WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Підготовка вчителя до уроку та самоаналіз його ефективності - Реферат

Підготовка вчителя до уроку та самоаналіз його ефективності - Реферат

в) розвиток уваги в учнів у процесі навчання зумовлює таке: вибір і реалізацію змісту навчального матеріалу, методів і засобів розвитку уваги учнів з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;урахування вчителем у процесі розвитку уваги учнів зовнішніх і внутрішніх факторів, що обумовлюють вибірковість уваги;раціональне використання способів і засобів тренування зовнішнього прояву уваги учнів;забезпечення раціонального поєднання розвитку довільної і недовільної уваги учнів у процесі навчання; забезпечення цілеспрямованого формування в учнів основних властивостей уваги (зосередженість, стійкість, обсяг, розподіл, переключення); реалізацію сукупності факторів виховного характеру, що сприяють розвитку уваги (почуття обов'язку і відповідальності, організованість, дисциплінованість, самостійність тощо);

г) розвиток в учнів пам'яті у процесі навчання передбачає: вибір та реалізацію змісту, методів і засобів розвитку пам'яті в учнів з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;реалізацію прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, які сприяють запам'ятовуванню, збереженню в пам'яті вивченого матеріалу, відтворенню і розпізнаванню інформації;раціональне поєднання розвитку різновидів пам'яті з орієнтацією на розвиток оперативної та довготривалої;психолого-педагогічну установку в процесі навчання на запам'ятовування учнями вивченого матеріалу;виділення у процесі навчання мети-домінанти в розвитку пам'яті учнів (переважне формування одного-двох видів);формування в учнів раціональних прийомів запам'ятовування та тренування пам'яті;врахування у процесі навчання об'єктивної властивості пам'яті людини – здатності забувати;

д) розвиток в учнів мислення у процесі навчання потребує: вибору змісту, методів та засобів розвитку мислення учнів з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;оптимальності поєднання слухових, зорових, рухових аналізаторів розвитку мислення учнів;раціональності вибору і використання способів формування в учнів мислительних операцій (порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування);забезпечення інтеграції основних форм мислення (поняття, судження, умовивід) у процесі його розвитку;добору і реалізації способів і засобів розвитку предметно-дієвого, наглядно-образного і абстрактного мислення в комплексі чи одного із них – домінуючого;розвитку усного та писемного мовлення учнів як засобу мислення і спілкування.

3. Розвиток в учнів емоційно-вольової сфери у процесі навчання означає раціональний добір змісту, методів і засобів розвитку в учнів емоцій, почуттів, волі; урахування вчителем у процесі навчання взаємодії позитивних і негативних емоцій, неможливості існування однієї без іншої; ознайомлення учнів з формами зовнішнього прояву емоцій у їх оптимальному варіанті; забезпечення умов для гарного настрою учнів у процесі навчання; вибір і використання (залежно від ситуації) способів попередження афекту і стресів в учнів на уроці; формування в учнів вищих почуттів (моральних, інтелектуальних, естетичних) у процесі навчання; формування в учнів навичок управляти своїми почуттями; формування в учнів волі і умінь переборювати труднощі, перешкоди тощо; формування в учнів таких якостей особистості як цілеспрямованість, самостійність, рішучість, наполегливість, витримка, мужність, сміливість, дисциплінованість.

4. Урахування індивідуально-типологічних особливостей особистості учня у процесі навчання передбачає диференційований вибір змісту та обсягу навчального матеріалу, форм, методів і засобів навчання з урахуванням типів темпераменту учнів; забезпечення оптимального темпо-ритму діяльності учнів на уроці з урахуванням особливостей типів темпераменту учнів; мотивацію і цільову установку в процесі навчання та підвищення продуктивності праці учнів, досягнення мети навчально-пізнавальної діяльності; виявлення природних задатків учнів і розвиток на цій основі їх здібностей; урахування у процесі навчання особливостей мислення учнів (конвергентне, дивергентне) та типів інтелекту (конкретний, символічний, абстрактно-семантичний, соціальний).

5. Стиль спілкування вчителя та учнів на уроці – це:орієнтація вчителя й учнів на формування спілкування вищого рівня (на основі спільної мети і діяльності, врахування індивідуальних можливостей кожного учасника процесу);забезпечення демократичного стилю спілкування вчителя та учнів на уроці як важливої передумови реалізації і самореалізації потенційних можливостей суб'єктів навчального процесу; взаємна позитивна установка вчителя та учнів на паритетність спілкування на уроці;формування в учнів умінь і навичок самооцінки стилю спілкування у системах: „учитель-учень", „учень-учень";здійснення соціалізації особистості учня у процесі спілкування на уроці.

IV. Зміст виховної підсистеми уроку включає такі компоненти: постановку виховної мети, інтеграцію основних аспектів виховання, особистісно орієнтований підхід до виховання, виховання засобами змісту навчального матеріалу, принципи виховання; методи і форми організації виховання, самовиховання та самовдосконалення учнів; контроль, самоконтроль і корекція виховного процесу на уроці.

1. Педагогічна доцільність постановки виховної мети уроку означає: мотивацію постановки виховних цілей та завдань (соціальних, психологічних, педагогічних, професійно-орієнтованих, етичних, естетичних та ін.); урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їх вихованості під час постановки і реалізації виховних цілей і завдань; визначення виховної мети-домінанти, способів її досягнення на уроці; корекцію виховних цілей і завдань у ході уроку (за необхідністю); форсування в учнів умінь формування потреб у самовихованні; постановки мети самовиховання, визначення шляхів її досягнення; контрольно-аналітичну діяльність учителя та учнів щодо ефективності постановку виховної мети уроку і способів її досягнення.

2. Інтеграція основних компонентів системи виховання особистості передбачає знання соціально-педагогічної значущості основних складових системи виховання особистості та їх сутності (національне, моральне, розумове, трудове, фізичне, естетичне, економічне, екологічне, валеологічне виховання тощо); визначення педагогічно доцільного комплексу основних компонентів системи виховання особистості на основі виявлення в них спільних елементів; вибір окремого компонента-домінанти на основі співвіднесення його з виховною метою та завданнями уроку, рівня вихованості учнів; забезпечення інтеграції цілей, завдань і змісту навчання, виховання і розвитку особистості на уроці.

3. Особистісно орієнтований підхід до виховання учнів на уроці зумовлює перехід установки на виховання як зовнішніх впливів у внутрішню потребу учня; визначенняперспективної траєкторії виховання, проектування та моделювання домінуючих на певному уроці напрямів виховання особистості учня; поєднання соціально значущих і особистісних мотивів виховання і самовиховання учнів у процесі навчання;прогнозуваннякінцевого результату виховання – соціально-психологічного, професійного, етичного статусу вихованої людини.

4. Виховання засобами змісту навчального матеріалу потребує аналізу змісту теми уроку з метою з'ясування його виховних можливостей;визначення тих виховних елементів, які доцільно реалізувати на певному уроці з урахуванням потреб, вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їх вихованості;добору навчального матеріалу із додаткових джерел інформації з метою посилення виховного впливу змісту навчального матеріалу на учнів.

5. Вибір принципів виховання учнів на уроці передбачає врахування специфіки змісту навчального матеріалу, поставлених цілей і завдань виховання, рівня вихованості учнів; виокремлення педагогічно доцільного комплексу принципів виховання учнів на певному уроці, зокрема – і принципу-домінанти, вибір раціональних способів їх реалізації; корекцію реалізації принципів виховання учнів у процесі навчання залежно від психолого-педагогічної ситуації, що склалася на уроці.

6. Вибір і реалізація методів, форм і засобів виховання учнів у процесі навчання означає таке: доцільність вибору та реалізації форм, методів і засобів виховання учнів відповідно до змісту навчального матеріалу, виховної мети і завдань;використання диференційованого підходу до вибору методів і засобів виховного впливу на учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей;раціональне поєднання фронтальних форм виховної роботи з учнями на уроці;озброєння учнів методами і прийомами самовиховання; корекцію (в разі необхідності) в ході уроку використання форм, методів і засобів виховання.

7. Психолого-педагогічне управління процесом виховання, самовиховання та самовдосконалення учнів на уроці передбачає розкриття особистісної та соціальної значущості вихованості людини; створення на уроці таких ситуацій, які б спонукали учнів до самовиховання, до формування тих рис характеру, які стали їхньою потребою; використання різних засобів стимулювання прагнень учнів до самовдосконалення; створення на уроці оптимального психомікроклімату, становлення демократичних відносин у процесі навчання на засадах довіри, взаємоповаги, взаєморозуміння.

Loading...

 
 

Цікаве