WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проектування дистанційного навчання педагогічних працівників у системі післядипломної освіти регіону - Реферат

Проектування дистанційного навчання педагогічних працівників у системі післядипломної освіти регіону - Реферат

Проектування дистанційного навчання педагогічних працівників у системі післядипломної освіти регіону

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями. Сучасні досягнення науки і техніки сприяли виникненню нового напряму в дидактиці – дистанційного навчання, – популярність і перспективність якого очевидні як за кордоном, так і в Україні.

Проблема впровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання набула особливої актуальності не тільки для закладів загальної середньої освіти, вищої школи, а також, що особливо важливо, для закладів системи післядипломної педагогічної освіти регіону.

Проведене нами дослідження показало, що особливої актуальності це питання набуло для значної кількості педагогів, які відносяться до вікової категорії від 35 до 55 років і мають стаж роботи від 15 до 40 років. Зазвичай, значна їх частина – професіонали, які мають визнання не тільки на рівні закладу освіти, в якому вони працюють, а й району (міста), регіону. Однак під час дослідження виявлено, що 65% з них не володіють сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями навчання, що породжує великий психологічний дискомфорт, впливає на їхній професійний рейтинг, знижує попит на ринку освітніх послуг.

На нашу думку, головна причина такого явища полягає не стільки в небажанні вчителів удосконалюватися, скільки у відсутності в закладах освіти відповідних умов для їхнього навчання і використання інформаційно-комунікаційних технологій у практичній діяльності. Особливо гострою ця проблема є для сільських навчальних закладів. Навіть наявність у багатьох школах комп'ютерної техніки не вирішує проблему, оскільки в них відсутнє програмне забезпечення і немає підключення до мережі Інтернет як одного з важливих джерел інформації.

Ускладнюють процес вирішення проблеми і низка суттєвих протиріч, що існують у системі підвищення кваліфікації, зокрема:

– наявність і постійне зростання кількості слухачів, які не можуть навчатися за денною формою, насамперед, у зв'язку з проблемами географічного розташування, питаннями оплати відряджень, заміни занять у школі тощо, і, водночас, з відсутністю необхідної і доступної для всіх форми підвищення кваліфікації;

– стихійне впровадження дистанційної форми навчання як у вищих навчальних закладах, так і в закладах післядипломної педагогічної освіти, відсутність теоретичних засад дистанційного навчання і необхідного навчально-методичного забезпечення;

– швидкий розвиток і постійне вдосконалення засобів нових інформаційно-комунікаційних технологій та нерозробленість дидактичних засад дистанційної форми навчання як альтернативної до традиційних.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання розглядуваної проблеми і які використовує автор. Над розробленням питань інформаційно-комунікаційних технологій, дистанційної освіти й дистанційного навчання працюють учені і спеціалісти; кожен з них зробив відповідний внесок у пропаганду та організацію наукових досліджень, впровадження їх результатів у педагогічну практику. Серед них – О.О.Андрєєв, В.Ю. Биков, В.О.Бойкова, О.В.Веренич, В.І.Гриценко, Ю.О.Жук, В.В.Колос, І.О.Котлярова, С.П.Кудрявцева, В.Н.Кухаренко, Є.В.Ланських, В.М.Монахов, В.В.Олійник, Є.С.Полат, П.Ф.Стефаненко, А.В.Хуторський, В.Л.Шевченко та інші.

Теоретичним і прикладним аспектам моделювання присвячено праці багатьох дослідників: М.В.Кларіна, Б.А.Лагоші, В.П.Мізинцева, О.О.Ченцова, Е.М.Хакімова, В.С.Карапетяна, С.Є.Смірнової, Н.Ф.Тализіної, Г.Л.Ільїна, В.М.Монахова, В.І.Загвязинського, Л.Б.Ітельсона, І.І.Логвінова, Є.В.Ланських, О.Я.Савченко, В.А.Семиченко, Б.О.Глінського, Б.В.Гнеденко, В.В.Олійника, Т.М.Сорочан та інших.

Моделювання розуміємо як метод пізнання, що складається з процесу створення, дослідження та використання моделей. Моделювання є невід'ємною складовою цілеспрямованої діяльності і розглядається нами як: 1) дослідження об'єктів пізнання на їх моделях; 2) побудова моделей реально наявних предметів та явищ (живих організмів, суспільних систем, різноаспектних процесів тощо); 3) педагогічне відтворення дидактичних і психічних процесів, характеристик, явищ, систем, а також суб'єктів освіти за допомогою реальних (фізичних) або ідеальних (логічних, математичних) моделей.

Заслуговує на увагу позиція окремих зарубіжних дослідників у визначенні поняття "моделі", які стверджують, що неможливо дати уніфіковане структурне визначення моделей в емпіричних науках, оскільки в описі їх сутності передусім виявляється функція [9].

Таке тлумачення "моделі", на наш погляд, є переконливим, тому й обрано нами як вихідна позиція у визначенні виявлених функцій моделі у педагогічному дослідженні:

– евристичної (для з'ясування і розвитку ідеї, задуму дослідження);

– ілюстративної (за умови розкриття реальної педагогічної системи);

– пізнавальної (за умови розкриття характеру педагогічного явища).

Процес моделювання обумовлює вирішення таких завдань:

1. Вибору способу моделювання того або іншого етапу об'єкта, що розвивається (схеми, таблиці, малюнки тощо).

2. Визначення напряму, в якому необхідно розгорнути, наприклад, схему.

3. Формулювання гіпотези для побудови досліджуваного об'єкта або концептуальної ідеї.

У побудові моделі необхідно враховувати такі етапи:

1. Якісна характеристика предмета дослідження.

2. Визначення завдань моделювання.

3. Побудова моделі.

4. Обґрунтування моделі та її можливостей у реалізації дослідження.

5. Змістова інтеграція результатів дослідження, отриманих на основі реалізації моделі.

У нашому дослідженні розглядаємо "модель" як систему, вивчення якої дозволяє не лише отримати інформацію про результативність педагогічної системи, а й побачити її як єдність запропонованих складових елементів. Цю єдність педагогічного об'єкта і моделі доцільно, на нашу думку, відобразити в таких аспектах:

– структурному (побудова моделі й об'єкта);

– функціональному (основні механізми функціонування і розвитку);

– інформаційному.

Отже, модель – це мета, засіб і результат моделювання, що є характеристикою якості об'єкта дослідження.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Проблема впровадження інформаційних і телекомунікаційних технологій навчання є особливо важливою для оволодіння педагогічними працівниками справжньою інформаційною культурою, що дозволяє здійснювати шлях від діалогу людей і культур на основі виявлення і розвитку творчого потенціалу особистості до взаємозбагачення та продуктивної взаємодії людських спілок [8].

У зв'язку з цим у педагогічній науці особливої значущості набуває необхідність обґрунтування теоретико-методологічних підходів до вирішення проблем, які є на часі, а саме:

– обґрунтування концепції дистанційного навчання у системі післядипломної педагогічної освіти;

– вивчення структури і змісту навчальних планів і програм дистанційного навчання, їх дидактичне забезпечення;

– розроблення форм організації навчання педагогів-практиків;

– теоретичне й експериментальне обґрунтування структури і технології проведення занять за дистанційною формою;

– створення оптимальної моделі організації дистанційного навчання у системі післядипломної педагогічної освіти регіону;

– удосконалення понятійного апарату дистанційного навчання у системі післядипломної педагогічної освіти;

– створення системи управління дистанційним навчанням у післядипломній педагогічній освіті регіону.

Постановка завдання. Важливим завданням, що потребує вирішення в аспекті досліджуваної проблеми, є створення моделі організації дистанційного навчання, покликаної спростити уявлення про систему дистанційного навчання, дати можливість вивчити її і визначити такі підходи, які б найбільш повно задовольнили вимоги й потреби педагогічних працівників різних категорій та регіонів.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів. У педагогічній літературі дистанційне навчання розглядається як якісно нова форма освіти, що ґрунтується на принципі самостійності навчання слухачів і сучасних педагогічних методиках, технічних засобах передавання інформації як особливого типу освітньої діяльності. Когнітивний та процесуальний компоненти цієї діяльності забезпечуються за допомогою електронно-технічних засобів в умовах опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників.

Пошук оптимальних варіантів організації навчального процесу в системі післядипломної педагогічної освіти привів до появи очно-дистанційної форми як альтернативи денній, що максимально враховує регіональні особливості професійної діяльності та місце й умови проживання кожного педагога [7].

Дистанційне навчання як різновид педагогічної системи (численність взаємопов'язаних структур і функціональних компонентів, підпорядкованих цілям освіти дорослих) має характерні властивості системи як такої:

– цілісність (взаємозумовленість, внутрішня єдність складових елементів системи);

– сумісність (сполучення, з'єднання) або несумісність з іншими системами;

– стабільність (стійкість зворотного зв'язку);

Loading...

 
 

Цікаве