WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Організаційно-методичні засади проведення педагогічної практики в процесі ступеневої підготовки фахівців зі спеціальності "Дошкільне виховання ( - Реферат

Організаційно-методичні засади проведення педагогічної практики в процесі ступеневої підготовки фахівців зі спеціальності "Дошкільне виховання ( - Реферат

У визначенні різних авторів інтерес розглядається як активне пізнавальне ставлення особистості до певного об'єкта дійсності або виду діяльності, джерелом інтересів є потреби [4, с. 64]; інтерес – мотив, що сприяє орієнтуванню в якій-небудь галузі, ознайомленню з новими фактами, більш повному і глибокому віддзеркаленню дійсності [12, с. 17]; під інтересом розуміють активне, емоційно позитивне ставлення до предметів і явищ дійсності [5, с. 12].

У багатьох визначеннях можна виділити те загальне, що характерне для інтересу: інтерес спрямований на предмет і пов'язаний з емоційною сферою людини; в основі інтересу лежать потреби. Так, Л.І.Божович, посилаючись на дані досліджень багатьох авторів, говорить про те, що у дітей під час переходу їх від новонародженості до дитинства виникає особлива потреба в нових враженнях і "... для розвитку складних функціональних систем людського мозку, що історично склався, потрібні враження, що мають пізнавальний характер" [2, с. 4]. Ймовірно, цим можна пояснити, що все нове, незвідане, що оточує людину і є для неї емоційно привабливим, стає сферою її інтересів, оскільки відповідає потребі в нових враженнях.

На думку С.Л.Рубінштейна, інтерес, формуючись на основі потреби, не обмежується предметом потреби, а виходить за його межі. Інтерес можна представити як різновид мотиву, але ці поняття не тотожні, вони мають різний об'єм, різний ступінь усвідомленості, хоча інтерес у багатьох випадках виконує функції мотиву, тобто інтерес – "специфічний мотив культурної і пізнавальної діяльності людини" [13, с. 368] – спрямованість уваги, думок, почуттів на предмет, що має для людини усвідомлену значущість і емоційну привабливість.

На основі вищенаведених визначень мотиву робимо висновок, що одні автори відносять до мотивів тільки свідомі спонуки, інші – будь-які спонуки взагалі. Так, В.І.Ковальов вважає, що неусвідомленими у людини можуть бути тільки фізіологічні функції; вся решта спонук, на його думку, є свідомими.

Звичайно, не можна не визнати той факт, що людина здійснює свою діяльність свідомо: вона ставить певну мету, прагне її досягти, при цьому вона керується певними мотивами, тобто знає, що необхідно для задоволення її потреби. Проте не можна заперечувати і того, що не всі мотиви усвідомлюються людиною. Іноді людина вважає, що нею керують одні мотиви, а в якійсь певній ситуації несподівано для себе вона може "відкрити" й інші мотиви, які раніше були ніби підсвідомими. Звичайно, як зазначає С.Л.Рубінштейн, "навряд чи у людини яке-небудь психічне явище може бути зовсім зовні свідомості. Проте можливим є неусвідомлене, "несвідоме" переживання. Це, звичайно, не переживання, яке ми не випробовуємо або про яке ми не знаємо, що ми його не випробовуємо: це переживання, в якому неусвідомлений предмет, що його викликає" [13, с. 372].

Варто розрізняти також поняття "мотив" і "мотивація".

Під мотивацією розуміється система спонукань: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, цілі, потяги, мотиваційні установки або диспозиції, ідеали [1, с. 4]. Аналогічної точки зору дотримуються й інші автори.

Поняття "мотивація" тлумачиться і як система мотивів "в її певній побудові, ієрархії" [6, с. 122], а також таке утворення, що характеризується "деякою структурно-функціональною єдністю" [5, с. 10]. Таким чином, у визначеннях різними авторами поняття "мотивація" є дещо відмінним.

Приєднуємося до думок авторів, які вважають, що мотивація включає всі види спонукань, а саме: потреби, інтереси, мотиви, цілі, схильності, установки і т. д., тобто мотивація – це опосередкована процесом її віддзеркалення суб'єктивна детермінація поведінки людини.

Мотивація навчання в цілому – це не сума мотивацій вивчення окремих предметів, а нове складніше утворення, що має свої специфічні ознаки. Мотивацію навчання трактуємо як комплекс спонукань до учбової діяльності; як і А.К.Маркова, визнаємо, що мотивація навчання складається з багатьох чинників, що постійно змінюються і вступають в нові взаємостосунки один з одним.

У дослідженнях П.М.Якобсона йдеться про можливість використання терміна "мотивація" в більш вузькому і в більш широкому значенні. В першому випадку це мотивація конкретних форм поведінки людини, в другому – сукупність тих психологічних моментів, якими визначається поведінка людини в цілому [16, с. 214].

Основною характеристикою мотиваційної сфери є ієрархія мотивів, яка дозволяє виявити особистісне значення діяльності для людини. За якістю мотиви можуть бути змістовними (пов'язаними із змістом навчальної діяльності) і динамічними (пов'язаними із психофізіологічними особливостями учнів і тими, що визначають такі характеристики мотивації, як сила, стійкість тощо). За змістом мотиви діляться на різні групи залежно від того, що береться за основу класифікації. Так, за відношенням до самої діяльності мотиви групуються на зовнішні (пов'язані з чинниками, що лежать зовні учбової діяльності) і внутрішні (пов'язані безпосередньо із самою учбовою діяльністю і процесом її протікання). У свою чергу, зовнішні (соціальні) мотиви класифікуються як широкі соціальні, вузькі соціальні, позиційні; а внутрішні (пізнавальні) підрозділяються на широкі пізнавальні, учбово-пізнавальні і мотиви самоосвіти.

Говорячи про зовнішню і внутрішню мотивацію, одні автори провідну роль відводять зовнішній мотивації, не заперечуючи в той же час і неодмінної наявності внутрішньої мотивації. В якості оптимальної вважають таку мотивацію, в якій провідне місце займають соціальні, суспільно значущі мотиви, а потім мотиви, пов'язані з життєвими планами і пізнавальними інтересами учнів.

На думку Ю.М.Орлова, пізнавальна мотивація відіграє не таку важливу роль, як це може здатися на перший погляд. Він не заперечує ролі пізнавальних мотивів, проте вважає, що стимулювання учбової діяльності тільки пізнавальними потребами звужує мотиваційну сферу навчання і завдає збитку гармонійному розвитку особистості, оскільки у неї не розвиватимуться інші важливі соціальні потреби.

Із зазначеного вище робимо висновок, що для успішного здійснення діяльності необхідна наявність обох типів мотивації – як внутрішньої, так і зовнішньої, – проте, за даними деяких авторів, в учнів частіше переважає зовнішня мотивація порівняно із внутрішньою, що призводить до наявності мотивів, які "розуміються", але часто реально не діють. Тому особливої уваги вимагає формування внутрішньої (пізнавальної) мотивації.

Висновки. На основі проведеного дослідження науково-педагогічної літератури узагальнюємо його результати. Аналіз дефініції "мотив" частково сприяв з'ясуванню значення мотивації для навчання: він є основою для її детермінації. Під час порівняння визначень понять "мотиви", "мотивація", "інтерес", "потреба" можна виокремити такий спільний компонент, як взаємодія, наявність якого у дефініціях вказує на те, що ці поняття близькі за значенням, є взаємозалежними у функціонуванні в навколишньому світі та суспільстві.

На основі проведеного аналізу уточнюємо зміст понять "мотив" і "мотивація"; у формулюванні цих понять використовуємо насамперед визначення А.К.Маркової, але уточнюємо їх, враховуючи визначення й інших науковців.

Мотивація навчання, на нашу думку, – це комплекс спонук до учбової діяльності, що складається з багатьох чинників, які постійно змінюються і вступають у нові взаємостосунки. Основними функціями мотиву є змістотвірна, спонукальна, спрямувальна і цілемоделювальна. За змістом мотиви поділяються на зовнішні і внутрішні, соціальні і пізнавальні тощо; вони відіграють важливу роль в учбовій діяльності. Зовнішні мотиви пов'язані з чинниками, що лежать зовні учбової діяльності; внутрішні мотиви безпосередньо пов'язані з самою учбовою діяльністю і процесом її протікання. Переважання зовнішньої мотивації над внутрішньою передбачає потребу і формування внутрішньої мотивації навчання, а також необхідність спеціального дослідження цього питання.

Одним з найбільш мотивуючих чинників визнано пізнавальний інтерес. Інтерес – це специфічний мотив культурної і пізнавальної діяльності людини, це спрямованість її уваги, думок, почуттів на предмет, що має для людини усвідомлену значущість та емоційну привабливість. Інтерес заснований на потребі, але, на відміну від мотивів, завжди усвідомлений, тому його легше виявити та керувати його формуванням.

Отже, у статті здійснено аналіз літератури та проведено дослідження визначень термінів "мотиви", "мотивація навчання" особистості. Презентований у статті матеріал не вичерпує всіх теоретичних аспектів розглядуваного питання і передбачає подальше наукове дослідження, насамперед, – розгляду факторів, які впливають на формування оптимальної мотивації навчання.

Список використаних джерел

1. Асеев В. Г. Мотивационные резервы человека / В. Г. Асеев // Психологический журнал. – 1987. – Т. 8. – № 5. – С. 3-12.

2. Божович Л. И. Развитие мотивов учения школьников / Л. И. Божович, Н. Г. Морозова, Л. С. Славина // Психологический журнал. – 1990. – Вып. 36. – С. 4.

3. Додонов Б. И. Структура и динамика мотивов деятельности / Б. И. Додонов // Вопросы психологии. – 1984. – № 4. – С. 126-130.

4. Иванов В.Г. Основные положения теории интереса в свете проблемы отношений человека / В. Г. Іванов // Ученые записки. ЛГУ. – Вып. 9. – № 214 (Серия филос. наук). – С. 64.

5. Ивончик Г. Ф. Психологические условия формирования у работающей молодежи позитивного отношения к учебе : автореф. ...дис. канд. псих. наук / Г. Ф. Ивончик. – К., 1981. – 16 с.

6. Ковалёв В.И. Мотивационная сфера личности и еединамика в процессе профессиональной подготовки / В. И. Ковалёв, В. Н. Дружинин // Психологический журнал. – 1982. – № 6. – Т. 3. – С. 109-113.

7. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции. – М.: МГУ, 1971. – 197с.

8. Маркова А.К. Пути определения уровня сформированности мотивации учебной деятельности / А. К. Маркова // Психодиагностика и школа: тезисы симпозиума. – Таллин, 1980. – 199с.

9. Мерлин В.С. Лекции по психологии мотивов человека / В.С.Мерлин. – Пермь, 1972. – 236с.

10. Обуховский К. Галактика потребностей. Психология влечения человека / К. Обуховский. – СПб., 2003. – 296с.

11. Орлов Ю.М. Потребность в достижении в учебной деятельности // Потребности и мотивы учебной деятельности студентов медвуза: Проблемы оптимизации учебного процесса / сост. Ю. М. Орлов и др. – М. : Первый московский медицинский институт им. Н. М. Сеченова, 1976. – С. 26-46.

Loading...

 
 

Цікаве