WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Андрагогічна модель підготовки вчителів до поліхудожнього виховання учнів у процесі викладання інтегрованих курсів - Реферат

Андрагогічна модель підготовки вчителів до поліхудожнього виховання учнів у процесі викладання інтегрованих курсів - Реферат

Андрагогічна модель підготовки вчителів до поліхудожнього виховання учнів у процесі викладання інтегрованих курсів

Теорія освіти дорослих, зокрема післядипломної педагогічної освіти, (ППО) інтенсивно розвивається в українській психолого-педагогічній науці (Н.Бібік, Л.Даниленко, Н.Клокар, В.Маслов, В.Олійник, Н.Протасова, В.Семиченко, Л.Сігаєва, С.Сисоєва, О.Снісаренко, Т.Сорочан та ін.); в основі проведених прикладних досліджень у сфері – теоретичні засади нових наукових галузей, а саме: андрагогіки, акмеології, інноватики, теорії управління тощо. Разом з тим специфіка художньо-естетичного напряму підготовки вчителів у системі ППО розроблено недостатньо, досліджень з цього питання надто мало (С.Ковальова, Л.Кондратова, Н.Мурована).

Уведення в систему загальної середньої освіти України згідно із Державним стандартом нового базового курсу "Художня культура" (8-9 кл.), впровадження альтернативного інтегрованого курсу "Мистецтво" у початковій та основній школі загострило кадрову проблему, суперечність між вимогами і потребами загальноосвітньої школи і професійною педагогічною освітою, актуалізувало проблему підготовки вчителів до інтегрованого викладання з метою поліхудожнього виховання особистості, формування у школярів цілісної художньої картини світу як складника світогляду, світосприймання і світовідчуття.

Метою статті є обґрунтування теоретичних засад андрагогічної моделі підготовки вчителів до впровадження інтегрованих курсів у загальноосвітніх навчальних закладах та їх імплементації в експериментальну практику, в систему вітчизняної післядипломної педагогічної освіти.

У розгляді феномена і функцій післядипломної педагогічної освіти використовуємо тлумачення змісту цього поняття, запропонованого В.Олійником: "... галузь освіти дорослих, яка забезпечує неперервне вдосконалення професійних знань, умінь та навичок, педагогічних, науково-педагогічних та керівних кадрів освіти шляхом підвищення кваліфікації, перепідготовки, спеціалізації та стажування на основі новітніх технологій, досягнень науки і виробництва" [4, с. 682]. До основних функцій ППО віднесено компенсаційну (можливість отримання додаткової освіти), адаптувальну (забезпечує пристосування до нововведень і змін), розвивальну (сприяє всебічному розвитку особистості). Вважаємо, що до них варто додати також діагностичну й інноваційно-прогностичну, які сьогодні актуалізуються в контексті розроблень державної освітньої політики.

Сучасна методологія післядипломної освіти, як відомо, ґрунтується на положеннях андрагогіки – науки про навчання дорослих, яка виокремилася в останні роки і є окремим напрямом педагогіки. Формування основ андрагогіки започатковано у працях американських учених (М.Ноулс, Р.Смітс) і здійснюється в дослідженнях учених інших зарубіжних країн – Великої Британії (П.Джарвіс), Німеччини (Ф.Пеггелер), Польщі (І.Дзєжговська, І.Вільш), Росії (С.Змєєв) та інших, які пропонують різні андрогогічні педагогічні теорії та концепції. На наш погляд, найадекватнішою з огляду завдань і специфіки мистецької освіти є модель, розроблена групою вчених із Ноттінгемського університету, оскільки в ній за мету визначено насамперед розвиток критичного, творчого мислення, інтегрованого з почуттєвою сферою особистості. Для дослідження освіти вчителів мистецьких дисциплін також важливі загальні андрагогічні принципи навчання дорослих, які сформулював С.Змєєв і які є основою конструювання моделей навчання вчителів (Н.Клокар, Н.Протасова та ін.) [1; 5]: урахування досвіду того, хто навчається (життєвий, соціальний, професійний), індивідуалізація навчання, використання прагнення до саморозвитку і самовдосконалення, активність і свобода вибору – цілей, змісту, форм і методів до джерел, засобів, термінів і місця навчання.

Післядипломну освіту вчителів мистецьких дисциплін розглядаємо як систему навчання і розвитку фахівців художньо-педагогічного і музично-педагогічного профілів, спрямовану на приведення їхнього професійного рівня у відповідність до соціокультурних вимог часу, державних стандартів освітньої галузі "Мистецтво – Естетична культура", індивідуальних і виробничих потреб. Таке навчання передбачає удосконалення професійного (психолого-педагогічного), фахового (мистецького) і загальнокультурного потенціалу особистості вчителя і реалізується переважно у діяльності спеціалізованих державних навчальних закладів (інститутів ППО), інколи – громадських чи приватних установ (освітніх центрів) відповідно до фаху певних рівнів кваліфікації.

Атестація фахівців з мистецької освіти, як відомо, передбачає проходження обов'язкових курсів підвищення кваліфікації один раз на 5 років. Принципова ознака перепідготовки педагогічних кадрів – диференціація, згідно з якою слухачі поділені за фахом на дві основні групи – вчителів музичного й образотворчого мистецтва (в межах цього основного розподілу створюються групи вихователів дошкільних закладів, вчителів шкіл, керівників гуртків позашкільних установ); водночас слухачі розрізняються і за кваліфікаційними рівнями (категоріями).

На відміну від типу "освіти на майбутнє" (в школі, ВНЗ), підготовка працюючого вчителя мистецького профілю зорієнтована на вирішення реальних завдань шкільної практики. Тому підготовка у системі післядипломної педагогічної освіти має будуватися не за традиційною логікою структурування інформації в певній сфері мистецтва (предметна логіка), а концентруватися навколо пріоритетних професійних потреб і запитів (логіка педагогічної реальності). Одним із пріоритетів сучасної підготовки є опанування методології та теорії інтеграції в галузі загальної мистецької освіти, технологій поліхудожнього виховання учнів. Опанування педагогічними технологіями інтегрованого навчання як один зі способів підготовки вчителя до викладання інтегрованих курсів у школі та поліхудожнього виховання учнів у позаурочній діяльності з огляду на міждисциплінарність сучасного культурно-освітнього простору й тенденції до синтезованих мистецьких явищ (кольоромузика, інсталяції й перфоманси, медіа-арт тощо) набуває вагомого значення у розвитку професійно-педагогічної культури вчителя мистецьких дисциплін і передбачає розроблення моделі підготовки вчителів до поліхудожнього виховання учителів у процесі викладання інтегрованих курсів.

Теоретичний фундамент такої моделі – обґрунтування галузевого підходу до перепідготовки вчителів мистецького профілю, який відрізняється від суто предметного, враховує споріднену естетичну, художньо-образну специфіку дисциплін освітньої галузі "Мистецтво - Естетична культура" (художньо-світоглядна спрямованість, емерджентність, сенсоутворювання на основі інтерпретації, емоційна резонансність, поліхудожність тезаурусу тощо), інтегративність мистецької освіти [2]. Завдання післядипломної освіти вчителів, окрім основного – удосконалення професійної культури, фахової майстерності, – мають включати методологічну підготовку, розвиток художнього мислення, ціннісних орієнтацій в інноваційному контексті сучасної педагогіки, зокрема дидактичної інтегрології.

Ураховуючи об'єктивні педагогічні суперечності між нормативними вимогами до підвищення кваліфікації вчителів і шкільними реаліями, які зумовлюють необхідність більш швидкого реагування педагогічних кадрів на запити практики (насамперед, уведення курсу художньої культури з 2009/2010 н.р.), нами на основі розглянутих вище теоретико-методологічних засад було розроблено андрогогічну модель підготовки вчителів мистецьких дисциплін до поліхудожнього виховання учнів у процесі інтегрованого викладання мистецтва і художньої культури, спрямовану на забезпечення перманентного розвитку і саморозвитку особистості. Авторський підхід ґрунтується на розумінні двокомпонентності післядипломної педагогічної освіти вчителя мистецьких дисциплін, яка синтезує, по-перше, соціально-цільову складову (вимоги суспільства до рівня кваліфікації вчителя, його професійних знань, умінь і компетентності й ерудованості), по-друге, – індивідуально-особистісну складову (загальна культура, художньо-творчий потенціал, здатність до самореалізації і саморозвитку). Перший компонент – універсальний, розробляється для загалу вчителів, другий – ексклюзивний, він потребує персоніфікованого ставлення.

Розроблена модель передбачає розширення меж базового мистецько-педагогічного фаху, набутого працюючим учителем-практиком попередньо, і сприяє перетворенню вузькопредметної підготовки в минулому (у ВНЗ) у сучасну галузеву (в інституті ППО). До основних структурних блоків моделі включено навчання у курсовий і міжкурсовий періоди (універсальний, інституційний компонент), а також самоосвіту вчителя (персоніфікований компонент).

Loading...

 
 

Цікаве