WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток та функціонування української науково-педагогічної періодики в 50-80-х роках XX століття - Реферат

Розвиток та функціонування української науково-педагогічної періодики в 50-80-х роках XX століття - Реферат

Розвиток та функціонування української науково-педагогічної періодики в 50-80-х роках XX століття

Для розвитку педагогічної науки важливе значення має система представлення та розповсюдження науково-педагогічних результатів, однією зі складових якої є наукова педагогічна періодика. Вона посідає в цій системі одне з провідних місць: саме їй надають перевагу науковці-педагоги та освітяни-практики для оприлюднення своїх наукових розроблень. Наукова педагогічна періодика забезпечує реципієнтів оперативною інформацією щодо нових розробок в освітянській галузі; надає можливість стежити за проміжними результатами досліджень, які ще тривають, за розвитком педагогічної науки та практики; сприяє впровадженню науково-педагогічних досліджень у широку освітньо-виховну практику, підвищенню теоретичного і професійного рівня як науковців, так і вчителів-практиків, працівників народної освіти тощо. З одного боку, наукові педагогічні періодичні видання розкривають реалії науково-педагогічного життя країни, а з іншого – впливають на процеси, що відбуваються в освітянській сфері в цілому. Тому ми вважаємо, що звернення до вивчення тенденцій розвитку української науково-педагогічної періодики як засобу науково-педагогічної комунікації є вкрай необхідним завданням.

Розвитку науково-педагогічної періодики присвячено чимало наукових праць. Їх аналіз дозволив зробити висновок, що здебільшого в них відображено тенденції розвитку української педагогічної періодики в середині XIX століття - початку XX століття. Так, у працях І.Нефьодової, З.Полуяктової, У.Яворської досліджено розвиток окремих педагогічних журналів). Чималу кількість наукових робіт присвячено висвітленню особливостей становлення та розвитку різних проблем освітньої галузі на сторінках педагогічної періодики. Серед авторів цих робіт – І.Мельник, М.Кухта, А.Говорун (вивчення проблеми виховання); І.Дубінець (дослідження питання просвіти батьків); С.Лаба (розкриття втілення ідей української національної школи); Е.Панасенко (дослідження особливостей відображення ідеалу вчителя); О.Адаменко (розгляд особливостей висвітлення питань розвитку школознавства, профільного навчання, запровадження ТЗН). Проблеми національної школи на сторінках непедагогічної преси були предметом аналізу І.Зайченка та інших.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що науково-педагогічна періодика середини XX століття поки що залишилася поза увагою вчених. Тому метою нашої статті є аналіз тенденцій розвитку української науково-педагогічної періодики у період 50-80-х років XX століття як засобу науково-педагогічної комунікації.

На розвиток наукової педагогічної періодики впливає значна кількість чинників. На наш погляд, основними серед них можна вважати загальні процеси розвитку педагогічної науки й освіти; потреба вчених-педагогів та освітян-практиків в інформаційному обміні; соціально-економічний та політичний стан держави.

Якщо розглянути в середину XX ст., то соціально-економічний та політичний розвиток України відбувався як складової СРСР, відповідно наука республіки була частиною його наукового простору. У цей період, як зазначала О.Адаменко, українській педагогічній науці були притаманні жорстка централізація та планування, заідеологізованість, низький рівень міжнародних комунікацій, орієнтація переважно на внутрішньо локальний розвиток [1]. На наш погляд, ці тенденції наклали свій відбиток і на розвиток української наукової педагогічної періодики.

Посилаючись на дослідження В.Зябкіна, зауважимо, що зазначені тенденції мали свій початок у 1931 році, коли Центральним комітетом ВКП (б) було прийнято постанову "Про видавничу роботу" [2]. У ній звернено увагу на низку серйозних недоліків у періодичній видавничій справі: редакції не завжди мали плани, журнали страждали від нестачі авторських кадрів. Це було притаманним не лише суспільно-політичній, а й педагогічній періодиці. Так, у постанові ЦК ВКП (б) "Про початкову і середню школу" (1931 рік) було започатковано реорганізацію журнально-видавничої справи, головною метою якої було "переглянути існуючі періодичні видання з питань педагогіки з метою рішучого покращення якості й повернення обличчям до школи та її потреб, з обов'язковим залученням у редакційний апарат учителів" [3, с. 358]. У зв'язку з цими реорганізаціями в 30-ті роки XX ст. кількість педагогічних журналів помітно скоротилася. Периферійні журнали припинили своє існування [4].

На заідеологізованість преси вказував і С.Сірополко: "... в Україні вся преса – загальна й спеціальна – є пресою комуністичної партії, що бореться за соціалізм, за світову пролетарську революцію" [5, с. 852]. Для прикладу він наводить журнал "Шлях освіти", який з 1931 року перетворився на журнал "Комуністична освіта". Цитуючи статтю від редакції, він вказує на те, що назву журнал змінив "...для того, щоб підкреслити цей бойовий більшовицький комуністичний характер завдань, що стоять перед журналом" [5, с. 852].

На наш погляд, такі ж тенденції мали місце й у середині XX ст. Незважаючи на історичні реалії періоду, який ми розглядаємо, в Україні діяли власні науково-дослідні педагогічні установи, наукові школи зі своїми педагогами-науковцями та педагогами-практиками, які інтегрували педагогічні знання, що поширювали їх різними засобами науково-педагогічної комунікації.

У 1951 році Міністерством освіти Української РСР було засновано два науково-методичних журнали – "Українська мова в школі" та "Література в школі". Ці журнали у 1963 році припинили своє існування: замість них було створено науково-методичний журнал „Українська мова і література в школі", який і продовжив традиції своїх попередників.

Свою діяльність після довготривалої перерви в 1951 році відновив методичний журнал Міністерства освіти УРСР "Дошкільне виховання". Історія "Дошкільного виховання" почалася в травні 1931 року, коли в Харкові було видано перший номер журналу "За комуністичне виховання дошкільника" – органу НКО УРСР. Тоді, у 30-ті роки XX ст., журнал відігравав важливу роль у становленні й зміцненні дошкільного виховання в республіці, підготовці нових кадрів спеціалістів, у їх теоретичному і методичному озброєнні. У роки Великої Вітчизняної війни журнал не видавався [6, с. 92].

На початку 1969 року систему науково-педагогічної періодики України доповнив методичний журнал з проблем початкової освіти – "Початкова школа". Відзначимо, що до появи видання проблеми початкової освіти педагоги-науковці та вчителі-практики мали можливість обговорювати на сторінках "Радянської школи" у рубриці "Початкове навчання". Але кількість статей, починаючи з моменту заснування рубрики в журналі, з кожним роком зростала, що, на наш погляд, сприяло появі нового педагогічного журналу.

У 1976 році в Україні було започатковано видання ще одного методичного журналу, засновником якого виступило Міністерство освіти Української РСР "Русский язык и литература в школах УССР" (з 1984 року – "Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР", а з січня 1993 по квітень 1996 року – "Відродження", з травня 1996 року і дотепер – "Всесвітня література в середніх навчальних закладах України").

На сторінках усіх зазначених журналів друкувалися статті, що сприяли ознайомленню освітян з передовим досвідом кращих учителів, вихователів та шкіл республіки щодо розв'язання найважливіших питань шкільної освіти. Майже в кожному номері містилися методичні матеріали і поради, що були розраховані на допомогу вчителям; рецензії на підручники та нову методичну літературу; статті-звіти з педагогічних заходів, які відбувалися в республіці. Ці журнали допомагали освітянам-практикам у підвищенні їх фахового рівня, зростанні педагогічної майстерності тощо.

Особливе місце серед усього загалу науково-педагогічної періодики у другій половині XX ст. та початку XXІ ст. посідав і має й дотепер науково-педагогічний журнал "Рідна школа" ("Радянська школа").

Він був започаткований ще в 1922 році в Харкові Колегією наркомату України; уперше був надрукований російською мовою під назвою "Путь просвещения". Через рік він уже видавався двома мовами: українською – з назвою "Шлях освіти" та російською – з назвою "Путь просвещения". Починаючи з 1926 року, журнал став виключно україномовним. У його назву змінено на таку: "Комуністична освіта", під цією назвою він виходив до 1941 року. Видання було відновлено у 1945 році під назвою "Радянська школа". У ньому було продовжено традиції свого попередника – журналу "Комуністична освіта"; у 1991 році назву змінено на "Рідна школа" [7]. У часописі друкувалися містив статті, в яких узагальнювали результати науково-дослідної роботи науково-дослідних інститутів педагогіки і психології, кафедр педагогіки, досвід навчально-виховної роботи передових учителів України.

За період свого існування часопис здобув надійну репутацію важливого науково-педагогічного видання. Так, у період з 50-х до 80-их років XX століття цей журнал був єдиним центральним друкованим науково-педагогічним періодичним виданням Міністерства освіти УРСР. У ньому розкривалися питання теорії педагогіки, апробації проектів, нововведень і практичних результатів педагогічних досліджень, узагальнення передового досвіду вчителів-новаторів, поширення інноваційних педагогічних ідей; публікації завжди стимулювали розгортання науково-дослідної роботи, сприяли зростанню наукового потенціалу викладачів і науковців, підвищенню якості навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах та вищих педагогічних навчальних закладах. Більш детально діяльність цього журналу в 50-60-х роках XX століття було нами розглянуто у попередній роботі [8].

Loading...

 
 

Цікаве