WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проектування дистанційного навчання педагогічних працівників у системі післядипломної освіти регіону - Реферат

Проектування дистанційного навчання педагогічних працівників у системі післядипломної освіти регіону - Реферат

Навчально-методичні документи репрезентовано у вигляді посібників із кожного з модулів програми та методичних рекомендацій для виконання випускної роботи. Навчальні матеріали розміщено у такій послідовності: вступ, лекції з курсу, тести та ключі до них, рекомендована література.

Слухачами експериментальних майданчиків (97%) високо оцінена заочно-дистанційна форма навчання, оскільки, як вважають учасники експерименту, вона дозволяє неперервно підвищувати професійний рівень з урахуванням індивідуальних особливостей і потреб.

Такий підхід значною мірою орієнтований на самостійну пізнавальну діяльність слухачів із застосуванням спеціально підготовлених електронних інтерактивних навчальних засобів для локального (наприклад, на компакт-дисках) застосування або роботи в мережі Інтернет. Взаємодія слухачів між собою і з викладачем здійснюється переважно асинхронно за часом за допомогою електронної пошти і передбачає формування груп за декількома ознаками:

– рівнем володіння фаховими знаннями;

– рівнем сформованості, дивергентності мислення (його швидкості, гнучкості, оригінальності, точності), тобто тих якостей, які сприяють розвитку креативної особистості, її готовності до роботи в нових соціально-економічних умовах;

– рівнем сформованості процесуальних навичок і вмінь;

– рівнем сформованості навичок самоосвіти, самовиховання, саморегуляції.

Це дає можливість утворювати групи слухачів не лише за фахом, а й з максимальним урахуванням індивідуальних особливостей кожного, сплановувати орієнтовний темп проходження навчання, включаючи до його змісту і форм завдання дослідницького характеру, виконання диференційованих групових проектів, планів тощо.

Такий підхід може реалізовуватись за умови створення швидкісної комунікаційної мережі з двоспрямованими асиметричними потоками інформації.

Ідеальним для реалізації завдань особистісно орієнтованого підходу до дистанційного навчання є індивідуальне навчання кожного слухача за окремо спланованою траєкторією проходження навчального курсу з повним використанням засобів телекомунікації і зворотного зв'язку. Проте цей підхід є надзвичайно дорогим не лише в аспекті технічного оснащення, а, насамперед, щодо забезпечення кожного слухача викладачем. В умовах післядипломної педагогічної освіти зазначений підхід практично не може бути використаним або ж є виключенням із правил.

Вивчення та узагальнення результатів експерименту впровадження дистанційного навчання як альтернативної форми підвищення кваліфікації педагогічних працівників регіону дало змогу зробити суттєві висновки:

– виявлено високу інтерактивність учасників, адаптивність їх до темпу проходження занять, мобільність і гнучкість у виборі місця, часу і темпу просування у навчанні;

– забезпечено можливість створення навчального середовища з яскравим і насиченим інформаційним матеріалом;

– здійснено інтеграцію значного обсягу інформації на єдиному носії (наприклад, електронний посібник);

– ефективною є реалізація гіпертекстової технології, що дає можливість завдяки гіперпосиланням спрогнозувати пошук інформації і побудувати індивідуальну траєкторію засвоєння знань;

– результатами апробації є розкриття і примноження креативного потенціалу кожного учасника навчання на основі його участі в моделюванні, розробленні проектів, планів, програм; вироблення умінь доповнювати й розширювати запропонований для навчання матеріал, здійснювати оперативний зворотний зв'язок.

Разом з тим до недоліків дистанційного навчання можна віднести такі:

– обмеженість прямого контакту з викладачем і колегами-слухачами, що значно збіднює емоційну насиченість навчального процесу, знижує рівень професійного спілкування, діалогу, обміну думками, можливостей удосконалювати комунікативні вміння;

– відсутність розвитку почуття емпатії, вміння чути й розуміти партнера, проявляти толерантність і делікатність у стосунках;

– недостатній рівень володіння комп'ютерною технікою педагогами, навичками роботи в мережі Інтернет, використання інтерактивних технологій навчання;

– несформованість навичок самоосвіти, саморозвитку, саморегуляції, професійної рефлексії;

– складність у розробленні навчальних програм, підручників, посібників, недостатня варіативність, що пояснюється великою кількістю педагогічних працівників різних спеціальностей і категорій підвищення кваліфікації, яку здійснюють заклади післядипломної педагогічної освіти;

– значний супротив викладачів упровадженню дистанційного навчання передусім тому, що ця форма навчання вимагає збільшення обсягу діяльності з підготовки і проведення занять; по-друге, через відсутність нормативно-правового регулювання щодо захисту інтелектуальної власності, нормування праці у процесі підготовки навчально-методичних матеріалів, роботи тьютора зі слухачами тощо.

Висновки з проведеного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі. Незважаючи на певні недоліки дистанційного навчання, яке ще десять років тому розглядалось у дидактиці як засіб комп'ютерної підтримки навчального процесу, що значною мірою не змінювало його форм і методів, натепер, оцінюючи сучасний стан і перспективи розвитку дистанційного навчання в системі післядипломної дистанційної освіти, можна констатувати, що впровадження особистісно орієнтованих інформаційно-комунікативних технологій навчання в систему підвищення кваліфікації педагогічних працівників кардинально змінює не тільки методи і форми навчального процесу, а й саму систему неперервної освіти як суспільний феномен. Проте трансформація дистанційного навчання як категорії нових технологій і її впровадження потребують подальших ґрунтовних досліджень.

У системі післядипломної педагогічної освіти регіону, що розвивається, потрібно розробити такі сучасні підходи, які найбільше задовольнили б вимоги й потреби педагогічних працівників різних категорій. Важлива роль у цьому процесі відводиться реалізації інформаційних і телекомунікаційних технологій навчання, що є особливо важливим для оволодіння педагогічними працівниками інформаційною культурою на високому рівні.

Для ефективної організації денної та заочно-дистанційної форм навчання враховано групову диференціацію зі зворотним зв'язком, що передбачає поділ слухачів на групи за фахом, наявність комунікативних ліній для зворотного оперативного зв'язку з викладачем (тьютором). Це дає можливість працювати не лише з друкованими матеріалами, дискетами (дисками), а й використовувати інформацію пропонованої програми ("Провідні компетенції сучасного педагога загальноосвітнього навчального закладу", що містить інваріантний та варіативний модулі), яку розміщено на web-сервері інституту та в мережі Інтернет. Універсальна структура програми відображає специфіку змісту навчання різних категорій слухачів, надає кожному з них можливість формування індивідуального освітнього маршруту, що підтримується організаційно-методичним комплексом, структурованим за тематичними розділами. Такий підхід створює диференційовані умови навчання, сприяє побудові індивідуальної траєкторії в межах певного курсового або міжкурсового атестаційного періоду.

Список використаної літератури

1. Андреев А.А. Дидактические основы дистанционного обучения в высших учебных заведениях : автореф. дисс. на соискание уч. степ. докт. пед. наук / А.А.Андреев. – М., 1999. – 22 с.

2. Дистанційне навчання: теорія та практика: колективна монографія / [Гриценко В.І., Кудрявцева С.П., Колос В.В., Веренич О.В.] / – К.: Наукова думка, 2004. – 376 с.

3. Дистанційний навчальний процес: навчальний посібник / [Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г., Молодих Г.С., Твордохлєбова Н.Є. ] ; за ред. В.Ю.Бикова та В.М.Кухаренка. – К.: Міленіум, 2005. – 292 с.

4. Засоби і технології єдиного інформаційного освітнього простору: збірник наук. праць / за ред. В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука / Інститут засобів навчання АПН України. – К.: Атіка, 2004. – 240 с.

5. Інформаційне забезпечення навчального процесу: інноваційні засоби і технології: колективна монографія. – К.: Атіка, 2005. – 252 с.

6. Інформаційні технології і засоби навчання: збірник. наук. праць / за ред. В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука / Інститут засобів навчання АПН України. – К.: Атіка, 2005. – 272 с.

7. Мордуховская В.Н. Дидактические основы повышения квалификации инженерно-педагогических работников / В.Н. Мордуховская // Методы активного обучения в системе непрерывного образования инженерно-педагогических работников : сб. статей. – СПб., 1995. – С. 10-18.

8. Шевченко В.Л. Дистанційне навчання в контексті парадигм інформаційних технологій / В.Л. Шевченко // Дидактика професійної школи. – Вип. 1. – Київ; Хмельницький, 2004. – С. 3-7.

9. In-service training and educational development: an international survey / D.Hopkins (Ed.). – London: Croom Helm, 1986. – 334 p.

Loading...

 
 

Цікаве