WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Творчість Хільдегарди з Бінгена як винятковий феномен середньовічної філософії, літератури та духовного наставництва - Реферат

Творчість Хільдегарди з Бінгена як винятковий феномен середньовічної філософії, літератури та духовного наставництва - Реферат

Традиція зображення жінки як Церкви в дослідниці, очевидно, є продовженням патристичної традиції, що йде ще від "Пастира Герми".

Чоловіче і жіноче начало для Хільдегарди незмінно пов'язані в контексті слабкості жіночого начала. Варто згадати мораліте Хільдегарди "Ordo Virtutum", що розкриває метання душі між шляхом до небес, який їй пропонує армія чеснот, та задоволеннями, якими спокушає Диявол. Усі чесноти (Смирення, Любов, Страх Божий, Слухняність, Віра, Надія, Цнотливість, Невинність, Нехтування світом, Небесна Любов, Дисципліна, Скромність, Милосердя, Перемога, Поміркованість, Терплячість) персоніфіковано в жіночих образах. У цьому творі зовсім немає розуміння жіночого начала як такого, що призводить до зла, як це зустрічається в гімнах. Оскільки чесноти, позначувані жіночими постатями, радо вітають Перемогу над прадавнім злом (змієм), саме завдяки цьому вони можуть протистояти Дияволові, так само, як і Щаслива душа, що послухалася чеснот ("Утримай сяйво, в яке ти вбрана, дочко спасіння, поки ти непорушна – ти ніколи не схибиш") [9]. Але крім Щасливої душі є ще один жіночий образ – душа, яка вагається, її називають просто Душа. Душа символізує собою ту жіночу слабкість, про яку вже йшлося. Вона не просто вагається із незнання, причина її сумнівів – цікавість: "Бог створив світ, я не хочу зла..., але хочу насолодитися створеним". Цей символ нагадує Єву, яка також не бажала зла, а хотіла повною мірою долучитися до творіння.

Чоловіче начало також є неоднозначним: із одного боку в мораліте чоловіче начало уособлюється Богом, але з іншого – є ще й Диявол. Крім того, особа Бога як така подібно до образу в "Liber vitae mentorum" не виводиться. Йдеться про Знання Бога, образ якого з'являється лише на початку; надалі діалог продовжують самі Чесноти і Диявол. На першому плані – досконалість жіночого – Чеснот – і недосконалість чоловічого – Диявол. Але образи Душі та Знання Бога переконують у взаємодоповнюваності обох начал.

Філософування і тип містичного досвіду Хільдегарди фон Бінген з одного боку визначено символічністю середньовічної культури, але водночас пов'язано з особливістю її творчості. Записування видінь та їх тлумачення не було дивною практикою для Високого Середньовіччя. Символи – це єдина мова, якою може говорити Бог із людиною. Кожна людина розумілася як символ, але окремі люди розглядалися як такі, чиє символічне значення було виражене із певною напередвизначеністю. Візіонерки часто ставали такими визначеними символами.

Багато візіонерів, як чоловіків, так і жінок, формували навколо себе певне ідейне коло шанувальників [2]. Наприклад, магістр Яков Вітрійський заради подвижниці Марії із Уаньї покинув Паризький університет, переїхав до Уаньї, де перебував до самої смерті візіонерки, напучуючи її, а потім написав її житіє. Францисканець Арнальд безперервно перебував біля Анжели де Фоліньо, записуючи її одкровення. Марії Ебнер було вказано шлях до містики її духовним наставником Генріхом Нердлінгенським, який відкрив у ній дар чистого споглядання. Христина Штоммельнська все життя була пов'язана із домініканцем Петром Датським. Вчені прихильники святих часом давали їм більше, ніж отримували самі, вкладаючи в об'єкти свого поклоніння частину власного смислу. Автори житій святих обертали своїх святих на символи Істини і за їх допомогою намагалися осягнути Істину. Генріх Нердлінгенський виховував Марію Ебнер в дусі містики, "вирощуючи" у ній наречену Христову. Причому Генріх був зацікавлений в ній, бо після того, як Марія досягала злиття із Богом, стала "медіумом" для свого вчителя. Через Марію Бог "діяв" на нього. Петро Датський також знайшов Христину свідомо, шукаючи керівника, який би направив його до Бога, з ким би він міг "ввійти в душевне спілкування і єднання в любові" [2]. Зустрівшись із Христиною, істинною Нареченою Христовою, Петро побачив у ній образ Нареченого: вона настільки уподібнилася Коханому, що у ній домініканець пізнав Його. Христос одразу став йому ближчим і зрозумілішим. Зовнішність Христини все більше почала нагадувати Петрові зовнішність Христа, тож навіть зовні вона стала для нього символом Бога. З її допомогою він долучився до містичних переживань, вона, так само, як і Марія Ебнер, на думку Біциллі, є "медіумом" між братом Петром і Богом. "О, якби моя грішна душа могла, подібно Діві, народити Сина!" – вирішив Петро Датський. Йому здалося, що лише від присутності Христини він зачав і духовно народив Бога. Він сприймав сподвижницю як свою духовну матір, і зізнавався, що вже не може думати про Бога, не думаючи при цьому про Христину, вони злиті у його серці. Його любов до неї – це любов до Того, хто осягається через неї. З'єднавшись духовно із Христиною, Петро разом із нею занурюється в Бога.

Хільдегарда Бінгенська мала впродовж життя кількох секретарів, які записували видіння із її слів, але ці стосунки не породили такого глибокого духовного зв'язку, який поєднував, наприклад, Христину і Петра. Єлизавета із Шенау та Гертруда Велика, яких вважають ученицями Хільдегарди, не розвивали її вчення, а надихалися ідеями містики любові. Це зовсім не означає, що Хільдегарда була нехаризматичним наставником, швидше говорить про її мудрість як духовного вчителя, делікатність, із якою вона дозволила своїм учням йти власним шляхом. Коло послідовників, які формувалися навколо візіонерок і вважали себе Христовими Нареченими, найчастіше захоплювалося саме інтимністю, індивідуальністю емоційних переживань, які відкривалися містикам. Візії Хільдегарди, які не супроводжувалися екстазами, у цьому аспекті були менш видовищними та менш емоційно забарвленими. "Пір'їнка, яку несе вітер" (як себе називала філософ), намагаючись підкреслити свою відокремленість від осягнутих істин, виявилася складнішою для пізнання, ніж Христова Наречена. Лицарство духу, яке завважив у Хільдегарді Аверинцев, на певний час відокремило її філософування від сучасників. І тринадцяте століття майже цілковито пройшло під знаком містики любові. Але наприкінці століття з'явилася людина, яку також називали лицарем духу – німецький містик Мейстер Екхарт. Оскільки М.Екхарт розвивав символіку душі як нареченої, найчастіше в його вченні шукають аналогії із творами бегінок Метхільди Магдебурзької і Маргарити Порете. Але поміркованість, із якою Мейстер Екхарт вказує на недостатність замилованого стану душі, як Діви, зближує його також із Хільдегардою Бінгенською.

Творчість Хільдегарди Бінгенської, тривалий час ігнорована, має бути повернена до надбань культури, філософії та науки. Масштабність інтелектуальних інтересів Хільдегарди потребує ґрунтовних розвідок, які можуть змінити наші погляди на її епоху.

Список використаної літератури

1. Бернард Клервоский. Проповеди на Песнь Песней / Антология средневековой мысли : В 2 т. / Бернард Клервоский; [сост. Неретина С.С., Бурлака Л.В.; ред. Неретиной С.С.]. – СПб. : РХГИ, 2002. – (Теология и философия европейского Средневековья). Т.1.– 2002. – 539 с.

2. Бицилли П.М. Элементы средневековой культуры / П.М.Бицилли. – СПб. : Мифрил, 1995. – XXVIII + 244 с.

3. Хильдегарда Бингенская. Гимны / Хильдегарда Бингенская // Памятники средневековой латинской литературы Х-ХІІ веков. – М. : Наука, 1972. – 532 с.

4. Ружмон Дені де. Любов і Західна культура / Дені де Ружмон; [пер. з франц. Я.Тарасюк]. – Львів : Літопис, 2000. – 304 с.

5. Словарь средневековой культуры / ред. Гуревич А. Я. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : РОССПЭН, 2003. – 624 с.

6. Сурта Е. Средневековая женская мистика: Хильдегарда фон Бинген [Електронний ресурс] / Е.Сурта // Иной взгляд. – 2001. – №3. – Режим доступу: http://envila.iatp.by/g_centre/another3/art7.html

7. Эко У. Посвящение женщине [Електронний ресурс] / У. Эко // El Mundo. – 2004. – Режим доступу: http://www.ecoumberto.net.ru/md-sb-kniga-523/

8. Betz Otto. Hildegarda z Bingen. Cztery pory roky. – Otto Betz. – Krakow: Astraia. – 2007. – 192 s.

9. Hildegard von Bingen. Ordo Virtutum (The Play about the Virtures); [trans. L.M.Zaerr] [Електронний ресурс] / Hildegard von Bingen // BIBLIOTHECA AUGUSTANA.- Режим доступу: http://www.hsaugsburg.de/~harsch/Chronologia/Lspost12/Hildegard/hil_ordo.0.html

10. Kowalewska M. Bg – Kosmos – Człowiek w twrczości Hildegardy z Bingen / Małgorzata Kowalewska. – Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej.– 2007. – 329 s.

Loading...

 
 

Цікаве