WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Андрагогічна модель підвищення кваліфікації педагогів на засадах диференційованого підходу - Реферат

Андрагогічна модель підвищення кваліфікації педагогів на засадах диференційованого підходу - Реферат

Андрагогіка в системі наук про навчання і освіту людини: етапи становлення та перспективи розвитку

Незважаючи на нинішню економічну кризу у світі, рівень кваліфікації робочої сили має вирішальне значення для економічного розвитку будь-якої країни. Наявність економічної невизначеності змушує уряд кожної країни світу передбачати найбільш необхідні кваліфікації для майбутніх потреб у довгостроковій перспективі. Звичайно, нинішній економічний спад внесе корективи у цей процес, проте натепер залишаються переконливими докази того, що до 2020 року у світі перелік робочих кваліфікацій значно розшириться, а зміст і структура цих кваліфікацій будуть дуже різними. Більшість робочих місць передбачатиме середній і високий рівень професійної кваліфікації. Відповідно до дослідження [1] установлено, що у 1996 році 31% необхідних робочих місць передбачали низький рівень кваліфікації працівників або взагалі не потребували її. Проте у 2020 році існуватиме потреба у 31% працівників з високим рівнем кваліфікації і 50% – із середнім. Попит на робітників з низьким рівнем кваліфікації у 2020 році впаде до 19%. Світ, і Європа зокрема, мають занадто багато некваліфікованих людей. Так, наприклад, у Європі близько 78 мільйонів населення – третина її робочої сили – не мають взагалі або мають найнижчий рівень кваліфікації [1]. Наведені дані є незаперечним свідченням того, що стратегія неперервної професійної підготовки стає першочерговою.

Освіта і неперервна професійна підготовка все частіше розглядаються як важливий інструмент зниження рівня негативних наслідків нинішньої глобальної кризи. На основі досліджень зроблено висновки про необхідність критичного аналізу наявної системи неперервної професійної освіти з метою підвищення її потенціалу для економічного росту, продуктивності праці та соціальної згуртованості.

Проте на сьогодні склалася парадоксальна ситуація: з одного боку, всі розуміють необхідність залучення населення до неперервної освіти, з іншого – реалізація цієї стратегії характеризується інертністю. Так, наприклад, у 2007 році тільки 9,7% дорослого населення Європи у віці від 25 до 64 років брали участь у неперервній освіті. І хоча нині це значення збільшилося до 12,5%, все одно це є надзвичайно низький показник. Підприємства і організації Європейського союзу (близько 40% від загальної кількості) не вбачають за необхідне підвищувати рівень кваліфікації своїх працівників. Для задоволення своїх потреб у кваліфікаціях, що не пов'язані із професійною підготовкою виробництв, переважна більшість установ вербують працівників з необхідними навичками та компетенціями (54% в ЄС) [1]. Ось чому необхідність вирішення проблем неперервної професійної освіти, зокрема, педагогічної, є актуальною і своєчасною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання розглядуваної проблеми. Проблеми неперервної освіти, зокрема, неперервної педагогічної освіти, розглядалися у дослідженнях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Так, роботи Н.Протасової [10] і А.Кузьмінського [8] присвячені проблемам теорії і практики післядипломної освіти педагогічних кадрів. Питання використання андрагогічного підходу до професійної перепідготовки вчителів гуманітарного профілю розкриті у праці В.Буренко [4]. У дослідженні С.Змійова [6] визначено основні закономірності та етапи становлення андрагогіки як самостійної науки про освіту дорослих; сформульовано об'єкт, предмет, визначено структуру андрагогіки; розроблено основні положення технології навчання дорослих.

Проте зазначені роботи хоча і є завершеними дослідженнями окремих аспектів неперервної педагогічної освіти, не дають цілісного уявлення про систему професійно-педагогічної підготовки в умовах неперервної освіти. Таким чином, наукове завдання представленої публікації полягає у розкритті ролі та потенціалу основних положень андрагогіки як науки про освіту дорослих у системі неперервної професійно-педагогічної освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження. Провідною концепцією організації і розвитку освіти другої половини XX століття стала концепція неперервної освіти. Концепція неперервної освіти (lifelong education – англ., education permanent – фр.) базується на ідеї навчання людини протягом всього її свідомого життя. Соціально-економічне життя, науково-технічний прогрес створюють необхідність навчання для кожної особистості за тією або іншою формою практично протягом всього життя. Іншою причиною прагнення до постійного навчання є, як вважають психологи, властиве людині прагнення до самовдосконалення, до виявлення своїх потенційних можливостей, до досягнення нею визначених цілей, прояву своєї загальнолюдської й особистісної сутності тощо.

Концепція неперервної освіти передбачає більш раціональний розподіл періодів навчання і трудової діяльності людини протягом всього її життя; розподіл навчання на фази первісної (або базової) і наступної (або післябазової) освіти; набуття особистістю необхідних умінь, навичок, знань, компетентностей, якостей, ціннісних орієнтацій в міру виникнення потреби в них. Таким чином, неперервна освіта – це спосіб життєдіяльності людини, процес здобуття нею необхідних знань, набуття умінь, навичок і якостей у міру виникнення потреби в них, що відбувається протягом всього життя людини [6].

Як першоджерела, в яких розглядалося питання неперервної освіти особистості, деякі дослідники трактують праці Аристотеля, Сократа, Платона, Сенеки і Конфуція. Попередником же сучасних уявлень про неперервну освіту вважається Я.А.Коменський, який відзначав, що кожний вік людини підходить для навчання і в людини в житті взагалі немає іншої мети, окрім навчання. Активне розроблення проблем неперервної освіти почалося в 60-і роки ХХ ст. Одним з перших цю проблему досліджував французький діяч П. Ленгран. Як зазначає дослідник Л.Сігаєва, у теоретичному дослідженні вченого – монографії "Вступ до неперервної освіти" – поняття "неперервна освіта" відображене як явище, відмінне від навчання дорослих і самоосвіти; у його трактуванні зазначене поняття означає навчання індивіда, що відбувається протягом усього життя. Положення, розроблені П.Ленграном, стали основою для здійснення подальших теоретичних досліджень у галузі неперервної освіти [12].

Багатогранність неперервної освіти зумовлює наявність багатьох підходів до визначення її особливостей, зокрема визначення терміна "неперервна професійна освіта". Л.Сігаєвою визначено, що натепер існує близько 20 термінів, що розкривають поняття неперервної освіти: продовжена, перманентна, поновлена, компенсаторна, подальша, довічна, післядипломна, освіта дорослих та інші. В різних країнах, продовжує дослідник, використовуються різні терміни – продовжена (continuing) – в Англії, поновлена – (remedial) – в Швеції, в США в основному використовується термін "довічна освіта" (lifelong education), в Україні – неперервна освіта [12]. Вважаємо за необхідне висловити деякі зауваження з приводу такого підходу до трактування неперервної освіти. По-перше, визначення "перманентна" і "довічна", за суттю, є синонімами визначення "неперервна". Натомість "продовжена", "поновлена", "компенсаторна" і "подальша" характеризують процесуальну сторону професійної підготовки і є синонімами, на нашу думку, поняття "післядипломна" (освіта). При цьому освіта дорослих є невід'ємною складовою системи неперервної освіти, а її використання разом з іншими вищезазначеними визначеннями вказує на неправильний вибір основи логічного поділу. Вважаємо, що такої помилки припускаються і дослідники Р.Салімов і О.Савінов, які зазначають, що термін "післядипломна освіта", який офіційно використовується для характеристики діяльності з освіти дорослих в Україні не відповідає змісту самої діяльності. Спектр такої діяльності, вважають дослідники, не обмежується критерієм наявності диплому, а стосується всіх дорослих (що вже мають освіту та (або) вже почали виробничу діяльність) і забезпечує широкому колу осіб можливість адаптуватися до змін технологій і умов роботи, підтримати їх соціальний розвиток на основі доступу до нових знань і кваліфікацій [11]. Некоректним у використанні термінології з освіти дорослих інших країн, на нашу думку, є виділення дослідниками Р.Салімовим і О.Савіновим таких термінів, як "освіта через все життя", "продовжена професійна освіта", "додаткова професійна освіта" [11]. І, зокрема, дискусійною є пропозиція вказаних дослідників запровадити замість терміна "післядипломна освіта" термін "продовжена професійна освіта" або "додаткова професійна освіта". Дійсно, термін "додаткова професійна освіта" використовується в Росії як додаткова підготовка для тих, хто щонайменше має середню освіту та бажає покращити свої компетенції. Проте, на нашу думку, ознака "додатковості", по-перше, накладає деякий відтінок необов'язковості, а по-друге, не дає явлення про те, що перепідготовка і підвищення кваліфікації є продовженням, а не доповненням професійної освіти для того, хто вже здобув диплом. Таким чином, у власному дослідженні використовуємо саме термін "післядипломна освіта", зокрема, "післядипломна педагогічна освіта", розглядаючи її як складову системи неперервної професійно-педагогічної освіти.

Loading...

 
 

Цікаве