WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Гуманізм, духовність у сучасному інформаційному суспільстві - Реферат

Гуманізм, духовність у сучасному інформаційному суспільстві - Реферат

Один з найбільш жахливих, практично невиправних наслідків – це те, що за багато років існування в "новому інформаційному просторі" наша країна зупинилась духовно.

Напруженість сьогодення міститься в тому, що світ за останні роки дуже змінився, і на місце матеріальних злиднів та безпритульності прийшов устрій індустріальної бюрократії, прихованих інтересів і боротьби за владу, жахливої маніпуляції людиною. Сучасне суспільство атомізує людину і робить її самотньою. Люди, що попадають в світ (тенета) професійних "інформаційних мисливців", дуже рідко усвідомлюють справжню мету, справжню долю, вготовану їм маніпуляторами. Сприймаючи бажане за дійсне, знаходячись у перманентному стані напівгіпнозу, вони (інколи цілком щиро) вірять, що їм відкриваються всі таємниці буття, таємниці Всесвіту. Але наслідок такої гри з інформаційним вогнем завжди один і той же: знівеченні долі, безповоротна втрата своєї неповторності, індивідуальності, хронічні стреси, роздвоєння особистості. Отже, проблеми вже не психологічного, а, навіть, психіатричного характеру. І хто з них знає, що ставки – високі, що гроші – шалені, що гра – смертельна. Адже хочеш зробити рабом – зроби невігласом.

Так, преса (телебачення, радіо, видавнича справа загалом) – надто суттєвий важіль влади, аби не належати нікому (це з приводу ламентацій про "незаангажованість", "незалежність", "свободу" та "демократизм" засобів масмедія). Будь-який з цих рупорів масової дезінформації грає за чужими нотами. Вільних імпровізацій в ділах подібних не буває. В принципі, себто, не буває категорично. Гру "під хвилинний настрій" може собі дозволити хіба що редактор стіннівки або подібного їй друкованого органу з разовим тиражем в один екземпляр. Всі інші (без найменшого винятку) грають на замовлення, не завжди очевидне, але завжди добряче оплачене грошима, положенням, званнями, посадами, привілеями, душевним комфортом, страхом, нещасними випадками, невмотивованими самовбивствами та загадковими дорожньо-транспортними пригодами для тих, хто нетямущим виявиться.

Тому і виникає в нашому столітті, як реакція на цю ситуацію, новий гуманізм особистості і особистісних стосунків. Життєвий світ у своїх структурах відтворюється на основі процесів соціальної інтеграції, соціалізації і репродукування культури. Категорія життєвого світу набуває, таким чином, універсального характеру: адже до життєвого світу належать і культура, і спілкування, і процеси соціалізації. Ідея життєвого світу набуває все більшого значення в осмисленні проблем людського буття. Це підтверджують філософські, психологічні, історичні і культурологічні дослідження останніх років. Життєвий світ є виразом безпосередньої дійсності людського буття, тієї реальності, в якій людина укорінена. Власне кажучи, життєвий світ і є єдиним спонукачем і джерелом змісту життєдіяльності істоти, що в ньому перебуває.

Історія все розставить на свої місця і розкаже істину про те, де були техногенні та природні катаклізми, а де – рукотворні диверсії. Але поки сонце зійде – роса очі виїсть. Поки приголомшений і ошелешений таким натиском обиватель, "маленька людина", щодень накривається "мокрим рядном" такої інформації – йому не до освіти, науки, гуманізму. Йому не до вивищених ідеалів і справжніх (класичних) зразків загальнолюдської культури. Культурна реальність, пов'язуючи кінцеве і конкретне існування людини зі світом, визначає її місце в цьому світі і робить людське буття універсальним за своїм змістом. Формою соціокультурного впливу суспільства на особистість і водночас формою її соціальної активності є пpoцec соціалізації – процес безперервної взаємодії особи і соціокультурного середовища. Соціалізація – це, з одного боку, процес освоєння культури, який відбувається протягом всього життя людини, а з іншого – безперервний розвиток активності індивіда, реальне виконання ним суспільних ролей і соціальних функцій, формування і розвиток індивідом власної особистості. Але про який розвиток особистості в нинішньому "інформаційному" суспільстві можна казати, коли йдеться про оброблення свідомості. Саме цій меті все і підпорядковується. Оброблення свідомості (і підсвідомості) людей – конче необхідна справа, аби потому мати можливість маніпулювати поведінковими реакціями, практичними діями об'єктів подібного оброблення.

Особливість сучасної ситуації полягає лише в "багатоваріантності непрямого впливу на особистість як власне у вихованні, так і у вихованні засобами мистецтва. Останнє поділяється на елітне і масове, але переслідуючи на рівні ідеології єдину мету, відрізняється різноманіттям прийомів психологічного тиску на індивідуума від явного до опосередкованого, малопомітного. Розвиток обох різновидів мистецтва однаково підтримується консервативним тоталітаризмом, бо обидва вони сприяють зміцненню його позицій: масове мистецтво – у вирішенні нагальних проблем, елітарне – в досягненні стратегічних цілей. Адже саме завдяки мистецтву "гола ідея" перетворюється на конкретику ілюзорного художнього простору, набуваючи помилкового статусу перевіреної досвідом істини. Відбувається поховане "бомбардування" підсвідомості реципієнта ідеологічними штампами. Прищеплені йому подібним чином стереотипи поведінки, ідеали, моральні норми критично сприймаються згодом за власні "відкриття".

"Одним з найважливіших елементів духовної культури консервативного тоталітаризму є масові видовища: від суто тотальних вистав до судових процесів, на зразок аутодафе. Подібні прояви масової культури консервативного тоталітаризму – могутній засіб впливу на емоційність натовпу, а відтак, засіб керування ним". Щоправда, вогнища аутодафе, що на них спалювали єретиків, масові факельні ходи, тисячні натовпи, що крокують під методичний барабанний бій – то вже у минулому. Але ж то було в "доінформаційному суспільстві". Сьогодні у нас – "суспільство інформаційне". І немає найменшої потреби зганяти на площі населених пунктів юрби народу. В один час і в одне місце. Адже ж на вулиці – початок XXІ століття. І в кожному домі, у кожній квартирі є телевізійний приймач – "голубий вогник", "ящик". Правду кажуть, сьогодні в дитини троє батьків: тато, мама і телевізор. І твоєї згоди ніхто не питає, вриватися в твою оселю (а відтак, у свідомість, в душу, в психіку), чи ні. І людина приречена на "спілкування". Але ж діалогу тут немає. Тут – гра в "одні ворота".

Мова не лише про те, що свідомо і цілеспрямовано винищується моральність народу, що пущена в розпил справжня естетична культура – надбання тисячоліть, свідомо руйнується менталітет людини: девальвуються почуття та виміри, цінності та характеристики, що вони і відрізняють її від тварини, звірів, а чи то зомбі: совість, честь, співчуття, вірність, альтруїзм. Справа не лише в тому, що послідовно і з наростанням зусиль на місце поруйнованих людських якостей насаджуються за вартістю та якістю протилежні: безсовісність, безчестя, готовність зраджувати все, вся і всіх, егоцентризм та індивідуалізм, корисливість, байдужість до проблем ближнього. Все це йде з наростанням і вже дає свої наслідки. Хочеться зосередити увагу на крадійстві у сфері духовності, котра дорогою ціною дається людству, але завжди варта того, аби на ній, цій сфері, не економили: ні зусиль, ні уваги, ні коштів.

Духовність виступає субстанційною ознакою особистості, світоглядом, чітко зорієнтованим у напрямі вектора дійсного гуманізму. Це чітка та визначена орієнтація внутрішнього світу особистості на практичне здійснення основного імперативу гуманізму: людина є ціль, самоціль, вище надбання та цінність історії.

Можна зробити висновок: рівень практичної всезагальності особистості як цілі тотожна рівню її гуманістичності. Треба мати силу і мужність працювати в сфері гуманізму, робити добро людям. Здатність до повноцінної комунікації є важливою умовою міцності суспільства, подолання конфліктних ситуацій і напруженості. Особливо нагальним для українського суспільства, яке шукає принципи власного розвитку, є дослідження проблем духовності, гуманізму, зумовлене необхідністю пошуків і впровадження у практику принципів дійсно культурного розвитку.

Список використаної літератури

1. Гринько О.Х. Мистецтво в системі культури тоталітарного суспільства: Автореф. дис. ... канд. филос. наук. – К., 2000.

2. Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировозрение, культура, бытие. – К.: Наукова думка, 1991.

Loading...

 
 

Цікаве