WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Морально-естетичне виховання учнів молодших та середніх класів загальноосвітніх шкіл засобами фортепіанної музики - Реферат

Морально-естетичне виховання учнів молодших та середніх класів загальноосвітніх шкіл засобами фортепіанної музики - Реферат

Морально-естетичне виховання учнів молодших та середніх класів загальноосвітніх шкіл засобами фортепіанної музики

. Соціальні зміни, притаманні сьогоденню, відбуваються не лише в економіці, але й в розвитку духовності громадян сучасного суспільства. Тому одним з важливих завдань школи в умовах національного відродження України є виховання гармонійної, духовно багатої та національно свідомої особистості; високий рівень розвитку естетичних почуттів дітей допоможе їм у майбутньому зрозуміти і оцінити красу природи, красу людини, красу Батьківщини.

Проблема морально-естетичного виховання досліджувалась і продовжує розроблятися представниками різних наук: філософії (Б.Ананьєв, В.Асмус, А.Буров, Л.Виготський, І.Зязюн, М.Каган); педагогіки та психології (Ш.Амонашвілі, Д.Водзенський, В.Крет, В.Лабунець, А.Пінт, В.Сухомлинський, С.Якобсон). У багатьох педагогічних дослідженнях, присвячених цій проблемі (В.Асмолова, В.Григорова, Н.Соколова, К.Каргін, А.Луговський Р.Любімая, Л.Федорова та інші), розглядаються теоретичні основи взаємозв'язку і взаємовпливу морального та естетичного виховання. У педагогічній практиці вивчаються різні аспекти проблеми морального виховання засобами мистецтва. Гуманність, доброта, щирість, любов до Батьківщини, до природи, шанування батьків, гостинність і працелюбність, співчуття, милосердя – це моральні якості, які школа повинна виховати в учнів. Музика сприяє прийняттю учнем більш високої системи цінностей, які засвоюються переживанням, а не логічним розумінням та запам'ятовуванням. Цю ідею розробляють у своїх працях вчені, спеціалісти в галузі естетичного виховання, В.Шацька, Д.Кабалевський, Н.Ветлугіна, А.Канеман, А.Хрипкова та ін. В їхніх роботах музикальність розглядається як механізм зв'язку моральних та естетичних впливів, а музична культура особистості – як перетин морального та естетичного розвитку, який породжує цілісні морально-естетичні якості особистості.

Постановка проблеми. У сучасних умовах особливого значення набуває процес морального виховання дітей у загальноосвітньому навчальному закладі. В.О.Сухомлинський зазначав, що морально вихована людина – це людина, здатна відчувати і співчувати, аналізувати життєві явища та естетичні об'єкти, знати засади духовно-практичного освоєння дійсності та керуватися цими принципами у повсякденному житті. Моральне виховання тісно пов'язане з естетичним, таким чином, одним із засобів морально-естетичного впливу на дітей є музика як вид мистецтва.

Метою роботи є спроба прослідкувати вплив фортепіанної музики на розвиток моральності, формування моральних цінностей учнів загальноосвітніх шкіл.

Протягом усієї історії культури мистецтво відображало проблеми морального життя суспільства та особистості. Воно завжди прагнуло до перетворення дійсності не лише "за законами краси", але намагалося наблизити людей до загальнолюдських цінностей, таких, як добро, людяність, справедливість, милосердя. У своїх творах митці розкривають моральні проблеми, які хвилюють їх і людство, дають відповіді на етичні питання. "Мистецтво в його ставленні до моралі має властивість концентрувати в своїх творах етичну інформацію, надавати їй вигляд особливої цінності, збагаченої глибиною почуттів і переживань...Там, де митець уважний до моральних явищ і процесів, зміст його творів орієнтується не тільки на нинішнє, а й на майбутнє. Такі твори показують ціннісну перспективу духовного розвитку особистості або суспільства" [1, с. 124-125].

Морально-виховні можливості музики привернули до себе увагу суспільства багато століть тому. Мистецтву навчали ще в Давньому Єгипті. На папірусах, фресках, рельєфах, що збереглися, можна побачити зображення танцівників і музикантів на святах і розвагах. В єгипетських храмах звучав хоровий і сольний спів, придворні ритуали супроводжувалися інструментальною музикою.

У давньому Китаї музика вважалася важливим і впливовим засобом виховання громадян держави. Зміст навчання у школах передбачав оволодіння такими знаннями: мистецтвом "Лю-і", етикетом, письмом, лічбою, музикою, стрільбою з лука, керуванням колісницею. Конфуцій та його послідовник Сюнь-Цзі вважали, що музика глибоко входить у свідомість людини, швидко змінює її, тому предки передбачливо творили музику гарну, мужню, гармонійну, милозвучну.

В Індії було створено найдавнішу в світі систему нотного запису. Кожна з семи нот гами відображала певний емоційний стан. Унікальним явищем в історії мистецтва є віршована теорія музики в одній із священних книг. А слово "музика" ("сангіт" з індійської) – означає "єдність співу, інструментальної музики і танцю".

Давньогрецькі мислителі також розуміли значення музики у вихованні майбутніх поколінь громадян. Музика вважалась одним з дієвих засобів формування моральних і громадянських якостей майбутнього члена суспільства. Аристотель вважав, що в музиці знаходяться зародки моральних станів і тому вона повинна бути обов'язковим предметом навчання і виховання. Вчення Аристотеля про катарсис були першими ідеями про своєрідність духовної "користі" музики. Платон і Аристотель дотримувались думки, що естетичне, моральне виховання є свідченням гармонії, а реальні її вияви видно у граматиці, математиці, астрономії, спорті. У школах кіфаристів учням надавали літературну освіту, здійснювали естетичне виховання. Ідея "калакагатії" (гармонійного розвитку особистості, у якому зміст виховання спрямовувався на досягнення фізичної і духовної досконалості) вперше з`явилася в Афінах. У вихованні дітей навчанню музики надавалося великого значення. Загалом давньогрецька музика поєднувала вірші, спів, інструментальний супровід і танець.

В епоху імперії наявні спроби створити культуру, гідну величі Риму. Вимоги зображення імперської величі справляли відчутний вплив на духовність суспільства, часто позбавляючи мистецтво геніальної краси і людської невимушеності, якими відзначався художній геній Еллади. У римському мистецтві поступово з`явилося прагнення до індивідуальності. Мораль втратила риси суворості й все більше розглядалася як співчуття, милосердя і жалість. У ній з`явився мотив любові, роздуми про її втілення у жорстокому світі.

Державна доктрина прославлення християнської монархії, культ візантійського імператора як верховного владики всього християнського світу мали великий вплив на всю систему суспільного і культурного життя, розвиток філософії, літератури, естетичних поглядів, мистецтва. У візантійському храмі поєдналися всі види мистецтв – архітектура, живопис, музика. Вони стали частинами синтезу мистецтв. Варто зазначити, що візантійська культура мала великий вплив на формування культури Київської Русі.

Коли розглядаємо риси, притаманні моральності українського народу, то насамперед виокремлюємо такі, як любов до рідної землі та мови; працелюбність; повагу до батьків і рідних; шанобливе ставлення до природи, обрядів та звичаїв; розуміння дійсності не стільки мисленням, скільки "серцем"; віру в щастя у звичайному житті; здатність "пропускати" загальноприйняті цінності крізь особистий життєвий досвід в пошуках "правди", сенсу, мети власного життя; терпимість, толерантність та діалогічність. У народній фольклорній спадщині прославлялися праця і мужність людей, їхній допитливий і глибокий розум, відображалися багатства природи, видатні події з історії країни і народу, за допомогою народних творів передавався досвід виховання дітей, поширювалася народна педагогіка.

Загальнолюдські моральні цінності знайшли відображення в усіх видах мистецтва, зокрема і в музиці. Дитину глибоко і безпосередньо хвилює краса; маленька людина наділена безмежною фантазією, вірою, вразливістю. Те, що для дорослої людини є звичайним, у дитини може пробудити яскраві враження. Дитина вміє сприймати чужий біль як свій, вона вміє співчувати, жаліти. І цю свіжість почуттів в дитині треба підтримувати. С.В.Михалков писав, що добре, якщо дитині буде жаль розтоптати квітку і нехай вона знає почуття жалості до беззахисної тварини, до слабкого, до хворого. Все це не слинявість, а людяність. І у ставленні до друзів, до дорослих не можна викреслювати цих емоцій. Хворий товариш, батько, що утомився після роботи, мати, дідусь... Їх можна пожаліти, допомогти їм, постаратися, щоб вони змогли відпочити. Це забобон, що всяке почуття жалості принижує людину, гуманізм зовсім не виключає цього почуття. Саме на дитину можна здійснювати значний вплив за допомогою мистецтва, використовуючи здатність до уявлень, фантазію, бажання творити, любити, робити добро, вміння співчувати, емоційно сприймати, переживати, почувати. Тому, вважаємо, у шкільній практиці слухання фортепіанної музики – важливий виховний аспект. Наприклад, учням 1-го класу під час вивчення тем "Як розповідає музика?" та "Про що і як розповідає музика?" треба показати, як "народжується звук", розповісти про історію виникнення струнних інструментів, навести приклади, розповісти про історію виникнення фортепіано. Це повинна бути цікава "подорож" з початком у Древній Греції, в якій у часи Піфагора існував інструмент монохорд. Розповідь учителя може бути такою: "Це був довгий та вузький ящик, зроблений зі спеціального дерева з натягненою зверху струною. Ця струна була добре закріплена нерухомими підставками, а одна підставка рухалася по струні, змінюючи висоту звуку. Потім до однієї струни додали інші. Грали на такому інструменті, защипуючи струни пальцями або особливими пластинками, а інколи – ударяючи по струні паличками, молоточками. Йшли віки, ящик став прямокутним, на одній з його сторін з`явилася клавіатура, і той, хто грав, натискав на клавіші, вони ж приводили до дії металічні пластинки, які торкалися струн, – і ті починали звучати. Цей інструмент у ХІІ столітті був названий "клавікорд", його ставили на стіл та грали стоячи. Щоб звук став сильнішим, на кожну клавішу поставили не одну струну, а декілька, тому розмір ящика став більшим.

Loading...

 
 

Цікаве