WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Історія розвитку проблеми здоров’язбереження молоді - Реферат

Історія розвитку проблеми здоров’язбереження молоді - Реферат

У своїх працях російські вчені XVIII ст. (С.Забєлін, С.Єли, Н.Максимович-Амбодик, А.Протасов та ін.) розглядали такі аспекти збереження здоров'я, як фізичне виховання і загартування, харчування і гігієна молоді.

На межі XVIII-ХІХ ст. лікарями великого значення надавалося не лише лікуванню хворих учнів закритих дитячих установ, а й гігієнічним заходам, розкладу дня, харчуванню, їхньому фізичному вихованню, заходам з боротьби із заразними хворобами, що сприяло оздоровленню вихованців. У цей період – час, коли почала зростати соціальну цінність здоров'я людини – було порушено також проблеми пропаганди здорового способу життя, питання санітарно-гігієнічних норм, гармонії людини з довкіллям.

Так, П.Лесгафт розробив свою систему фізичної освіти, спрямовану на виховання гармонійної особистості, її фізичний розвиток, приділяючи однаковою мірою увагу оздоровчим та освітнім завданням фізичного виховання. Мету фізичного виховання він убачав у тому, щоб навчити молодь свідомо управляти своїм тілом, активно боровся за оздоровлення народу, порушував питання щодо введення фізичного виховання у школах. Оскільки офіційна влада імперії не піклувалася про фізичний розвиток та здоров'я молоді, лише у 1889 році під впливом прогресивної громадськості (В. Белінський та ін.) та ідей просвіти (М. Новіков, Г. Сковорода, А. Радіщев) у навчальних закладах було введено гімнастику як обов'язковий предмет із фізичного виховання, а дворянами для розваги використовувалося фехтування на різних видах зброї, стрільба з лука, пістолета, їзда верхи.

Наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. проблема здоров'язбереження набула особливого значення. Науковці з анатомії, фізіології та гігієни людини розпочали наукові дослідження цієї проблеми, оскільки цьому сприяла зростаюча соціальна цінність здоров'я людини.

В епоху існування Радянського Союзу проблемі здоров'язбереження нації приділялося важливе значення; це питання вирішувалося за допомогою чіткої організації системи охорони фізичного здоров'я, що було необхідно для сфер праці і оборони.

У СРСР здійснювалася масова спортивна діяльність молоді, масова пропаганда зміцнення і збереження здоров'я, всебічного розвитку людини, що передбачало фізичні вправи, спорт, туризм, методи загартовування організму. У цей час фізкультура розвивалася як масовий рух, вона цінувалася в суспільстві передусім як прояв активної діяльності молоді та демонструвалася у парадах, виступах, змаганнях.

У роки Великої Вітчизняної війни фізична культура стала важливою частиною фізичної підготовки бійців і командирів усіх родів і військ. У військово-медичних закладах широко застосовувалася лікувальна фізкультура, яка сприяла скороченню строків одужання поранених і хворих, поверненню їх до бойових дій. Особлива увага надавалася розвитку масового фізичного руху, його введенню в життя кожної людини, організації, колективу чи сім'ї.

Фізичне і військове виховання молоді відбувалося на підставі виконання низки комплексів: Всесоюзного фізкультурного комплексу "Готовий до праці та оборони СРСР", що мав 5 ступенів (для осіб віком від 10 до 60 років), комплексів "Будь готовий до праці та оборони СРСР", "Ворошилівський стрілок", що призвело до масового заняття фізичним вихованням і, безумовно, покращувало здоров'я тих, хто займався за цими системами.

Питання здоров'язбереження знайшло своє втілення і у працях класиків педагогіки. Наприклад, збереження здоров'я юного покоління посідало чільне місце в педагогічній діяльності А.Макаренка. Формулюючи мету виховання, він виокремив три основоположні завдання освіти: виростити дитину здоровою, сформувати в неї вміння працювати, сприяти її моральному становленню. У своїх працях видатний педагог приділяв значну увагу питанням режиму навчання і праці, особистої гігієни, санітарно-гігієнічним аспектам трудового виховання, психогігієни тощо.

Великого значення збереженню здоров'я молоді надавав В.Сухомлинський, який у своїх роботах розглядав такі засоби збереження та зміцнення здоров'я молоді, як ранкова гімнастика, рухова активність, ходьба босоніж, походи, праця взимку на свіжому повітрі, купання у відкритих водоймищах, режим харчування (застосування продуктів, багатих на вітаміни). Його увага акцентувалася на принципах збереження здоров'я молоді за допомогою профілактики, ранньої діагностики, ліквідації проблем зі здоров'ям, що виникають, раціонального харчування та зміни поведінки в аспекті збереження здоров'я. Здорове середовище у процесі навчання педагог пов'язував із гігієнічною та комфортною психологічною атмосферою, безпекою навчання. Вчений підкреслював, що здоров'я його вихованців залежить від виховного впливу на них учителів, способу життя молоді, валеологічного наповнення навчально-виховного процесу навчального закладу.

Проблему оздоровлення досліджували багато вчених, з-поміж них – П.Іванов, Г.Малахов, П.Брегг та інші. Їхні системи оздоровлення базувалися на положенні, що людина є енергетичною системою, яка перебуває у безперервній енергоінформаційній взаємодії з природою, людьми і космосом. Так, система І.Іванова є поєднанням фізично-психічно-духовного самооздоровлення, що має кодекс "Дитятко", який містить 12 правил, спрямованих на всебічне оздоровлення особистості. Концепція оздоровлення, за П. Івановим, полягає у природному способі життя, тобто у розумінні людиною природи як середовища, яке її годує і потребує дбайливого ставлення.

Система Г.Малахова також спрямована на всебічне (духовне, психічне, фізичне) оздоровлення особистості. Він наголошує, що здоров'я залежить від душевної чистоти та рівня розвитку духовності людини, вміння любити довкілля, способу життя, прагнення черпати здоров'я у природи. Не менш відомою є методика самозагартування та очищення організму П.Брегга. Деякі науковці (О.Стрельникова, К.Бутейко, К.Дінейка) займалися проблемою оздоровлення на основі регуляції дихання. Ними запропоновано оздоровчі методики, в яких дихальні вправи є ефективним засобом оздоровчого впливу на весь організм.

На рубежі 80-90 рр. у зв'язку з тим, що значна увага держави приділялася досягненням радянських спортсменів на престижних змаганнях, фізичною культурою займалися одиниці, а рівень здоров'я і тривалість життя основної частини населення знижувався і наближався до рівня слаборозвинених країн. Це пов'язано з тим, що великий спорт, зазвичай, охоплює незначний відсоток людей і майже не сприяє здоров'язбереженню, а навпаки – знижує через високий рівень травматизму і значне фізичне і психічне навантаження під час підготовки до змагань, участі в них тощо. Однак, не дивлячись на кризу фізичної культури, потреба в ній у молоді зберігається, і на фоні існуючих жорстко організованих державних форм занять у юного покоління пожвавився інтерес до нових видів вправ і нових систем тренувань [9].

У зазначений період здоров'ю не надавалося належної уваги, оскільки особисті інтереси підпорядковувались інтересам держави, що призвело наприкінці 90-х рр. до катастрофічного стану здоров'я молоді, оскільки була відсутня цілеспрямована і систематична робота зі збереження здоров'я і сформоване споживацьке ставлення до свого здоров'я. Водночас набули актуальності проблеми дитячого злочину, наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, тютюнокуріння, статевих захворювань тощо у зв'язку з низькою культурою молоді. Підвищення кількості молоді, яка веде нездоровий спосіб життя та масово пропагує його іншим, відбулося через порушення принципу єдності й гармонії з природою і Всесвітом, знецінення моральних принципів, недостатньої поінформованості про наслідки аморального способу життя.

Натепер, на жаль, не існує масової роботи з молоддю щодо налаштованості на збереження здоров'я, значно зменшилася кількість спортивних шкіл, фізкультурно-оздоровчих клубів та, відповідно, скоротилася кількість залученої до занять в них молоді, що поступово призводить до погіршення стану її фізичного, психічного і духовного здоров'я.

Loading...

 
 

Цікаве