WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Як управляти шкільною освітою - Реферат

Як управляти шкільною освітою - Реферат

Як управляти шкільною освітою

Є специфічна сфера місцевого самоврядування - шкільна освіта, яка має організовуватися по-іншому, ніж усі інші, бо, по-перше, у ній має панувати дух академічної свободи, по-друге, система освіти на локальному рівні найкраще працює саме у випадку, якщо місцева громада може користуватися правом безпосереднього визначення освітнього замовлення

З огляду на ці фактори, самоврядування у сфері шкільної освіти має організовуватися інакше, ніж у житлово-комунальному господарстві чи медицині. В Україні на шляху до справді громадського самоврядування у сфері шкільної освіти слід вирішити дві проблеми.

По-перше, слід вивести систему управління освіти з-під пресу владних структур шляхом відновлення в нашій країні реального самоврядування в шкільній освіті. Певні ознаки існування "паралельної влади" в освіті були в нас до більшовицького перевороту. Наприклад, директор Єлисаветградської гімназії був абсолютно незалежним від Єлисаветградського міського голови та міської думи, адже його начальство знаходилося в університетському місті Одесі, яке й було центром шкільного округу.

Усі розмови про громадсько-державне самоврядування в шкільній освіті залишатимуться тільки розмовами, а всі наші громадські ради - "п'ятим колесом до воза" системи управління освітою, аж доки ми не створимо шкільні округи (такі як, наприклад, є у США), якими керуватимуть обрані місцевим населенням шкільні ради. Це має бути паралельна самодостатня влада в освіті, незалежний підрозділ місцевого самоврядування, відокремлений як від усіх інших підрозділів місцевого самоврядування, так і від державної влади. Я був на засіданні шкільної ради округу № 66 у м. Омаха (штат Небраска) і бачив, як вона діє на власні очі.

Показовою є навіть така, на перший погляд, дрібна деталь: голосування членів шкільної ради проходить шляхом відкритого публічного індивідуального опитування (називається прізвище того чи іншого члена шкільної ради, а він повідомляє про свою позицію - "за" чи "проти" прийняття цього рішення).

Таким чином підкреслюється вагомість кожного "голосу", демонструється повага до індивіда, який не "розчиняється" у процесі колективного підняття рук. На засідання шкільної ради може приходити хто завгодно, включно з іноземцями. Нашій групі учасників програми "Партнери в освіті" з Черкаської та Кіровоградської областей члени шкільної ради теж приділили особливу увагу.

Директорові американської школи глибоко начхати на те, що думає про нього мер міста чи губернатор, головне - щоб ним була задоволена місцева громада та її повноважний орган - шкільна рада.

Це гарантує справжню свободу інтелектуалові, який за природою своєю має бути в опозиції до будь-якої влади і в опозиції до опозиції, яка завтра стане владою і теж потребуватиме критичного погляду.

По-друге, будь-який освітній орган місцевого самоврядування, окрім повноважень, повинен мати реальні можливості їх успішно здійснювати.

Від усіх інших органів влади освіті потрібно лише одне - гроші! В усьому іншому ми здатні самі собі дати раду. Згадаймо слова Р. Рейгана про те, що уряд не розв'язує проблеми, він лише фінансує її розв'язання.

Якщо майбутня бюджетна реформа зніме з місцевих бюджетів навантаження, пов'язане з функціонуванням освіти, і за новим проектом бюджетного кодексу буде цільова дотація з держбюджету на освіту (за попередніми підрахунками вона складатиме близько 12 % від державного бюджету), ці гроші можуть напряму йти на шкільний округ (їх розмір визначатиметься за кількістю учнів). Звичайно, слід передбачити і право місцевої громади на додаткове фінансування освіти, особливо у випадках, коли існують нетипові навчальні заклади (гімназії, ліцеї, колегіуми).

Це в основному ліквідує дискримінацію в можливостях реалізації права на освіту залежно від місця проживання, створить передумови для реалізації головного принципу розбудови сучасних освітніх систем (рівний доступ до якісної освіти). Ясно, що все це стане реальністю лише тоді, коли буде стандарт фінансування на одного учня, за яким і визначатиметься цільова дотація з державного бюджету на шкільний округ, відповідно до кількості учнів. Законодавчо встановлений норматив фінансування на одного учня має бути достатнім як для організації навчання, так і для забезпечення нормальних умов перебування учнів у школі.

Сьогодні ж наша рідна держава в особі місцевих органів влади спроможна гарантувати за всіма формулами і без формул такий рівень витрат на одного учня школи, який не тільки не дає нам можливості здійснювати сучасний освітній процес, а й не забезпечує елементарні умови перебування учнів у школах.

У цій ситуації керівники шкіл перетворюються на професійних жебраків, які змушені просити благодійну допомогу у всіх підряд, починаючи від батьків учнів і закінчуючи міжнародними фондами, для того щоб їх навчальні заклади хоч якось могли зводити кінці з кінцями.

3 березня 2004 р. Кіровоградщина почала напрацьовувати унікальний досвід перетворення директора-жебрака на директора-рекетира. Благодійні внески до офіційно зареєстрованого фонду сприяння гімназійній освіті, який діє при гімназії ім. Тараса Шевченка, тут почали кваліфікувати як "плату за навчання", яку "службові особи" гімназії "незаконно вимагали" з батьків. Так вважає прокуратура Кіровоградської області, яка порушила кримінальну справу № 77-164 за частиною 2 ст. 183 Кримінального кодексу України за фактом "порушення права на отримання освіти".

Це зроблено попри те, що в цьому випадку благодійна допомога від батьків ішла через офіційно зареєстрований фонд, складала мінімально достатні суми в 10-15 грн. і спрямовувалася лише на забезпечення елементарного сервісного обслуговування учнів.

Освітянам України щойно встановили стандарти з кожного навчального предмета, виконання яких вони повинні неодмінно забезпечити, але забули встановити відповідні стандарти фінансування, які дозволили б вийти на той результат, якого від них вимагають.

Стандарт фінансування умов навчання та самого процесу навчання - це той прожитковий мінімум на одного учня, без забезпечення якого ми й далі будемо жебраками і "робінгудами".

Без цього кожен директор буде "під ковпаком" численних контролюючих органів у ролі "хлопчика для биття". І хоч круть-верть, хоч верть-круть, він у будь-якому випадку буде винен, бо, якщо сьогодні директор школи не знайде благодійні кошти, наприклад, щоб придбати вогнегасники чи потруїти мишей і тарганів, закупити миючі засоби для їдальні й туалетів, школу закриють відповідні служби санітарно-епідеміологічного чи пожежного нагляду, а його звинуватять у порушенні Закону України "Про пожежну безпеку" та Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення". Якщо ж він робить це за добровільні пожертви батьків, його самого запросто можуть звинуватити в порушенні Конституції України та Закону "Про освіту", які передбачають право на безкоштовну освіту в усіх державних та комунальних навчальних закладах.

Добре американцям, бо, наприклад, річний бюджет освіти в уже згаданому шкільному окрузі № 66 у штаті Небраска складає 44 млн. $. Це в середньому 8 тис. $ на кожну дитину щороку. Частина витрат на шкільну освіту йде через уряд штату. Наприклад, часто той чи інший штат має власну програму тестування і публікує її результати. У штаті Айова є єдина телекомунікаційна система, яка з'єднує в єдину освітню мережу всі школи.

Федеральний уряд підтримує шкільні округи, які не мають достатніх ресурсів. У штаті Небраска є приблизно 270 шкільних районів. Усе населення шкільного району шляхом прямих виборів обирає на 4 роки шкільну раду. Шкільна рада призначає суперінтенданта. Учителя спочатку (так само і директора) беруть на 3 роки, потім продовжують контракт на 10 років.

Звичайно, така система управління забезпечує те, що перш за все американська школа орієнтується на потреби місцевої громади.

Шкільна рада визначає освітню політику на місцевому рівні й делегує її виконання суперінтендантові.

Серед функцій управління освіти є такі, як організація шкільного транспорту, призначення директорів шкіл, забезпечення підручниками тощо.

У розмові з колишнім суперінтендантом округу в Беверлі Хіллз (завдяки серіалам ця назва відома всім) Бертом Перлменом я почув таке порівняння: "Директор у траншеї на полі битви, а тилове забезпечення (постачання тощо) здійснює суперінтендант, бо неможливо тягати снаряди й одночасно вести прицільний вогонь...". Усі питання технічного стану шкільних приміщень вирішує центральний офіс, де є спеціальний асистент суперінтенданта з господарчих питань.

У школах є посади інженера, відповідального за технічний стан будівлі та обладнання, є технічний персонал, який веде поточне обслуговування комп'ютерної техніки, електрообладнання, сантехніки тощо. Якщо в школі є якісь матеріальні проблеми, директори шкіл не "здирають" гроші з батьків, не шукають спонсорів, а просто інформують суперінтенданта, його асистентів, а то вже їхня проблема - як і де знайти гроші.

В Америці ніхто не збирається "самостійно господарювати" на рівні школи. Школу та її працівників взагалі не хвилюють фінансові питання, які автоматично вирішують на рівні керівництва шкільного району. Хоча частину невеликих витрат здійснює безпосередньо школа (придбання канцтоварів тощо).

Loading...

 
 

Цікаве