WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Організаційно-педагогічні умови переходу до безперервної освіти педагогів - Реферат

Організаційно-педагогічні умови переходу до безперервної освіти педагогів - Реферат

Третій блок присвячений установленню ставлення респондентів до чинної системи підвищення кваліфікації та кредитно-модульної форми навчання. Результати анкетування свідчать про таке:

– більшу половину опитаних (понад 56%) задовольняє система підвищення кваліфікації один раз на п'ять років, особливо вчителів трудового навчання, кадрового резерву завідувачів ДНЗ (100%), учителів української мови та літератури (94,7%), математики (95,5%), вихователів ГРВ ДНЗ (95,8%), заступників директорів з НВР (96,4%), учителів початкових класів (97,6%) (рис. 5);

– найбільша кількість учителів історії та правознавства (31,70%), зарубіжної літератури, вихователі ДНЗ (22,22%) віддають перевагу системі підвищення кваліфікації один раз на два роки; зовсім не задовольняє така періодичність навчання учителів біології, хімії, музики, математики, натомість ця категорія вчителів віддає перевагу системі підвищення кваліфікації один раз на п'ять років (рис. 6);

– підвищувати кваліфікацію у неперервному режимі хотіли б практичні психологи (17% опитаних), учителі фізики (18,20%), англійської мови (22,00%), музичні керівники ДНЗ (16,00%); найменше – учителі початкових класів (2,22%), математики (4,5%), трудового навчання (4,8%) і зовсім не задовольняє така періодичність навчання вихователів ГРВ ДНЗ.

Рис.5. Ставлення респондентів до системи підвищення кваліфікації один раз на п'ять років

У ході аналізу результатів опитування слухачів курсів підвищення кваліфікації звернули увагу на дані про ставлення педпрацівників до кредитно-модульної форми підвищення кваліфікації вчителів. Найбільш зацікавленими кредитно-модульною формою підвищення кваліфікації педагогічних працівників є вчителі фізики (59,00% опитаних), біології, хімії (50,00%), музики (43,8%), початкових класів (40,00%), зарубіжної літератури (37,00%), англійської мови (36,6%) (рис.4).

Найменш зацікавлені – учителі трудового навчання (дали позитивну відповідь 9,10% опитаних), музичні керівники ДНЗ (12,00%) (рис.7).

Рис.6. Оптимальна періодичність підвищення кваліфікації з позицій слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогів за різними категоріями

Рис.7. Ставлення до кредитно-модульної форми підвищення кваліфікації

Цілеспрямована, системна робота з виконання завдань дослідження забезпечила визначення таких організаційно-педагогічних умов запровадження ідеї безперервної освіти педагогів: переходу до кредитно-модульної форми підвищення кваліфікації, пролонгованої упродовж 5-ти років; модернізації навчальних, навчально-тематичних планів і програм курсів підвищення кваліфікації; розроблення варіативної складової навчальних планів курсів підвищення кваліфікації; модернізації методів і форм навчання педагогічних працівників; осучаснення навчально-матеріальної бази обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти; створення можливості роботи в мережі Інтернет для кожного педагога; запровадження елементів дистанційного навчання; уведення залікової книжки на п'яти річний термін навчання в системі безперервної педагогічної освіти; моніторингу успішності навчання педагогів у системі безперервної освіти.

Курси підвищення кваліфікації один раз на 5 років (до 144 год) натепер є неактуальними. Швидкоплинність змін у змісті сучасної освіти диктує необхідність постійного (безперервного) самовдосконалення сучасного педагога. Реалізація цього можлива на основі заміни підвищення кваліфікації на курсах один раз на 5 років (як це було традиційно протягом довгого часу). Тому життя підказує нові форми післядипломної педагогічної освіти, які може запропонувати ОІППО замість традиційних курсів підвищення кваліфікації. Це кредитно-модульна система неперервного навчання, пролонгована протягом 5-ти років. Сутність її полягає у щорічному дозованому навчанні за окремими модулями (кредитами), зменшенні очного навчання на курсах підвищення кваліфікації, введенні дистанційних форм навчання і запровадженні додаткових модулів у формі короткочасних спецкурсів за вибором та тематичних семінарів (тренінгів).

Концептуальні засади підвищення кваліфікації педагогічних кадрів базуються не лише на інформаційній компетентності суб'єктів освітньої діяльності, а на цілому комплексі компетенцій: інтелектуальній, полікультурній, соціальній. Це знаходить своє відображення, перш за все, у нових навчально-тематичних планах, які мають модульну структурованість, зорієнтовані на індивідуальну творчу та самостійну роботу слухачів курсів підвищення кваліфікації з урахуванням їхніх особистісних потреб, рівня базової підготовки.

Таким чином, однією з важливих змін в організації освіти разом з її безперервністю необхідно розглядати андрагогічний підхід, без чого запровадження нових підходів до організації навчального процесу в закладі післядипломної педагогічної освіти неможливе.

Особливого значення у цьому зв'язку набуває розроблення варіативної складової навчальних і навчально-тематичних планів, на основі чого педагогам на вибір пропонуються короткотривалі спецкурси (18-36 год), науково-практичні семінари, тренінги (4-6 год). Актуальною є проблема змісту та навчально-методичного забезпечення цих форм навчання, які пропонуватимуть педагогічним працівникам як обласні, так і міські (районні) методичні служби. Певна конкуренція, яка виникне між різними методичними рівнями, дозволить педагогам обирати більш якісні та ефективні пропозиції. Серед спецкурсів доцільно виділити обов'язкові, що обумовлено вимогами часу. Так, сьогодні кожен педагог має досконало володіти інформаційно-комунікаційними технологіями, основами психолого-педагогічної роботи класного керівника. Крім того, необхідно забезпечити можливість кожному поглибити свої фахові знання з певного напряму; для вчителя сільської школи, який працює не за фахом, нагальною є потреба у поглибленні професійних знань з викладання предмета. Як показала практика, все зазначене можливо реалізувати за допомогою короткотривалих спецкурсів, що надає дієву допомогу педагогам у підвищенні кваліфікації.

Суттєвого вдосконалення потребує аудиторна система занять, що передбачає скорочення лекційних форм навчання і запровадження активних методів навчання (дискусій, полілогів, елементів ділової гри тощо). Сучасні аудиторії також повинні мати відповідну техніку для навчання дорослих. Набуті педагогами у процесі підвищення кваліфікації вміння обов'язково будуть перенесені у шкільний клас. Отже, відмова від інструктивно-репродуктивних методів навчання педагогів – важлива умова для їхніх аналогічних дій у своїй педагогічній діяльності.

Перспективними у процесі модернізації форм і методів підвищення кваліфікації педагогів є проектні технології, які забезпечують інтеграцію знань і вмінь; технології кооперативного навчання, ігрові технології, що формує вміння вирішувати творчі задачі; тренінгові технології, спрямовані на розвиток комунікативної і технологічної компетентності; інформаційні технології. Ефективність навчання у системі післядипломної освіти значно підвищують інтерактивні методи навчання, які допомагають педагогам вирішувати реально існуючі практичні проблеми, опановувати елементи дослідницької роботи. Результатом нових підходів є зміна поглядів, настанов, переорієнтація на інші цінності та норми, що і сприяє розвиткові кожного педагога, реалізації його особистісного потенціалу.

Для реалізації мети і завдань формування компетентного професіонала-педагога аксіомою є необхідність модернізації навчально-матеріальної бази обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, оснащення їх сучасною технікою і постійне її оновлення. Актуальною проблемою є також створення постійного доступу кожному педагогу до роботи в мережі Інтернет, що пов'язано з необхідністю використання елементів дистанційного навчання протягом усього періоду безперервної освіти, можливістю отримання потрібної інформації під час самоосвітньої діяльності. З іншого боку, така постановка питання вимагає певних навичок користувача, яких має набути кожен педагог. Тому доцільно починати навчання за кредитно-модульним курсом саме з оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями.

Показником успішної самоосвітньої діяльності педагога у цей період стане залікова книжка, в якій протягом усього періоду навчання будуть позначені ті форми підвищення кваліфікації, які обрав для себе кожен педагог. Щорічно для цілеспрямованого і безперервного процесу самовдосконалення необхідно набрати певну кількість годин (кредитів). За 5 років пропонуємо набрати умовно встановлену норму – 216 годин (кредитів). Ці години розбиваються за певними кредитами за роками, що дає можливість педагогу організовувати підвищення кваліфікації. Записи про навчання кожного року, які передбачені у заліковій книжці, стимулюють і спонукають до навчання за різними формами.

Система післядипломної педагогічної освіти, як і вся освіта сьогодні, спрямована на якість навчання і отримання результатів. Якість навчання досягається за рахунок модернізації змісту навчання за допомогою розроблення програм освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації на основі узгодження державного замовлення і потреб освітянського загалу, а також – процесу навчання за рахунок забезпечення достатності умов, ресурсів, доцільності обраних форм і методів навчально-пізнавальної діяльності, самостійної роботи слухачів тощо. Тому, як наслідок, виникає необхідність відстеження поточних та аналізування кінцевих результатів навчання у системі післядипломної освіти, визначення рівня задоволення освітніх потреб суб'єктів навчального процесу, що, у свою чергу, стає основою для проектування саморозвитку і самооцінювання професійної компетентності та особистісного зростання слухачів у міжатестаційний період. Зазначене можна здійснити на основі проведення моніторингово-маркетингових досліджень.

Список використаних джерел

1. Волкова М.М. Маркетинговые исследования в области образовательных услуг [Электронный ресурс] / М.М.Волкова, А.Б.Звездова. – Режим доступа : http://www.dis.ru/market/thems/arhiv/1999/6/volkova.

2. Зиновьева И.В. Образовательный маркетинг в профессиональном учебном заведении / И.В.Зиновьева // Профессиональное образование. – М. : Издательский центр АПО, 2001. – 53 с.

3. Оболенська Т.Є. Маркетинг у сфері освітніх послуг : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. економ. наук : спец. 08.06.02 / Т.Є.Оболенська. – Харків, 2002. – 33 с.

4. Міщенко Г. Автоматизована система інформаційно-аналітичного забезпечення маркетингових досліджень / Г.Міщенко. – К., 2000. – 60 с.

5. Оболенська Т.Є. Маркетинг освітніх послуг: вітчизняний і зарубіжний досвід / Т.Є.Оболенська. – К. : КНЕУ, 2001. – 208 с. : іл. – Бібліогр. : с. 205-206.

6. Покроєва Л.Д. Організація моніторингово-маркетингових досліджень ефективності та якості післядипломної педагогічної освіти [Електронний ресурс] / Л.Д.Покроєва, З.В.Рябова. – Режим доступу : http://www.referatfolder.org.ua/e-journals/NarOsv/2008-2/08pldppo.htm.

Loading...

 
 

Цікаве