WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Як стати оратором: поради керівнику - Реферат

Як стати оратором: поради керівнику - Реферат

Як стати оратором: поради керівнику

Успіх промови залежить від вступу. Початок вашого виступу повинен зацікавити слухачів і настроїти на увагу. Належить коротко повідомити, для чого та в якому контексті ви будете робити повідомлення

1. Практика, практика і ще раз практика. Як упевнено плавати можна навчитись тільки на глибині, так і ораторські навички можна здобути тільки на трибуні перед аудиторією. Ніякі книжкові знання не допоможуть, якщо не застосовувати їх на практиці. Тому наша порада: виступайте завжди, коли можна звернути на себе увагу. Незабаром вас уже будуть просити взяти слово.

2. Важлива й форма виступу. Навіть найкоштовніші думки можуть бути даремно загублені, якщо вони не вбрані в діючу словесну форму. Тому ви повинні поповнювати словниковий запас і час від часу освіжати в пам'яті найважливіші правила граматики. Частіше звертайтесь до робіт майстрів слова.

Використовуйте більше дієслів і менше прикметників. Їх треба вживати тільки тоді, коли необхідно підкреслити якісь особливі властивості. В якості "прикраси" вони роблять мову більш важкою.

3. Стислість - сестра таланту. Віддавайте перевагу коротким реченням. Дотримуйтесь древнього правила, яке каже, що кожна нова думка вимагає нового речення. Крім того, довгі висловлення малопереконливі.

4. Потрібні центральна теза та план. Вимисліть для вашого виступу заголовок або тезу, яка би виражала те, що ви збираєтеся сказати. Не завжди треба її вимовляти, але вона буде як би спрямовувати ваш виступ. Усе, що ви кажете, повинно бути орієнтоване на цю тезу. Будьте обережні при відхиленні від головної теми та при викладі деталей, якщо це може завдати шкоди основній думці.

Промова повинна бути розбита на частини. Стара шкільна премудрість про поділ на вступ, основну частину й висновок - це вже дещо, хоча й цього недостатньо.

Не починайте з доісторичних часів. Ви повинні в основній частині коротко обрисувати джерела обговорюваної проблематики, в якому стані вона знаходиться в даний час і які ваші пропозиції.

Поганий кінець зіпсував не одну гарну промову. Тому зверніть особливу увагу на висновок. При підготовці виступу цьому треба присвятити велику частину праці й часу.

5. Потрібні приклади, порівняння та докази. Гарна промова містить багато цікавих прикладів, особливо коли ви звертаєтесь не тільки до фахівців. Якщо неспеціалісти складають велику частину аудиторії, то, крім прикладів, ви повинні додати ще й порівняння.

Добрі оратори не скупляться на підтвердження того, про що вони кажуть. Кращі докази засновані на перевірених даних (результатах вимірів чи обчислень).

6. Особливості мови виступаючого. Промовляти виступ треба в розміряному темпі. Говорити треба досить голосно, але не переходити на крик. Особливе значення мають паузи, що повинні чітко відокремлювати речення й у ще більшій мірі абзаци. Варто також модулювати голос, додати йому жвавість, щоб ваша промова не звучала монотонно. Оратор, який хапає ротом повітря, виглядає комічно. Важлива основа ораторського мистецтва - тренування дихання.

7. Зовнішній вигляд і поведінка оратора. Зовнішній вигляд має на увазі акуратність, відмовлення від помітних речей (блискучих ґудзиків, яскравих прикрас, що стирчать з нагрудних кишень, авторучок) і, нарешті, манеру триматись. Не стійте нерухомо, допомагайте собі жестами. Те ж саме стосується й жвавої міміки. Застигле або закам'яніле обличчя оратора не вселяє довіри й залишає враження напруженості.

Якщо вам заважають виступати

Виступаючий завжди повинен розраховувати на те, що його будуть переривати. Мова йде, насамперед, про безсторонні зауваження, мета яких - ускладнити виступ. Не слід казати, наприклад: "Якщо ви думаєте мене перервати..." - відразу крикнуть: "Уже перервав". І весь зал вибухне сміхом. У будь-якому випадку не слід, однак, дозволяти виводити себе з рівноваги.

Не слід відповідати агресивно, наприклад: "Ваше зауваження недоречне" або "Спочатку подумайте, потім кричіть". Іноді краще прикинутися, що нічого не чув. Не слід відповідати на кожне зауваження із залу. Однак якщо їх багато, треба реагувати, використовуючи один із наведених нижче десяти прийомів.

1. Відповісти так, щоби завести запитувача у глухий кут. Найкраще, звичайно, "зрізати", особливо якщо зауваження зле. Відомо, що У. Черчілль до своїх виступів свідомо готував формулювання, які використовував, коли його переривали. Можна, наприклад, здивувати супротивника, коротко відповідавши: "Дуже дякую", після чого продовжувати виступ. Супротивник майже напевно замислиться.

2. Повторити запитання або негативне зауваження, як би підносячи його слухачам для оцінки. Цей прийом добрий, коли є впевненість у прихильному ставленні інших слухачів. Варто вибрати для відповіді того із присутніх, з яким є зоровий контакт, і помічено, що він схвально киває головою. Досить імовірно, що він прийме вашу сторону.

Можна примусити супротивника повторити зауваження. Непоганий прийом, якщо дозволяє час. Можна примусити супротивника повторити не всі, а окремі формулювання. Результат буде разючий, оскільки важко повторити зауваження швидко й точно або якщо його обґрунтувати.

3. Запитати про точні дані. Це - добрий прийом для того, щоб виграти час для відповіді. Можна попросити, щоб людина, яка висловила отруйне зауваження, підвелась і представилась, указала місце роботи та ін. Цей прийом найчастіше примушує супротивника заспокоїтись. Якщо зауваження конструктивне, треба подякувати та виразити схвалення діловитості. Це допомагає виграти час для репліки.

4. Використовувати метод "так, але..."... Уникайте довгих висновків і діалогів. Відповідайте коротко, використовуючи тактику "так, але...". Однак не слід вимовляти слово "так", краще вдаватись до близьких формулювань, наприклад, таких: "Згодний з вами, але разом із тим треба враховувати, що...". Рівною мірою "але" замінити на "тільки", а "разом із тим" - на "однак".

5. Провокаційні зауваження нейтралізувати, кажучи: "Я передбачав це запитання. Однак упевнений, що буде краще та цікавіше для всіх присутніх, якщо я продовжу свій виступ". Слід чітко зазначити, що в інтересах інших слухачів не можна вести приватні бесіди. Якщо можливо, запропонуйте тому, хто вас перервав, поговорити після виступу один на один. Це формує сприятливу атмосферу.

6. Застосовувати відволікаючі прийоми. Якщо, звичайно, можливо, треба звернути увагу на важливість ситуації чи більш значущі цінності, сказати, що зараз не час розмінюватись на дрібниці.

7. Звернутись до шляхетності присутніх. Якщо кинуте зауваження неетичне, слід обеззброєно спитати, а як би людина сама поводилась у такій ситуації. Цей прийом впливає не стільки на супротивника, скільки на інших присутніх.

8. Попросити запитувача почекати, спокійно відповісти, що саме ця тема буде порушена надалі. Але треба потім про це "забувати". Уміння розгортати цю думку буде свідчити про виступаючого з доброї сторони. Якщо зауваження збігається із загальною ідеєю виступу, до нього можна поставитися серйозно, але треба перервати виступ і записати зауваження, так, щоб усі це бачили. Це покаже, що виступаючий серйозно ставиться до проблеми.

9. Уникати висловлень типу "не заважайте", "я вас попереджаю". Найкраще сказати: "Дякую за запитання". І ще одна порада. Відповівши, не треба продовжувати дивитись в очі тому, хто вас перервав. Відразу після відповіді треба звернути увагу на інших слухачів. У протилежному випадку ця ж людина знову почне переривати. При відповіді не треба переходити межі ні ввічливості, ні часу.

10. Якщо відповідь була жартівливою, варто відразу перейти на серйозний тон. Жартівливі перерви треба трактувати серйозно, а серйозні - жартівливо.

Loading...

 
 

Цікаве