WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Організація і зміст корекційно-розвивальної роботи працівників психологічної служби - Реферат

Організація і зміст корекційно-розвивальної роботи працівників психологічної служби - Реферат

3. Реалізація корекційної програми передбачає проведення занять із дітьми відповідно до корекційної програми; контроль за динамікою корекційної роботи; надання батькам зворотного зв'язку про хід корекційної роботи.

4. Оцінка ефективності корекції – це оцінка результативності корекційної програми з огляду досягнення запланованої мети, а також складання рекомендацій щодо виховання й навчання дітей, спрямованих на закріплення позитивних результатів корекційної роботи.

Основне, що відрізняє групові форми роботи від індивідуальних – це більша ефективність особистісних змін, дослідження неадаптивних установок, корекція рольової поведінки.

Друга форма корекційної роботи – групова психокорекція – пов'язана з виправленням тієї чи іншої якості особистості, з формуванням її бажаної чи адаптивної поведінки, з набуттям нею таких умінь і навичок, які б відповідали віковим та ситуативним нормам. Разом з тим, необхідним елементом усіх групових занять повинні бути психотехніки, спрямовані на розвиток суто групових структур і процесів, підтримку сприятливого внутрішнього групового клімату, згуртованість та організаційний розвиток дитячого співтовариства [10].

До участі у психокорекційній групі залучаються учні, які потребують психокорекції – зміни емоційних та поведінкових стереотипів, та ті, які відносно добре пристосовані, емоційно стабільні, прагнуть особистісного зростання. Група може бути гетерогенною за віком і статтю, життєвим досвідом, особистісними стилями поведінки та конфліктністю або гомогенною (окремі автори доводять перевагу гомогенних груп, які забезпечують більшу взаємопідтримку і меншу конфліктність). Щодо вікових характеристик, то групові форми психокорекції можна використовувати для дітей, починаючи з дошкільного і молодшого шкільного віку, і закінчуючи дорослими, приблизно до 40-45 років. Загальна кількість учасників може варіюватися: від 4-10 – у психоаналітичних групах, до 8- 16 – у групах особистісного зростання. Режим роботи групи залежить від цілей і можливостей учасників. Оптимальними є заняття двічі на тиждень тривалістю 30- 60 хвилин (дошкільний, молодший шкільний вік) та один раз на тиждень по 3-4 години протягом кількох місяців; можуть проводитися щоденні заняття протягом тижня по 6-8 годин або у формі марафону, коли заняття проходять впродовж декількох діб і тривають не менше 12 годин на добу, що дає змогу заглибитися у групову ситуацію [10].

Успішність та ефективність корекційної роботи значною мірою залежить від психолога (керівника): наскільки правильно і глибоко буде розкрита проблема, настільки продуктивною виявиться робота. Його професійний обов'язок – гарантувати благополуччя кожного члена групи. Як зазначає Т. Юрченко, керівник групи виконує чотири ролі: експерта (коментує групові процеси, допомагає учасникам об'єктивно оцінити свою поведінку, її вплив на ситуацію та образ "Я"); каталізатора (сприяє розвиткові подій. Використовує своє вміння діяти у міжособистісному спілкуванні, проводить заняття у теплій емпатичній манері, що спонукає учасників до позитивного зворотного зв'язку); диригента (вирівнює внески кожного до групової взаємодії); зразкового учасника (його наслідують інші у відкритості та автентичності, високому рівні міжособистісного функціонування) [10].

Продуктивність роботи залежить від алгоритму дій. Тому практичні рекомендації на кожному етапі корекційної роботи будуть відрізнятися за своєю метою та завданнями.

Перший етап – це створення групи і знайомство. На цьому етапі важливим є створення атмосфери групової довіри і прийняття. Учасники по черзі знайомляться, розповідають про себе те, що вважають за необхідне, зокрема і про свої мотиви та цілі щодо участі у групі. Щоб знизити рівень занепокоєності, напруги, пасивності, керівник може запропонувати певні способи (вправи) знайомства.

На другому етапі, зазвичай, напруга і внутрішня невизначеність учасників сягає максимуму і супроводжується агресивними випадами на адресу керівника, звинуваченнями у некомпетентності, нерішучості. К. Роджерс пояснює це таким чином: перші почуття – прекрасний засіб перевірити, чи існують у групі свобода і безпека та чи можливо групі довіряти. Керівник повинен сприймати почуття ворожості, не захищаючись, забезпечити зворотній зв'язок, щиро і відкрито висловлюючи свої почуття, підтримувати вираження почуттів в інших учасників. Це веде до зростання довіри і свободи у групі.

Третій етап характеризується формуванням групової згуртованості як найважливішої умови її функціонування. Поступово складається атмосфера взаємної емоційної привабливості учасників, виникає підтримка. Керівник використовує спеціальні вправи, які сприяють розвиткові довіри учасників групи.

Четвертий етап – це період активно працюючої групи. Тепер, спілкуючись на основі довіри, учасники можуть актуалізувати внутрішньоособистісні і міжособистісні конфлікти. Важливою передумовою особистісного розвитку є самосприйняття. Учасник немов би вчиться бути самим собою, сприймати себе таким, який він є. Основним методом роботи на цьому етапі є групова дискусія. У дискусію можуть бути включені рольові ігри, розроблені на основі конкретних життєвих ситуацій. Вони допомагають краще зрозуміти проблему (відчути інсайт), емоційно відреагувати, тобто отримати ефективну розрядку, переживаючи катарсис. Інколи, щоб отримати додатковий матеріал від учасників, керівник може застосувати кілька проективних невербальних вправ.

На п'ятому, заключному, етапі робота групи вирізняється тісною згуртованістю, значним терапевтичним і коригуючим потенціалом, обов'язковим виконанням групових норм, високою інтенсивністю міжособистісного спілкування. На цьому етапі завершується дослідження учасниками своїх особистісних проблем, нових засобів поведінки та емоційного реагування. У кінці заняття обов'язковим є підбиття підсумків роботи групи, оцінка учасниками величини власного внеску у роботу групи та значення набутого власного досвіду у спільній діяльності. Учасники обмінюються побажаннями, подяками тощо [10].

Відносно оцінки ефективності корекційної роботи, К. Роджерс зазначав, що можна вважати групу успішною, якщо через місяць після зустрічей більшість учасників відчуває, що робота групи пішла їм на користь, сприяла їхньому подальшому розвиткові.

Під час планування корекційно-розвивальної роботи працівники психологічної служби мають враховувати нормативи часу на основні види діяльності (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 864 "Про планування діяльності працівників психологічної служби" від 28.12.2006 та листа Міністерства освіти і науки України № 1/9-128 від 05.03.2008) [6].

Для організації і проведення корекційно-розвивальної роботи практичний психолог (соціальний педагог) системи освіти має бути забезпечений спеціально обладнаним приміщенням для здійснення професійної діяльності відповідно до Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів (наказ Міністерства освіти і науки України № 691 від 19.10.2001) [5].

Висновки. Незважаючи на широкий спектр застосування поняття "корекційно-розвивальна робота", існують розбіжності у трактуваннях її організації і змісту. Тому порушена тема є актуальною для розкриття основних принципів організації та проведення цілісного корекційно-розвивального впливу.

Поняття корекційної і розвивальної роботи відображають специфічні цілі такої діяльності. Це розмежування не означає, що корекційна робота зводиться до "виправлення конкретних недоліків". Вона, як уже зазначалось, повинна мати цілісний характер, орієнтуватися на розвиток особистості і формування психічного світу дитини в цілому.

Використання стандартних корекційних програм особливо допомагає психологу на етапі його професійного становлення. Водночас у пропонованих програмах не можливо врахувати специфіку кожного конкретного випадку, індивідуальні особливості контингенту, з яким працює психолог, і, зрештою, особистісні характеристики і здібності фахівця. Тому логічним є висновок про недоцільність розроблення жорстких психокорекційних програм. У кожному окремому випадку практичний психолог самостійно повинен вирішувати аналітичне завдання організації і змісту корекційно-розвивальної роботи.

Однією з важливих умов ефективної корекційно-розвивальної роботи є забезпечення працівників психологічної служби спеціально обладнаним приміщенням для здійснення професійної діяльності.

Урахування на практиці визначених принципів, створення відповідних умов, використання об'єктивно обумовлених алгоритмів змістової діяльності істотно полегшить процес підготовки психолога до різних форм колекційної і розвивальної роботи, зроблять її більш цілеспрямованою. В цілому (як наслідок) це дозволить перетворити корекційно-розвивальну практику у цілісний, системний та ефективний вплив на особистість.

Список використаної літератури

1. Абрамова Г.С. Практическая психология: учебник для студентов вузов / Г.С.Абрамова. – Изд.8-е., перераб. и доп. – М.: Академический Проект; Трикста, 2005. – 496 с.

2. Битянова М.Р. Организация психологической работы в школе / М.Р.Битянова. – М.: Совершенство, 1998. – 298 с.

3. Бітянова М.Р. Психолог у школі: зміст діяльності і технології / М.Р. Бітянова. – К.: Главник, 2007. – 160 с.

4. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України / упоряд. В.Г. Панок, І.І. Цушко, А.Г. Обухівська. – К.: Ніка-Центр, 2005. – 436 с.

5. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України / упоряд. В.Г. Панок, І.І. Цушко, А.Г. Обухівська. – К.: Шкільний світ, 2008. – 256 с.

6. Караванова О.А. Игра в коррекции психологического развития / О.А.Караванова. – М.: Российское педагогическое агенство, 1997. – 192с.

7. Карвасарский Б, Ледер С. Групповая психотерапия / под. ред. Б.Карвасарского, С.Ледера. – М.: Владос, 1990. – 364 с.

8. Коробко С.Л. Робота психолога з молодшими школярами: методичний посібник / С.Л. Коробко, О.І. Коробко. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 416 с.

9. Осипова А.А. Общая психокоррекция: учебное пособие для студентов вузов / А.А. Осипова. – М.: ТЦ СФЕРА, 2005. – 512 с.

10. Панок В. Основи практичної психології : підручник / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін. – Вид. 2-ге, стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 536 с.

11. Петровская Л.А. Компетентность в общении: социально-психологический тренинг / Л.А. Петровская. – М.: Класс, 1989. – 134 с.

Loading...

 
 

Цікаве