WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Підготовка спеціалістів з викладання курсу «Біблійна історія та християнська етика» в загальноосвітній школи - Реферат

Підготовка спеціалістів з викладання курсу «Біблійна історія та християнська етика» в загальноосвітній школи - Реферат

– добре знає історію Батьківщини, історію релігії, знає і шанує культурно-релігійну спадщину, поважає історичний і духовний досвід українського та інших народів України;

– у процесі викладення Священного Писання, а також розкриття церковно-історичних та богословських питань керується не власними судженнями, а історичними фактами, науковими даними, доступними для спостереження явищами суспільного життя та християнськими джерелами, що не суперечать Біблії;

– досконало володіє методикою викладання курсу, широко використовує ілюстративний матеріал (літературний, музичний, образотворчий);

– організовує уроки за традиційними моделями за умови відповідності типу уроку його цілям і задачам;

– для досягнення мети занять застосовує традиційні методи навчання та впроваджує інноваційні технології навчання, спонукає учнів до самостійної дослідницької і творчої діяльності;

– любить дітей, поважає їх внутрішній світ, знає вікові психічні та фізіологічні особливості вихованців, основні закономірності їх розвитку;

– не застосовує таких новітніх інноваційних методів і прийомів навчання, які порушують свободу особистості (психічного, психологічного, нейро-лінгвістичного тощо);

– прагне до засвоєння вихованцями навчального матеріалу насамперед під час проведення уроку;

– чергує теоретичні заняття з практичними екскурсіями, відвідуванням храмів, музеїв, виставок тощо.

Таким чином, успіх викладання курсу християнської етики залежить від багатьох факторів, серед яких вагомими вважаємо такі:

– якість професійної підготовки вчителів;

– особистісні якості педагога як людини і християнина;

– забезпечення процесу викладання курсу відповідною навчально-методичною літературою і дидактичним матеріалом.

Окрім цього, на нашу думку, до викладання предмета "Біблійна історія та християнська етика" мають залучатися педагоги, які користуються високим моральним і професійним авторитетом у дітей, глибоко переконані у вищості та значущості тих моральних цінностей, які вони будуть намагатися сформувати в учнів. Такі педагоги повинні мати яскраво виражений гуманістичний стиль викладання, належний рівень знань з біблійної історії та християнської етики.

Для успішного викладання шкільного курсу релігійного спрямування необхідне також суворе дотримання цілей, задач, меж змісту, організаційної форми, методів і прийомів навчання, які відповідають віку школярів.

В основі формування системи підготовки спеціалістів до викладання курсу духовно-морального спрямування має бути положення про те, що навчально-методичне забезпечення цього предмета здійснюється у співпраці з Церквами та релігійними об'єднаннями [9]. Власне це і створює відповідні передумови для підготовки спеціалістів у державних педагогічних вищих навчальних закладах.

Досвід співпраці в означеному напрямі Православної Церкви і Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК), в якому істотна роль відводиться питанню підготовки педагогів з викладання факультативного курсу "Біблійна історія та християнська етика", показує, що, використовуючи різні форми підготовки викладачів, однією з найбільш ефективних є, на нашу думку, підготовка педагогів на проблемно-тематичних курсах.

Розглянемо більш детально таку форму підготовки. Метою проведення вказаних курсів є підготовка викладачів курсу „Біблійна історія та християнська етика" до викладання відповідного курсу в загальноосвітній школі, що передбачає таке:

– ознайомлення слухачів курсів з Біблією та іншими християнськими першоджерелами;

– здобуття педагогами знань про християнську релігію як світоглядну сферу культури, яка необхідна для особистісної самоідентифікації і формування світогляду особистості;

– формування культурологічної компетентності особистості щодо традиційної релігійної культури України в історичній ретроспективі і в сучасності;

– здобуття знань про християнську етику, що охоплює духовну і матеріальну культуру: теологію, мистецтво, філологію, історію, соціологію, педагогіку, психологію тощо;

– оволодіння вчителями методикою викладання курсу „Біблійна історія та християнська етика" в загальноосвітньому навчальному закладі.

Завданнями курсової підготовки слухачів, які будуть викладати курс "Біблійна історія та християнська етика", вважаємо наступні:

– соціально-гуманітарну підготовку, що передбачає ознайомлення з сучасним станом гуманітарної сфери України і регіону, з нормативно-правовим забезпеченням системи середньої загальної освіти, правовою базою викладання предметів духовно-морального спрямування, з актуальними питаннями безпеки життєдіяльності дитини;

– психолого-педагогічну підготовку, метою якої є здобуття слухачами знань про індивідуальні, вікові та фізіологічні особливості учнів, формування вміння враховувати їх у навчально-виховному процесі, опанування формами та методами роботи з батьками;

– педагогічно-інноваційну підготовку, що передбачає ознайомлення з сучасними інноваційними технологіями навчання, методологією і методикою викладання курсу "Біблійна історія та християнська етика";

– фахову підготовку, що забезпечить засвоєння слухачами з першоджерелами християнства, його глибинну сутність, особливості християнського духовного життя та виховання, світові релігії, інші релігійні угрупування.

На основі вказаних вище завдань формується програма курсів, яка будується за модульною системою. До неї входять: соціально-гуманітарний модуль, професійний модуль, діагностико-аналітичний модуль.

Змістом соціально-гуманітарного модуля є положення міжнародних, державних і відомчих нормативно-правових актів, з яких розкрито необхідність і можливість запровадження курсу „Біблійна історія та християнська етика" в загальноосвітніх навчальних закладах та які визначають права дитини і батьків з релігійного виховання. До таких документів відносимо:

– Загальну декларацію прав людини;

– Конвенцію про права дитини;

– Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;

– Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права;

– Рекомендацію Парламентської Асамблеї Ради Європи №1202 "Про релігійну терпимість у демократичному суспільстві" від 1993 року;

– Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи №1178 "Секти і нові релігійні рухи" від 1992 року;

– Конституцію України;

– Закон України "Про освіту";

– Закон України "Про загальну середню освіту";

– Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації";

– Концептуальні засади предмета духовно-морального спрямування у загальноосвітніх навчальних закладах (курси "Етика", "Основи християнської етики", "Основи релігійної етики").

Змістове наповнення професійного модуля передбачає забезпечення педагога оптимальним обсягом знань зі Священної історії, етичних норм християнства, християнської культури і традицій, історії та культури інших релігій; ознайомлення зі специфікою методики викладання курсу в школі з урахуванням досягнень сучасної педагогіки, психології, а також на основі використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій для забезпечення ефективності викладання цього курсу.

Очевидно, що фахова підготовка спеціаліста для викладання курсу "Біблійна історія та християнська етика" на проблемно-тематичних курсах інституту післядипломної освіти має свої особливості, які зумовлені, на нашу думку, двома факторами. По-перше, вона спрямована на засвоєння специфічних знань, що стосуються світогляду особистості та її духовності. По-друге, така курсова підготовка передбачає навчання вже професійно сформованих спеціалістів зі своїм досвідом педагогічної діяльності. Тому організація курсової підготовки спеціалістів з курсу "Біблійна історія та християнська етика" повинна враховувати низку особливостей цього процесу, а саме:

– будь-який процес навчання передбачає подолання певних протиріч між вже відомими знаннями і тими, що здобуваються. Це може привести до певної переоцінки якості попередніх знань. З одного боку, ми навчаємо досвідчену особистість, педагога, який володіє знаннями у галузі свого навчального предмета і методикою його викладання у школі. З іншого боку, педагогові пропонуються для засвоєння знання, які до цього часу не потребувалися ним для здійснення своєї професійної діяльності чи стосувалися її дуже незначною мірою. Маючи певні знання Святого Письма, будучи незначною мірою ознайомленим із моральними основами і культурними традиціями християнства, педагог, у процесі навчання починає усвідомлювати недостатність своїх знань у цій галузі, а можливо – і хибність. Нові знання дозволяють педагогові по-новому підійти до питання методики викладання предмета у школі. Так, наприкінці проблемно-тематичних курсів під час проведення "круглого столу" з обміну досвідом роботи один із слухачів зауважив: "У якості виконання творчого завдання я підготував розгорнутий план-конспект заняття з християнської етики. Проте після прослуханих лекцій і проведених практичних занять і семінарів, я зрозумів, що виконана мною робота не заслуговує на увагу. Тепер я по-іншому розглядаю викладання "Біблійної історії та християнської етики" як з методичної точки зору, так і з позиції християнина";

– навчання слухачів на проблемно-тематичних курсах не передбачає такого рівня контролю та опіки, як це властиво педагогам у відношенні до учнів школи чи студентів вищих навчальних закладів. Більше уваги варто приділити організації самоконтролю, оскільки надмірне втручання у цей процес з боку сторонніх (викладача, методиста) може негативно вплинути на мотивацію і активність слухачів у процесі їх навчальної діяльності. А це, у свою чергу, негативно вплине на її результативність. Варто зазначити, що досвід самоорганізації і самоконтролю у педагогів є. Тому питання може постати лише в необхідності їх розвитку і вдосконалення, у процесі якого активна роль відводиться саме слухачеві;

– мотивація процесу навчання на проблемно-тематичних курсах проходить на особистому рівні. Викладачеві не потрібно докладати особливих зусиль, оскільки для більшості слухачів мета їхнього навчання є в достатньо усвідомленою. Це передбачає відповідну самоорганізацію слухача, його свідому спрямованість на отримання бажаного результату навчальної діяльності. Така самомотивація і самоорганізація сприяє, на нашу думку, тому, що педагог краще розуміє важливість і цінність здобутих у процесі навчання знань, спектр їх застосування і перспективний позитивний результат, який може проявитися в результаті застосування набутих знань і досвіду. З іншого боку, вже сформовані освітні потреби слухача можуть зумовлювати критичний аналіз як свого досвіду роботи, так і досвіду інших педагогів. Це, у свою чергу, спричиняє активізацію рефлексивних процесів щодо власних знань, умінь і навичок, а також професійних та особистісних якостей тощо;

Loading...

 
 

Цікаве