WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Психолого-педагогічні умови оптимального творчого самозростання учнів старших класів у процесі вивчення української літератури - Реферат

Психолого-педагогічні умови оптимального творчого самозростання учнів старших класів у процесі вивчення української літератури - Реферат

Психолого-педагогічні умови оптимального творчого самозростання учнів старших класів у процесі вивчення української літератури

Визначальною особливістю розвитку суспільства кінця ХХ – початку ХХІ століть є створення інформаційного середовища, що спричинило появу нових суспільних викликів, зокрема зумовило і одне з провідних завдань серед низки тих, що стоять перед системою загальної середньої освіти, – розвитку кожного учня "як життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях", "вироблення умінь практичного і творчого застосування набутих знань" школярами [18, с.3].

Інформаційна цивілізація потребує людину, яка не лише володіє знаннями, а спроможну оптимально орієнтуватися у потоці нової інформації, вибрати з неї потрібну й оперативно застосувати її на практиці, адаптивну, здатну творчо вирішувати проблеми. Тобто успішна самореалізація особистості залежить від бажання і вміння пізнавати нове, її впевненості у власних можливостях, рівня розвитку її аналітичності, технологічності, комунікативності, вмінь виявляти креативність у побудові і реалізації власної життєвої траєкторії саморозвитку, у громадських справах та у професійній продуктивній діяльності.

Отже, у сучасності продуктивно, повноцінно і щасливо може вибудувати власне життя творча компетентна особистість. Ураховуючи сутність понять "творчість", "компетентність особистості" [3; 11; 12; 23; 33; 34 та ін.], можемо стверджувати, що вони взаємопов'язані. Насамперед, вважаємо, компетентність є основою, підґрунтям здатності особистості творити на вищому рівні творчої діяльності. У той же час творчість є складовою сукупності компетентностей, якими повинна володіти сучасна людина для оптимального самовияву, самореалізації у суспільстві.

Загальновизнано, що принаймні основи компетентності особистості, її здатність до творчості формуються і розвиваються у процесі її навчання в системі середньої загальної освіти [6; 11; 12; 17 та ін.]. Окрім того, більшість навчальних предметів, методика їх викладання вчителем мають у собі потенційні можливості для формування компетенцій особистості, вмінь і навичок творчої діяльності. Скажімо, під час вивчення шкільного курсу української літератури можливе повноцінне вирішення потреби формування і розвитку вмінь і навичок творчо вчитися у школярів, ключових компетенцій особистості, оскільки, аналізуючи художній твір, доробок письменника, розв'язуючи проблеми, порушені у творі, учні міркують, роблять висновки, систематизують та узагальнюють, оцінюють, уявляють, аргументують, обґрунтовують, доводять власні думки у спілкування, пізнають в активній взаємодії, тобто розвивають як компетенції і компетентність, так і творчі здібності, які є основою продуктивної творчої діяльності та творчого повноцінного становлення особистості.

Водночас варто зазначити, що методика навчання предмета на основі особистісно орієнтованого і компетентнісно орієнтованого підходів забезпечить значно нижчий показник результативності (очікуваних результатів – рівня навчальних досягнень учнів, їх вихованості, розвитку), ніж за умови дотримання у цьому процесі психолого-педагогічних засад творчого самозростання особистості школяра. Отже, на прикладі викладання української літератури проаналізуємо психолого-педагогічні засади оптимального творчого розвитку старшокласника як однієї з визначальних умов забезпечення розвитку випускника загальноосвітнього навчального закладу компетентною творчою особистістю.

Оскільки творчі вміння старшокласників є результатом розвитку їхніх творчих здібностей у навчальній діяльності [20; 23; 24; 40; 43; 45 та ін.], розглянемо трактування сутності поняття "здібності", особливості їх формування і вдосконалення. Важливе значення в цьому контексті мають праці психологів Г.С.Костюка, Б.М.Теплова, Є.І.Рогова та інших. Б.М.Теплов запропонував таке наукове обґрунтування дефініції "здібності особистості": "По-перше, здібності варто розуміти як індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої; ніхто не почне говорити про здібності там, де мова йде про властивості, відносно яких всі люди рівні.

По-друге, здібностями називають не будь-які взагалі індивідуальні особливості, а лише ті, які мають відношення до успішного виконання тієї чи іншої діяльності чи багатьох діяльностей.

По-третє, поняття "здібність" не зводиться до тих знань, навичок чи вмінь, які вже сформовані в певної людини, ... здібностями, зазвичай, вважають такі індивідуальні особливості, які не ототожнюються з наявними навичками, вміннями чи знаннями, але які можуть пояснити легкість і швидкість набуття цих знань і навичок" [40, с.10-11].

Таким чином, принциповим моментом у тлумаченні поняття "здібності" є думка про визнання їх за своєю сутністю динамічним новоутворенням.

Подібними у трактуванні зазначених властивостей особистості є твердження, висловлені українським психологом Г.С.Костюком: "Здібності – це зреалізовані в тому чи іншому напрямі і в тій чи іншій мірі задатки людини" [20, с.340].

Важливим є й наступне загальновизнане положення психології: розвиток здібностей, а отже, й умінь і навичок творчо діяти, зокрема і вчитися, може здійснитися лише у практичній відповідній діяльності. Поза межами діяльності певного виду вони не можуть виникнути, створитися чи виявитися. Тобто здібності можуть існувати лише в русі, в розвитку, вони є "результатом розвитку" [40, с.11]. Подібні твердження про те, що здатність до творчої діяльності, відповідні вміння і навички творення повинні бути розгорнені, здійснені, наявні і низці інших праць [23; 26; 41; 45 та ін.].

Є.І.Рогов у праці "Загальна психологія" стверджує: "Здібних людей від нездібних відрізняє більш швидке засвоєння діяльності, досягнення в ній більшої ефективності. Здібності є складним синтетичним утворенням, яке залежить і включає в себе не лише різноманітні психофізичні функції і психічні процеси, але й увесь розвиток особистості" [24, с.420]. Учений зазначає: "Якщо людина не справляється з вимогами, які пред'являє до неї діяльність, то це означає повну відсутність у неї здібностей. Цілком імовірно, що певному індивіду потрібно буде більше часу на засвоєння знань, вмінь і навичок, а його педагогам потрібно буде докласти значно більше зусиль для його навчання" [24, с.421].

Ще одним принципово важливим моментом у розумінні особливостей розвитку вмінь творчої діяльності учнів, зокрема і навчальної, розвитку здібностей вихованців є твердження Б.М.Теплова про те, що успішне виконання діяльності певного виду залежить не від певних здібностей, а від їх поєднання, яке є характерним для певної особистості. Кожна здібність, притаманна індивіду, може змінюватися, набувати якісно нового характеру залежно від рівня розвитку інших. Тому можливість чи неспроможність успішної реалізації особистості в діяльності певного виду залежить від сукупності здібностей.

Значущими є думки Б.М.Теплова та Г.С.Костюка про те, що здібності кожної людини не мають меж розвитку, у практичній чи теоретичній діяльності їх можна розвинути до обдарованості, таланту чи геніальності. Це залежить від низки факторів, серед яких найважливішими є такі: тривалість людського життя, методи виховання, методика навчання. Достатньо вдосконалити такі чинники, як методику виховання і навчання, і, відповідно, межі розвитку здібностей і обдарованості відразу збільшаться.

Із наведених вище положень про особливості психічного розвитку особистості можемо зробити висновок: намагаючись зреалізувати проблему творчого розвитку старшокласників у процесі літературної освіти, вчителю-словеснику не варто залишати поза увагою жодного учня. Вміння і навички вивчати літературу творчо, продуктивно, з високим рівнем самостійності та активності маємо змогу розвинути більшою чи меншою мірою в кожного школяра. Зрозуміло, що значно більше зусиль з цією метою доведеться докласти і педагогу, й учневі в тому разі, якщо зазначені вище властивості не були сформовані в дитини в молодших і середніх класах. Але це зовсім не означає, що вчитель-словесник не зможе сформувати або вдосконалити вже набуті вміння й навички активного творчого пізнання у процесі вивчення літератури в кожного старшокласника. Цього можна досягти за допомогою практичної творчої навчальної діяльності: розв'язання школярами проблем, виконання завдань критично-творчого рівня, створення оригінальних художніх творів тощо. Тобто розвиток кожного старшокласника як творчої особистості у навчально-виховному процесі, зокрема – і під час вивчення української літератури, є можливим та оптимальним на основі активної творчої діяльності школярів. Значущими в розглядуваному аспекті є твердження філософа М.І.Алексєєва, який вважає, що творчій діяльності людину можна навчити, оскільки вона не є генетично запрограмованою, тобто даною від народження [1]. Але, зазначає вчений, "їй вчаться не теоретично, не шляхом засвоєння науки про творчість, а практично, на досвіді" [1, с.19]. З цією метою "потрібно з перших кроків діяльності ставити людину в такі складні (неоранжерейні) умови, за яких вона вимушена долати труднощі, вести боротьбу з протиріччями... Теорія творчості може лише допомогти усвідомити цей практичний шлях, але замінити його вона ніколи не спроможна" [1, с.19-20]. Водночас така активна літературна освіта не лише сприятиме розвитку учня як всебічно розвиненої, творчої, компетентної особистості, а допоможе глибокому, усвідомленому засвоєнню ним літературного процесу.

Loading...

 
 

Цікаве