WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток та функціонування української науково-педагогічної періодики в 50-80-х роках XX століття - Реферат

Розвиток та функціонування української науково-педагогічної періодики в 50-80-х роках XX століття - Реферат

Окрім збірника "Педагогіка", у 1965 році в Україні вже видавалося 17 науково-методичних збірників з різних галузей педагогічної науки: "Дошкільна педагогіка і психологія", "Вища і середня педагогічна освіта", "Методика викладання математики", "Методика викладання біології і хімії", "Методика викладання української мови та літератури", "Методика преподавания русского языка и литературы", "Питання дефектології" та інші. Протягом періоду з 1976 по 1980 роки було видано понад 40 випусків цих збірників [17; 18]. Їх поява сприяла зосередженню статті за галузями педагогічної науки, тим самим зменшити розсіювання наукових публікацій у збірниках, а отже – більш оперативному поширенню наукових досліджень, швидшому пошуку потрібної інформації з тієї чи іншої проблеми, пов'язаної з розвитком педагогічної науки та практики.

І.Чепелєв, незважаючи на всі позитивні тенденції розвитку цих збірників, відзначав, що "дуже часто редакційні колегії цих збірників потрапляють у скрутне становище – немає матеріалів для друку. Статті, що надсилаються до редакцій, нерідко мають низьку якість або зовсім не є науковими" [17, с. 10]. Такої ж думки дотримувався й І.Федоренко, який, аналізуючи четвертий випуск збірника "Педагогіка", стверджував, що "редколегія повинна дбати про видання, для статей збірника не достатньо тільки опису досвіду роботи вчителів" [19, с. 107]. Але разом з тим зазначаємо, що публікації цих збірників відображали педагогічну дійсність та одночасно вказували на нові напрями педагогічних досліджень у республіці.

Варто відзначити, що, порівняно з журналами наклад науково-методичних збірників був незначним і сягав однієї тисячі екземплярів. Цим обумовлювався обмежений доступ до них викладачів, аспірантів, студентів педагогічних інститутів.

Аналіз бібліографічних довідників [8-10] дає можливість стверджувати, що вагома частка наукових педагогічних видань, що продовжують друкуватися, порівняно з педагогічним журналами, які виходили в Україні у період з 1950 року по 1989 рік, завжди була досить високою (див. табл. 1).

Таблиця 1

Випуск журналів і видань, що продовжують друкуватися, за період з 1950 по 1989 рр.

Типи видань

Кількість видань*

1950–1959

1960–1969

1970–1979

1980–1989

Журнали

4

4

5

5

Видання, що продовжуються

40

37

35

21

Усього

44

41

40

26

* Зазначимо, що деякі видання, що продовжують друкуватися, виходили секціями або серіями; у нашій таблиці показники зведеної таблиці містять дані щодо "Наукових записок" педагогічних інститутів, серія "Педагогічна".

Аналіз наведених у таблиці кількісних показників свідчить, що найбільша кількість педагогічних періодичних видань виходила у 50-х роках XX століття.

У період 1960-1970 роки у керування пресою характеризувалося надмірною централізацією [20]; у зв'язку з цим майже всі видання педагогічної спрямованості, які видавалися в Україні, зосереджувалися в центрі, їх засновником-видавцем були Міністерство освіти і науки УРСР та НДІП УРСР. На наш погляд, результатом цього було те, що своє існування почали припиняти різні методичні збірники, інформаційні листи, бюлетені передового педагогічного досвіду обласних інститутів удосконалення кваліфікації вчителів. А починаючи з 1984 року відбувалося об'єднання науково-методичних збірників суміжних галузей між собою, наприклад, збірники "Методика викладання математики" та "Методика викладання фізики" були об'єднані в одну науково-методичну збірку "Методика викладання математики і фізики". Уже на кінець 1989 року налічувалося всього 7 науково-методичних збірників. Усі ці тенденції призвели до поступового зменшення кількості видань, що продовжують друкуватися.

Відзначимо, що на сторінках українських педагогічних журналів та науково-методичних збірників друкувалися статті, повідомлення не лише українських учених-педагогів та освітян-практиків; досвідом науково-педагогічної роботи ділилися відомі вчені, методисти, передові вчителі інших республік та держав. Завдяки цьому українська наукова педагогічна періодика відігравала помітну роль у налагодженні наукових контактів між українськими вченими та їх колегами з інших держав та союзних республік, що сприяло розвитку міжнародних комунікацій.

Отже, проаналізувавши розвиток української науково-педагогічної періодики у період з 1950 року по 1980 рік, можемо зробити низку висновків. Цей час характеризується відродженням існуючих ще до війни часописів, зокрема "Радянська школа" та "Дошкільне виховання" і водночас заснуванням нових педагогічних журналів, які видавалися українською мовою. Разом із журналами в Україні поширення набули і міжгалузеві та міжвідомчі науково-методичні збірники педагогічної спрямованості. Аналіз структури і змісту часописів дав змогу зробити висновок, що українська наукова педагогічна періодика 50-80-х років XX століття виконувала функцію науково-методичного забезпечення освіти. Її можна вважати потужним джерелом як наукової (теоретичної), так і методичної інформації педагогічного спрямування. Завдяки цьому вчасно відбувалося інформування освітян щодо нових експериментальних педагогічних досліджень, про нові підходи та методики навчання і виховання молодого покоління в Українській РСР.

Проте, поряд з позитивними тенденціями у своєму розвитку українська науково-педагогічна періодика радянського періоду була все-таки кількісно меншою порівняно з періодичними виданнями, які видавалися у Москві.

Спостерігаючи за формуванням мережі українських наукових педагогічних періодичних видань у період з 1950 року по 1989 рік, доходило висновку про централізацію видавничої справи педагогічної періодики, оскільки більшість наукових педагогічних періодичних видань видавалися в Києві Міністерством освіти Української РСР та Науково-дослідним інститутом педагогіки УРСР. У цей час функціонування наукової педагогічної періодики знаходилося під ідеологічним контролем, який диктував умови розвитку як науки, так і освіти.

Отже, незважаючи на безпосередній зв'язок із соціально-політичним життям республіки, науково-педагогічна періодика відігравала важливу роль у комунікаційних зв'язках між вченими-педагогами та освітянами-практиками – надавала можливість відстежити розвиток та діяльність тих чи інших вітчизняних педагогічних шкіл, професійний зріст учених-педагогів та освітян-практиків, їх міжнародні зв'язки; відображала розвиток основних галузей педагогічної науки, висвітлювала актуальні проблеми виховання і навчання.

Перспективними напрямами подальших досліджень ми вбачаємо поглиблений аналіз змісту публікацій провідних науково-педагогічних періодичних видань 50-80-х років XX ст. з метою врахування їх особливостей під час формування змісту сучасних періодичних педагогічних видань.

Список використаної літератури

1. Адаменко О.В. Українська педагогічна наука в другій половині XX століття: Монографія. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 704 с.

2. Об издательской работе: Постановление ЦК ВКП(б), 1931 г. // КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. – М., 1984. – Т. 5. – С. 339-346.

3. О начальной и средней школе: Постановление ЦК ВКП(б), 1931 г. // КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. – М., 1984. – Т. 5. – С. 353-361.

4. Зябкин В.Е. Педагогические журналы в становлении советской трудовой школы. – Киев – Одесса: Вища школа, 1987. – 100 c.

5. Сірополко С. Історія освіти в Україні. – К.: Наук. думка, 2001. – 912 с.

6. "Дошкільному вихованню" – 50 // Рад. шк. – 1981. – № 6. – С. 92–93.

7. Василькова М.М. „Радянська школа" // УСЭ. – К., 1983. – Т.9. – С. 154.

Loading...

 
 

Цікаве