WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Психолого-педагогічні умови оптимального творчого самозростання учнів старших класів у процесі вивчення української літератури - Реферат

Психолого-педагогічні умови оптимального творчого самозростання учнів старших класів у процесі вивчення української літератури - Реферат

Школярам у час навчання в 9-11 класах властива романтична піднесеність, що виявляється як у сприйнятті літератури, так і в учнівському творенні [19; 31; 34; 42 та ін.]. Старшокласники водночас і відшуковують ідеал у художніх творах, і самостійно творять його – оцінюють певний персонаж з точки зору власних уявлень про дружбу, кохання, особливості стосунків у родині та з тими, хто поряд, – і висловлюють власне бачення моральних цінностей у висновках, судженнях і творах. "Ідеалізація – ілюзія прекрасного, що ґрунтується на початкових, головним чином чуттєвих, відомостях про об'єкт ідеалізації, на сліпоті до його звичайних рис, тіньових сторін, які відкриваються лише згодом. Але саме ідеалізація (і в цьому її позитивне значення) допомагає людині, хоч би як це здавалося парадоксальним на перший погляд, пізнавати істотне в предметі... В ідеалізації юнацтво наближається до життя, ігноруючи менш значні його сторони, схоплює основний смисл дійсності... " [34, с.100]. Отже, романтизм у сприйнятті художньої літератури, у формуванні власних думок, у складанні оцінних суджень, у творенні особистих творів – ще одна характерна вікова риса учнів старших класів.

Розвиток інтелекту і творчих здібностей – ще один вагомий і значимий показник становлення старшокласників. Вказані особливості доцільно використовувати для розвитку навчальної діяльності критично-творчого рівня і власної художньої творчості. Безперечно, художня літературна творчість старшокласників також має певну специфіку: "Репродуктивний матеріал для уяви юнаки беруть із прочитаних книжок, бесід із дорослими, з того, що вони особисто спостерігали, переживали" [34, с.81-82]; юнацька уява має поетичний характер; старшокласники схильні до максималізації образів (гіперболізації, поляризації, "космічного фантазування"). Тому цілком виправданим є використання процесу літературної освіти (ознайомлення з творами, їх аналіз, розгляд порушених у змісті проблем, встановлення їх зв'язку із сьогоденням) як основи розвитку учнівської творчої навчальної діяльності.

Поляризація творчості властива не лише оригінальним творчим доробкам учнів. Ця властивість реалізується в надзвичайно критичному ставленні школярів до навчального матеріалу, дійсності в цілому. Старшокласники відносять усе, "що вони сприймають та уявляють, тільки до двох категорій: позитивного і негативного" [9; 34, с.94; 42]. Тобто юності ще не властива поміркованість у сприйманні творів мистецтва, їх аналізі чи оцінюванні, створенні власних образів тощо. Це добре видно з суджень про вчинок чи поведінку певного образу-персонажа, ліричного героя, подію тощо. Наприклад, у процесі вивчення літератури в 10 класі учні беззастережно засуджують характер і поведінку Степана (за драматичною поемою Лесі Українки "Бояриня"), але повністю погоджуються у власних міркуваннях з позицією інших літературних персонажів, без упереджень виправдовуючи всі їхні вчинки і дії, для прикладу, Григорія Многогрішного (за романом І.Багряного "Тигролови") чи Лавріна Запорожця (за кіноповістю О.Довженка "Україна в огні"). Ця риса притаманна і літературній творчості, коли школярі створюють власний образ, художній твір тощо.

Можемо зробити висновок, що наявні специфічні вікові особливості психічного розвитку учнів 9-11 класів, сприймання та оцінювання ними літератури, їхньої творчої навчальної діяльності. Вважаємо, що літературній освіті та творчому самозростанню школярів властиві взаємопереходи і взаємодоповнення: вивчення літератури спонукає до творчої активності, водночас творча діяльність є способом засвоєння літературного процесу, сприяє діалогу з письменником чи образом-персонажем, роздумам юної людини про твір і сучасність. Тому важливо оптимально поєднати навчання з розвитком вмінь і навичок творчої діяльності в кожного школяра у період ранньої юності. Активне творче вивчення літератури допоможе становленню кожного старшокласника як повноцінної, компетентної, всебічно розвиненої особистості.

У процесі вивчення української літератури старшокласниками оптимальною є реалізація основних концептуальних положень особистісно зорієнтованого навчання і виховання [25; 27; 30; 48 та ін.]. Особистісно зорієнтоване навчання – це навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: за такого підходу суб'єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти [48]. Це сприяє цілеспрямованому розвитку творчих можливостей кожного учня, керуванню творчим становленням школярів у процесі літературної освіти в 9-11 класах.

Вважаємо, що у навчанні учнів старших класів насамперед потрібно реалізувати принцип вільного вибору варіанта навчальної діяльності (виду завдання тощо) старшокласниками з метою урахування індивідуальних особистісних властивостей кожного учня, рівня його розвитку тощо. Для прикладу, учням варто надати можливість обрати вид навчальної діяльності під час ознайомлення з новим матеріалом такі завдання, що сприяють досягненню спрогнозованого результату навчання, – складання цитатного конспекту матеріалу, стислого або розгорненого, записування його у вигляді таблиці, схеми тощо; як різновиди домашнього завдання – написання власної новели (оповідання) чи твору-роздуму за однією з кількох запропонованих тем, завдання випереджувального характеру літературознавче чи з життєпису письменника тощо.

Такий підхід, на нашу думку, потребує і зміни підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів: педагогу потрібно побачити та належно оцінити не лише успішність чи неспроможність або правильність (неправильність) роботи кожного старшокласника (результати навчальної діяльності), а і прикладені ним зусилля для виконання запропонованого завдання, організацію його діяльності, її спосіб (рівень індивідуального літературного і творчого розвитку на певному етапі). Оцінка вчителя, зазначають дидакти, повинна бути оптимально доповнена самоаналізом та взаєморецензуванням однокласників (короткі чи розгорнені оцінні характеристики). Такий підхід, як і поцінування результативності досягнень чи діяльності (схвальний відгук, усна позитивна оцінка) сприятиме повсякчасному втіленню ситуації успіху та заохоченню, підтримці інтересу юної людини до подальшого творчого навчання, оскільки учень буде бачити, що результат його зусиль і пошуків оцінено.

Водночас варто звернути увагу й на такий аспект проблеми: що саме оцінює вчитель – самостійні думки кожного учня, його власні висновки чи лише добре вивчений матеріал підручника? У процесі творчої навчальної діяльності педагог розвиває здібності, вдосконалює вміння й навички учнів критично мислити, здатності індивідуально сприймати, оцінювати персонаж, твір, увесь доробок письменника тощо, визначати проблеми чи розв'язувати запропоновані. Тому важливо належно оцінити власну думку старшокласника, спроможність її довести, спосіб, який обрав учень для виконання завдання, його особисте судження, висновок і в тому разі, якщо думки юної людини відрізняються від положень літературної критики чи поглядів наставника. "Принципова відмінність сучасного викладання від радянської догми полягає в поліфонічності оцінок – і публіцистичних, і історико-літературних, у толерантному ставленні вчителя до розбіжностей учнівських оцінок з даними в підручнику і виробленими самим педагогом" [42, с.99].

Потрібно враховувати й те, що особистий життєвий досвід учня є набагато меншим порівняно з досвідом педагога, що також має вплив на висновки старшокласника про вчинок, подію, факт чи явище.

З власного педагогічного досвіду можемо навести такий приклад: у процесі проблемного аналізу повісті І.С.Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" частина учнів не засуджує поведінку старого Кайдаша. Десятикласники належно поціновують доброчинні риси характеру цього персонажа: звичайну стриманість, працьовитість, уміння утримувати родину в достатку. Наводять й інші аргументи: на думку школярів, Кайдаш часто втікав до шинку від сімейних сварок, родинних незгод, неповажливого ставлення дружини і синів.

Як бути в такому випадку? Вважаємо, що педагог може зазначити, що цілком чи частково не погоджується з висновком учня (групи учнів), навести власні аргументи, пояснити питання з позиції власного життєвого досвіду, але не заперечувати думки школярів. Однак, при цьому варто враховувати, що нацією впродовж суспільного розвитку вироблено певні культурні, історичні й моральні цінності, які не враховувати не маємо права. Цілком слушно, вважаємо, стверджує Г.Л.Токмань: "Є святі для нації, і в цілому для людства, речі, які не можна топтати. Заперечувати думку можна, проте не проходити потопом" [42, с.99].

Loading...

 
 

Цікаве