WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Чому "важка" дитина важка? - Реферат

Чому "важка" дитина важка? - Реферат

На жаль, доводиться визнати, що більшість учителів пріоритетними вважають навчальні задачі, а соціальні відсувають на другий план. Однак необхідно мати на увазі, що невстигаюча дитина може перетворитись у "важку", яка важка не тільки для батьків і вчителів, але насамперед труднощі переживає вона сама. На наш погляд, навчальні та соціальні задачі у процесі навчання й виховання учнів, зокрема першокласників, тісно взаємозалежні, взаємообумовлені.

Опитування, проведені серед молодших школярів, показали, що найчастіше в якості "важких" діти цього віку називають ситуації, пов'язані зі школою, навчанням. Причому більшість із цих ситуацій виявились типово навчальними, з якими діти зіштовхуються щодня. Ось найпоширеніші:

перевірка знань під час контрольних та інших письмових робіт;

відповідь перед класом;

одержання поганої оцінки;

незадоволеність батьків успішністю.

Успішне оволодіння певним рівнем навчальних компетентностей, який дає школа, необхідне для всебічного й гармонійного розвитку особистості дитини. Неуспішність викликає у школяра переживання, утрату основного стрижня свого життя, призводить до негативних соціальних наслідків і до різного роду деформацій у розвитку особистості. О. Новікова виділяє такі особливості шкільної дезадаптації в молодших школярів:

шкільна дезадаптація пов'язана з неможливістю опанувати, у першу чергу, операціональну (а не соціальну) сторону навчальної діяльності;

труднощі в навчанні та поведінці усвідомлюються дітьми в основному через ставлення до них учителя;

причини виникнення шкільної дезадаптації часто пов'язані зі ставленням у родині до дитини та навчання.

Характер шкільної дезадаптації в молодших підлітків, як ми вважаємо, визначається й іншими факторами. Насамперед він пов'язаний зі зміною провідної діяльності та певних фізіологічних змін вікового характеру.

Специфіка шкільної дезадаптації підлітків визначається:

розширенням меж навчальної діяльності та зсувом акценту з її предметної сторони на мотиваційно-споживчу. Це призводить до розширення списку причин і форм дезадаптації. Головним стає порушення стосунків підлітка зі значущими людьми з приводу навчання;

розвитком самосвідомості підлітка, збільшенням його активності в оцінці себе й інших;

особливою роллю спілкування для підлітка. Перекручування самооцінки, що виникають у результаті порушення спілкування, впливають на вчинки учня, позначаються на характері його навчальної діяльності.

Серед факторів у системі навчання, що призводять до шкільної дезадаптації, варто назвати і традиційну систему оцінювання навчальних досягнень. Причому відзначається гіпертрофована оцінна позиція школи, перевага в ній негативної оцінної стимуляції, унаслідок чого школяра починає переслідувати страх одержання низької оцінки, у нього підвищується рівень тривожності, формуються "значеннєві бар'єри" або "виучена безпорадність" (Л. Славіна), розвиваються та збільшуються хворобливі реакції.

Одним з аспектів соціально-психологічної адаптації варто вважати рівень самооцінки першокласника. Для підтримки нормальної життєдіяльності школяра велике значення має його ставлення до себе, адекватна оцінка здібностей, знань, умінь. Неабиякий сенс набуває ця властивість особистості при її спілкуванні з учителями, товаришами, батьками, у системі внутрішньоколективних стосунків однолітків.

У психології прийнято розрізняти три основних рівні самооцінки.

Адекватна самооцінка. Припускає вміння зрозуміти та справедливо оцінити себе, помітивши свої достоїнства й недоліки. Особистісні якості дітей з адекватною самооцінкою включають уміння добре спілкуватися з іншими дітьми, доброзичливість, чуйність. Таким дітям властиве радісне, оптимістичне ставлення до життя.

Завищена самооцінка. Учні із завищеним рівнем самооцінки страждають від самовпевненості, переоцінки своїх здібностей, зарозумілості. Будучи зосередженими на собі, вони не зауважують труднощів та успіхів своїх товаришів. У своїх домаганнях завищують труднощі задачі, піднімають свою роль. Такі діти виявляють нестриманість, часто створюють конфліктні ситуації. Виходячи з цього, варто сказати: неадекватна самооцінка, будь вона завищеною чи заниженої, є гальмом у взаєминах з іншими дітьми.

Занижена самооцінка. Дітей із заниженою самооцінкою відрізняють недооцінка своїх можливостей, невисока вимогливість до себе, притуплене почуття власного достоїнства. Рівень домагань цих дітей невисокий. Вони часто пасивні або, навпаки, агресивні, важко вступають у контакт з однокласниками.

Останнім часом намітилась тенденція експериментально досліджувати особливість педагогічного процесу у зв'язку з виникненням шкільної дезадаптації. Роль педагогічного фактора у виникненні дезадаптації велика. До неї відносять особливості організації шкільного навчання, характер шкільних програм, темп їх засвоєння, а також вплив самого педагога на процес соціально-психологічної адаптації дитини до умов школи.

З одного боку, уважається, що дитина розглядає вчителя як заступника батьків, приходячи до школи з тими ж установками в поведінці, які вона встановила зі своїми батьками, та намагається їх реалізувати, учитель же, свідомо чи несвідомо, завжди виступає проти подібного переносу. Найчастіше це виражається в несвідомих емоційних реакціях педагога стосовно учня за типом його прийняття чи відторгнення.

З іншого боку, учитель несвідомо переносить переживання власного дитинства на свої взаємини з дитиною, і характер цих відносин знаходиться в залежності від ступеня емоційної зрілості самого вчителя.

Сучасна школа стоїть перед проблемою навчання й виховання "важких" дітей. І, незважаючи на декларацію індивідуального підходу до навчання й виховання, індивідуалізація шкільних програм не здійснюється. Учителі й дотепер, займаючись навчанням і вихованням, виходять із загальних програм для всіх дітей класу. Об'єктивними причинами неможливості врахування індивідуальних особливостей учнів є неукомплектованість шкіл кваліфікованими педагогами, слабка матеріальна база і, як наслідок, численні класні колективи, які навчаються через нестачу приміщень нерідко у дві зміни. Із цих причин учителі часто не беруть до уваги такі аспекти розвитку особистості школяра, як самооцінку їхнього становища у класному колективі, адаптацію серед дорослих та однолітків.

Виходячи з вищевикладеного, варто зробити такі висновки: соціально-психологічна дезадаптація - дуже серйозна проблема педагогіки, сучасної загальноосвітньої школи, що викликається багатьма причинами, у тому числі й соціальними. Її основні причини, на нашу думку, варто шукати в особливостях взаємодій у системах "учень-учитель", "учень- батько" й "учень-учні".

Loading...

 
 

Цікаве