WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Можливості формування художньо-естетичного смаку дітей в умовах театру моди - Реферат

Можливості формування художньо-естетичного смаку дітей в умовах театру моди - Реферат

Можливості формування художньо-естетичного смаку дітей в умовах театру моди

У формуванні гармонійно розвиненої особистості дитини у сучасності сьогодні все більш значну роль відіграє художньо-естетичне виховання. Здатність особистості оптимально розв'язувати поставлені завдання в дорослому житті залежить насамперед від специфіки образного мислення й естетичних переконань людини, від рівня свідомості, які сформовані у неї ще в дитинстві, коли загальна користь та ідея трансформуються в естетичну насолоду. Виховання зазначених соціокультурних рис людини стає беззаперечною суспільною вимогою як основа становлення молодої формації громадян незалежної Української держави. Створення нового естетичного ставлення особистості на основі формування в неї художньої культури передбачає розвиток у кожної дитини культури праці та творчості, культури співжиття.

У зарубіжній та українській педагогічній науці накопичено багатий досвід з теорії і практики естетичного та художньо-естетичного виховання в умовах дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. М.С.Каган, Н.А.Дмитрієва, В.А.Розумний, В.М.Шацька, С.Т.Шацький, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, Б.Т.Лихачов, І.Ф.Гончаров, Б.М.Неменський, А.І.Буров, Е.І.Медвєдь та інші розробляли теорію художньо-естетичного виховання. Ними було визначено основні поняття, які варто використовувати у створенні методик естетичного виховання дітей і підлітків.

Останнім часом науковці звертають увагу на виховні можливості дозвілля. У роботах Б.Бриліна, А.Воловика, Ю.Жданович, Е.Медвєдь, І.Петрової розкривається значний потенціал дозвілля в соціальній, духовній і творчій сферах. Низка дисертаційних досліджень присвячена питанням художньо-естетичного виховання в умовах дозвіллєвих закладів освіти (Р.Абдуллаєва, М.Букач, О.Бурля, Л.Калініна).

Упровадження інноваційних проектів у сферу дозвілля дітей та молоді дає змогу відкривати нові напрями дозвіллєвих занять. Дитячі театри, студії, гуртки, об'єднання за інтересами – це вияв актуальних пошуків нових підходів до вирішення питання художньо-естетичного розвитку юного покоління.

Наприкінці минулого століття під впливом західноєвропейської культури арсенал закладів позашкільної освіти художньо-естетичного напряму поповнився ще одним видом – дитячими театрами моди (школи моделей, студії моди та дизайну). Перший театр мод з'явився на початку дев'яностих років минулого століття як важлива складова у структурі модельного бізнесу, але згодом швидко набув популярності серед дітей та молоді та завоював репутацію потрібного і престижного дозвіллєвого закладу.

Дитячі театри моди мають потужний освітньо-виховний потенціал, який, зокрема, може бути використаний у цілях художньо-естетичного виховання школярів і молоді. Предметне поле дисциплін, які викладаються в таких закладах, відзначається своєрідністю та унікальністю і викликає неабиякий інтерес у дівчат та навіть хлопців підліткового віку. Однак натепер відсутній систематизований педагогічний досвід художньо-естетичного виховання в умовах дитячого театру моди.

Тому автор ставить завдання дослідження типових робочих планів занять зазначеного позашкільного закладу, визначення можливостей художньо-естетичного виховання в умовах дитячого театру моди.

Дослідження робочих планів театрів моди свідчить про наявність великих можливостей художньо-естетичного виховання в них. Майже всі українські театри моди мають типовий "стандартний" набір дисциплін, таких, як хореографія, дефіле, фото-клас, відео-клас, акторська майстерність, основи стилю та візажу. Розглянемо можливості формуванні художньо-естетичного смаку вихованців театру моди під час таких занять.

Значний виховний потенціал хореографічного мистецтва визнавався педагогами в усі часи. Цікавою щодо питань впливу хореографічного мистецтва на дітей є думка американського вченого Джоуна Макфі, який зауважував, що саме цей вид художнього мистецтва "дає невербальні засоби в організації своїх ідей", які "доповнюють і підсилюють її словесне пізнання" [1].

Досліджуючи теоретичні питання культури, М.С.Каган писав, що танець споконвічно був віддзеркаленням духовного життя людей, характерних рис часу та національних традицій цілих народів серед безлічі явищ, що мають пластично-динамічну структуру, а тіло людини, яка рухається, найбільш тісно пов'язане з її духовним станом і здатне тим самим безпосередньо його виражати [2].

Для цього виду мистецтва характерна своєрідна система художнього вираження. Її особливості, за визначенням М.С.Кагана, полягають у тому, що вона не зводиться лише до просторово тимчасової форми мислення, а сприяє розвитку здатності індивіда втілювати й відображати в танці за допомогою художніх образів навколишню дійсність, емоційні та психологічні процеси. Тому цей вид мистецтва вимагає від людини усвідомлення і розуміння танцювальної діяльності, що стає можливим лише за умови встановлення об'єктивних закономірностей і зв'язків між дійсністю і системою цінностей того, хто танцює.

Художньо-хореографічна діяльність поєднує в собі різні види діяльності: пізнавальну, комунікативну, ціннісно орієнтаційну, перетворювальну. Завдяки такому синтезу в дітей, які займаються хореографією, формується особливий тип мислення, для якого характерним є цілісне сприйняття світу. На думку дослідників таке мислення відбувається на основі розуміння єдності усього сутнісного за допомогою взаємного визначення конкретних якостей і предметів та за посередництвом цілісної і відносної самостійності – самобутності [4 та iн.].

Процес навчання хореографії в театрі моди, зазвичай, відбувається за такою схемою: спочатку вивчаються основні рухи, причому їх складність поступово зростає. У подальшому продовжується процес засвоєння методики класичного танцю – навички виконання розвиваються, вдосконалюються, все більше уваги приділяється ретельному відпрацюванню техніки. На кожному етапі додаються нові завдання, а попередній матеріал закріплюється, оскільки рухи, які були засвоєні раніше, включаються в більш складні комбінації.

Художньо-хореографічну діяльність можна розглядати у двох аспектах: як творчу або продуктивну, і як діяльність репродуктивну. Коли вона активно сприяє накопиченню в дитини певного досвіду, її можна охарактеризувати як продуктивну. А якщо вона є лише засобом копіювання того, що вже було створене в минулому, тоді її можна кваліфікувати як репродуктивну. Проте цінність художньої хореографічної діяльності полягає саме в тому, що навіть у репродуктивному аспекті є стимули для розвитку окремої творчої індивідуальності.

Ураховуючи зазначене, необхідно мати на увазі, що обидва ці аспекти повинні оптимально поєднуватись у навчально-виховному процесі театру моди на заняттях з хореографії. Так, репродуктивність полягатиме в розучуванні основних рухів і позицій класичного танцю, відпрацюванні пластичності і граціозності. І лише оволодівши азами хореографічного мистецтва, дитина, використовуючи здобуті знання і набуті навички, навчившись розуміти мову танцю, спроможна буде до індивідуальної творчої – продуктивної – діяльності. Ось як, наприклад, на заняттях з хореографії в театрі моди "Артпластика" викладач пропонує учням залучитися до продуктивної діяльності: "Дівчата, а ви коли-небудь замислювалися над тим, скільки різних видів годинників існує на світі? Згадайте, які вам доводилось бачити?.. І ви мабуть погодитесь, що у кожного з годинників свій характер: одні дуже поважні, другі весь час поспішають, треті полюбляють блищати і чути у свою адресу захоплені компліменти... Поміркуйте, а який годинник ви хотіли б придбати собі? Я пропоную вам створити собі нові годинники так, як ювеліри це роблять у своїх майстернях. Ваше завдання: на наступне заняття доберіть музику для вашого нового годинника, а ваші рухи під цю музику мають розповісти нам про ваш чудовий годинник. Ви повинні рухатись так, щоб нам усім стало зрозуміло: яким саме є ваш новий годинник". Таким чином, діти, використовуючи виразні можливості хореографічного мистецтва, намагаються відображати своє бачення і сприйняття світу.

Окрім розучування хореографічних "па", необхідно, щоб викладач включав до занять пізнавальні бесіди, з яких учні дізнавалися б про історію танцю, видатних діячів хореографічного мистецтва, про культуру, норми поведінки, звичаї людей тієї країни (і часу), танець якої вони вивчають. Темою бесід можуть стати також й обмін враженнями щодо побачених балетних вистав або концертів. У такому разі учні театру моди мають змогу не тільки формувати і задовольняти свої естетичні потреби, а й розвивати свідоме сприймання творів хореографічного мистецтва, висловлювати свої думки, давати оцінки і загалом формувати свій естетичний смак.

Ще одним предметом зі "стандартного" переліку дисциплін театрів моди є "Дефіле" – подіумний крок, який взаємопов'язаний із предметом "Хореографія". У деяких школах навіть поєднують ці обидві дисципліни в одну – "Дефіле з елементами хореографії". Уміння та навички, набуті учнями театру моди на заняттях з хореографії, такі, як постановка класичної хореографічної осанки, почуття ритму, пластика рухів, гнучкість, уміння володіти своїм тілом, танцювальні рухи складають незамінну базу для оволодіння навичками основ дефіле.

Давно минули ті часи, коли від моделі на подіумі вимагалась лише вправна хода, а показ моделей обмежувався елементарним проходом дівчат уздовж подіуму. Із розвитком світової індустрії моди, посиленням конкуренції у сфері модного бізнесу кожен дизайнер, аби привернути до себе якнайбільше уваги, намагається перетворити показ моделей у справжнє шоу, разом із цим, перетворюючи інколи моделей у актрис, балерин, танцюристок. Тому сучасні потреби часу вимагають більш різностороннього викладання дисципліни "Дефіле" у театрах моди.

Навчання дефіле, зазвичай, відбувається за такою схемою: спочатку учениці годинами ходять подіумом у взутті на високих підборах, щоб навчитися відчувати себе вільно та невимушено. Після того, як дівчата відчули свободу руху, починається відпрацювання позувань та розворотів. Наступний етап у навчанні пов'язаний з роботою над образами. В ідеалі від моделі на подіумі вимагається таке входження в образ, за якого відчувається повне злиття з ним, коли вона ніби живе його думками, почуттями, поняттями, стилем. При цьому творче уявлення має бути настільки розвиненим, щоб модель "бачила внутрішнім зором" відповідні глядацькі образи, що в акторській майстерності називається внутрішнім зором. Таким чином, дівчата на заняттях з дефіле дізнаються про виразні можливості мови рухів тіла; за допомогою пози, міміки, жестів вони намагаються показати характер, настрій, внутрішній світ певних образів. Кожен рух, поза, жест мають бути результатом діяльності уяви моделі.

Loading...

 
 

Цікаве