WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Обґрунтування вибору програмної платформи для реалізації системи дистанційного навчання - Реферат

Обґрунтування вибору програмної платформи для реалізації системи дистанційного навчання - Реферат

Обґрунтування вибору програмної платформи для реалізації системи дистанційного навчання

Сучасне інформаційне століття проявляється і визначається в нових наукоємних технологіях, соціальних, економічних і геополітичних змінах. Разом з цим змінюється і парадигма освіти. Якщо раніше можна було здобути "освіту на все життя", то в сучасному суспільстві фахівець, зокрема і вчитель, повинен навчатися протягом усього життя. Сьогодні ідея "освіти протягом життя" вказує на необхідність впровадження нових освітніх технологій і методик в навчально-виховний процес, нових способів передавання знань.

У сучасній цивілізації освіта як суспільне явище виконує функцію передавання знань, задоволення потреб людства кваліфікованими кадрами. На сьогодні розвиток людини, особистості як ніколи раніше стає показником рівня розвитку будь-якої країни, розвиток індивідуальності стає головним важелем подальшого поступу суспільства в цілому. Україна також не може залишатися осторонь глобальних світових тенденцій розвитку освітнього простору, однією з найважливіших серед яких є використання науковоємних інформаційних технологій, спрямоване на особистісно-орієнтоване навчання, на створення умов для здійснення неперервного професійного вдосконалення особистості протягом усього життя.

Акцентуючи увагу на процесі становлення інформаційного суспільства, Я.Я. Болюбаш вказує на те, що зазначене потребує від системи освіти адекватності змінам, які відбуваються у природі і суспільстві, в навколишньому середовищі, відповідності зростаючому обсягу інформації, стрімкому розвитку нових інформаційних технологій [2]. У зв'язку з цим на зміну парадигмі "підтримуючої" чи "просвітительської" освіти прийшла інноваційна парадигма освіти, найважливішою складовою якої стала ідея "освіти протягом усього життя" або неперервної освіти.

У цьому аспекті застосування Інтернет-технологій і впровадження ДН відкриває нові можливості для навчання та підвищення професійного рівня вчителів, робить освіту доступнішою. Удосконалення педагогічної майстерності вчителя здійснюється не тільки у процесі набуття ним практичного досвіду. Важливим чинником, який сприяє зростанню рівня педагогічної майстерності, є процес навчання у закладах післядипломної педагогічної освіти, тому реалізація цього процесу на високому сучасному рівні є вагомою.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій у закладах післядипломної освіти забезпечує нові можливості подавання навчального матеріалу, стимулює слухачів до активної навчальної діяльності, надає можливість для кожного педагога реалізувати свою, сформовану відповідно до індивідуальних особливостей і вимог, траєкторію навчання. Разом із тим, застосування ІКТ у системі післядипломної освіти може бути ефективним лише за умови розроблення науково обґрунтованої технології навчання як суб'єкта навчання, так і навчального закладу в цілому. Тому разом із проблемою модернізації матеріальної частини навчального середовища виникає проблема необхідності суттєвої модернізації (науково обґрунтованої і педагогічно доцільної) організаційних форм навчання, оскільки традиційна організація навчання вже не відповідає сучасним вимогам до процесу і результатів навчання. Поняття "педагогічна майстерність" також зазнає змін: з'являються нові вимоги до особистості вчителя. Залишаючи чинним зміст поняття "педагогічна майстерність", сучасність вимагає від учителя вміння органічно поєднувати традиційні навчальні впливи з активним і вільним застосуванням ІКТ.

Огляд систем дистанційного навчання в Україні та за кордоном дозволяє зробити висновок, що якість ДН значною мірою залежить від якості програмного забезпечення і навчальних матеріалів, які використовуються в системі дистанційного навчання. Для ефективної реалізації ДН важливими є такі базові компоненти: якісна мережева інфраструктура, сучасні апаратно-програмні платформи, відповідні завданням організації змісту навчального курсу, та система управління навчальним процесом.

Окрім того, дистанційне навчання, як і будь-який навчальний процес, крім змістовної частини повинне обов'язково включати організаційний компонент. Ці функції реалізуються системами управління електронним навчанням, які слугують платформою для розгортання курсів ДН.

Зазвичай, сучасні системи формують контекст, опираючись на фізичні властивості, наприклад, місцезнаходження [18]. Системи наступного покоління зможуть ефективно використовувати джерела інформації, доступ до яких стане можливим завдяки сервісному підходу. Водночас сервісні можливості нададуть значно більший об'єм інформації про слухачів та їхню діяльність, а більш насичений інформаційний простір дозволить системам отримувати більший об'єм даних.

Організації зі стандартизації протягом останніх років вивчають різні оболонки, специфікації і принципи побудови сервісних платформ дистанційного навчання. Наприклад, IMS Abstract Framework [14] виявляє і представляє основні компоненти та інтерфейси для систем електронного навчання. E-Learning Framework на своєму сайті [11] демонструє загальну функціональність систем дистанційного навчання. На сайті Open Knowledge Initiative [17] можна ознайомитися з рівнями сервісів для розроблення платформ електронного навчання. Загальний підхід, який лежить в основі цих стандартів, полягає в розділенні складових на модулі за їх функціональністю. Зазвичай, це визначає такі групи: додатки (рівня LMS); сервісні послуги додатків (сервіси невисокого рівня, такі, як опитування та моделювання, з якими користувач взаємодіє безпосередньо); навчальні сервісні послуги (насамперед, вони застосовуються для адміністрування навчання, такі, як управління курсами та розклад курсів); загальні сервісні послуги (функціональність, до якої користувач не має доступу, наприклад, аутентифікація, обмін файлами, реєстрація та управління базами даних); інфраструктура (основа сервісних послуг, зокрема HTTP, SOAP і XML).

Упродовж останніх двох десятиліть в області Internet-освіти домінують системи управління навчанням – LMS (Learning Management Systems). Проте у своєму традиційному вигляді вони не в змозі підтримувати все нові можливості Internet-технологій і використовувати потенціал всіх засобів взаємодії усередині соціальних мереж. Урахувати наявні технологічні нюанси і можливості сучасних платформ допомогла поява таких систем, як E-Learning Framework (ELF), IMS Abstract Framework і Open Knowledge Initiative (OKI), які визначили перші кроки на шляху створення сервісних платформ дистанційного навчання [6].

У процесі активного електронного навчання використовується широкий спектр Internet-технологій, спрямованих на персоніфікацію, можливість моделювання і мобільність; це дозволяє впроваджувати нові сучасні методики навчання, які є недоступними для традиційних видів [19]. Дослідник П. Траффорд відзначає, що в сучасності зростає попит на модульні та персоніфіковані платформи електронного навчання: традиційні платформи через свою монолітну внутрішню структуру не характеризуються достатньою гнучкістю [19].

Традиційні платформи електронного навчання або системи управління навчанням (англ.: Learning Manager System, LMS – Системи Управління Навчанням) є середовищами для створення навчальних курсів та керування ними. Вони пропонують пакети інструментальних засобів, які підтримують створення онлайнових курсів, їх обслуговування та подавання, засоби реєстрації слухачів і управління роботою з ними, адміністрування процесу навчання та генерування звітів про навчальні досягнення слухачів. Фахівці Деклен Даггер, Александр О'Коннор, Сиамус Лавлесс, Эдди Уолш, Винсент Уэйд [6] поділяють всі LMS-системи на дві основні категорії: вільно поширювані, до яких відносяться Moodle [16], Sakai [20], ATutor [10] і Whiteboard [23]; проприієтарні рішення, зокрема WebCT/Blackboard [21], Gradepoint [13], Desire2Learn [11] і Learn.com [15].

Loading...

 
 

Цікаве