WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методичні умови розвитку критичного мислення учнів на уроках історії - Реферат

Методичні умови розвитку критичного мислення учнів на уроках історії - Реферат

Методичні умови розвитку критичного мислення учнів на уроках історії

У сучасних умовах не тільки зростає значення гуманітарної освіти, а й змінюється її зміст, оновлюються форми та методи навчальної діяльності. Школа натепер має відігравати важливу роль, допомагаючи молодим людям стати поінформованими, активними, самостійними і творчими особистостями, здатними адаптуватися до стрімких змін у світі. Формування такої особистості вимагає нових підходів до навчання. Тому оновлення форм організації навчально-виховного процесу у Національній доктрині розвитку освіти визначено одним з пріоритетних напрямів державної політики у розвитку освіти [3].

У час суспільних змін очевидним є те, що знання застарівають досить швидко. "Самоцінність знань переосмислюється, – підкреслюється у Концепції розвитку загальної середньої освіти, – натомість зростає роль умінь здобувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку та самовдосконалення людини" [2, с.8]. Сьогодні залишається актуальним твердження видатного американського мислителя минулого століття Джона Дьюї, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в наданні інформації учням, а в тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення, навички мислення, котрі дають змогу адекватно оцінювати нові обставини і формувати стратегію подолання проблем, які у них криються. Тому предметом розгляду статті є стан і можливості сучасної історичної освіти в Україні з метою розвитку критичного мислення учнів.

Роки незалежності України характеризуються постійними змінами, особливо у сфері освіти. Разом з тим аналіз шкільної практики показує, що сучасна школа продовжує залишатись установою, у якій навчають, а не створюють умови для навчання. Переважна більшість учнів не володіє такими мисленнєвими операціями, як аналіз, синтез, класифікація, узагальнення, порівняння. Незважаючи на те, що формування в учнів критичного мислення, навичок оцінювання суспільних явищ і процесів у Державному стандарті базової і повної середньої освіти визначено одним із завдань освітньої галузі "Суспільствознавство", мусимо визнати відсутність повноцінного втілення задекларованої мети у навчальний процес.

Останнім часом проблема розвитку критичного мислення як моделі для навчання і виховання громадян суспільства майбутнього перебуває в центрі уваги зарубіжних і вітчизняних педагогів. Учений Метью Ліпман, фундатор Інституту критичного мислення США, підкреслює відповідність потреби розвитку критичного мислення завданню вдосконалення початкової, середньої та вищої освіти. Зазначене науковець пояснює поступовими зрушеннями, які відбуваються в освіті: спрямуванням процесу навчання на осмислення навчального матеріалу; стимулюванням самостійного мислення учнів, а не репродуктивного вивчення наук, а також формуванням у них умінь складати і висловлювати власні судження. Залучення учнів до процесу активного навчання, коли вони не просто запам'ятовують навчальний матеріал, а й запитують, досліджують, творять, вирішують, інтерпретують та дебатують за його змістом, вважається "найкращою практикою" [15]. На думку М.Ліпмана, критичне мислення є "майстерним, відповідальним мисленням, яке сприяє доброму судженню, оскільки воно: а) ґрунтується на критеріях, б) є таким, що самокоригується, в) є чутливим до контексту" [15, с.8].

Інтерес до технології критичного мислення як освітньої інновації виник в Україні, як і в деяких інших нових незалежних державах, наприкінці XX століття. Український учений, відомий дослідник проблеми критичного мислення О.В.Тягло, акцентуючи увагу на важливості і значущості розвитку критичного мислення особистості в умовах інформаційного суспільства, зазначає, що цей напрям сучасної освіти розвивається в освіті США та Канади вже майже півстоліття. Актуальність розвитку критичного мислення особистості зумовлена інтенсивними соціальними змінами, за яких виникає необхідність у її пристосуванні до нових політичних, економічних та інших умов, у вирішенні нею проблем, значна частина яких непередбачувана. Становлення інформаційної цивілізації, демократичний поступ країни визначають важливість критичного мислення для вітчизняної освітньої системи. Адже критичне мислення є не тільки наслідком демократії, а й важливим чинником її формування. На думку О.Тягла, здатність людини критично мислити забезпечує систематичне вдосконалення процесу і результатів розумової діяльності на основі критичного аналізу, розуміння та оцінки [16]. Учений трактує критичне мислення як активність розуму, спрямованого на виявлення й виправлення своїх помилок, точність тверджень і обґрунтованість міркувань.

Достатньо широко розглядає підходи до визначення сутності зазначеної проблеми український дослідник С.Терно, визначаючи критичне мислення як наукове мислення, сутність якого полягає у прийнятті ретельно обміркованих і зважених рішень щодо довіри до будь-якого твердження: маємо ми його сприйняти чи відкинути або відкласти, а також ступінь упевненості, з яким ми це робимо. Він вважає, що основними рисами критичного мислення є такі вміння: робити логічні умовиводи; приймати обґрунтовані рішення; давати оцінку позитивних і негативних рис як отриманої інформації, так і самого розумового процесу; бути спрямованим на результат. Таке мислення характеризується контрольованістю, обґрунтованістю та цілеспрямованістю. Його використовують для розв'язування задач, формулювання висновків, імовірнісної оцінки та прийняття рішень [15]. Ґрунтуючись на характеристиках поняття критичного мислення, можемо визначити, що критично мисляча людина здатна ставити потрібні запитання, виділяти головне; визначати потрібну інформацію; розпізнавати необ'єктивні судження, відокремлювати факти від суб'єктивної думки, відокремлювати помилкову інформацію від правильної; визначати проблему; робити порівняння; виявляти причинно-наслідкові зв'язки; висувати варіанти рішення; передбачати наслідки; знаходити й наводити аргументи; робити висновки та перевіряти їх на практиці.

Таким чином, робимо висновок, що питання розвитку критичного мислення особистості розглядається як нагальна проблема, що потребує вирішення. Метою статті є з'ясування методичних умов ефективного розвитку критичного мислення учнів у процесі навчання історії в сучасній українській школі.

Згідно з критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з історії найвищі бали виставляються за вияв учнем уміння мислити. Отже, першочерговою є потреба формувати у школярів уміння орієнтуватися в інформації, аналізувати її, узагальнювати, робити висновки тощо. Очевидно, що способи і прийоми, використовувані у традиційному навчанні, дозволяють досягти лише перших трьох рівнів навчальних досягнень учнів. З огляду на це особливого значення набуває формування критичного мислення у процесі вивчення історії. Звичайно, це потребує змін – створення відповідних умов під час навчання, змін у змісті матеріалу підручників, їх методичному апараті, методиці навчання, що сприятиме розвитку в учнів умінь і навичок критичного мислення.

Сучасна практика викладання історії в школі переконливо свідчить, що шкільний підручник ще довго залишатиметься найважливішим засобом навчання, незважаючи на зростання інтересу до інших, зокрема наочних, комп'ютерних технологій тощо [8]. Тому розглянемо проблему використання методичних можливостей підручника для розвитку критичного мислення.

На основі аналізу сучасних підручників робимо висновок, що вони незначною мірою зорієнтовані на розвиток критичного мислення, мають обмежені можливості з погляду їх придатності для розвитку творчих здібностей школярів. Наприклад, у підручнику із всесвітньої історії [5] переважають запитання і завдання репродуктивного рівня – на відтворення фактів і найістотніших зв'язків (91%), не реалізовано диференційований підхід у їх складанні, відсутні запитання для актуалізації опорних знань учнів. Методичний апарат підручника не містить порад з організації певних видів діяльності учнів, інструкцій з виконання певного виду робіт, не передбачено роботу учнів з узагальнення матеріалу. Негативними аспектами впливу радянської традиції підручникотворення залишається подання авторами висновків до параграфів, що майже виключає аналітичну діяльність учнів. Автори не подають додаткову інформацію про визначних осіб, обмежуючись стислою інформацією про них у контексті подій. У виданні відсутні плюралістичні інтерпретації минулого, джерела, що підкріплюють різні точки зору, що утруднює формування в учнів умінь і навичок формулювання власного бачення на основі різних точок зору, власної позиції, висловлення її та аргументації, а отже – і розвиток критичного мислення учнів.

Зрозуміло, що роль підручника у навчанні змінюється відповідно до сучасних вимог до навчальної діяльності учнів: на думку О.І.Пометун та Г.О.Фреймана, підручник з книжки, яку потрібно вивчати "від цього слова до того", має перетворитись у практичний посібник, тобто розвивати в учнів уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки, виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези тощо [8].

Незважаючи на те, що у розробленні сучасних навчальних підручників накопичено величезний досвід створення цілісної і розгалуженої системи запитань і завдань, навчальних таблиць, інструктивних матеріалів, у методичному апараті їх значної частини відсутні поради з організації видів діяльності учнів, інструкції з виконання робіт певного виду. Створення якісного шкільного підручника, який стимулює критичне мислення, розвиває вміння укладати особисті судження, поки що є, зазвичай, завданням майбутнього. Як виняток варто трактувати, на нашу думку, посібники елективних курсів правознавчого [12, 13] і громадянознавчого [10] спрямування та підручник з історії України для 11 класу [11].

Розглянемо також питання організації навчання історії у загальноосвітніх навчальних закладах. О.І.Пометун, наголошуючи на важливості педагогічних інновацій для шкіл України, визначає такі особливості навчального процесу, побудованого на засадах критичного мислення:

- у навчання включаються завдання, розв'язання яких потребує мислення вищого рівня;

- навчальний процес організовується як дослідження учнями певної теми за допомогою інтерактивної взаємодії між ними;

- результатом навчання є вироблення власних суджень на основі застосування певних прийомів мислення для роботи з інформацією;

- викладання передбачає постійне оцінювання результатів з використанням зворотного зв'язку "учні-вчитель" на основі дослідницької активності учнів у класі;

- навчання передбачає володіння учнями і виявлення навичок оперування доказами, формулювання умовиводів;

- організація навчального процесу передбачає, щоб учні були вмотивовані до обговорення проблем, а не намагались уникнути їх розв'язання [15].

Loading...

 
 

Цікаве