зазначеній діяльності; установленням міжпредметних зв'язків на уроках літератури; вирішенням питання підготовки майбутніх учителів до проведення літературно-краєзнавчої діяльності у школі тощо. Зазначена діяльність продовжується і на сучасному етапі, зокрема – і на шкільному рівні.

У 1980 році з'явилося наукове дослідження О.Фесенко "Використання краєзнавства у процесі вивчення літератури", в якому обґрунтовано психолого-педагогічні аспекти використання матеріалів літературного краєзнавства в навчально-виховному процесі [41]. Автором зазначено, що врахування вікових особливостей допомагає формувати у школярів, зокрема у старшокласників, власний погляд на світ, інтерес до суспільних, моральних, естетичних проблем, до художньої літератури, навички самостійної дослідницької роботи, потребу в творчості. Ученою визначено принципи використання літературно-краєзнавчих матеріалів, закцентовано увагу на співвідношенні прийомів і форм вивчення літератури рідного краю та характері тем програми з російської літератури у 8-10 класах і, як результат, запропоновано методичні рекомендації щодо використання краєзнавчих матеріалів на уроках російської літератури і в позаурочній роботі.

Як уже було зазначено, в 1985 році вийшла праця М. Милонова, в якій ученим досліджено історичний розвиток російського краєзнавства, зокрема літературного, ґрунтовно розглянуто питання об'єкта літературного краєзнавства, його джерельної бази [17]. Частина дослідження присвячена питанню використання краєзнавчих матеріалів на заняттях з літератури в середній і вищій школі. Науковець зауважує, що в ході таких занять у школярів формуються дослідницькі здібності, самостійне творче мислення, відбувається первинне залучення учнів до наукових пошуків. М. Милоновим вказано на необхідність вивчення літературного краєзнавства й у вищій школі на основі введення до навчальних програм спецкурсів і спецсемінарів.

1987 року групою краєзнавців (А. Даринський, Л. Кривоносов, В. Круглова, В. Лукашенкова) було узагальнено досвід російських науковців і практиків з краєзнавчої роботи у посібнику "Краєзнавство" [13]. Дослідниками було визначено різновиди шкільної краєзнавчої роботи, об'єкти такої діяльності, а також розкрито питання напрямів літературно-краєзнавчих досліджень.

Зазначена діяльність, на думку дослідників, активізує науковий пошук учнів, їхню дослідницьку діяльність – аналіз і вивчення історичних і культурних зв'язків митців рідного краю, держави з іншими країнами, порівняння минулого з сучасним, – а отже, сприяє усвідомленому розумінню школярами сучасності. Доцільним, на думку науковців, є відстеження літературно-краєзнавчих аспектів за такими напрямами: вивчення матеріалів усної народної творчості, сучасної літератури, історії розвитку художньої культури краю тощо.

Варто зазначити, що у 60-80-х роках було активно розгорнено практичну діяльність з літературного краєзнавства як в Україні, так і в Росії та інших республіках Радянського Союзу. У зазначений період створювалися шкільні літературні музеї і кутки (О. Маковея на Тернопільщині, В. Симоненка в селі Біївцях на Полтавщині та інші) [39], краєзнавчі й літературні музеї (наприклад, музей А. Малишка в м. Обухові Київської області (Україна), Державний літературний музей у м. Москві та інші), музеї-заповідники (для прикладу, музей-садиба І. Франка в с. Нагуєвичі (Україна), музей-помістя "Хутір Надія родини Тобілевичів" на Кіровоградщині (Україна), музей "Будинок Лермонтова" у м. П'ятигорську (Росія), музей-квартира П. Тичини у м. Києві та багато інших). Кожен з таких музеїв є центром культури, важливим джерелом літературних знань, історії, а також своєрідною установою, в якій потужно проводиться літературна краєзнавча робота в різноманітних її формах. У цей час в Україні також активно займалися дослідженням літературної історії окремих областей і районів К. Ходосов, Я. Кривко, М. Пономаренко та інші вчителі [39]. "Крім статей, публікацій, ведення літературних календарів у місцевій пресі, краєзнавці підготували низку бібліографічних словників,.. методичних посібників... про творчість письменників-краян" [39, с. 45].

У праці Г. Самойленка "Краєзнавство культурно-мистецьке та літературне" (2001 рік) дано визначення краєзнавства як предмета в широкому його значенні, вказано на залежність виду краєзнавства від об'єкта вивчення: природничо-географічне, історичне, культурно-мистецьке, літературне тощо [32]. Дослідником також ґрунтовно розроблено питання об'єкта літературного краєзнавства та запропоновано власну класифікацію джерелознавчої бази культурно-мистецького та літературного краєзнавства на основі узагальнення та вдосконалення розроблень попередників – Є. Пасічника, М. Милонова, Д. Янка, А. Даринського та інших.

Варто зазначити, що проблема літературно-краєзнавчої роботи є актуальною і в сучасності як у процесі вивчення української, так і зарубіжної літератури. Зокрема, різні аспекти зазначеної проблеми були об'єктом розгляду наукових досліджень Л. Мірошниченко, Ж. Клименко, А. Лисенко, Г. Токмань, Т. Міщенко, В. Романька та інших [15; 19; 20; 30; 37 та ін.]. Науковцями розкрито питання взаємозв'язків вивчення української та зарубіжної літератур (1999, 2001 роки); фонових знань (біографічних, про історичну епоху, про особливості культури певного періоду, літературно-критичних відомостей тощо) як способу повноцінного розуміння авторського задуму, сприйняття художнього твору (2003 рік); морально-етичного виховання майбутніх учителів-словесників на основі вивчення літератури рідного краю (1999 рік), педагогічних основ їх підготовки до краєзнавчої роботи (1991, 2001 роки); методики використання літературного краєзнавства в системі підвищення кваліфікації вчителів-словесників (2002 рік).

Loading...

 
 

Цікаве