WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Становлення та розвиток тестування як методу педагогічної діагностики - Реферат

Становлення та розвиток тестування як методу педагогічної діагностики - Реферат

Становлення та розвиток тестування як методу педагогічної діагностики

Розвиток будь-якої галузі науки починається з окремих ідей, гіпотез, дослідів, які з'являються ще задовго до появи науково обґрунтованої теорії. Встановлення в історико-педагогічній пам'яті етапів зародження та розвитку тестового методу вимірювання розкриє його значимість та сприятиме його розвитку.

Метою представленої статті є з'ясування історії виникнення та розвитку тестового методу діагностики з найдавніших часів до сьогодення, а також аналіз внеску різних учених у становлення тестології як науки.

Дослідженням історії розвитку тестології присвячено багато робіт. Серед них – роботи В.Аванесова, А.Майорова, В.Кадневского та інших. Серед зарубіжних і вітчизняних учених немає єдиної думки про час і місце зародження перших тестів. Елементи цього методу деякі дослідники знаходять в різні періоди розвитку людства у різних народів. Це цілком закономірно, оскільки випробування різних видів виникали з потреб людського існування: його проводили під час прийому на роботу, навчання, при цьому оцінювались як інтелектуальні та психологічні, так і антропологічні якості. Відомі педагоги минулого також шукали спосіб отримання інформації про якість одержаних учнями знань.

Безумовно, набір одних і тих же стандартних вправ, випробувань, методів, які використовуються під час перевірки здібностей великої кількості людей з метою досягнення випробовуваними певного заданого рівня, а також з метою відбору кращих, можна сміливо називати зачатками тестування. В. Кадневський у статті, присвяченій історії тестів, зазначає, що тести (і вимірювання) відігравали набагато важливішу роль в історії людства, ніж ми про це знаємо [5].

Але чи можна на основі цих фактів говорити про давню історію і широке розповсюдження сучасних тестів? Якщо погодитись із найбільш відомим визначенням тесту, що трактується в перекладі з англійської мови як випробування, перевірка, проба – то так. Однак для наукового аналізу подане вище трактування тесту не є достатнім, адже воно не розкриває суттєвих ознак, які виділяють його серед інших засобів психодіагностики, контролю знань, методів оцінки здібностей. Це свідчить лише про те, що теорія тестів є результатом набутого людством у різних країнах та в різний час досвіду. Вважаємо, що розвиток зазначеного питання розпочався більше століття назад. Практичні потреби вивчення здібностей особистості були сформульовані у вигляді наукової проблеми дослідження індивідуальних відмінностей.

У 1884-1885 роках англійський вчений Ф.Гальтон на Всесвітній виставці організував антропометричну лабораторію, де за три пенси відвідувачі могли перевірити свої фізичні якості, фізіологічні можливості організму і психічні властивості. Послідовність завдань, які треба було виконувати для виявлення тих чи інших якостей особистості, одержала назву "тест". Ф. Гальтон також був основоположником використання шкал оцінювання, методів анкетування і методики вільних асоціацій, що використовуються донині. Вчений також, вибравши і спростивши статистичні формули, розроблені математиками, адаптував їх для використання під час оброблення результатів тестування. Тому саме його вважають автором методів математичної статистики у проведенні аналізу даних про індивідуальні особливості людини. В цьому напрямі пізніше працювало багато вчених, серед яких і учень Ф. Гальтона - К. Пірсон [2].

Американському психологу Дж. Кеттеллу також відводять особливе місце у розвитку сучасної тестології. У своїй лабораторії він розробив завдання, які назвав "розумовими тестами", їх призначенням було вивчення інтелектуального рівня студентів коледжів [2]. Цей учений деякий час стажувався та працював в лабораторії Ф.Гальтона. Психолог вважав, що тест є засобом для проведення наукового експерименту, до якого повинні висуватись певні вимоги. Всі ідеї, запропоновані Дж.Кеттеллом у тестуванні, у наш час становлять основу сучасної тестології, а саме:

− рівність умов для всіх випробуваних;

− обмеженість у часі;

− відсутність сторонніх у лабораторії;

− надійність обладнання;

− забезпечення однакового інструментарію і чіткості умов завдань;

− оброблення результатів тестування статистичними методами [1].

Варто зазначити, що Ф.Гальтон критикував Дж.Кеттелла за те, що той не вважав за необхідне порівнювати результати тестів з незалежними вимірюваннями тих самих змінних (говорячи сучасною психодіагностичною термінологією, Ф.Гальтон порушував проблему валідності тесту) [4].

Учнем і колегою Ф.Гальтона був англійський учений-психолог К.Пірсон. Вивчивши дослідження Ф.Гальтона та Дж Кеттелла, він розпочав власні дослідження в теорії тестології. Результатом його роботи було вдосконалення методів кореляційного, регресійного і факторного аналізу тестів. Створена ним теорія кореляції та введений коефіцієнт кореляції (1896 рік) почали активно використовувати для визначення надійності та валідності тестів. Важливим вкладом К. Пірсона у розвиток теорії тестів було визначення трьох основних принципів проведення дослідження за допомогою тестування, зокрема:

− використання серії однакових тестів для великої кількості людей;

− статистичне оброблення результатів;

− виділення еталону оцінки [8].

Значний внесок у розвиток тестології зробив відомий французький психолог А.Біне – саме він розподілив тести на чотири класи: тести інтелекту, тести здібностей, тести досягнень, тести особи. Шкала А.Біне була спрямована на виявлення розумово відсталих дітей. Згодом дослідники займались розробленням шкал на виявлення диференціації нормальних дітей і дорослих. Тести Біне-Сімона, незважаючи на недостатнє теоретичне обґрунтування і недосконалі результати, отримали широке розповсюдження в багатьох країнах, були перекладені багатьма мовами та набули великого практичного значення. У 1923 році після адаптації тест було видано і в нашій країні. Розробки Біне-Сімона активізували наукові дослідження вчених багатьох країн, що сприяло створенню нових психологічних, психолого-педагогічних та педагогічних тестів.

Варто зазначити, що авторами проводився аналіз власних розроблених тестів. Для прикладу, якщо більшість дітей успішно виконували тест, він вважався надто легким; якщо ж мало – важкий. Іншими словами психологами вперше було порушено питання складності тестів [4].

У роки Першої світової війни виникли групові тести військово-професійного відбору для масових досліджень (серед них – відомі тести "Альфа" та "Бета"). Пізніше армійські тести значною мірою було вдосконалено, вони стали зразком для створення нових групових тестів інтелекту [2].

Подальшого розвитку теорія тестування набула у роботах Д.Векслера, який у 1939 році розробив шкалу розумового розвитку. Він вперше використав вербальні тести і тести на виконання (дію). Всього у тест Д.Векслера входило одинадцять субтестів. Ці тести є одними з найбільш популярних, що використовуються у світі.

На початку XX століття виокремився і педагогічний напрям у розвитку тестології. У 1864 році в Англії Дж. Фішер створив спеціальні книги ("Scale books"), в яких було подано запитання та варіанти відповідей для вибору для перевірки рівня знань учнів. Книги містили запитання з правопису, арифметики, читання, граматики, навігації [9]. Ці праці можна вважати першими зразками шкільних тестів успішності, хоча теоретичні основи тестування було розроблено значно пізніше.

У 1884 році в США було опубліковано першу збірку тестів, що містила завдання з математики, історії, граматики, навігації та відповіді до них. Результати оцінювались за п'ятибальною шкалою. В цій книзі також подавалися зразки текстів творів і вказувались методи їх кількісної оцінки. Це був перший в історії випадок використання найпростіших статистичних розрахунків у педагогічній роботі. Така форма контролю швидко розповсюдилась у США; хоча вона мала не лише прихильників, а й противників, які дотримувались думки, що ніхто краще за вчителя не може оцінити здібності учня [1].

Початком систематичних вимірювань у педагогіці варто вважати 90-ті роки XIX століття: з 1894 року було розпочато систематичні групові тестові вимірювання у школі. Їх започаткував американський лікар і психолог Дж.М.Райс (1857-1934), який створив три різні тести для перевірки правопису. В 1902 році він склав серію арифметичних тестів; через рік було підготовлено мовний тест. Дж. Райс оцінював результати за створеною ним п'ятибальною шкалою. Та, незважаючи на новизну досліджень Дж.Райса, його роботи не були оцінені сучасниками належно [4; 5].

Американець В.А.Макколл розділив тести на педагогічні (Educational Test) та психологічні (Intelligence Test). Основним завданням педагогічних тестів було вимірювання успішності учнів з різних шкільних предметів за певний період навчання, перевірка ефективності застосування окремих методів викладання та організації навчального процесу. В.Макколл обґрунтував мету використання педагогічних тестів так: для об'єднання учнів, що засвоюють однаковий об'єм матеріалу за визначений проміжок часу, у групи. Психологічні тести були спрямовані на визначення рівня інтелектуального розвитку [9].

Дж.Орлеанс та Г.Сілі у роботі "Об'єктивні тести" (1905 рік) наголосили на об'єктивному характері одержаних результатів і визначили такі головні цілі тестування:

– забезпечення викладачів інформацією як про рівень засвоєння вивченого матеріалу, так і про обсяг матеріалу, призначеного для подальшого вивчення;

– надання допомоги викладачам у виборі методів навчання.

Саме Дж.Орлеанс та Г. Сілі запровадили класифікацію тестів на індивідуальні та групові [3].

Засновником використання тестів у педагогіці США все ж вважають Е.Торндайка. Саме ним було запропоновано методичні аспекти розроблення тестів у педагогіці. В 1903 році В.Торндайк видав книгу "Психологія освіти" (Educational Psychology), в якій було описано ті види тестів, за допомогою яких можливо ефективно визначити успіхи у навчанні. У цих тестах використовувалися принципи вимірювання, розроблені у психологічних лабораторіях.

Одним з учнів В.Торндайка був С.Стоун, який розробив арифметичні тести під назвою "Стандартні тести Стоуна". Над удосконаленням арифметичних тестів працював ще один учень В.Торндайка – С.Куртіс. Результатом його роботи стала "Серія арифметичних тестів А" (1909 рік), а пізніше – удосконалена "Серія арифметичних тестів В" (1914 рік).

У 1910-1911 роках було проведено перевірку якості навчання у безкоштовних школах Нью-Йорка. Для цього було використано тести для вимірювання успішності учнів як засіб перевірки ефективності шкільної системи. Варто зазначити, що серед використовуваних тестів були і тести С.Куртіса.

Серед послідовників В.Торндайка варто згадати Б.Букінгема, який у 1913 році розробив шкалу правопису, яка була новим типом вимірювального інструмента. Б.Букінгем за теоретичну основу свого тесту прийняв твердження про те, що здатність до правопису може бути виміряна за тим рівнем складності, яку може досягнути учень за розробленою шкалою. Принцип побудови шкали Б.Букінгема запозичили багато спеціалістів з педагогічного тестування для різних предметів, а саме: Л. П. Айрес використав його для своєї "Шкали правопису", С. Вуді – для тестів на перевірку математичних операцій, Х. Хотсом – для тестового вимірювання знань з алгебри, В. Хенмон та Х. Браун – для встановлення рівня засвоєння учнем латині, М. Трабу – для визначення мовознавчих знань і вмінь школярів, М.Дж.Ван-Вагенен – для перевірки виконання тестів з історії [4].

Loading...

 
 

Цікаве