WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Андрагогіка в системі наук про навчання і освіту людини: етапи становлення та перспективи розвитку - Реферат

Андрагогіка в системі наук про навчання і освіту людини: етапи становлення та перспективи розвитку - Реферат

Створення і функціонування системи неперервної професійно-педагогічної освіти об'єктивно пов'язане з розвитком та ефективністю освіти дорослих, яку в багатьох країнах світу в 60-70 і рр. ХХ ст. стали вважати умовою соціально-економічної стабільності та перспективою розвитку суспільства в цілому й особистості зокрема. Саме тоді П.Ленгран висловив думку, що "майбутнє освіти, якщо розглядати її в цілому, і її здатність до відновлення залежать від розвитку освіти дорослих" [12]. Серед інших важливих подій, пов'язаних з освітою дорослих, на думку С.Болтівця і Л. Сігаєвої, визначальною є доповідь Міжнародної комісії з розвитку освіти, очолюваної Е.Фором, "Учитися бути: освіта у світі сьогодні і завтра" (1972 рік) і рекомендація ЮНЕСКО "Про розвиток освіти дорослих" (1976 рік), у яких розкрито значення освіти дорослих "як невід'ємної частини загальної системи неперервної освіти і навчання" [3, с.160-161]. На V Міжнародній конференції з освіти дорослих 14-18 липня 1997 року в Гамбурзі освіту дорослих названо "ключем до XXI століття". Учасники Гамбурзької конференції відзначили, що в сучасному світі освіта дорослих зазнала істотних змін, а її масштаби значно розширилися.

Проте, як зазначає дослідник С.Змійов, на сьогодні склалося явне протиріччя між практикою навчання дорослих, яка набула поширення в усьому світі у другій половині XX ст., у якій на емпіричному рівні використовувалися інші, ніж у навчанні недорослих, підходи до організації навчання, і теоретичним осмисленням та обґрунтуванням цих підходів. У науці та практиці навчання дорослих набула нагальності необхідність створення і розвитку основ наукової системи, у якій би формулювалися основні закономірності, основні принципи навчання дорослих і їх відмінності від навчання недорослих і яка б дозволила значно підвищити ефективність практичного навчання дорослих [6].

Приєднуємося до думки дослідника С. Змійова, який вважає, що дорослі люди не можуть ефективно навчатися на основі тих методів, способів і прийомів навчання, які застосовуються у навчанні дітей і підлітків [6]. Натепер особливо гостро відчувається необхідність нових підходів до організації процесу навчання дорослих людей. Варто зазначити, що питання розроблення таких підходів є давнім, воно досліджувалося практично від часу започаткування освіти дорослих, тобто хронологічно раніше, ніж освіта дітей. Тобто перші принципи навчання формувалися на основі навчання дорослих. Однак лише з середини XX ст. стала відчуватися суспільна потреба в розвитку освіти дорослих і створенні спеціальної науки, яка б обґрунтувала нові, специфічні підходи до організації навчання дорослих. Тоді почала формуватися нова наукова дисципліна у сфері освіти – андрагогіка [6].

Андрагогіка, за влучним порівнянням дослідника С.Змійова, є дороговказною ниткою Аріадни сучасної людини, яка прагне розв'язати наявні сучасні проблеми за допомогою навчання [5]. На сьогодні розроблень педагогічної науки, в якій досліджено процес навчання особистості до періоду юності, стало не вистачати для осмислення, вивчення і вироблення практичних рекомендацій з ефективної організації навчання людей іншого віку, іншого соціального і професійного статусу, з іншими психофізіологічними й соціально-психологічними особливостями. Тому цілком закономірно почали виникати нові галузі наук про освіту, яким притаманні спроби осмислити зазначені вище нові явища в освітній сфері на базі вироблених у зазначених теоріях положень і розробити інші підходи до організації процесу навчання (порівняно з традиційною педагогікою) [7].

Термін "андрагогіка", утворений за аналогією до терміна "педагогіка" (від грецьк.. anоr, andros – дорослий чоловік, доросла людина та ago – веду), був вперше використаний німецьким вчителем О.Каппом у 1833 році для позначення особливого розділу педагогіки, в якому досліджуються проблеми навчання та освіти дорослих. Однак лише з середини XX століття він набув широкого вжитку в науковій практиці на позначення самостійної галузі знань. У цей період у роботах югославських учених Д.Савичевича, М.Огризовича та Б.Самоловчева, німецького вченого Ф.Пеггелера, швейцарського теоретика Г.Хансельмана, польських учених М. Семенскі та Л. Туроса обґрунтовувалася необхідність по-іншому, ніж у педагогіці, підходити до навчання і освіти дорослих [6].

Початок формуванню теоретичних основ андрагогіки як самостійної науки було покладено в 70-80-і роки ХХ ст. у роботах видатного американського андрагога, теоретика і практика освіти дорослих М.Ноулза, англійця П.Джарвіса, американця Р.Сміта і групи англійських учених з Ноттингемського університету, в яких визначалися деякі вихідні посилки андрагогічного підходу до навчання і пропонувалися андрагогічні моделі навчання [6]. Андрагогічні дослідження на початку 80-х років активізували вчені Китаю, а з 90-х років ХХ ст. відповідні наукові розвідки активно проводяться науковцями США, Великої Британії, Угорщини, Польщі, Росії, Чехії, Фінляндії.

Найбільш ґрунтовним дослідженням становлення і розвитку андрагогіки, на нашу думку, є дослідження югославського вченого Д.Савичевича [2]. Як вважає Д.Савичевич, ідеї Сократа, Платона, Аристотеля і софістів відображають думки про потребу навчання протягом життя, про особливості і манери здобуття знань у різні періоди життя. Подібні подання можна віднайти у Древньому Римі, у працях періоду гуманізму і Ренесансу. Це спонукало мислителів XIX ст. до переконання, що андрагогіка є дисципліною, яка досліджує навчання і освіту дорослих. Але, як зазначає дослідник Д.Савичевич, зацікавленість до питання навчання дорослих можна відзначити набагато раніше – у XVII столітті у працях Я.А.Коменського. Науковець вважає, що концептуальна спадщина Я.А.Коменського дає підстави для оцінки його як засновника андрагогіки, хоча сам великий педагог цей термін не використовував.

Подальший розвиток андрагогіки Д.Савичевич пов'язує з періодом кінця XVIII ст. – початку XIX ст.: у Великій Британії було створено інститути механіки, коледжі робітників, заочні курси, інтернати, що дозволяли дорослим отримувати освіту. В інших країнах з'явилися освітні асоціації робітників, кореспондентські школи тощо. Цікавим є той факт, як зазначає дослідник Д.Савичевич, що навчання дорослих має походження від руху робітників як економічного, політичного і освітнього фактора XIX ст. та перших десятиліть XX ст. Зусилля багатьох дослідників того часу були спрямовані на виявлення більш відповідних рішень для навчання дорослих і вивчення відмінностей їхнього навчання від навчання дітей [2].

Андрагогічні ідеї у теорії навчання дорослих з'являлися і в інших країнах, насамперед у Польщі та Росії [2]. Вперше у російській періодиці термін "Андрагогіка" було використано професором Київського університету М.Олесницьким 1885 року. Вчений уживав цей термін у контексті розвитку освіти в межах періодів розвитку людини: дитинство, молодість, зрілість і старший (старий) вік. М.Олесницький мав оптимістичний підхід до людського розвитку і вважав, що особистість може навчатися протягом життя. У той час як фізична сила може зменшитися з віком, суворість інтелектуального життя у зрілому і старшому віці може порівнюватися з енергією молоді. У кожному періоді в житті людини наявні особливості та освітні потреби засобів [9].

У перші два десятиліття ХХ ст. освіта дорослих отримала своє осмислення в концепції позашкільної освіти, розробленій видатним російським ученим Є.Мединським. Виходячи з уявлення про позашкільну освіту як про складову неперервної освіти (у сучасному розумінні), Є.Мединський пропонував назвати науку про "виховання людини" протягом всього її життя антропагогікою (від грецьк. antropos – людина + ago – веду). При цьому він не дав чіткого визначення її співвідношення з педагогікою або іншими науками про людину. Проте уже в той час учений порушив питання розширення меж наук про освіту для дослідження процесів навчання людини не тільки у шкільному віці [7].

У сучасних трактуваннях андрагогіки як науки про навчання і освіту дорослих єдності немає. Теза про те, що андрагогіка вийшла з педагогіки, суперечить науковим даним і фактам. Педагогіка започаткована від філософії. Її шлях становлення і розвитку був дедуктивним, тоді як головний шлях становлення андрагогіки був індуктивним і емпіричним. Педагогіка – нащадок німецької класичної філософії, тоді як андрагогіка – продукт руху робітників і освітніх асоціацій робітників кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. Історичні і порівняльні дослідження показують, що педагогіка була і лишається наукою про навчання дітей. Спроби розширити предмет педагогіки до дорослого учня, на нашу думку, є неправомірними. Проте така ситуація довгий час залишалася незмінною в Радянському Союзі та деяких інших країнах Східної Європи [2].

Loading...

 
 

Цікаве