WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Як управляти шкільною освітою - Реферат

Як управляти шкільною освітою - Реферат

Американські викладачі підкреслюють, що не може бути правильних чи неправильних відповідей, головне - як учень обґрунтовує, мотивує свій висновок, шукає власний варіант. Так, у підручнику з американської історії немає оцінок історичних подій. Ніде, наприклад, немає засудження дій рабовласницького Півдня під час громадянської війни. В одному місті на одній площі стоять пам'ятники лідерам і Півдня, і Півночі, а в підручнику учень може прочитати фактичний матеріал і сам зробити висновки, висловити свою думку, а не просто запам'ятати штамп.

В Америці найбільше цінують людей з критичним мисленням, з незалежними судженнями. Там ніколи не дадуть завдання законспектувати статтю якогось класика, завдання буде - написати критичну рецензію на статтю, висловитися, з чим не згоден.

Навчання в групах

Уже в початковій школі учнів ділять на підгрупи, дають їм назви типу "орли", "слони" і під час уроку часто залучають помічника вчителя, організовуючи роботу цих груп.

У зв'язку з такою системою навчання в американських школах поступово відмовляються від традиційного розсаджування дітей по рядах.

Американські педагоги вважають, що діти отримують набагато більше знань, працюючи в групах, бо вони допомагають один одному і вчать один одного. Причому, створюються різні групи дітей з неоднаковими здібностями для різних предметів.

Дитина розуміє, що є люди з різними здібностями.

Роль "командної роботи" в процесі підвищення ефективності школи американські колеги ілюструють простою аналогією: гуси летять разом набагато швидше, ніж поодинці. І коли лідер втомлюється, він переміщається в кінець клину...

Уміння ефективно працювати в команді згодиться учням і після закінчення школи.

Навчання в процесі роботи

Однією з найголовніших перешкод на шляху до ефективної школи американські педагоги вважають пасивне навчання. Вони стверджують, що ситуація, коли учні просто слухають, неприродна. Дитина так не змогла б навчитися ні ходити, ні говорити.

Ще Аристотель казав: "Щоб зробити якісь речі, необхідно їх навчити, а щоб вивчити - необхідно їх зробити".

Тільки за допомогою проблемно-пошукового способу викладання учень сам зрозуміє сенс навчання, а саме навчання стане активним.

Освіта - це те, чим оволодівають, а не те, що засвоюється органами чуття.

Теоретик постіндустріального суспільства Строуньєр писав, що навчання дає кваліфікацію, а освіта - метакваліфікацію, тобто, систему знань, яка полегшує пошук і засвоєння нових знань. Саме таку функцію повинна виконувати школа як перший щабель "індустрії знань", системи освіти людини протягом усього життя.

Методика "соціального впровадження", школа без стін і загорож

Коли делегація керівників з Харкова відвідала місто-побратим Цинцинаті, у будинку мерії вони з подивом спостерігали урок для школярів з теми "Місцеве самоврядування". Це був зразок реалізації на практиці ідеї школи як відкритого простору без стін і загорож. Школа не повинна замикатись у своєму приміщенні, вона повинна виходити за його межі, задіюючи весь потенціал соціально-культурного середовища.

Школа - це, швидше за все, стиль викладання, подібно до школи у фігурному катанні чи живописі. Заняття "школи без будинку" за методикою соціального впровадження можуть проходити де завгодно: у музеях, театрах, зоопарках тощо.

Методи вимірювання прогресу в освіті

Якщо ми хочемо керувати системою освіти, ми повинні навчитися вимірювати результати навчання. Професор Дейл Манн говорив: "Ви не дасте гроші бізнесменові, який не зацікавлений у прибутку. Ви не підете на футбольний матч, якщо гравці не будуть зацікавлені в його результаті. І ви не приведете учня до школи, якщо не будете впевнені в якнайкращій результативності навчання вашої дитини".

Зацікавленість кожного вчителя з'явиться тільки тоді, коли в школі існуватиме система моніторингу (система вимірювання, оцінки й контролю за результативністю роботи). Система моніторингу для школи відіграє ту саму роль, що й система оцінювання для учня. Часто встановлюється й публікується рейтинг кожної школи (у Нью-Йорку, де є 632 школи, це робиться щороку у квітні, щоб школам з нижньої частини списку було над чим задуматися до початку нового навчального року. У Г'юстоні проводиться тестування кожні 90 днів, після якого визначається рейтинг шкіл). Для забезпечення системи моніторингу в США використовуються сотні й тисячі тестів, які розробляються комерційними організаціями для продажу шкільним округам та окремим школам. Тести виконують ряд функцій:

Спрямовують вивчення предметів (учнів попереджають, як будуть вимірювати їх знання).

Спрямовують викладання (учителям стає відома кінцева мета викладання).

Відбирають тих, "хто піде вгору", буде навчатися в коледжах й університетах.

Спрямовують процес розвитку школи.

Оцінюють роботу вчителя.

Дейл Манн підкреслював, що тести є необхідним, але й досить небезпечним елементом у керівництві школою. Він наводив приклад того, як новий директор школи прагнув поліпшити її роботу, проводячи щотижневі тестування. Таким чином він дізнавався про роботу кожного вчителя більше, ніж вони самі знали про себе. Учителі його просто зненавиділи, навіть подали в суд. Але директор уперто повторював: "Я хочу, щоб у школі мене поважали, а люблять мене в інших місцях", - і продовжував розпочату справу. Учителі зрозуміли, що він від них не відчепиться, і почали працювати краще. А потім, коли тести показали позитивні зрушення, почали пишатися своєю школою й собою. З допомогою тестів вони побачили і свою роботу, і самих себе в іншому світлі. Замість того, щоб нарікати, що тепер доводиться більше працювати, почали отримувати задоволення від роботи.

Мистецтво ставити запитання

Американські фахівці (Ларі Фінкель та ін.) вважають, що головне в роботі вчителя - вміння ставити запитання, яке виробляється на основі чотирьох основних рекомендацій.

Не можна ставити учням запитання у випадку, коли немає впевненості, що вони знають відповідь. Необхідно ретельно планувати запитання. Якщо одна дитина знає відповідь на запитання, а всі інші ні - це їх принижує.

Необхідно планувати: кого треба викликати для відповіді саме на це запитання.

Обов'язково необхідно витримати паузу, щоб учень устиг подумати над відповіддю (тривалість паузи 6-10 сек.).

Учитель повинен обов'язково похвалити учнів за відповідь.

На відміну від нашої школи, американські вчителі в основному використовують адресні запитання, тобто, спочатку називають ім'я учня, який буде відповідати, а потім запитують його.

Дослідження показали, що коли спочатку ставиться неадресне запитання, а потім викликається учень, більшість все одно не задумується над відповіддю.

Американські вчителі, прагнучи втягувати в роботу всіх дітей, не викликають тих, хто підносить руку. Як бачимо, сучасна американська педагогічна психологія істотно відрізняється від нашої.

"Америка не знає, куди рухається. Але все одно б'є всі рекорди швидкості", - ця фраза характеризує і ситуацію в американській системі освіти.

Порівнювати нашу й американську шкільну освіту, м'яко кажучи, некоректно. Адже мова йде не просто про змагання "спортсменів", які знаходяться у різних вагових категоріях. Якщо різниця у фінансуванні складає не 20-30-50 відсотків, а відрізняється порядками (наші 50-100 $ річних витрат на одного учня проти їхніх 5 000-10 000 $), мова вже йде про якісні відмінності у можливостях організовувати освітній процес.

Можна, звичайно, спробувати оцінити рівень "тягової сили" педагогів різних країн, тоді вже порівняння буде на нашу користь: українська педагогічна "мураха", яка сидить на голодному пайку, піднімає порівняно з масою власного тіла такий "вантаж" освітянських проблем, який і не снився їхньому педагогічному "орлу". Та пишатися нічим, бо ми все одно знаходимося в різних стихіях. Ми виповзаємо з негараздів століття, що минуло, а вони летять на крилах мрії до висот глобальної педагогіки інформаційної ери.

Та, як стверджує Алвін Тоффлер, "щоб уникнути удару об майбутнє, ми повинні створити постіндустріальну систему освіти". Це слід зробити і в Америці, і в Україні, адже, продовжує автор книги "Футурошок", "технологія майбутнього вимагає не мільйонів поверхово підготовлених людей, готових виконувати одноманітну роботу, не людей, що виконують вказівки не змигнувши оком, усвідомлюючи, що ціна хліба - це механічна покора владі, а людей, які матимуть критичне мислення, які можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, які досить швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що постійно змінюється. Вона вимагає людей, у яких, за словами Чарльза Сноу, "майбутнє у крові".

Loading...

 
 

Цікаве