WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сутність і структура педагогічної фасилітації вчителя - Реферат

Сутність і структура педагогічної фасилітації вчителя - Реферат

Сутність і структура педагогічної фасилітації вчителя

Проблема педагогічної діяльності вчителів висвітлена в численній кількості праць видатних вітчизняних (Ш.Амонашвілі, Ю.Бабанський, В.Кан-Калик, Н.Кузьміна, А.Макаренко, А.Маркова, С.Русова, Г.Сковорода, В.Сластьонін, В.Сухомлинський, К.Ушинський, В.Шаталов) і зарубіжних учених (Б.Блум, Д.Дьюї, А.Комбс, Я.Коменський, К.Роджерс, Л.Шульман та інші).

Сучасна психолого-педагогічна наука має велику кількість досліджень, присвячених не тільки розкриттю різноманітних аспектів професійної діяльності вчителів, але й питанню підготовки майбутніх учителів у вищому навчальному закладі (О.Абдулліна, Є.Барбіна, І.Бех, І.Богданова, А.Богуш, В.Гриньова, Т.Жаровцева, І.Зязюн, І.Зимня, В.Золотухіна, В.Ісаєв, Е.Карпова, Н.Кічук, М.Князян, Л.Кондрашова, З.Курлянд, В.Ликова, А.Линенко, Н.Ничкало, О.Цокур, Р.Хмелюк та інші).

Водночас недостатньо дослідженим, на нашу думку, залишається питання формування педагогічної фасилітації вчителів як одного з механізмів гуманізації навчально-виховного процесу.

Варто зауважити, що термін "педагогічна фасилітація" є відносно новим, він не належить до традиційних категорій педагогіки та психології. Але сучасна психолого-педагогічна наука містить сукупність ґрунтовних теоретичних положень, які можемо використовувати, досліджуючи розглядуване поняття. Для усвідомлення теоретичних засад формування педагогічної фасилітації потрібно звернутися до наукового доробку вітчизняних і зарубіжних учених, в якому досліджуване явище має свої витоки, насамперед, до гуманістичної парадигми існування людства, що належить до числа фундаментальних ідей світової педагогіки.

Ідея гуманізму педагогіки має яскраве відображення у працях багатьох вітчизняних учених: Х.Алчевської, М.Драгоманова, О.Духновича, Т.Лубенця, А.Макаренка, М.Максимовича, М.Пирогова, С.Русової, Г.Сковороди, В.Сухомлинського, К.Ушинського, І. Франка. В області гуманістичної педагогіки знаходиться досвід вітчизняних учителів-новаторів (Ш.Амонашвілі, В.Волков, Є.Ільїн, С.Лисенкова, В.Шаталов).

Ідея гуманізму відображена також у працях таких зарубіжних вчених, як О.Декролі, Дж.Дьюї, Р.Кузіне, С.Френе, Р.Штайнер. Реалізація гуманістичного підходу в зарубіжних країнах пов'язана з іменами А.Маслоу, Дж.Оллпорта, К.Роджерса, Р.Мея, В. Франкла та інших.

Відповідно до гуманістичної концепції формування особистості К.Роджерса, людина є суб'єктом власного життя. Вона вільна у своєму виборі, прийнятті рішень, намагається виявляти самостійність і відповідальність, саморозвиватися. Людина, яка вільно рухається шляхом свого особистісного зростання, найповніше функціонує [6].

Таким чином, розглянувши педагогічні ідеї, робимо висновок, що в центрі уваги гуманістичної педагогіки перебуває цілісна особистість, котра прагне до максимальної реалізації своїх можливостей, є відкритою для сприйняття нового досвіду, здатна до свідомого і відповідального вибору в різноманітних професійних і життєвих ситуаціях.

Педагогічну фасилітацію розуміємо як взаємодію між учителем та учнем, яка базується на засадах гуманізму, полісуб'єктності, толерантності, дозволяє встановити зв'язок між загальноціннісними ідеалами української, зарубіжної педагогічної думки і сучасним станом педагогічної науки і практики, передбачає нагальний пошук способів і засобів гуманізації навчально-виховного процесу.

У сучасній педагогіці поняття фасилітації широко використовується в аспекті міжособистісної взаємодії в педагогічному процесі. В цьому зв'язку досліджується особливий вид педагогічної взаємодії між вчителем та учнем, що отримав назву "фасилітуюча взаємодія". У розробках учених виокремлено і особливий тип педагогічного спілкування – фасилітуюче спілкування. На підставі того факту, що феномен фасилітації у спілкуванні (без його термінологічного визначення) представлений у працях багатьох учених (А.Адлер, М.Бердяєв, Е.Берн, Л.Виготський, А.Маслоу, В.Соловйов, В.Франкл, Е.Фромм, К.Ясперс), професор Л.Куликова та представники її наукової школи О.Врублевська [5], О.Димова [7] обґрунтували сутність фасилітуючого спілкування та його специфіку в професійній діяльності вчителя.

На думку О.Врублевської, здатність педагога до фасилітуючого спілкування – це іманентна якість особистості вчителя, що розвивається та дозволяє здійснювати педагогічну взаємодію як таку, що надихає і спонукає вихованця до інтенсивної, свідомої самозміни відповідно до особистісно пріоритетних сенсів життєдіяльності, тим самим актуалізуючи процес його спрямованого і продуктивного саморозвитку [5].

Проблема застосування фасилітуючого спілкування як професійно-педагогічного набула подальшого розвитку в дослідженні В.Суміної. На підставі аналізу досліджень, що визначають взаємозв'язок спілкування з розвитком особистості (О.Леонтьєв, Б.Ломов, Л.Виготський, І.Зимня) вчена зазначає, що фасилітація педагогічного спілкування формує особистісний досвід суб'єктів навчального процесу, забезпечує розвиток особистісних функцій самостворення і самоорганізації. Дотримання педагогом і студентами пріоритетних фасилітуючих принципів створює атмосферу взаємної поваги та підтримки, що сприяє максимальній розкутості та самовираженню [16].

Досліджуючи новітні педагогічні теорії, системи та технології, С.Котова, С.Смирнов, Є.Шиянов зазначають, що в сучасному педагогічному процесі фасилітація – це зміна ефективності діяльності учня у взаємодії з учителем або іншими учнями. Навіть пасивна присутність педагога в класі активізує учнів, спрямовує їхню діяльність у необхідне русло, стабілізує її без явних цілеспрямованих дій педагога. Але феномен фасилітації виникає тільки в тому випадку, коли педагог буде авторитетним, референтним, визнаним [14].

Заслуговує на увагу наукова позиція І.Жижиної, яка в своєму дисертаційному дослідженні обґрунтувала педагогічну фасилітацію як необхідну якість сучасного вчителя [8].

У вітчизняних наукових працях феномен фасилітації розглядається здебільшого з точки зору психології в аспекті екофасилітативного підходу (П.Лушин) та у зв'язку зі здатністю психолога здійснювати фасилітаційний вплив на людину (Г.Балл, О.Кондрашихіна).

Екопсихологічна фасилітація, за П.Лушиним, – це процес управління відкритою динамічною системою особистості з метою підтримки її в стані саморозвитку. Цей процес є продовженням уявлень роджеріанської фасилітації, але з істотними відмінностями у трактуванні форм управління: фасилітація має відношення до управління ситуацією розвитку наявного потенціалу особи; процес фасилітації означає сприяння процесу саморозвитку.

У дослідженні О.Кондрашихіної зазначено, що вплив і діяння, спрямовані на актуалізацію життєвих ресурсів особистості, трактуються в сучасній психології за допомогою таких понять, як "ненасильницьке діяння" (Ю.Орлов), "розвивальне діяння" (В.Сітаров, Р.Старовойтенко). У зв'язку з тим, що в межах гуманістичної психології поняття "вплив" означає насамперед таке: допомагати, полегшувати, стимулювати, актуалізувати потребу у розвитку, особистісному зростанні, – він може називатись "фасилітаційним". На основі аналізу праць багатьох дослідників (Г.Балла, Ю.Гіппенрейтер, Г.Костюка, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна, Б.Теплова) вчена визначила, що фасилітаційний вплив – це основний вид впливу в гуманістичній парадигмі, механізм якого заснований на діалогічному діянні та певних особистісних характеристиках фасилітатора [10].

Подальшого розвитку розглянута думка дістала в дослідженні М.Казанжи, яка визначила особистісні характеристики фасилітатора та обґрунтувала наявність у структурі такої особистості певної властивості – фасилятивності. На підставі аналізу численної кількості досліджень (Г.Балл, М.Боуен, С.Братченко, О.Врублевська, Н.Каліна, О.Кондрашихіна, П.Лушин, А.Маслоу, Р.Мей, В.Потапова, К.Роджерс, О.Саннікова, Д.Фрейберг) вчена у дисертаційному дослідженні розглянула фасилятивність як специфічну властивість особистості та встановила складність і багатоаспектність цього феномена [9].

Однак варто зауважити, що фасилітація здебільшого використовується вченими для характеристики процесів і явищ як певна ознака, фактор чи умова, що впливає на міжособистісну взаємодію, – фасилітуюча взаємодія (О.Димова), фасилітуюче спілкування (О.Врублевська, В.Суміна), фасилітаційний вплив (Г.Балл, О.Кондрашихіна). У всіх випадках саме фасилітаційність надає цим явищам певної специфіки, що виявляється в інтенсифікації, покращенні, прискоренні, внесенні позитивних змін у перебіг зазначених досліджуваних феноменів.

Досліджуючи процес підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності, З.Курлянд приділяє увагу необхідності формування у майбутнього вчителя образу гарного іншого. В основі цього, на думку вченого, повинні бути повага до особистості, усвідомлення її неповторності, гуманістичне і толерантне ставлення до дітей, оптимістичний погляд на можливості їхнього позитивного зростання [11]. Це твердження має принципове значення для нашого дослідження, оскільки саме повага до особистості дитини, усвідомлення її неповторності, безумовно позитивне ставлення до учня і позитивний вплив на його особистісне зростання є характерною особливістю роботи вчителя-фасилітатора.

На підставі здійсненого аналізу психолого-педагогічних досліджень, в яких відображено сучасний стан розроблення проблематики фасилітації, зокрема педагогічної фасилітації, зауважуємо, що питання необхідності і доцільності педагогічної фасилітації у навчально-виховному процесі у вчених не викликає сумнівів; однак у трактуванні сутності цього феномена як педагогічного явища позиції вчених є досить розбіжними.

Отже, у сучасних трактуваннях учених наявні такі підходи до розглядуваної педагогічної категорії: тип педагогічної взаємодії, за якої головною метою діяльності педагога є створення сприятливих умов для саморозвитку дитини (О.Димова, С.Смирнов); професійно значуща якість вчителя, яка забезпечує таку взаємодію (О.Димова); здатність педагога до фасилітуючого спілкування як іманентна якість особистості вчителя (О.Врублевська, Л.Куликова, В.Суміна); особливий вид впливу вчителя на учнів, який має основне завдання – допомагати, полегшувати, стимулювати, актуалізувати потребу у розвитку, особистісному зростанні – фасилітаційний (Г.Балл, О.Кондрашихіна); процес полегшення, посилення продуктивності освіти, навчання як спільної діяльності педагога і учня (О.Шахматова, І.Шуніна); професійно значуща якість особистості педагога, від якої залежить успішність педагогічної діяльності (І.Жижина, Е.Зеєр); уміння вчителя налагоджувати "допомагаючі стосунки" з учнем з метою фасилітації учіння (К.Роджерс, Дж.Фрейберг).

Як бачимо, більшість науковців схиляється до думки, що педагогічна фасилітація – це якість особистості вчителя, від якої залежить продуктивність його професійної діяльності. Але всі без винятку вчені погоджуються, що педагогічна фасилітація обов'язково пов'язана із діяльністю вчителя, спрямованою на досягнення певної мети.

Loading...

 
 

Цікаве