WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Підвищення інтересу до підготовки викладачів ВНЗ у Великій Британії та США у 90-х роках ХХ століття - Реферат

Підвищення інтересу до підготовки викладачів ВНЗ у Великій Британії та США у 90-х роках ХХ століття - Реферат

Підвищення інтересу до підготовки викладачів ВНЗ у Великій Британії та США у 90-х роках ХХ століття

У зв'язку зі швидкими змінами у всіх сферах життєдіяльності, зокрема і в освіті, актуальною є проблема підготовки спеціалістів з вищою освітою для різних галузей. Ефективність їхньої діяльності, вважаємо, безпосередньо залежить і від компетентності викладачів, які забезпечують навчальний процес у вищій школі. Особливої актуальності ця проблема набула у 90-х роках ХХ століття, коли в суспільстві виникло інформаційне середовище. Важливим є і той показник, що підвищення інтересу до підготовки викладачів вищих навчальних закладів, створення відповідних органів і програм спостерігалося майже одночасно у всіх країнах світу, зокрема і у Великій Британії та США.

Отже, метою цієї статті є розкриття причин підвищення інтересу до підготовки викладачів ВНЗ у 90-х роках ХХ століття у Великій Британії та США; аналіз наслідків такої ситуації. Для цього було досліджено праці Р.Діарінга, Н.Еванса, Я.Пелікена, О.Прохорової, Дж.Дудерштадта.

Історично склалося так, що у кар'єрі викладача вищої школи як США, так і Великої Британії довгий час головним напрямом діяльності була наукова робота, а не власне викладання; академічне визнання, фінансові винагороди, просування у кар'єрі насамперед залежали не від якості викладання або процесу організації навчального процесу, а від наукових досягнень. З часом американськими і британськими педагогами була визнана необхідність змін у парадигмі підготовки майбутніх викладачів ВНЗ. Наприклад, Рон Діарінг, голова Національного комітету з досліджень проблем вищої освіти, звернув увагу на існування протиріч та неузгодженості між системою винагород, визнанням професорсько-викладацького складу і потребами студентів [3]. Американський дослідник Ярослав Пелікен зазначає, що очевидно логічним було б те, щоб сфера наукових досліджень і викладання розвивалися паралельно, в одних і тих же закладах, одними і тими ж людьми [6]. У 1996 році Національна наукова рада (США) рекомендувала визнати, що інтеграція наукових досліджень і освіти є національним інтересом, вона повинна стати національною метою [5].

Зміна системи підготовки кадрів для вищої школи обумовлена реформою вищої освіти взагалі, яка розпочалася у 80-х роках і продовжилася у 90-х роках минулого століття. У цей період (80-і роки) було внесено низку законодавчих змін у систему вищої освіти США. Найбільше дискусій при цьому викликало не питання якості професійної підготовки спеціалістів, а проблеми розподілу та витрат бюджетного та позабюджетного фінансування вищої освіти, ефективного витрачання фінансів на професійну підготовку спеціалістів на внутрішньому ринку праці. При цьому політики і законодавці переклали на розгляд та розсуд самих вищих навчальних закладів та їх професорсько-викладацького складу проблеми стандартів, якості, змісту і методів навчання для надання вищої освіти [2].

У середині 80-х років в Америці було застосовано більш сувору політику з оцінки якості навчання, також було впроваджено проекти стимулюючого фінансування з метою наближення вищої освіти до завдань суспільства і задоволення громадських пріоритетів. Ці зміни були спрямовані на підвищення ефективності використання бюджетних і позабюджетних коштів для професійної підготовки кваліфікованих спеціалістів, цілеспрямованої підготовки найбільш потрібних для американського суспільства фахівців, переорієнтації і перепідготовки випускників ВНЗ, спеціальність яких не знаходить попиту в американському суспільстві, більш гармонійного задоволення американського ринку праці [3, c.43].

Економічний спад кінця 80-х – початку 90-х років ХХ століття примусив федеральний уряд та уряди штатів відкласти нові ініціативи з підвищення якості вищої освіти США. Так, на початку 90-х років було винесено на розгляд політиків і законодавців чимало проблем вищої освіти, серед яких були і такі:

– професорсько-викладацький склад витрачав більше часу на публікації, ніж на викладацьку діяльність;

– навантаження професорсько-викладацького складу та його увага до навчального процесу у вищому навчальному закладі; федеральні органи та відповідні установи штатів з нагляду за використанням бюджетних і позабюджетних асигнувань звертали увагу на найбільш актуальні дослідження і значне спрямування діяльності викладачів ВНЗ на навчальний процес (традиційно переважна більшість ВНЗ повинна вчити та виховувати, і тільки деякі вищі навчальні установи, що мають необхідний потенціал, залучаються до серйозних досліджень) [2].

О.Г.Проворова визначає причини, що викликали підвищення інтересу до викладання у вищих навчальних закладах і сприяли розвитку програм підготовки майбутніх викладачів США [1].

На початку 80-х років минулого століття у США різко підвищився відсоток іноземних студентів. Пізніше вони залишилися працювати асистентами викладачів. Ці люди недостатньо володіли англійською мовою, і тому в американських університетах постало питання про навчання англійської мови цієї категорії викладачів.

Десятиріччя по тому критичне ставлення до викладання вийшло за мовні межі. Це було викликано такими обставинами:

– різноманітність американської освіти;

– підвищення сподівань на студентські успіхи з боку уряду, індустрії, суспільства;

– велика конкуренція;

– незначна кількість випускників ВНЗ (3% від загалу), які продовжують науково-дослідницьку діяльність;

– наявність досліджень психологів і педагогів про особливості процесу навчання: у цих роботах визначено, що ефективне навчання вимагає спеціальної підготовки викладачів.

Щодо вищої освіти у Великій Британії, то, як свідчить доповідь Національного Комітету 1997 року, вища освіта у цій країні може законно пишатися своїми досягненнями за останні 30 років. Майже третина випускників шкіл і коледжів вступає до вищих навчальних закладів. Вища освіта намагається пристосуватися до нових потреб студентів, наслідком чого є різноманітні дослідження у галузі вищої освіти, розробка нових підходів до навчання та викладання, системи оцінки їх якості. Зрозуміло, що всі досягнення безпосередньо пов'язані з професійною діяльністю людей, які зайняті у секторі вищої освіти [9].

Отже, за останні 20 років у Великій Британії наявні такі зміни у системі вищої освіти:

– кількість студентів виросла більше, ніж удвічі;

– загальне державне фінансування у секторі вищої освіти збільшилося на 45%;

– фінансування на кожного студента зменшилося на 40%.

Сучасність характеризується використанням ефективних технологій, що веде до інтеграції економіки європейських країн, підвищення ролі змагання у сфері економіки, що властиво й освіті. Новий економічний порядок призводить до того, що економіка стає більш залежною від вищої освіти, тобто від людей з високим рівнем знань і вмінь, їх внеску в наукові дослідження. Саме тому, як зазначається у доповіді Р. Діарінга, Велика Британія має інвестувати більше коштів у сферу вищої освіти. Проте для збільшення фінансування вища освіта повинна довести, що вона є вигідною сферою для інвесторів [9].

Нові соціальні потреби, економічні зв'язки країн та використання сучасних технологій призвели до значних змін у секторі вищої освіти. Отже, на початку 90-х років минулого століття у багатьох розвинених країнах світу, зокрема й у США та Великій Британії, зроблено перші кроки до глобальних знань і „вченої" індустрії, коли у діяльності вищих традиційних академічних закладів значну роль почали відігравати методи і принципи інтенсифікації знань, такі, як телекомунікації, інформаційні технології тощо [7]. Їх використання сприяє знищенню бар'єрів у просторі та часі, створенню нових форм здобуття вищої освіти, наприклад, віртуального університету. Студенти „інформаційної епохи" вимагають змін у методах навчання, надаючи перевагу інтерактивному, співробітницькому навчанню. І, як зазначає Джеймс Дудерштадт, нині вже існують нові форми навчання: асинхронне навчання (навчання будь-коли і будь-де). Таким чином, у суспільстві безперервної освіти люди будуть огорнені, заглиблені, залучені у навчання і постійне здобуття знань [4].

Loading...

 
 

Цікаве